Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3
Страница 12 из 24
У безвіконних приміщеннях обов’язково передбачаються системи димовидалення з природною або механічною витяжкою продуктів горіння. Особливу увагу вимагає ізоляція приміщень, розташованих у підвальних та цокольних поверхах. Від вищерозташованих поверхів вони відділяються протипожежними перекриттями, які виконані з негорючих матеріалів. Такі перекриття повинні прилягати до ділянок зовнішніх стін, що не мають засклення, та не мати отворів і прорізів, через які можуть проникнути продукти горіння при пожежі. Підвальні та цокольні поверхи розділяють на відсіки. Для зменшення інтенсивності задимлення й випуску диму в кожному відсіку підвалу передбачають спеціальні віконні прорізи та приямки.
Значна увага приділяється питанням обмеження розповсюдження продуктів горіння по вертикальних та горизонтальних комунікаціях будівель. При перетинанні стін, перегородок, перекриттів різними комунікаціями зазори між ними та огороджувальними конструкціями необхідно наглухо замуровувати будівельним розчином або мастикою із негорючих матеріалів. Обмеження розповсюдження диму по сміттєпроводах досягається надійною ізоляцією сміттєзбірних камер від суміжних приміщень, улаштуванням ущільнень в місцях стикування трубопроводів та кожухів приймальних клапанів зі стволом, виведенням оголовку сміттєпроводу вище рівня покрівлі з улаштуванням на ньому дефлектора.
Протидимний захист сходів забезпечується конструктивними, об’ємно–планувальними та спеціальними технічними рішеннями з урахуванням призначення будівель та їх поверховості, основними з яких є:
Ізоляція сходів від приміщень різного призначення на поверхах будівель;
Ізоляція сходів від підвалів;
Застосування пристроїв, що вивільняють сходи від диму.
Особлива увага приділяється протидимному захисту будівель підвищеної поверховості (10 та більше поверхів), в яких улаштовуються спеціальні незадимлювані сходові клітки (рис. 7.10).
У незадимлюваних сходових клітках сходи відділені від усіх приміщень будівель глухими димонепроникними стінами з улаштуванням поповерхових входів в них через зовнішню зону по балконах, лоджіях або галереях.
У будівлях з 10 та більше поверхів для видалення диму з поповерхових коридорів і холів передбачається улаштування шахт димовидалення з примусовою витяжкою та клапанами на кожному поверсі. Принципова схема системи димовидалення наведена на рис. 7.11.
Особливі вимоги висуваються до поповерхових клапанів, які повинні бути достатньо герметичними та надійними в роботі в умовах високих температур (рис. 7.12).
Клапан приводиться до дії шляхом подачі напруги на електромагнітний привід 5, який виштовхує шток 3 доверху, вивільняє від закріплення клямку 6 з гаком клапана 8. Клапан під дією розрідження, що утворюється вентилятором у шахті димовидалення, відкидається в шахту й пропускає продукти горіння всередину її.
Рис. 7.10. Принципова схема улаштування незадимлюваних сходових кліток:
І – з поповерховим переходом по лоджіях; II – вхід в сходову клітку через галерею; III – вхід в сходову клітку через відкритий перехід А
Рис. 7.11. Схема димовидалення в будівлях підвищеної поверховості: 1 – приміщення, що горить; 2 – коридор; 3 – шахта; 4 – поповерхові клапани; 5 –шумопоглинальна вставка; 6 – вентагрегат
Рис. 7.12. Схема клапана димового поповерхового (КДП):
А – клапан закритий; б – клапан відкритий; 1 – решітка (сітка); 2 – корпус; 3 –шток; 4 – клапан; 5 – електромагнітний привід; 6 – клямка; 7 – трос; 8 – гак
Безпечні зони в будівлях підвищеної поверховості можна також створювати за допомогою вентиляційних систем протидимного захисту. Така система автоматично створює розрідження в зоні пожежі та надлишковий тиск у суміжних зонах, що виключає можливість розповсюдження диму на інші поверхи (рис. 7.13).
Рис. 7.13. Створення безпечних зон за допомогою вентиляційних установок (димовидалення)
Розділ VIII.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖ
ПРИ УЛАШТУВАННІ (ЕКСПЛУАТАЦІЇ)
ЕЛЕКТРОУСТАНОВОК
§51. Класифікація електроустановок
Значна кількість пожеж виникає як результат теплового прояву електричного струму. Причини таких пожеж розглянуті в § 19. Для забезпечення досягнення вибухопожежобезпечного використання електроустановок існує ряд спеціальних нормативних документів, виконання вимог яких є обов’язковим на всіх етапах проектування, монтажу та експлуатації. Вимоги щодо улаштування електроустановок встановлені Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ).
За своїм функціональним призначенням електроустановки ділять на ті, що:
Виробляють електричну енергію, – генератори;
Перетворюють електричну енергію, – перетворювачі напруги (трансформатори), перетворювачі частоти;
Передають електричну енергію від місць її вироблення та перетворювання до електроспоживачів, – проводи, кабелі;
Розподіляють електричну енергію, – розподільні підстанції, вузли, щити, пристрої;
Споживають електричну енергію – електроспоживачі.
Вибір виконання електроустаткування здійснюється згідно з вимогами ПУЕ залежно від класу зони за наявною класифікацією. Це є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір способу виконання забезпечує зменшення ймовірності виникнення пожежі за умови підтримання допустимих режимів експлуатації устаткування.
Усі електродвигуни, світильники, електроустаткування, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні мати спеціальні позначки, що вказують ступінь їх захисту згідно з чинними стандартами.
