МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

Малюнки для ілюстрацій найкраще виконувати тушшю на білому гладенькому цупкому (товщина 0,4 мм) ватманському папері, а потім вклеювати на місце. Для графіків і діаграм використовують спеціальний цупкий розграфлений (інколи з логарифмічною шкалою) папір блакитного забарвлення. На паперах такої якості можна малювати (креслити) без особливих пересторог - адже завжди можна підправити накреслене, підтерти його або навіть обережно підрізати лезом - туш після цього не буде розтікатись. Після закінчення малювання аркуш обережно протирають м'якушем білого батона.

Як інструмент найкраще застосовувати рапідографи різного діаметра (від 0,25 до 1 мм). Треба мати на увазі, що для підписів певного розміру треба застосовувати рапідографи відповідного діаметра: при необхідності писати літери розміром 3,5 мм треба взяти рапідограф діаметром 0,35 мм, 5 мм - рапідограф діаметром 0,5 мм, 7 мм - 0,7 мм і т. д.

Останнім часом студенти, друкуючи курсову чи дипломну роботу, вже мають гарні навички роботи на комп'ютерах, отже можуть скористатись тими можливостями, які вони надають. По-перше, текстовий редактор Word (у системі Microsoft Office) дозволяє багато типів графіків і діаграм створювати безпосередньо під час підготовки роботи. По-друге, за допомогою графічного редактора Paint Brush можна не тільки малювати досить складні рисунки, але й редагувати зображення різного типу, відскановані з уже готових ілюстрацій або одержані за допомогою цифрових фотокамер. По-третє, ще більші можливості надають спеціалізовані пакети видавничих програм, так звані настольні видавничі системи (Page Maker, Adobe та ін.). Неоціненну допомогу в підготовці ілюстрацій можуть надати такі пакети програм як Microsoft power Point, Adobe Photoshop та Corell Draw, але розгляд їх виходить поза межі цієї методички. Варто лише згадати, що при підготовці ілюстрацій за допомогою комп'ютерних програм треба виконувати всі ті вимоги, що викладені нижче як щодо розміщення ілюстрацій в тексті, підписів до них, так і щодо особливостей оформлення графіків і діаграм.

Розташування ілюстрацій у тексті. Одним із найголовніших правій розташування ілюстрацій полягає в тому, що вони повинні знаходитись щонайближче до тієї частини тексту, де про них йде мова.

Ілюстрації можна розміщувати як на окремих сторінках, так і посеред тексту. Приділяти ілюстраціям повну сторінку доцільно лише в тих випадках, коли їх розміри становлять понад половину сторінки. Якщо розміри ілюстрацій менші, їх встроюють у текст. Розрізняють два різновиди розташування ілюстрацій серед тексту. Кажуть, що ілюстрація йде «в оборку», коли текст ніби «обтікає» її, тобто текст розташовано з усіх боків (або хоча б з трьох сторін). Ілюстрація «врозріз» розриває текст - вій розташований лише зверху та знизу від неї. Обов'язковим правилом є розміщення оборочних ілюстрацій на зовнішньому боці сторінки (виходячи з того, шо курсові та дипломні роботи студентів друкуються на одній стороні аркуша,- це буде праворуч). Приклади розташування ілюстрацій див. на рис. 15 та 16. При значній кількості порівняно невеликих ілюстрацій та відносно малому об'ємі тексту доцільно формувати так звані ілюстраційні таблиці, тобто сторінки, на яких згруповано декілька ілюстрацій. При формуванні таких таблиць підписи до ілюстрацій можна також групувати в одному місці, наприклад, знизу сторінки або на суміжній сторінці. У цьому випадку підписи треба розміщувати так, щоб було однозначно зрозуміло, до якої ілюстрації відноситься той чи інший підпис.

Інколи одна ілюстрація складається з кількох частин, до того ж її часто не вдається розмістити навіть на одній сторінці або й на розвороті. Таку ілюстрацію краще розділити на кілька самостійних із своїми підписами.

