Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

В яєчниках хворих маток виявляють велику кількість яйцевих трубочок, забарвлених у жовто-коричневий і в чорний кольори у вигляді темних плям, які містять пігмент меланін, що є характерною ознакою меланозу. У здорової матки яєчники білого кольору. Окрім яєчника, меланозом уражуються пряма кишка, отруйні залози і м'язи.

Для виділення культури гриба суспензію патологічного матеріалу висівають на суслоагар, картопляно-моркв'яний або сливовий агари, які готують загальноприйнятими методами. На третю добу культивування з'являються колонії грибка, спочатку білі, гладенькі, потім вони темніють і стають чорними, зморшкуватими або горбкуватими. В мазках із типових культур гриба виявляють жовто-коричневі гіфи, овальні оідії і темно-коричневі округлі та овальної форми хламідоспори, які утворюють псевдоміцелій і дріжджеподібні клітини у вигляді ланцюжка.

Подальший ріст культури гриба призводить до утворення темних, грубих хламідоспор, які залежно від поживного середовища можуть утворювати відростки і давати початок новим гіфам або дріжджеподібним клітинам.

Лікування, способи дезінфекції вуликів, стільників і пасічниць кого інвентарю для цього захворювання не розроблено.

14. Хвороби риб

Взяття та пересилання матеріалу для дослідження на хвороби риб

Хвору або підозрювану у захворюванні інфекційними та інвазійними хворобами рибу надсилають у лабораторію живою. Для дослідження відбирають 15—20 особин з добре вираженими юіінічними ознаками захворювання.

Рибу перевозять у чистих молочних бідонах, ваннах та інших ємкостях, призначених для перевезення живої риби, заповнених на 3/4 об'єму водою з того водоймища, звідки взята риба, або з артезіанської свердловини. Риба, надіслана в лабораторію в папері, марлі та інших пакувальних матеріалах, для дослідження непридатна.

Влітку при тривалому транспортуванні воду з рибою по ступово охолоджують до температури 12—15°С, додаючи дрібні шматочки льоду. Для уникнення температурного шо-ку не можна пересаджувати рибу у воду, холоднішу, ніж у водоймі, на 7° і більше.

Якщо неможливо надіслати живу рибу, то від великих особин беруть шматочки уражених органів і тканин. Проби вміщують у стерильну скляну посудину, заливають стерильним 40%-ним водним розчином гліцерину, закривають корком, заливають парафіном і доставляють у лабораторію нарочним. Кров, ексудат, вміст кишечника надсилають у лабораторію в запаяних стерильних пастерівських піпетках. Влітку патологічний матеріал придатний для бактеріологічного дослідження протягом 2 годин від часу його взяття. Взимку патологічний матеріал можна заморожувати.

Для вірусологічного дослідження живу рибу вміщують у подвійний поліетиленовий пакет, заповнений водою на 1/3 об'єму. В зовнішній пакет для охолодження водикладуть лід. Пакет вміщують у ящик і доставляють у лабораторію нарочним. Мертву рибу надсилають тільки в тому
випадку, якщо вона загинула після вилову перед відправленням у лабораторію. Відібрану рибу кладуть у поліетиленовий пакет, який вміщують у термос з льодом. При надсиланні риби для дослідження на вірусоносійство в умовах асептики беруть внутрішні органи (органи п'яти риб об'єднують в одну пробу), які вміщують у стерильний флакон. Останній щільно закривають гумовим корком. Флакон вміщують у
термос чи поліетиленовий пакет з льодом.

Гїри неможливості негайного відсилання матеріал зберігають у холодильнику при температурі не вище +4°С протягом доби. Патологічний матеріал від хворої або підозрюваної щодо захво рювання вірусною інфекцією риби можна консервувати 50%-ним фосфатно-буферним розчином гліцерину (рН 7,2—7,4).

Матеріал для патогістологічного дослідження беруть від хворих заснулих риб. Дрібних риб (мальки і цьоголітки) після розтину черевної порожнини фіксують цілими, а від великих беруть органи або шматочки органів розміром 2 х 3 см, товщиною 0,5—1 см.

Шматочки з уражених органів і тканин вирізують, захоплюючи нормальні й уражені ділянки.

Незалежно від ступеня ураження відбирають проби різних органів (шкіру з м'язами, зябра, печінку, селезінку, серце, кишечник, плавальний міхур, головний мозок).

Кишечник перед фіксацією обережно розтинають або роблять на ньому декілька надрізів, щоб фіксуюча рідина проникла в його порожнину. Цілий головний мозок обережно виймають після розтину черепної коробки. Проби вміщують у широкогорлу склянку і фіксують.

Кров для дослідження беруть із зябрової чи хвостової
артерії або серця. На місці взяття крові луску злущують
скальпелем, шкіру витирають від слизу і дезінфікують 70%-ним спиртом. Кров набирають у пастерівську піпетку, потім переносять на годинникове скло і швидко відбирають необхідну кількість для гематологічних досліджень.

У кров для біохімічних досліджень додають лимонно або щавлевокислий натрій (на 1 мл — 2 мг). 1— 2%-ний розчин гепарину (на 1 мл — 0,01—0,04 мл) і доставляють у лабораторію в герметично закритих склянках (пробірках) з етикетками.

При підозрюванні на інвазійні хвороби у великої риби відбирають уражені паразитами органи і тканини (зябра, кишечник, печінку та ін.) і надсилають для дослідження законсервованими в склянках. Дрібну рибу надсилають цілою. Проби консервують у 70%-ному етиловому спирті або
4%-ному розчині формаліну.

Виявлених при клінічному огляді і паразитологічному розтині риби паразитів вміщують у пробірки або флакони з консервуючою рідиною.

Паразитичних найпростіших збудників наносять на накривне чи редметне скло і, не даючи мазкові підсохнути, опускають у рідину Шаудіна (50 мл насиченого розчину суле-ми і 25 мл абсолютного спирту) на 20 хвилин.

Маленькі шматочки уражених паразитами тканин і органів фіксують вказаною рідиною протягом 30—120 хвилин. Потім скло промивають декілька разів водою та 70%-ним спиртом і зберігають у нюму до дослідження. Вологі мазки, шматочки органів і тканин риб з паразитами можна фіксувати також у рідині Буена. Мазки фіксують протягом 1—20 хвилин, шматочки — 1 — 12 годин.

Перед консервуванням гельмінтів промивають у воді або фізіологічному розчині.

Моногенетичних сисунів (дактилогірус, гіродактилус та ін.) консервують 4%-ним розчином формаліну.

Трематод і дрібних цестод кладуть на предметне скло, накривають накривним або частиною предметного скла (для ніжного пересування), заливають 70%-ним спиртом і залишають на декілька годин.

Потім гельмінтів перекладають пінцетом у пробірку (флакон) із спиртом. Декілька недеформованих трематод (цестод) обережно переносять у пробірку з 70%-ним спиртом.

Нематод і личинкові стадії цестод консервують рідиною Барбагалло.