Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3
Страница 13 из 24
§ 53. Апарати захисту в електроустановках
Попередження виникнення аварійних режимів в електричних мережах (коротких замикань, перевантажень) здійснюється за допомогою використання спеціальних апаратів захисту. Слід пам’ятати, що в разі неправильного монтажу, експлуатації цих апаратів вони самі можуть спричинювати пожежі або вибухи внаслідок того, що під час їх роботи виникають іскри, електрична дуга та ін.
Найчастіше як апарати захисту використовують плавкі запобіжники повітряні автоматичні вимикачі (автомати) та реле.
Плавкий запобіжник – це пристрій, який при наявності струму, ще перевищує допустимі значення, розтоплює плавку вставку і розмикає електричну мережу. Він складається з самої плавкої вставки (тоненького дроту) з легкоплавкого металу), контактного пристрою, що утримує її, та патрон (корпусу). Плавка вставка підлягає заміні після спрацювання запобіжника Під час розплавлення вставки спостерігається іскроутворення, може виникати електрична дуга. Плавкі запобіжники надійно захищають мережі від] струмів короткого замикання, але менш ефективні для захисту електричних мереж та апаратів від перевантаження.
Автоматичні вимикачі та реле – більш досконалі апарати захисту, Але розрив електричної мережі у цих апаратах теж супроводжується іскроутворенням і появою електричної дуги.
Для запобігання пожежам велике значення має правильний вибір і встановлення відповідних апаратів захисту. їх поріг спрацювання повинен відповідати струмам короткого замикання на початку захищуваної ділянки електромережі. На кожному апараті має бути позначений його номінальний струм та номінальний струм плавкої вставки.
Теплові реле застосовуються, як правило, для захисту електродвигунів з тривалими режимами роботи (робочий період не менше 30 хв) від небезпечного нагрівання при тривалих перевантаженнях.
Плавкі запобіжники і автомати мають позитивні і негативні особливості, які слід враховувати під час вибору засобів захисту електроустановок, особливо у вибухопожежонебезпечних виробництвах. Оскільки запобіжник є однофазним апаратом, то в разі перевантаження може перегоріти плавка вставка тільки в одній з трьох фаз. При цьому трифазний двигун буде працювати і далі на двох фазах, що не перегоріли, і при цьому перегріватись.
Запобіжники гірше, ніж автомати захищають установку від невеликих перевантажень. Час, необхідний для заміни плавкої вставки, досить великий, внаслідок чого виробниче устаткування може простоювати більше, ніж при використанні запобіжників-автоматів. Конструкція деяких типів запобіжників дозволяє застосовувати нестандартні плавкі вставки, так звані «жучки», які зводять нанівець надійність захисту і можуть призвести до аварії, пожежі і вибуху. Разом з цим запобіжники дешеві і мають нескладну конструкцію, краще обмежують великі струми коротких замикань, мають більшу розривну здатність, ніж автоматичні вимикачі.
Автомати рекомендується застосовувати в тих пристроях, установках або агрегатах, де необхідне швидке відновлення живлення. Автомати мають більш стійкі та постійні захисні характеристики, забезпечують надійне вимикання, зручні в експлуатації, безпечні.
Апарати захисту мають відповідати таким умовам:
Не нагріватися вище за допустиму для них температуру під час нормальної експлуатації;
Не вимикати електроустановки у разі короткочасних перевантажень;
Вимикати мережу при тривалих перевантаженнях з витримкою часу, оберненої пропорційно струму;
В усіх випадках забезпечувати вимикання аварійної ділянки при короткому замиканні.
У пожежонебезпечних приміщеннях (умовах) апарати захисту встановлюють на панелях зборок, щитів, шаф, блоків керування таким чином, щоб іскри та електрична дуга, що виникають у них, не спричинили пожежу або не зашкодили обслуговуючому персоналу.
У пожежонебезпечних зонах класів П-І і П-ІІ апарати захисту встановлюються у закритих шафах, а у зонах класу П-ІІа – у захищених. Встановлювати шафи з апаратами захисту у вибухонебезпечних зонах усіх класів забороняється, за винятком щитків у відповідному вибухозахищеному виконанні.
Краще за все встановлювати апарати захисту в окремих пожежобезпеч-них приміщеннях розподільних пристроїв.
§54. Запобігання пожежам від електросвітильників
Температура на поверхні колб у лампах розжарювання під час їх дії досягає 100–150 °С. Якщо поверхня лампи вкрита шаром пилу, то температура може досягати і більших значень: 250–300 °С. Крім того, трапляються випадки розриву колб електричних ламп розжарювання під час перепадів напруги в мережі, внаслідок чого може статися пожежа. Тому відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами з горючих матеріалів, у тому числі горючими будівельними конструкціями, суворо регламентується і має відповідати значенням, наведеним у табл. 8.1.
Таблиця 8.1
|
Номінальна потужність лампи, Вт
|
Мінімальна допустима відстань, м
|
|
100
300
500
|
0,5
0,8
1,0
|
Коли проводиться монтаж світильників в облицюванні з горючих матеріалів або на підвісній стелі, то місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом. Кріплення освітлювальної апаратури до будівельних конструкцій здійснюється за допомогою спеціальних гаків або різьбових з’єднань. Не можна підвішувати світильники на проводах.
Важливим фактором забезпечення пожежної безпеки світильників є правильне підімкнення їх до електричної мережі, яке здійснюється за допомогою клемових затискачів. При будь-якому способі підімкнення необхідно спочатку пролудити місця з’єднання проводів.