На дверях виробничих та складських приміщень необхідно вивішувати спеціальні таблички з позначенням класу зони за ПУЕ та категорії приміщення за ОНТП 24-86 (мал. 8.1).
Мал. 8.1. Приклад таблички з позначенням класу зони за ПУЕ та категорії приміщення
§ 52. Монтаж та експлуатація електромереж
Порушення встановлених правил монтажу та експлуатації електричних мереж здатні викликати пожежу, аварію, нещасний випадок.
Вимоги до проведення електромонтажних робіт визначаються чинними Правилами улаштування електроустановок, інструкціями щодо монтажу та приймання монтажних робіт.
У разі монтажу електричних мереж у вибухонебезпечних зонах неприпустимо проводити самостійно будь-яку заміну деталей приладів, конструкції устаткування без попереднього погодження з проектувальником.
З метою попередження вибуху електрична проводка у вибухонебезпечних зонах повинна монтуватись особливо ретельно. У таких зонах найбільш надійною є електропроводка з мідними жилами у сталевих водогазопровідних трубах з відповідним антикорозійним покриттям, що забезпечує підвищений захист. Тонкостінні й некондиційні водогазопровідні труби використовувати для означених потреб неприпустимо. З’єднання труб між собою, з патрубками фітингів, коробок та світильників, а також з електродвигунами виконують тільки на трубній різьбі.
Для відгалужень і з’єднань проводів і кабелів, протягування проводів у сталевих трубах повинні застосовуватись вибухозахищені коробки.
Під час монтажу слід звертати увагу на влаштування проходів (отворів) для труб крізь стіни з даної зони до сусідніх. При цьому необхідно виключити можливість розповсюдження вибуху (вибухонебезпечних сумішей) до вибухобезпечних приміщень або назовні крізь нещільності у проходах або усадочні тріщини, що виникають.
Забороняється прокладати транзитні електропроводки і кабельні лінії крізь приміщення та склади з пожежонебезпечними зонами всіх класів.
Кабельні лінії прокладаються під землею у траншеях, тунелях, блоках, каналах. Такі кабельні споруди слід виконувати з негорючих матеріалів.
При виході кабельного каналу з приміщення назовні або при його переході до сусіднього вибухопожежобезпечного приміщення (без улаштування спеціальних ущільнень у проходах) канали необхідно засипати піском на 1,5 м по обидва боки від стіни, що створює умови для недопущення накопичення вибухонебезпечних сумішей.
Основною причиною виникнення пожеж в кабельних виробах є аварійні режими, найбільш небезпечні з них – короткі замикання та перевантаження.
Пожежна небезпека коротких замикань в кабельних виробах пов’язана, в основному, з високою температурою дуги в зоні замикання, яка досягає
2000–4000 °С та характеризується двома показниками:
Здатністю ізоляції проводів і кабелів займатися від нагрівання струмопровідної жили та від високої температури електричної дуги;
Здатністю утворювати в момент замикання розплавлені частинки (що горять), які розлітаються на значні відстані і можуть утворювати самостійні осередки пожежі.
Режим перевантаження в кабельних мережах визначається як аварій ний режим, що виникає внаслідок неправильного вибору апаратів захисту, пошкодження електроспоживачів, в результаті чого струм, що протікає і, кабельному виробі, перевищує номінальні значення.
Основними способами зниження пожежної небезпеки проводів та
кабелів є:
Використання в кабельній промисловості нових ізоляційних матеріалів зі зниженим газодимовиділенням, таких, що не поширюють горіння та мають високу термостійкість; захист кабельних ліній, що експлуатуються, за допомогою спеціальних вогнезахисних фарб та автоматичних системам пожежогасіння.
Якщо відключення робочого освітлення і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування технологічного обладнання здатне призвести до вибуху, пожежі, отруєння людей, тривалого порушення технологічного процесу тощо, у виробничих приміщеннях слід передбачати улаштування аварійного освітлення. Живлення аварійного освітлення здійснюється від незалежного джерела.
Для запобігання утворенню великих перехідних опорів з’єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися тільки за допомогою опресування, зварювання, паяння або за допомогою спеціальних затискачів.
Вибухопожежобезпечність електричних мереж забезпечується відповідним доглядом і проведенням вчасних планово-профілактичних і капітальних ремонтів, систематичних оглядів їх технічного стану. Велике значення для безперебійної і безаварійної роботи розподільних пристроїв має стан їхньої контактної частини, яку необхідно систематично перевіряти і ремонтувати. Система планово-профілактичних ремонтів (ППР) передбачає здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на огляд, обслуговування і ремонт устаткування згідно з затвердженим планом. Після відпрацювання кожним електротехнічним агрегатом певної кількості годин здійснюють профілактичні огляди й різноманітні види планового ремонту (малий, середній, капітальний), черговість і періодичність яких визначається призначенням агрегату, особливостями його конструкції, габаритами, масою та умовами експлуатації.
Система ППР, якщо вона здійснюється у належному обсязі робіт і з дотриманням термінів, здатна ефективно запобігати спрацьованості устаткування, виключати можливість випадкових поломок, сприяти усуненню умов для виникнення пожеж.
Стан електричної ізоляції (її захисні якості) визначають шляхом вимірів опору під час проведення поточних ремонтів, але не рідше одного разу на три роки.
Коли приймається в експлуатацію електрична мережа, повинен бути технічний проект, узгоджений з енергопостачальною організацією, а також робочі креслення і документи: плани силової та освітлювальної мереж; розрахункові схеми, таблиці; схема захисного заземлення; протоколи випробування ізоляції і захисного заземлення; акти прихованих робіт тощо.
