МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

Lg S (нм) (lg S у нм); lg S, (нм)

Змінні величини на шкалах доцільно позначати символами; припустимо ставити найменування величини або найменування величини та символ. При відсутності загальноприйнятих позначок доцільно пропонувати свої умовні позначки, щоб не переобтяжувати шкали. Якщо за текстом вміст кисню, наприклад, позначено через С, то на шкалах буде:

Правильно: Неправильно:

С, % % С

Для зменшення площі рисунків рекомендується застосовувати розриви у координатній сітці (осях і шкалах), якщо це не погіршує їх сприйняття.

Цифрові значення на графіках і діаграмах пишуть поруч з поділками сітки чи штрихами. Нуль, якщо він є початком відліку і стосується обох шкал, пишеться один раз. Багатозначні числа вказують, як кратні до 10n. Множник 10n ставлять при умовній позначці величини (наприклад, Х 103).

Експериментальні точки наносять на графіки в тих випадках, коли треба продемонструвати розсіювання даних (довірчі інтервали) або ж кожна точка має самостійне значення. В останньому випадку їм присвоюють порядкові номери, які пояснюються в підписі.

Криві лінії на графіках нумеруються арабськими цифрами, які розшифровуються в підписі. Надписувати криві варто лише в тих випадках, коли надписи короткі, є хімічними формулами, символами елементів або числовими значеннями однієї із змінних.

2.3.4.4. Хімічні формули, рівняння та розмірності

Хімічні формули та рівняння, які зустрічаються в біологічних і екологічних роботах, наводяться за звичними хімічними правилами, органічні речовини репрезентуються у вигляді структурних формул.

Якісні характеристики розчинів (концентрація в мг/дм3, млг/мл, молях, мілімолях і т, ін.) вказуються також за прийнятими в хімії стандартами.

Необхідно звірятись з підручниками та довідниками для безпомилкового написання формул, символів і розмірностей.

N - нормальний розчин; 0,1N - децинормальний розчин; М - моль; мМ — мілімоль; М - мікромоль; мг% - міліграм-процент; мг-екв - міліграм-еквівалент; дм5 = 1 л, адже «літр» у хімії не використовують.

2.3.4.5. Математичний апарат

У працях біологічного та екологічного спрямування переважним чином зустрічаються і використовуються;

А) формули та рівняння елементарної алгебри;

Б) диференційні рівняння;

В) статистичні прийоми обробки матеріалів;

Г) складні системи рівнянь (математичні моделі).

Кожна математична формула пишеться окремим рядком з великими інтервалами зверху і знизу вад неї. Формули або друкуються на машинні (принтері), або вписуються вад руки тушшю чорного кольору. Праворуч, ближче до крайнього поля, ставиться номер формули в дужках; (1); (2) і т. д. Ретельно вписуються верхні та нижні індекси, крапки, знаки множення та інші потрібні символи.

2.3.5. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

У цьому розділі студент повинен показати вміння теоретично мислити, узагальнювати отримані результати, співставляти їх з літературними даними, формулювати загальні положення, які безпосередньо випливають з результатів роботи, підводять до висновків. Це - важке завдання, яке вимагає зосередженості, роздумів, володіння літературними навичками.

Завдання це цілком творче, тому будь-яких настанов тут дати неможливо. Необхідно лише відзначити такі важливі моменти, які в більшості випадків треба висвітлити в роботі:

А) встановлені причинно-наслідкові зв'язки між фактами (явищами, процесами);

Б) найбільш характерні тенденції розвитку дослідженого явища (процесу);

В) кількісні оцінки вивчених об'єктів, явищ, процесів;

Г) осмислення висунутих автором припущень (робочих гіпотез), якими можна було б пояснити те, що спостерігалось (причини, механізми);

Д) критика поглядів інших авторів з позицій власних результатів. Міркування треба обґрунтовувати посиланнями на таблиці та рафіки, що представлені в попередньому розділі роботи.

Обговорення можна закінчити підсумовуючим абзацем, який доцільно розпочинати словами «Отже» або «В кінцевому підсумку можа стверджувати, що...» Такий абзац, якщо він завеликий (0,5 стор. бо більший), можна віднести до окремої рубрики «Заключення».