У тих випадках, коли ілюстрації доводиться вклеювати (фотознімки, ксерокопії і т. ін.), рекомендуємо користуватись тільки гумовим клеєм. По-перше, цей клей застигає дуже повільно, а отже є можливість не тільки виставити ілюстрацію в потрібному місці, але й, в разі необхідності, зовсім зняти її, не пошкодивши при цьому основний аркуш. По-друге, гумовий клей не залишає слідів на папері - його можна дуже легко стерти обережними рухами чистих пальців. По-третє, і це мабуть найголовніше, що ані ілюстрації, ані основний папір не коробляться під дією гумового клею.

Рис. 16. Риба-курок (Ілюстрація «в оборку»; Підпис збоку)

Підписи до ілюстрацій. Повний підпис до ілюстрації має містити такі елементи:

А) умовну скорочену назву ілюстрації для посилань (слово Мал. або Рис.);

6) порядковий номер ілюстрації або її частини (без знака номера; як правило, арабськими цифрами);

В) власне підпис;

Г) пояснення окремих частин (деталей) ілюстрації;

Д) розшифровку умовних позначок і інші тексти типу приміток;

Е) детальний опис умов одержання ілюстрації (наприклад, для мікрофотографій - це збільшення і т. ін.).

Зміст підпису може бути скороченим або ж розширеним: характер скорочень або доповнень залежить від особливостей ілюстрації.

Якщо ілюстрація містить декілька зображень, позначених літерами, і, крім того, окремі елементи на кожному зображенні позначені цифрами, то спочатку пояснюється літерна позначка на першому зображенні, потім її цифрові позначки, далі літерна позначка другого зображення та її цифрові позначки і т. д.

Рис. 17. Схема колообігу азоту (Лархер, 1978) (Ілюстрація «врозріз»)

У тих випадках, коли окремі зображення на збірній ілюстрації не вдається позначити літерами або цифрами, можна використати вказівки типу Ліворуч, праворуч, зверху, посередині, знизу тощо.

Якщо в роботі частина ілюстрацій міститься посеред основного тексту, а частину винесено до Додатків, то ілюстрації з додатків нумеруються римськими цифрами.

Коли в тексті ілюстрація згадується лише побіжно, але зміст її становить неабиякий інтерес, варто у підпису дещо детальніше розповісти про неї (коли є можливість, робиться це більш дрібним шрифтом).

Якщо використано ілюстрацію з будь-якого літературного джерела, підпис обов'язково повинен містити посилання на нього [наприклад: Рис. 17. Схема колообігу азоту (Лархер, 1978)].

Підпис завжди починається з прописної (великої) літери незалежно від того, який елемент ще першим; пояснювальні частини підпису - з малих літер. Після номера ілюстрації ставиться крапка. По закінченні основного підпису і перед пояснювальними даними ставиться двокрапка. Елементи пояснювального підпису відокремлюють один від одного крапкою з комою, а літерні та цифрові позначки від тексту самого пояснення - знаком тире. Наприкінці підпису крапки не ставлять.

Підписи до ілюстрацій рекомендується набирати тим же шрифтом, що і шрифт основного тексту; пояснювальні підписи — дещо меншим. Літерні та цифрові позначки виділяють курсивом.

Особливості оформлення графіків і діаграм. У тих випадках, коли графік чи діаграма мають демонструвати лише загальний напрямок залежності, вони малюються без шкал значень величин, до того ж у лінійному масштабі. Осі координат у цих випадках закінчують стрілочками, які вказують напрямок зростання величин. Позначки розміщують поруч із стрілкою, одиниці величин не вказують. Стрілочки, паралельної осям координат, ставити не слід.

Як шкали значень використовують лінії координатної сітки (внутрішні та зовнішні), а при значній кількості змінних - також лінії, паралельні до осей координат, на яких креслять додаткові штрихи. Лінії координатної сітки стрілочками не закінчуються.

При логарифмічному масштабі зображення нанесення координатної сітки є обов'язковим, крім того, обов'язковим воно є також у тих випадках, коли діаграма призначена для практичних розрахунків, Після умовної позначки змінної величини в дужках вказують її одиниці.

Правильно: Неправильно;