Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

У лабораторії в разі позитивних результатів у гістологічних препаратах виявляють некроз та відторгнення циліндричного епітелію слизових оболонок кишок, наявність у глибині ворсинок і крипт слизових оболонок порожньої та клубової кишок характерних для цієї хвороби «балонуючих клітин», а також наявність специфічних еозинофільних внутрішньоядерних тілець включень в епітеліальних клітинах крипт проксимальної частини тонкого відділу кишок.

Для виділення вірусу в первинну культуру клітин нирок кошенят вносять 10%ву суспензію патологічного матеріалу, взятого від загиблих норок. Появу в інфікованих клітинах вірусного антигену виявляють методом імунофлуоресценції. Індикацію вірусу у фекаліях хворих норок проводять за реакцією гемаглютинації з використанням еритроцитів свині, ідентифікацію аглютинувального агента здійснюють за реакцією затримки гемаглютинації.

Біопробу ставлять на 2 – 5 місячних щенятах норок, які відбирають у благополучному щодо вірусного гепатиту звірогосподарстві. Звірятам згодовують по 10 – 20 мл 20 % ї суспензії, виготовленої з суміші печінки, селезінки та вмісту кишок, взятих від загиблих норок. У разі наявності в патологічному матеріалі збудника хвороби через 4 – 5 діб після зараження у щенят розвиваються характерні для вірусного ентериту клінічні ознаки.

Серологічна діагностика вірусного ентериту норок передбачає дослідження за РДП та РЗГА парних сироваток крові, відібраних на 5 – 6 ту добу хвороби і через 7 – 14 діб. Зростання титрів преципітувальних чи гемаглютинувальних антитіл або їх високий стаціонарний рівень (від 1 : 16 і вище) свідчить про наявність цієї хвороби.

Міксоматоз кролів

У лабораторію для дослідження надсилають 2 – 3 клінічно хворих кролів або їхні трупи не пізніше ніж через 2 год з моменту загибелі. Можна також направляти в термосі з льодом або в 50-%-му розчині гліцерину уражені ділянки шкіри разом з підшкірною клітковиною.

У лабораторії для гістологічного дослідження відбирають шматочки уражених повік, ануса, різних ділянок шкіри, а також губи, вуха, які разом з драглеподібно зміненою клітковиною фіксують у 10 – 15 % му розчині нейтрального формаліну.

У разі негативних результатів гістологічного дослідження ставлять біопробу на 2 кролях масою по 1,5 – 2 кг. Патологічний матеріал вводять внутрішньошкірно в заздалегідь вистриженій ділянці боку в дозі 0,1 – 0,2 мл, а також по одній краплі в кон’юнктивальні мішки обох очей. У разі позитивних результатів біопроби на 3 – 6 ту добу після зараження на місці ін’єкції виявляються почервоніння й набряк шкіри, на 5 – 10 ту добу — кон’юнктивіт і риніт. При набряковій формі хвороби в ділянці голови, вух, ануса та зовнішніх статевих органів спостерігають драглисті інфільтрати в підшкірній клітковині. З очей виділяється серозно фібринозний або гнійний ексудат. Через 7 – 16 діб після зараження кролі гинуть. При вузликовій формі в ділянці голови, вух, повік та інших частин тіла утворюються вузлики, які згодом некротизуються.

При гістологічному дослідженні уражених ділянок шкіри виявляються цитоплазматичні ацидофільні тільця включення, міксомні клітини (набухлі фібробласти), ретикулярні клітини та еозинофіли.

Діагноз на міксоматоз кролів вважають установленим у разі отримання позитивних результатів біологічної проби на кролях і позитивних результатів гістологічних досліджень.

Вірусна геморагічна хвороба кролів

В лабораторію надсилають свіжі трупи кролів або паренхіматозні органи (краще печінь).Трупи вскривають та отбирають проби не пізніше 2-3 годин після гибилі животних.

У лабораторії для масового швидкого обстеження кролів на вірусну геморагічну хворобу використовують метод Ко - аглютинації на скляній пластинці за наявності бактерій золотистого стафілокока.

Остаточний діагноз установлюють після виділення вірусу, індикації його за РІФ і РГА, ідентифікації за РЗГА, проведення біопроби на дорослих кролях. Внутрішньом’язове або підшкірне зараження 10 % ю суспензією печінки, взятої від загиблого кроля, спричинює загибель піддослідних кролів упродовж 48 – 72 год.

Ретроспективну діагностику хвороби здійснюють за допомогою РЗГА.

Інфекційна ( трансмісивна ) енцефалопатія норок

У лабораторію направляють свіжі трупи звірів або головний мозок, який одразу після видалення з черепної порожнини фіксують у 10%-ому сольовому розчині формаліна, який готують таким чином 8,5г кухонної солі розчиняють у 900мл дістільованої води, потім додають 100мл формаліну, що містить 40% формальдегіду. Об’єм сольового розчину формаліну повинен у 10 разів притишать об’єм головного мозку, що фіксується. Фіксацію головного мозку продовжують протягом 14 діб, замінюючи рідину через один тиждень.

Діагноз ґрунтується на аналізі клінічних і епізоотологічних даних та патоморфологічних досліджень головного мозку.

У лабораторії Діагноз вважають установленим у разі характерного повільного перебігу хвороби у дорослих норок з ураженням центральної нервової системи та виявленні хоча б в одному гістопрепараті не менш як 10 вакуолізованих нервових клітин (особливо великих) при відсутності запальної реакції. Звичайно вакуолізацію відмічають у гіппокампі та у зоні бокових шлуночков головного мозку

Паравірусний ентерит собак

У лабораторію Направляють труп собаки цілим, прижиттєво проби фекалій, які требо доставити не пізніше 3-4 годин.

Лабораторна діагностика включає виявлення в патологічному матеріалі віріонів методами електронної та імуноелектронної мікроскопії; індикацію та ідентифікацію вірусного антигену за РІФ, РГА, РЗГА (з еритроцитами свині), РНГА (з еритроцитарним діагностикумом), ELISA методом.

Виділення вірусу проводять у первинній культурі клітин нирок цуценят або кошенят, а також перещеплюваних лініях А 72 або CREK. Індикацію вірусу здійснюють за РІФ через 3 доби після зараження, ЦПД при цій інфекції не проявляється.

У разі потреби ставлять біопробу на цуценятах 8 – 10 тижневого віку, яких заражають орально. В позитивних випадках через 5 діб у цуценят розвиваються характерні клінічні ознаки хвороби: пригнічення, анорексія, блювання, пронос з домішками крові у фекаліях, загибель на 5 – 6 ту добу. На розтині виявляють геморагічне запалення тонких кишок, при гістологічному дослідженні — некроз лімфоїдної тканини пейєрових бляшок, селезінки, тимуса, лімфовузлів, атрофію кишкових ворсинок. Специфічність уражень підтверджується шляхом виявлення вірусного антигену за РІФ.

Ретроспективну діагностику здійснюють шляхом визначення в парних сироватках крові специфічних антитіл за РЗГА, РНГА, а також за РН у культурі клітин у поєднанні з РІФ.