Під час проектування електричного освітлення необхідно, щоб усі освітлювальні установочні електроприлади (світильники, вимикачі, розетки тощо) відповідали середовищу приміщень та зовнішнього (надвірного) устаткування. У вибухопожежонебезпечних зонах можна застосовувати виключно світильники відповідного типу та ступеня захищеності. При експлуатації таких світильників треба особливо ретельно стежити за станом засобів захисту, що попереджують та локалізують вибух. Під час огляду вибухозахисних поверхонь у з’єднаннях слід звертати увагу на те, щоб на них були відсутні вибої, подряпини, відколи, які збільшують ширину щілини або зменшують мінімально допустиму довжину з’єднання. За наявності пошкоджень такі світильники мають бути негайно замінені. Не можна допускати будь-яких дефектів на різьбі.
У світильниках підвищеної надійності щодо вибуху вибірково перевіряється стан гумових ущільнювальних прокладок, що забезпечують герметичність з’єднання корпусу з захисним ковпаком. Цілісність світлопропускного елемента повинна перевірятись в усіх вибухозахищених світильниках. Якщо скло має дефекти, замінюють весь світильник. Тип та потужність джерела світла повинні відповідати інструкції заводу-виробника. Забороняється замінювати лампи у ввімкнених світильниках.
§ 55. Аналіз пожежної небезпеки електричних виробів
Принцип оцінки пожежної небезпеки електричних виробів включає два основних напрямки: визначення можливості виникнення пожежі й оцінку наслідків горіння.
Оцінку пожежної небезпеки електричних виробів рекомендується проводити за схемою, наведеної на мал. 8.2.
Мал. 8.2. Схема оцінки пожежної небезпеки електричних виробів
§ 56. Захист від статичної електрики
Досить велика кількість виробничих процесів та технологічних операцій супроводжується утворенням і розділенням різнойменних електричних зарядів, тобто статичною електрикою. У виробництвах, де застосовуються легкозаймисті та горючі рідини, гази, статична електрика у вигляді іскрових розрядів здатна викликати вибух та (або) пожежу. Заходи щодо захисту від шкідливого та небезпечного впливу статичної електрики здійснюються відповідно до правил захисту від статичної електрики та ГОСТ 12.1.018-93. Умовою електростатичної іскробезпеки об’єкта за даним стандартом є виконання співвідношення:
W≤KWmin
Де W – мінімальна енергія розрядів, які можуть виникнути усередині об’єкта, Дж;
K – коефіцієнт безпеки, який вибирається з умов допустимої (безпечної) імовірності; у випадку неможливості визначення імовірності його приймають рівним 0,4;щ
Wmin – мінімальна енергія запалювання речовин і матеріалів за ГОСТ 12.1.044-89.
Заряд статичної електрики виникає внаслідок контактної електризації речовин і матеріалів під час їх тертя і руху один відносно іншого. Навколо зарядів, що виникають, утворюється електричне поле, основними характеристиками якого є напруженість та потенціали його окремих точок.
Люди, що працюють на виробництві, також здатні накопичувати на тілі заряди статичної електрики. Це відбувається, коли людина носить одяг зі штучних синтетичних тканин, вовни, шовку, взуття, що не проводить електричний струм, а також під час руху по струмонепровідній підлозі, виконання технологічних операцій з діелектриками тощо.
Займання вибухонебезпечної суміші внаслідок прояву статичної електрики може відбутись при сукупності таких умов, як:
Наявність джерела утворення зарядів статичної електрики;
Накопичення досить значних зарядів на контактуючих поверхнях;
Достатня для виникнення електричного пробою різниця потенціалів;
Наявність достатнього запасу електричної енергії;
Можливість виникнення електричних розрядів.
Відсутність будь-якої з цих умов повністю виключає небезпеку виникнення пожежі внаслідок розряду статичної електрики.
До основних способів усунення загрози статичної електрики слід віднести:
Заземлення технологічного обладнання, трубопроводів, апаратів;
Забезпечення постійного електричного контакту із заземленням тіла працюючої людини;
Підвищення вологості повітря, яке зменшує електричний опір;
Застосування антиелектростатичних речовин;
Іонізація повітря або середовища усередині апаратів, сушильних камер тощо;
Обмеження швидкості транспортування рідких продуктів;
Усунення можливості виникнення вибухонебезпечних концентрацій.
Конкретний спосіб захисту від небезпечних наслідків прояву статичної електрики обирається з урахуванням особливостей технологічного процесу, ефективності, економічної доцільності.
§ 57. Блискавкозахист
З метою запобігання наслідкам прямого удару та вторинних проявів блискавки будівлі, споруди, окремо розташовані установки обладнують системами блискавкозахисту.
При виборі пристроїв блискавкозахисту для різних категорій будівель та споруд враховують важливість об’єкта, його висоту, розташування серед сусідніх об’єктів, інтенсивність грозової активності та інші характеристики.
Пристрої блискавкозахисту повинні відповідати таким основним вимогам:
Відповідність типу блискавкозахисту характеру виробничого процесу в будівлі або споруді, а також на об’єкті в цілому;
Можливість типізації конструктивних елементів блискавкозахисту;
Значний строк служби, який має досягати понад 10 років;
Надійність дій усіх елементів блискавкозахисту;
Можливість застосування недорогих матеріалів та використання конструктивних елементів будівель;
Наочність монтажу, створення умов безпеки для персоналу об’єкта;
Легкий доступ до всіх елементів для проведення контролю, ремонту або відновлення;
Відносно нескладна експлуатація.
