Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

Позитивний діагноз на колібактеріоз ставлять при виділенні із гемолімфи хворих бджіл культури Е. соїі з підтвердженням її серологічного типування типоспецифічними колі-сироватками або у випадку загибелі бджіл у біопробі.

Сальмонельоз бджіл

У лабораторію для дослідження направляють не менш як 50 хворих бджіл, а також зскрібки фекалій з вуликів та стільників

Лабораторна діагностика передбачає бактеріологічні дослідження гемолімфи та вмісту кишок загиблих бджіл.

Для лабораторного дослідження готують мазки із надісланих хворих бджіл. З цією метою їх занурюють в 96%-ний спирт, швидко обпалюють для знищення мікрофлори на верхніх покривах тіла, поміщають у стерильну ступу, додають фізіологічний розчин і розтирають. Із розтертих бджіл готують мазки на предметних скельцях, фіксують, фарбують за Грамом і проводять висів на звичайній МПА і МПБ. Для одержання чистої культури роблять висіви із гемолімфи і грудних м'язів живих бджіл. Гемолімфу беруть за допомогою тонкої пастерівської піпетки, проколюючи перетинку між третім та четвертим сегментами черевця. Наносять гемолімфу на предметне скло і мазок фарбують за Грамом. У позитивних випадках у мазках виявляють дрібні поліморфні грамнегативні палички розміром 1,0-2,5 х 0,3-0,5 мкм, які нерухомі. Гемолімфу висівають на МПА, МПБ та середовище Ендо, Плос-кірєва або Левіна.

Виділені культури ідентифікують за висівом на кольорові середовища Гісса та постановкою реакції аглютинації із специфічними сироватками. При цих дослідженнях слід враховувати, що сальмонели в організмі бджіл можуть змінюватися і ростуть на твердих середовищах колоніями, які не характерні для цього виду збудника. Вони змінюють біохімічні властивості, можуть втрачати здатність ферментувати маніт, мальтозу або обидва вуглеводи одночасно.

Зміни можуть відбуватися і в антигенному відношенні, що проявляється зниженням аглютинуючого титру або втратою здатності вступати у взаємозв'язок з гомологічною до вихідної культури анти-сироваткою.

При необхідності визначають патогенні властивості збудників сальмонельозу, ставлячи біопробу на бджолах в ентомологічних садках.

Аспергильоз бджіл

У лабораторію для дослідження надсилають шматочки стільника розміром 10 × 15 см з ураженим розплодом, а також не менш як 50 трупиків бджіл у стерильній банці з притертою пробкою.

Патологічний матеріал, Доставлений в лабораторію, підлягає мікроскопії та мікологічному дослідженню. Спочатку загиблих личинок та бджіл розміщують в бактеріологічних чашках і досліджують при малому збільшенні мікроскопа для виявлення на поверхні їх тіла гриба з характерними плодовими голівками - конідіями із спорами. Після цього готують зішкреби з поверхні личинок або бджіл на предметних скельцях, наносять каплю суміші, яка складається з гліцерину або лактофенолу, накривають покривним склом і продивляються при великому збільшенні мікроскопа (7 х 40; 10 х 40).

Для виділення культури збудника шматочки трупів личинок або бджіл поміщають в бактеріологічні чашки на агар Чапека і культивують при 25-30°С. Перед висівом для попередження росту сторонньої мікрофлори до середовища додають антибіотики (пеніциліну -50 ОД/мл, стрептоміцину - 100 ОД/мл). При позитивних результатах на середовищі через 3-4 дні виростають жовто-зелені дрібнозернисті колонії гриба аспергілюс флавус з повітряним міцелієм по краях. При мікроскопії гриба виявляють міцелій білого або жовтого кольору з відгалуженими від нього конідіями, які мають на кінцях двоярусні стеригми.

Діагноз на аспергільоз вважають установленим у разі визначення характерних зовнішніх змін розплоду та бджіл, виявлення збудника хвороби під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу або виділення культури гриба навіть за відсутності характерних клінічних ознак хвороби.

Аскосфероз бджіл

У лабораторію доставляють уражені зразки стільників розміром 10 × 15 см разом з хворими й загиблими личинками, а також середню пробу перги чи пилку, по 10 г від кожної призначеної для реалізації партії. При згодовуванні бджолам білкової пасти, яка містить квітковий пилок, зразки її також направляють на дослідження (50 г).

У лабораторії для мікроскопії готують зскрібки білого нальоту гриба з трупиків личинок та пилку й перги, вносять у краплю 50 % го розчину гліцерину і досліджують за малого збільшення (7 × 10) мікроскопа. Виявлення в мазках гіфів міцелію та цист зі спорами гриба є підставою для встановлення попереднього діагнозу на аскосфероз. З метою виділення чистої культури гриба проводять посіви патологічного матеріалу з трупиків уражених личинок, а також із 10 % ї емульсії перги (пилку) на агар Сабуро, сусло агар, 2 % й цукровий агар, картопляно декстрозний агар. Посіви культивують при 26 – 30 °С впродовж 10 діб. У разі позитивних результатів через 3 – 5 діб на поверхні агару спостерігається ріст білих пухнастих колоній, які через 8 – 10 діб набувають вигляду зеленувато сірого нальоту. Під час мікроско пічного дослідження мазків з колоній гриба виявляють багатоклітинний септований міцелій з багатоядерними клітинами, гіллясті гіфи, спорові кулі, включення в кулясту цисту. Розмір спор дрібноплідного гриба становить 3,3 × 2,5 мкм, великоплідного — 65,8 × 128 мкм.

Одержану культуру гриба аскосферастіс потрібно диференціювати від аспергильозу та пергового гриба беттсія альвей (аскосфера альвеії), який відрізняється тим, що він не патогенний для розплоду, але уражує чарунки з пергою (пилком) навесні і восени та краще росте при 20°С. Даний гриб не утворює всередині спорових куль, а аскоспори знаходяться в спороцисті.

Позитивні результати мікроскопічного та мікологічного досліджень є підставою для встановлення діагнозу на аскосфероз.

Меланоз

У лабораторію для дослідження направляють трупики бджоломаток у 50% му розчині гліцерину, упакованні у флакони.

Лабораторна діагностика включає мікроскопічні й мікологічні дослідження тканини яєчників уражених бджоломаток та бджіл робітниць з обов’язковим виділенням культури збудника на суслоагарі.

Доставленнихна дослідження маток обробляють спиртом. Після просушування на фільтровальному папері роблять їх розтин. При виявленні почорнілих яечників та внутрішніх органов готують суспензію на стерильному фізіологічному растворі, а також припарати на предметних скельцях. З ціею митою в краплю лактофенолу на склі вносять маленький шматочок ураженого органа і розділяють його препарувальними голками на окремі частини. Скло з матеріалом легко підігрівають на слабкому вогні, накривають покривним склом і досліджують під мікроскопом при збільшенні в 100,200 і 400 разів.

На препаратах із уражених органів на початковій стадії хвороби виявляють спороцисти грибів у вигляді округлих клітин з коричневою цитоплазмою величиною 12,4 х 14,2 мкм, в подальшому - чорну зернисту масу.