Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

Каламутна, проросла, гемолізована сироватка дослідженню не підлягає.

У норок кров беруть у скляні капіляри. Для цього норку фіксують і зрізають ножицями кіготь або м'якуш одного з пальців задньої кінцівки. До краплі, що виступила підставляють скляний капіляр, тримаючи його горизонтально. Після заповнення кров'ю капіляр з одного боку закривають пластиліном і ставлять у спеціальний штатив з пронумерованими гніздами. Після відбору проб штатив з капілярами переносять у тепле місце (краще термостат) при 38°С на40—50 хвилин для зсідання крові, а потім центрифугують при 1500—3000 об/хв протягом 5—10 хвилин. Того ж дня
ставлять реакцію.

Перед відправленням у лабораторію складають опис проб (два примірники) за наведеною формою.

3. Загальне положення про відбір матеріалу для патогістологічного дослідження

Для патогістологічного дослідження матеріал (органи і тканини, в яких ті чи інші патологічні зміни) беруть із свіжих трупів або забитих тварин. 3 різних ділянок патологічно змінених органів (тканин) вирізують невеликі шматочки завтовшки 1—2 см. Матеріал повинен вміщувати патологічно змінену тканину та розміщену поряд нормальну. При вирізуванні шматочка враховують мікроскопічну будову органа і тканини. Так, шматочки з нирки повинні складатися з коркового і мозкового шарів. При вирізуванні проб із органів однакової будови захоплюють і їх капсули.

Відразу ж після відбору матеріал переносять у фіксуючу рідину, об'єм якої в 10—20 разів повинен перебільшувати об’єм взятого матеріалу. Для фіксації найчастіше використовують 10%-ний водний нейтральний розчин формаліну, що є в продажу, або 96%-ний етиловий спирт. Спирт застосовують для фіксації шматочків тканини завтовшки не більше 0,5 см. У всіх випадках фіксуючу рідину змінюють через добу.

Патологічний матеріал фіксують у скляному посуді. Головний і спинний мозок фіксують у 10%-ному нейтральному формаліні, що с в продажу. Формалін нейтралізують сухою крейдою або вуглекислою магнезією у співвідношенні 1 : 10 — 1 : 20 від об’єму формаліну. Шматочки мозку можна зберігати у 96%-ному етиловому спирті, рідині Карнуа або суміші Буена.

Для гістохімічних досліджень патологічний матеріал фіксують у 96%-ному етиловому спирті, рідині Карнуа (спирт абсолютний — 60 мл, хлороформ — 30 і льодяна оцтова кислота — 10 мл) або рідині Буєна (концентрована пікринова кислота — 15 мл, формалін — 5, льодяна оцтова
кислота — 1 мл). На етикетці обов'язково вказують фіксуючий розчин.

При транспортуванні взимку патологічний матеріал зафіксований формаліном, перекладають у 30—50%-ний розчин гліцерину на 1%-ному розчині формаліну або у 70%-ний етиловий спирт чи в насичений розчин кухонної солі.

На банку з шматочками органів і тканини наклеюють етикетку, на якій вказують номер чи кличку тварини, всередину посуду опускають етикетку із щільного паперу чи картону, на якій простим (не хімічним) олівцем вказують
номер тварини. В одну банку можна поміщати декілька проб від різних тварин при умові, якщо кожну з них зав'язують у марлю разом з окремою етикеткою.

4. Пакування і способи пересилання патологічного матеріалу.

Трупи дрібних тварин, частини трупів великих
тварин та окремі органи в свіжому (не консервованому)
вигляді доставляють в лабораторію тільки нарочним. При
підозрі на інфекційні захворювання матеріал старанно запаковують у металевий ящик або термос, щоб виключити можливість поширення інфекції при транспортуванні. Перед пакуванням проби загортають у поліетиленову плівку або мішковину, зволожену дезінфікуючим розчином (феноловий креолін, лізол, вапняне молоко).

Проби консервованих органів, тканин можна доставляти у лабораторію нарочним або пересилати поштою. При цьому матеріал поміщають у скляний посуд, що герметично закривається притертим скляним, пластмасовим або гумовим корком. Останній закріплюють дротом, шпагатом і заливають сургучем, парафіном або воском. Потім посуд ставлять у міцний щільний ящик і обкладають ватою.

Кістки обгортають поліетиленовою плівкою або зволоженою в 5%-ому розчині карболової кислоти марлею (полотном) і запаковують в ящики.

Якщо виникла підозра на особливо небезпечну інфекцію (can, сибірка, бруцельоз, туляремія, перипневмонія великої рогатої худоби, чума свиней, ньюкаслська хвороба, ящур, сказ), скляний посуд з патологічним матеріалом обов'язково вміщують у металеву коробку. Останню запаюють, пломбують або опечатують, а потім запаковують не в дерев'яний ящик.

На відібраний матеріал складають супровідний лист.

Якщо при розкритті посилки в лабораторії буде встановлена невідповідність супровідному документу або зіпсований патологічний матеріал, про це обов'язково складають акт, копію якого направляють лікарю ветеринарної медицини, який направив проби в лабораторію. В цьому випадку, а також при надходженні матеріалу без супровідного листа дослідження не проводять.

5. Хвороби, спільні для кількох видів тварин.

Сибірка

При підозрі на сибірку проводити розтин трупів категорично забороняється..

В лабораторію для дослідження надсилають мазки крові, відібраної з поверхневих вен вуха відразу після загибелі тварини, оскільки збудник з’являється в крові незадовго до смерті і швидко руйнується під час гнильного розкладання трупа. Для взяття крові місце надрізу дезінфікують і після взяття крові припікають розпеченим металевим предметом. Кров наносять на скло товстим шаром і висушують на повітрі без додаткової фіксації.

У разі необхідності для дослідження відрізають вухо з того боку, на якому лежав труп, та шма точки шкіри розміром 5 × 5 см для проведення реакції преципітації. Перед цим його туго перев'язують шпагатом при основі в двох місцях і відрізають між двома перев'язками. He знімаючи шпагату, відрізане вухо загортають у марлю, змочену 3%-ним розчином карболової кислоти, а потім загортають у перга-ментний папір і вміщують у герметично закритий посуд. Місце відрізу вуха на трупі припікають.

В разі потреби до лабораторії надсилають вовну, шерсть, щетину, хутрову сировину. При виникненні підозри на сибірку під час розтину трупа (крім свиней) розтин припиняють і на дослідження направляють частину селезінки. Від трупів свиней у лабораторію направляють заглоткові та підщелепові лімфовузли, а також ділянки набряклої сполучної тканини.