2.3.6. ВИСНОВКИ

Висновки — це чітко сформульовані основні положення, які випливають з результатів виконаної роботи. В дипломній чи курсовій роботі можна обмежитись 5-6 позиціями.

Кожен висновок повинен мати номер і починатися з окремого абзаца. Важливо пам'ятати, що кожне поставлене (у Вступі) завдання роботи має бути підсумоване принаймні одним висновком.

У формулюванні висновків не варто користуватись виразами типу: «В результаті проведених досліджень встановлено, шр...», «НаМИ показано, що...», «З результатів проведених досліджень випливає, Що...". Формулювати думку слід зразу, починаючи з суті питання.

Висновки повинні бути короткими, не містити складнопідпорядкованих речень.

Гіпотези та припущення до висновків не включають. Якщо роботу завершено значущим результатом з точки зору практики, то цей результат наводиться окремим рядком.

2.3.7. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ

До списку літератури включаються лише цитовані джерела. Рукописи (за винятком депонованих) не цитуються.

Джерела розміщують або за алфавітом прізвищ авторів, або під номерами, але й алфавітний список також може бути пронумерованим (це найбільш доцільний варіант).

Спочатку наводиться література з кириличним алфавітом (українська, російська, болгарська і деяких інших країн, де користуються таким алфавітом), згодом вказуються джерела, опубліковані мовами, які використовують латинський шрифт (англійська, французька, німецька, італійська, іспанська). Коли зрідка доводиться цитувати видання японською або китайською мовами (ще рідше східними мовами), то бібліографічний опис робиться кириличною транскрипцією.

Кожне джерело описується у відповідності до правил оформлення бібліографічної інформації та діючих стандартів. Необхідними елементами бібліографічного опису є: прізвище та ініціали автора (авторів); б) назва статті чи книги; в) відомості щодо місця випуска книги (місто, видавництво) або щодо назви журналу, де розміщено цитовану статтю; г) рік випуску книги або журналу (для журналу - після року випуску наводиться том, номер або випуск); д) кількість сторінок у цитованій книзі або номери сторінок журнальної статті (від - до). Нижче наведено деякі приклади бібліографічних описів видань різного типу.

2.3.7.1. Опис журнальних статтей

1. Прізвище та ініціали автора або авторів (співавтори вказуються через кому); наприкінці ставиться крапка (.).

2. Назва статті (наприкінці - дві косі лінії (//)).

3. Назва журналу (без лапок) (наприкінці - крапка, тире (.-)).

4. Вихідні відомості: рік видання, далі - крапка та тирс (. -); том (підкреслити або виділити напівжирним шрифтом); далі — кома (,), номер (або випуск); далі - крапка та тире (. -).

5. Сторінки - (С. 56-78.). Слово «Сторінки» - «С.» - з великої літери - так, як у наведеному прикладі.

Наводяться прізвища всіх авторів, якщо їх не більше чотирьох; якщо ж більше - то додають -гта ін. у, рос. - «и др.», англ. - "а. о."; Франц. - "е. а.", нім. - «и. а.».

Назви журналів пишуться в скороченому вигладі: Ботан. журн., Зоол. журн., Гидробиол. журн., Журн. общ, биол., Усп. соврем. биол., Вестн. зоологии, Микробиол. журн., Укр. бот, журн., Укр. біохім. журн., Физиол. журн. і т. п. Скорочуються і назви іноземних журналів: J. Аррl. Есоl., Віоl. J., Атеr. Nаtиr., Sсі. Сіt. Іпd., J. Есоl. of Іпdіа і т. п.

При використанні рефератів з реферативного журналу, наприклад, РЖ «Биология» (детальна розповідь про нього в Додатках) переписується увесь бібліографічний опис з журналу, а потім додається посилання на РЖ у такому виглвді: Цит. за РЖ «Биология». -1988. - «Общ. биология». - № 5, реф. № ....

Депоновані статті цитуються, як і звичайні, але з такою припискою наприкінці (після крапки і тире; в дужках). - (Деп. у ВИНИТИ, рік, № ... Деп.),

Приклади: