Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3

У санвузли.

Основними шляхами евакуації з будівель є коридори та сходи.

Ширина та протяжність коридору повинні забезпечувати необхідну швидкість проходження людей, що евакуюються, до сходової клітки або назовні. Люди, які евакуюються, повинні бачити виходи назовні та у сходові клітки, що об означенні табличками з написом «ВИХІД» у випадках, визначених нормами, або вказівними знаками, що встановлені стандартами.

Рис. 7.6. Види дверей:

А – розчинена; б – гойдаюча; в – розсувна; г – підйомно–спускна; д – обертова; є – турнікет

Єдиними шляхами евакуації, які зв’язують усі поверхи, крім першого, з безпосередніми виходами назовні з будівлі, є сходи. Тому вони повинні мати зручний зв’язок з поверхами і в той же час надійну ізоляцію від них, що виключає вплив на людей небезпечних факторів пожежі. Це досягається улаштуванням самих сходів в спеціальних сходових клітках з вогнестійкими огороджувальними та несучими конструкціями, які зроблені з негорючих матеріалів. Сходові клітки ізолюють від підвалів та горищ.

При евакуації по сходах має бути забезпечений нормальний ритм руху. Тому в якості евакуаційних не допускається використовувати гвинтові сходи, а також сходи із забіжними сходинками та розрізними площадками, в яких ширина східців неоднакова та не забезпечує стійкість під час руху (рис. 7.7).

Рис. 7.7. Сходи, що забороняються для улаштування на шляхах евакуації:

1 – гвинтові; 2–3 забіжними сходинками; 3 – з розрізними площадками

Сходові марші виконують з однаковими довжинами та уклонами. Особливо важливо забезпечити безперешкодну евакуацію людей по сходах. Реальними перешкодами можуть бути: устаткування, що виступає за площину стін на висоті до 2,2 м від поверхні проступів та площадок сходів; недостатня висота проходів; місцеві звуження на сходових площадках та на виході зі сходової клітки. Велике значення має також й освітлення сходових кліток, яке виконується, як правило, природним через вікна у зовнішніх стінах, що необхідно не тільки для забезпечення евакуації, але й для провітрювання у разі задимлення. Тому улаштування так званих «темних» сходових кліток, що не мають природного освітлення, є небажаним і допускається у виключних випадках при улаштуванні їх надійного протидимного захисту.

В окремих випадках, якщо за пропускною здатністю й за довжиною достатньо одного евакуаційного виходу, допускається у ролі другого (з вище-розташованих поверхів) передбачати вихід на зовнішні евакуаційні сходи (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Зовнішні евакуаційні сходи у житловому будинку

Для відкритих споруд промислових підприємств (зовнішні етажерки, площадки тощо) зовнішні сходи нерідко є основними шляхами евакуації.

Зовнішні евакуаційні сходи треба виготовляти з негорючих матеріалів. Вони повинні сполучатися з приміщеннями через площадки або балкони, улаштовані на рівні евакуаційних виходів. Уклін таких сходів повинен бути не більше 1:1 (45°), а їх ширина – не менше за 0,7 м. Зовнішні сходи повинні досягати рівня землі та мати огорожу.

Для створення та забезпечення умов безпеки людей при пожежі на шляхах евакуації не дозволяється:

Улаштовувати пороги, виступи та будь-які пристрої, що перешкоджають вільній евакуації людей;

Захаращувати (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо меблями, обладнанням, матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

Забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з’єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

Застосовувати (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

Розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігати, у тому числі тимчасово, будь-який інвентар та матеріал;

Захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні сходи;

Знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

Улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т. ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;

Улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

Розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т. ін.;

Встановлювати телекамери в проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

Робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

Знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

Заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передбаченому за проектом;

Знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

Зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

Розвішувати на стінах у сходових клітках стенди, панно тощо.

На випадок відключення електроенергії у будівлях з масовим перебуванням людей обслуговуючий персонал повинен мати електричні ліхтарі.

Черговий персонал готелів та готельних комплексів з кількістю місць для проживання 50 і більше має бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання для організації евакуації в разі виникнення пожежі.

Килими, килимові доріжки (покриття) у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димотворну здатність.

