Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

Весняна вірусна хвороба

Лабораторна діагностика розроблена недостатньо.

В лабораторію для дослідження надсилають хвору живу рибу або охолоджену на льоді, проби цільної крові або сиворотки, селезінки, почті та інщі органи.

У лабораторії з метою виділення вірусу з патологічного матеріалу готують 10 % ву суспензію органів, якою після відповідної обробки заражають перещеплювані лінії ЕРС та FHM. В клітинних культурах ЦПД виявляється при 15 °С через 48 – 72 год у вигляді округлення клітин та зернистості, з наступною фрагментацією. Ідентифікацію виділеного вірусу здійснюють за реакцією нейтралізації, а також ІМФ - метод та ПЛР. Під час первинного установлення діагнозу в раніше благополучному господарстві ставлять біопробу на 5 – 6 коропах 1 – 2 річного віку.

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб

В лабораторію для дослідження надсилають хвору живу рибу або охолоджену на льоді, проби цільної крові або сиворотки, селезінки, почті та інщі органи

Лабораторна діагностика передбачає виділення вірусу в перещеплюваних лініях RTC 2 i FHM, його ідентифікацію за реакцією нейтралізації або ПЛР.

У разі необхідності проводять біопробу на 10 форелях, яким внутрішньом’язово вводять фільтрат із внутрішніх органів хворих риб або культуральну вірусвмісну рідину. В позитивних випадках упродовж 8 – 15 діб гине 90 % заражених форелей.

Фурункульоз лососевих

В лабораторію для дослідження надсилають хвору живу рибу, селезінки, почті та інщі органи

Лабораторна діагностика передбачає виділення з вмісту свіжих абсцесів, уражених органів і тканин захворілої риби бактерії Aeromonas salmonicida та її ідентифікацію. Для посеву беруть кров та матеріал з серця, селезінки, пичинки, почек і не вскрившихся абсцусів від живої або тільки уснувшей риби. Матеріал висівають на МПБ, МПА та агар Фолькмана та витримують при кімнатній температурі не менш 48годин. Після цього проводять ідентифікацію бактерій.

При латентной течиї діагноз підтверджують біопробой, для чого використовують дводенну бульйонну культуру, яку вводять здоровим годовикам або двухлеткам форелі підшкірно чи внутрим'язово у дозі 0,1 мл. Гибель форелі наступає через 4-9 дней.

Бранхіомікоз

У лабораторію направляють загиблу рибу.

Лабораторна діагностика редбачає мікроскопічні дослідження зябрових пелюстків для виявлення гіфів гриба та його спор у кровоносних судинах. Мікроскопірують некротизовані, повергнуті гнілостному роспаду частинки зябр хворих риб. Пелюсткі зябр поміщають на предметне скельце у краплю води, разривають припарувасьними голками та досліджують під мікроскопом при малому збільшенні де знаходять гіфів гриба. Відмиті у 2%-му растворі формаліну гіфів гриба висівають на агар Сабуро, напіврідкий агар, 3%-й глюкозний агар, МПБ, кров'ний бульон.

15. Тропічні хвороби

Лихоманка долини Ріфт

Лабораторна діагностика включає виділення вірусу в курячих ембріонах, первинних культурах клітин нирок ягнят і перещеплюваних лініях Hella та ВНК 21, ідентифікацію виділеного вірусу, проведення біопроби на білих мишенятах та серологічні дослідження. Для виділення вірусу заражають курячі ембріони, культури клітин і лабораторних тварин цитрованою кров’ю хворих тварин (у період вираженої лихоманки). У разі наявності в крові вірусу заражені мишенята гинуть упродовж 36 – 72 год, в їх печінці виявляються типові патологоанатомічні зміни.

Біопробу можна проводити також на ягнятах і козенятах. Ідентифікацію виділеного вірусу здійснюють на підставі виявлення характерних внутрішньоядерних тілець включень в інфікованих клітинних культурах, а також за РН на білих мишенятах, за РЗК, РГА, РЗГА та РІФ. Для серологічної діагностики застосовують РН. Віруснейтралізуючі антитіла з’являються в кровітварин на 4 ту добу хвороби і зберігаються впродовж усього життя.

Ефемерна лихоманка великої рогатої худоби

Лабораторна діагностика при підозрі на ефемерну лихоманку викликають ознаки переміжного кульгання та ригідності мускулатури в багатьох тварин стада у вологу й теплу погоду.

Для підтвердження діагнозупроводять біопробу на великій рогатій худобі, яку заражають кров’ю, відібраною з вени хворих тварин у стані гарячки. Використовують також мишенят сисунів, яким інтрацеребрально вводять фракцію лейкоцитів крові хворих тварин. У заражених мишенят через 1 – 3 доби настає слабкість, а на 10 ту добу з’являються симптоми паралічу задніх кінцівок. Після загибелі від мишенят ізолюють вірус. З метою індикації вірусного антигену в цитоплазмі лейкоцитів застосовують метод флуоресціюючих антитіл. Для серологічної діагностики використовують РЗК або РН в клітинній культурі. Віруснейтралізуючі антитіла з’являються через 1 – 2 тижні після зараження і зберігаються впродовж року.

Дерматофільоз

У лабораторію для дослідження надсилають везикулярну рідину, набрану в капіляри пастерівських піпеток, та цілі папули, вирізані ножицями на межі з неураженою тканиною, які вміщують у флакон з 50 % м розчином гліцерину.

Діагноз ґрунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, мікроскопічному та мікологічному виявленні збудника в патологічному матеріалі.

У разі неможливості ізолювати збудник на живильних середовищах ставлять біопробу на кроликах або морських свинках шляхом нанесення патологічного матеріалу на безшерсту скарифіковану ділянку шкіри. Через тиждень проводять мікроскопічні й мікологічні дослідження кірочок, що утворились на місці інфікування.

Для виявлення тварин реконвалесцентів та диференціювання цієї хвороби від інших дерматитів проводять дослідження сироваток крові за РДП. Наявність специфічних антитіл у розбавлянні сироваток 1 : 4 – 1 : 64 вважається діагностичним титром. Диференціальна діагностика. Передбачає виключення трихофітії, віспи, контагіозної ектими, демодекозу, нодулярного дерматиту та інших інфекційних, інвазійних й незаразних дерматитів.