Курсовий проект „Організація рослинництва і перспективи його розвитку ПСП «Промінь» Шосткинського району Сумської області”

Обґрунтуємо планову урожайність та валовий збір сільськогосподарських культур, що вирощує ПСП „Промінь”.

Таблиця 2.4

Валовий збір і планова урожайність сільськогосподарських культур в ПСП „Промінь”

Отже, вище ми спланували урожайність сільськогосподарських культур ПСП „Промінь” та слід зауважити: на урожайність сільськогосподарських культур впливає комплекс факторів, але визначальними є фактор, який знаходиться у найменшій кількості. Виходячи з табличних даних бачимо, що значення є найменшим у прибавці врожайності озимої пшениці, внесення каїніту – 3,2. Враховуючи середньозважений показник врожайності озимої пшениці за останні 3 роки (38,47 ц/га), загальний її рівень становитиме 41,67 ц/га у плановому році.

В ринкових умовах господарювання рівень врожайності сільськогосподарських культур може бути встановлений залежно від розміру прибутку, який планується отримати від реалізації продукції, одержаної з 1га. Потім, під встановлений рівень врожайності сільськогосподарських культур, планується ресурсне забезпечення. Методику обгрунтування врожайності озимої пшениці для отримання певного розміру прибутку від реалізації зерна, розглянемо в наступній таблиці на основі даних досліджуваного господарства.

Зробимо розрахунок норм добрив на запланований врожай.

Таблиця 2.5

Розрахунок норм добрив на запланований врожай

Аналізуючи розрахунок норм внесення добрив на запланований врожай у ПСП “Промінь”, можемо сказати, що необхідно внести під запланований врожай – 38,47 ц/га на 1га посіву озимої пшениці 3,7 ц азотних добрив, 3,2 ц фосфорних і 1,9 ц калійних добрив.

2.1.3. Планування розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл

Обчисленню розмірів посівних площ передує виявлення найбільш конкурентоспроможних сільськогосподарських культур, під які слід виділяти в підприємстві більші посівні площі, через визначення їх економічної оцінки.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб на основі фактичних середніх даних виходу продукції з 1 га за останні роки, застосувавши дану систему показників, визначити найбільш ефективні культури і по можливості розширити їх посівну площу.

При плануванні врожайності, необхідно опрацювати в господарстві заходи, спрямовані на забезпечення високих і сталих врожаїв усіх сільськогосподарських культур. При цьому, слід поліпшувати усі фактори, оскільки останні, в процесі виробництва впливають на урожайність комплексно. Проведемо економічну оцінку сільськогосподарських культур, що вирощувалися останні 3 роки в нашому досліджуваному господарстві ( таб. 2.6 в додатках )

З даних таблиці 2.6. видно, що по товарних культурах найбільш економічно вигідними є цукрові буряки, ячмінь, картопля прибутки на 1 га яких складають відповідно 41693,40; 4697,84 та 6182,00 тис. грн. Серед кормових культур найнижчу собівартість 1 ц кормових та кормопротеїнових обиниць має кукурудза на силос і зелений корм, ячмінь, вониж мають найменші затрати праці на 1 ц поживних речовин, а найбільший вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га мають кормові коренеплоди і цукрові буряки.

На основі попередніх розрахунків і визначеної планової урожайності та валового збору продукції рослинництва розрахуємо необхідні потреби рослинницької продукції та розміри посівних площ сільськогосподарських культур (таблиця 2.7. в додатках).

З даних таблиці 2.7. видно, що для забезпечення потреби в продукції рослинництва підсумувавши площі всіх культур визначили, що необхідна загальна посівна площа 2679,18 га. В таблиці спланували обсяги реалізації продукції за договорами підприємства з переробними та заготівельними організаціями, спланували систему громадського харчування, потребу в кормах, потребу в насінневому матеріалі для вирощування сільськогосподарських культур.

Важливе значення для підвищення урожайності має застосування науково-обгрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування культур, при якому вони розміщувалися б після добрих попередників.

Сівозміна є важливим елементом системи землеробства, який включає визначені агротехнічні і організаційно-економічні міроприємства.

При плануванні посівних площ сільськогосподарських культур виходять із потреби в конкретних видах продукції рослинництва; конкурентоспроможності (ефективності) окремих культур; обмежень у сівозмінах, земельних, трудових, фінансових і матеріальних ресурсах.

Розрізняють три типи сівозмін:

-  польові (основні);

-  кормові;