Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

Великих стьожкових гельмінтів після умертвіння в фізіологічному розчині вміщують у 70%-ний спирт.

При консервуванні скребнів у 70%-ному спирті видавлюють хоботок з піхви слабким пересуванням передніх кін-ців накривними стеклами.

Паразитичних рачків консервують 3%-ним розчином формаліну і ідразу ж переносять у 70%-ний спирт для зберігання.

П'явок фіксують 1—2%-ним розчином формаліну.

При виникненні підозри на отруєння риб відбирають проби води з водоймищ безпосередньо на місці загибелі риби, стічні води промислових підприємств та сільськогосподарських об'єктів, що знаходяться поблизу водозбірної площі цього водоймища.

Для гідрохімічного та хіміко-токсикологічного дослідження беруть проби води із водоймищ по 2—3 л кожна батометром із поверхневих (на глибині 30—50 см від дзеркала води) і глибинних шарів (не менше 10—15 см від дна)не допускаючи змулювання грунту, так щоб проба відповідала всій масі досліджуваної води. 3 ополонки пробиберуть на глибині 10—15 см від нижньої поверхні льоду. При відборі проб необхідно виключити елементи випадковості (тимчасове скаламучення води, поверхневий шар води з випадковим забрудненням).

У проточній водоймі проби беруть на бистринах, перепа-дах, водоскидах і водоспусках. Із великих водойм проби беруть у кількох місцях, враховуючи гідробіологічні особли-вості кожної ділянки (зарослі, заболочені ділянки, плеса і т. д.), в однотипних щодо гідробіологічних умов водоймах — в одному—двох місцях, на віддалі 3—4 м від берега.

Поблизу сільськогосподарських об'єктів, промислових підприємств і місць викиду комунально-побутових стічнихвод проби беруть на умовно чистій ділянці вище джерела забруднення; в місці надходження стічних вод і на різній відстані в кількох місцях ничже від місця скидання стоків.

На промисловому підприємстві відбирають середньодо-бові проби (2—3 л) води загального випуску.

Воду для аналізу відбирають у чисті склянки, вимиті без мила. Перед наповненням склянку промивають 2—3 рази досліджуваною водою. При транспортуванні взимку проби утеплюють. Якщо доставка в лабораторію в теплу пору року триває більше доби, взяті проби консервують. Для цього в пробу, призначену для визначення завислих речовин, нітратів, нітритів, фосфатів, до кожного літра води
додають 2—4 мл хлороформу і добре збовтують. У порцію, призначену для визначення аміаку, окисленості, хлоридів, до 1 л додають 1 мл 25%-ної сірчаної кислоти. Третю частину проби для хімічного аналізу на токсичні компоненти стічних вод не консервують.

Для хіміко-токсикологічних досліджень у лабораторію надсилають живу або заснулу рибу, не менше 5 особин кожного виду. Водночас надсилають рибу того ж виду із благополучної водойми для контрольних досліджень. Якщо ж доставити живу або свіжозаснулу рибу неможливо, a
також у теплу пору року рибу охолоджують, заморожують або консервують спиртом - ректифікатом. Інші речовини для консервування використовувати не можна. Разом з пробами надсилають 50—100 мл консерванту.

Для дослідження беруть також пробу грунту з дна водойми дночерпаком Екмана або Кирпичникова. Проби відбирають вище передбачуваного джерела забруднення у місці надходження стічних вод і на різній відстані в кількох місцях нижче від місця скиду стоків — на течії та в застійних зонах (ямах, низинах). Грунт підсушують на повітрі,
розтирають у ступці, просіюють через дрібне сито і запаковують у широкогорлі склянки чи поліетиленові мішечки по 500 г кожен.

Планктон беруть планктонною сіткою. Для цього 50—100 л води пропускають через сітку і збирають планктон.

Матеріал для дослідження на отруєння відбирають комісійно за участю лікаря ветмедицини — іхтіопатолога, спеціаліста органів рибоохорони водного господарства, санітарно-епідеміологічної станції та представника місцевої Ради народних депутатів.

Весь матеріал (проби води, фунту, планктону і рибу) запаковують у водонепроникну тару, опечатують, зазначаючи дату загибелі, а також якою речовиною підозрюють отруєння, і разом з актом комісії направляють у лабораторію нарочним.

Геморагічна септицемія ( краснуха) коропів

Дляі надсилання У лабораторію з черевної порожнини плідників і ремонтної форелі відсмоктують шприцом з голкою перитонеальну рідину. Останню заливають у стерильну пробірку з гумовим корком і надсилають
у лабораторію.

При підозрі на вірусну геморагічну септицемію патма-теріал не консервують 50%-ним фосфатно-буферним розчи-ном гліцерину, а відсилають у пакетах з льодом.

Лабораторна діагностика передбачає бактеріологічні та біологічні дослідження хворої риби. Для виділення культури A. punctata проводять посіви на МПА, МПБ, МПБ з добавлянням 5 % дефібринованої крові або 1 % глюкози. Посіви інкубують при 26 °С впродовж 18 – 24 год, а за відсутності росту — ще одну добу. В МПБ аеромонади спричинюють помутніння середовища з наступним проясненням та утворенням сіро білого осаду. На МПА A. punctata утворює маленькі круглі прозорі колонії, що згодом мутнішають і набувають сіруватобілого кольору. Під час мікроскопічного дослідження культури виявляють характерні короткі із заокругленими кінцями грамнегативні палички.

Вірулентність виділеної культури визначають проведенням біопроби на 4 – 5 коропах масою по 150 – 250 г, для чого виділену 24 годинну культуру аеромонад у дозі 0,5 мл вводять внутрішньом’язово або в черевну порожнину. Білим мишам однодобову культуру збудника вводять підшкірно. Вірулентні штами аеромонад спричинюють загибель заражених мишей упродовж 2 – 4 діб, заражених коропів —3 – 5 діб. Ідентифікацію виділених аеромонад проводять за допомогою реакції аглютинації.

Запалення плавального міхура

Лабораторна діагностика не розроблена. Діагностичне значення мають гематологічні показники: зменшення вдвічі порівняно з нормою гемоглобіну та еритроцитів, в 1,5 раза загального білка крові, підвищення ШОЕ, зміни в кількісному складі формених елементів крові. У однорічних риб вміст моноцитів збільшується від 10 % у нормі до 16,6 % під час захворювання, поліморфноядерних лейкоцитів — відповідно від 2,7 % до 7,6 %. У лейкоцитарній формулі виявляють різке зменшення молодих форм нейтрофілів і збільшення майже втричі моноцитів (Н. А. Головіна, 1975).