Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

13. Хвороби бджіл

Для з'ясування причин захворювання бджіл у лабораторію надсилають:

При гнильцевих захворюваннях і мішечкуватому розплоді — від 2—3 уражених сімей зразки стільників (стільника) розміром 10 х 15 см із хворими і загиблими личинками та лялечками;

При підозрі на септичні захворювання (септицемія, паратиф, гафніоз, колібактеріоз) — по 50 хворих бджіл від 2—3 сімей з вираженими ознаками захворювання;

При підозрі на вірусні захворювання (хронічний параліч, гострий параліч, філаментовіроз) — по 50 хворих або загиблих бджіл, законсервованих 50%-им гліцерином, від 2—3 сімей з вираженими ознаками захворювання;

При підозрі на вароатоз взимку надсилають трупи бджіл та сміття з дна вуликів (не менше 200 г з пасіки), навесні — бджолиний розплід на стільнику з нижнього краю розміром 3 х 15 см та сміття з дна вулика у зазначеній вище кількості. Влітку і восени беруть проби запечатаного розплоду (бджолиний чи трутневій) зазначених вище розмірів або не менше 100 бджіл, відібраних у вулику від 10% підозрюваних щодо захворювання бджолосімей пасіки.

При інших хворобах — по 50 живих бджіл з клінічними ознаками або стільки ж трупів свіжого підмору з підозрюваних сімей; при обстеженні (паспортизації) пасік беруть стільки ж бджіл від 10% сімей пасіки.

При підозрі на отруєння відбирають 400—500 трупів бджіл, 200 г відкачаного незапечатаного меду та 50 г перги в стільнику від 10% бджолосімей з характерними ознаками захворювання, а також 500—1000 г зеленої маси рослин з ділянки, яку відвідують бджоли.

Для виявлення в меду паді або збудників хвороб у лабораторію надсилають 100 г меду, а для встановлення пестицидів — 200 г. При підозрі на інфікованість воску і вощини від кожної партії відбирають проби не менше 100 г.

Патологічний матеріал упаковують і направляють, дотримуючи наступних правил:

Живих бджіл вміщують у склянки, які обв'язують двома шарами марлі чи тканини;

Зразки стільників з розплодом і стільникові рамки пересилають у фанерному чи дерев'яному ящику, не загортаючи папером, а відділяючи їх один від одного і від стінок ящика дерев'яними планками;

Хворих живих бджіл на закріплених стільникових рамках з кормом у кількості, достатній на час перевезення, у фанерному чи дерев'яному ящику;

Мертвих бджіл і сміття з дна вуликів — у паперових пакетах.

Підмор бджіл, зелену масу для дослідження на отруєння пересилають у чистих мішечках з целофану, поліетилену, паперу, тканини та упаковують разом із стільниками. Мед у щільно закритих склянках. Віск і вощину — в целофановому пакеті.

Шкідників та паразитів бджіл з твердим покривом направляють у картонній коробці на ваті; з м'яким покривом — у флаконі з 10%-ним розчином формаліну, 80°-ному спирті чи меді. Картонні коробки (флакони) упаковують у фанерний або дерев'яний ящик.

Патологічний матеріал для дослідження повинен мати супровідний лист, підписаний ветеринарним спеціалістом, який відбирав та запаковував проби. В листі зазначають назву господарства (прізвище, ім'я. по батькові власника пасіки), адресу, номер пасіки, вулика, кількість проб, характерні ознаки захворювання та мету дослідження. При підозрі на отруєння до листа додається акт або копія акта комісії, яка обстежувала пасіку та відбирала матеріал. У супровідному листі необхідно зазначити, на який отрутохімікат слід провести дослідження. Супровідний лист повинен мати штамп державної установи ветеринарної медицини.

У лабораторію проби необхідно направляти не пізніше 2 діб від часу відбору пат матеріалу при умові зберігання його в холодильнику і транспортування в термосі з льодом. Зразки патологічного матеріалу надсилають у районні, обласні державні лабораторії ветеринарної медицини.

3 метою з'ясування причин захворювання шовковичного шовкопряда в лабораторію надсилають мертву фену, гусениць, партії по 100 коконів з групи коконного браку (або 70 племінних і промислових) та додатково 30 коконного браку), а також 100 самців, зібраних з різних партій і всіх загиблих після відкладання яєць і висохлих метеликів.

Американський гнилець

У лабораторорію для діагностики прводять відбір з 2 – 3 бджолиних сімей зразків уражених стільників розміром не менш як 10 × 15 см з хворими й загиблими личинками та лялечками, доставку в лабораторію патологічного матеріалу не пізніше ніж через добу після його збирання.

У лабораторії дослідження кожного зразка проводять за схемою: візуальний огляд стільників з розплодом, відбір хворих та загиблих личинок, виготовлення з личинок діагностичних змивів, приготування й мікроскопія нативних мазків із загиблих личинок та їхніх кірочок, проведення реакції непрямої імунофлуоресценції, посіви діагностичних змивів з личинок на живильні середовища для виділення чистої культури збудника та його ідентифікація за морфологічними й культуральними властивостями, виконання реакції мікроаглютинації на склі. Для мікроскопії готують тоненькі мазки із гнильцевої маси або лусочок (2-3 штуки), які попередньо розмочують стерильним теплим (35-40°С) фізіологічним розчином протягом 20-30 хвилин. Фарбують висохлі та зафіксовані мазки 2%-ним спиртовим розчином карболового фуксину протягом 1,5-2-х хвилин. За Грамом спори не фарбуються. Спори мають овальну форму (1,2 х 1,8 х 0,6-0,7 мкм), а також виявляють грампозитивні палички Вас. Іагуае завдовжки 1,5-2 мкм та завширшки 0,5-0,8 мкм, які розміщуються ланцюжками у вигляді стрептобацил.

Виділяють чисту культуру збудника американського гнильця на таких живильних середовищах: середовище Томашеца; м'ясо-пептонний сироватковий бульйон; яєчний агар та бульйон Уайта; кров'яний агар Цейслера; кров'яне середовище Тошкова; середовище Майкла.

Ріст колоній збудника триває від 24 до 72 годин і залежить від виду живильного середовища. Біохімічні властивості збудника вивчають шляхом висіву на живильних середовищах строкатого ряду. Всі типові штами Вас. Іаrуае повільно (6-10 днів) розщеплюють глюкозу та левульозу з утворенням кислоти, але без газу, не зброджують арабінозу, ксилозу, лактозу, рамнозу, мальтозу, галактозу, маніт, дульцит, сорбіт, інозит, не утворюють індолу, аміаку, сірководню (проте окремі штами виділяють сірководень та аміак). Також вони розріджують желатину, викликають зсідання та пептоюзацію молока, не гідролізують крохмаль, не мають гемолітичних властивостей, катала-зний тест - негативний, здатні відновлювати нітрати.

Серологічна діагностика хвороби проводиться за допомогою реакції преципітації (РП), із застосуванням ларвальної преципітуючої сироватки чи реакції крапельної аглютинації (РКА).

Фагодіагностику проводять, використовуючи ларвальний бактеріофаг, так званий тест стікаючої краплі. На поверхню чашки Петрі засівають дві краплі добової культури збудника американського гнильцю, одержаного із патологічного матеріалу. В центр чашки наносять краплю бактеріофагу. Чашку нахиляють для стікання бактеріофагу, а потім повертають уверх дном і ставлять в термостат на 24—48 годин. У позитивному випадку на місці стікання бактеріофагу утво рюється смуга, вільна від росту мікробів. Патогенні властивості встановлюють при зараженні бджолиного розплоду або кролів.