Потрібна протяжність шляхів евакуації визначається відповідно до чинних будівельних норм та правил, а їх фактична протяжність – за проектом або на реальному об’єкті. При цьому треба враховувати деякі особливості нормування протяжності шляхів евакуації. У громадських будівлях нормуються граничні відстані в приміщеннях, а також протяжність шляхів евакуації від дверей приміщення до найближчого виходу назовні або на сходову клітку (рис. 7.9,а). У виробничих будівлях коридорного типу протяжність шляхів евакуації нормується від найбільш віддаленого робочого місця до виходу назовні або на сходову клітку (довжина шляху всередині приміщення та шляху по коридору підсумовуються). Це пов’язано з характерним для виробничих будівель швидким розповсюдженням пожежі й задимленням шляхів евакуації (рис. 7.9,6). При використанні у будівлі відкритих сходів (рис. 7.9,в, г, д), фактична протяжність шляхів евакуації вимірюється від найбільш віддаленого робочого місця до виходу назовні (LФ= L1+ L2 +L3)

Рис. 7.9. Визначення протяжності шляхів евакуації:

А – в громадській будівлі коридорного типу; 6–у виробничій будівлі коридорного типу; в – у випадку використання відкритих сходів; г – при улаштуванні антресолей; д –при улаштуванні етажерок

§ 49. Підготовка евакуації людей на випадок виникнення пожежі

Виконання нормативних вимог щодо шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Технічні рішення та режимні протипожежні заходи в цьому напрямку повинні бути доповнені організаційними заходами (інструктаж і навчання персоналу, відображення обов’язків щодо забезпечення пожежної безпеки в інструкціях та ін. документах). Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей.

План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, який можна спрощувати, зображуючи конструкції в одну лінію, виключаючи невеликі приміщення, не пов’язані з перебуванням людей. Однак усі евакуаційні виходи і шляхи мають бути позначені. Найменування приміщень позначають безпосередньо на плані або нумерують. Для спрощення пояснювальної записки до плану треба нумерувати евакуаційні виходи та сходи. Двері зображуються у відчиненому вигляді.

Під час складання таких планів евакуаційні виходи розділяють на основні (надійні й найближчі) та запасні, або резервні (менш надійні та більш віддалені).

Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображують суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, а маршрути до запасних евакуаційних виходів – пунктирними лініями зеленого кольору зі стрілками.

Окрім маршрутів руху, на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння. Основні графічні символи, які використовуються у планах евакуації, наведені у табл. 7.3.

Таблиця 7.3

Найменування позначення	Графічний символ
Переносний вогнегасник
Переносний порошковий вогнегасник
Переносний вуглекислотний вогнегасник
Пересувний вогнегасник
Телефон
Ручний пожежний сповіщувач
Кран пожежний
Основний евакуаційний шлях
Запасний евакуаційний шлях
Основний вихід
Запасний вихід
Знак просторової орієнтації «Ви знаходитесь тут»

Графічна частина плану евакуації повинна мати такі написи та реквізити:

1. Назва.

2. Номер поверху.

3. Умовні позначення.

4. Пояснювальна записка.

5. Гриф «Затверджую» та підпис керівника.

6. Експлікація приміщень.

7. Підпис упорядника плану.

Текстова частина плану евакуації затверджується керівником об’єкта і являє собою таблицю, яка містить перелік та послідовність дій у разі пожежі для конкретних посадових осіб і працівників. У разі змінного режиму роботи об’єкта треба вказати посади і прізвища відповідальних осіб за кожний етап евакуації для кожної робочої зміни.

План евакуації вивішується у рамці під склом на видному місці. Однак навіть добре складений і оформлений план евакуації не досягне своєї мети доти, доки він не буде систематично відпрацьовуватися на практиці і передбачені дії персоналу, таким чином, не будуть доведені до автоматизму.

Важливим чинником, що впливає на поведінку людей на пожежі, є вчасна інформація про необхідність термінового виходу з небезпечної зони. Тому треба заздалегідь встановити порядок оповіщення людей у разі пожежі. Для цього можна використовувати внутрішні радіотрансляційні та спеціально змонтовані мережі мовлення, селекторний зв’язок, звукові та світлові сигнали тривоги. Система оповіщення повинна забезпечити можливість повідомлення про небезпеку всіх людей, що перебувають у будівлі чи споруді, де виникла пожежа..

50. Протидимний захист

Заходами з протидимного захисту споруд є:

Обмеження розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях;

Ізоляція можливих місць виникнення пожежі;

Примусове видалення диму.

• < Назад
• Вперёд >