Навчальний посібник Управління Земельними Ресурсами В. В. Горлачук В. Г. В'юн А. Я. Сохнич (частини 1)
Страница 18 из 79
До спеціальних функцій відносять наступні:
1. Земельний менеджмент.
2. Законодавче та нормативно-методичне забезпечення.
3. Державний контроль за використанням та охороною земель.
4. Вирішення земельних спорів.
5. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунту.
6. Експертиза вишукувальної та землевпорядної документації.
7. Розвиток державної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців для роботи в системі державних земельних органів.
8. Землевпорядкування.
9. Ведення державного земельного кадастру
10. Моніторинг земель.
11.Вивчення і картографування земельних ресурсів.
12. Економічне регулювання раціонального
землекористування.
13. Інноваційно-інвестиційна політика.
14. Маркетингова діяльність.
15. Розвиток інфраструктури ринку землі.
16. Забезпечення науково-технічною інформацією.
17. Матеріально-технічне забезпечення, загальне діловодство і господарське обслуговування тощо.
Планування - Це наукове передбачення розвитку об'єкта управління, попередні розрахунки очікуваних результатів цього розвитку, еколого-економічних, соціальних та інших наслідків.
З цього випливає, що планування передує виконанню інших функцій, оскільки воно повинно сформулювати цілі і задачі суб'єкта управління, шляхи, засоби і методи їх досягнення. Оскільки плануванню як управлінській функції притаманний "ідеальний" зміст (бо має справу з майбутнім об'єктом), то воно не дає абсолютної гарантії передбачуваної ефективності управлінських рішень.
Потрібно зазначити, що розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель, складання схем землевпорядкування, розробка техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць, програми охорони земель, основних напрямів земельної реформи в Україні до 2005 року тощо і є функції планування.
Організація — Це вдосконалення організаційної структури управління земельними ресурсами, розробка господарських, економічних, екологічних, правових та інших заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Одним із прикладів організації є розробка проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та розробка іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель, ведення державного земельного кадастру, організація моніторингу земель тощо.
Координація Полягає в узгодженості діяльності різних структур управління, що мають спільну мету - забезпечення ефективного землекористування.
Регулювання - Це приведення до спільного знаменника всіх завдань суб'єктів управління. Необхідність регулювання зумовлена внутрішнім і зовнішнім протиборством у суспільстві, яке супроводжується різного роду тертями, неоднозначним уявленням про об'єкт управління тощо. Власне, питання, які можуть при цьому виникати, потрібно відповідним чином врегульовувати.
Контроль - Це слідкування за процесом діяльності суб'єкта управління (трудового колективу) і ситуацією, яка панує в землекористуванні. Хоча контроль і замикає список функцій управління, але це зовсім не означає, що на цьому процес управління закінчується. Контролем лише "замикається коло" функцій, і він дає "порцію" нової інформації для "наступного кола" з метою профілактичної діяльності для нормалізації управлінського процесу.
Тобто процес управління, по суті, є процесом збору, передачі та опрацювання інформації, яка служить основою для підготовки рішень, здійснення цілеспрямованих дій, контролю та управління господарським комплексом.
Процес управління земельними ресурсами можна подати у вигляді схеми (рис. 2.1).
Спеціальні функції управління, з метою їх упорядкування, можна, у свою чергу, розділити на адміністративно-виробничі, технічні, економічні і господарські.
До адміністративно-виробничих належать функції загального оперативного управління, в першу чергу функція земельного менеджменту. До цієї групи можна віднести функції законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, державного контролю за використанням та охороною земель, вирішення земельних спорів, стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів, експертизи вишукувальної та землевпорядної документації і функцію кадрової політики.
До технічної групи функцій відносять землевпорядкування, ведення державного земельного кадастру, моніторинг земель, вивчення і картографування земельних ресурсів, експертизу вишукувальної та землевпорядної документації.
До економічної групи - економічне регулювання раціонального землекористування, інноваційно-інвестиційну політику, маркетингову діяльність і розвиток інфраструктури ринку землі.
І, нарешті, до господарських - функції забезпечення науково-технічною інформацією, матеріально-технічне забезпечення, загальне діловодство і господарське обслуговування. Певна річ, наведений поділ функцій управління має дещо умовний характер. Наприклад, загальне діловодство можна віднести до групи адміністративно-виробничих функцій, а можна й до технічних функцій, але в будь-якому разі це не позначиться негативно на прийнятті управлінського рішення.
Кожна з названих функцій розкладається на складові частини - підфункції. Наприклад, державний земельний кадастр містить у своєму складі кадастрове зонування, кадастрові знімання, бонітування грунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, державну реєстрацію земельних ділянок, облік кількості та якості земель.
Землевпорядкування передбачає: встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових тощо.
