Лекція 4 ТРУДОВІ, ТЕХНІЧНІ І МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
Страница 14 из 19
5. У першу чергу мінеральні добрива вносять на меліорованих землях (зрошених та осушених, вапнованих і гіпсованих).
6. У зоні Полісся на дерново-підзолистих ґрунтах та в Лісостепу на опідзолених лісових ґрунтах, чорноземах типових і опідзолених рекомендується заміна легкорозчинних фосфорних добрив для основного внесення на фосфоритне борошно з місцевих покладів фосфоритів. Результати досліджень свідчать, що в ланці сівозміни така заміна забезпечує 80 - 90 % приросту врожаю, який можна отримати при внесенні суперфосфату.
7. Найвища ефективність добрив досягається на посівах, захищених застосуванням гербіцидів та отрутохімікатів від бур'янів, шкідників і хвороб.
Зрозуміло, що напрацювання рекомендацій, згідно з цією концепцією, є важливим напрямом наукових досліджень в агрохімії на даному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва. Але вони мають тимчасовий характер і наукові установи повинні поряд з ними проводити дослідження на перспективу.
Серед загальних проблем агрохімії на майбутнє слід назвати розробку комплексу оптимальних параметрів агрохімічних, агрофізичних і біологічних показників родючості ґрунтів у наукових системах землеробства, а також методів їх створення та регулювання.
Важливим напрямом досліджень у найближчому майбутньому будуть питання комплексного використання агрохімічних засобів у поєднанні з пестицидами, стимуляторами росту, інгібіторами нітрифікації, ретардантами.
В оптимізації умов живлення сільськогосподарських культур значне місце займає застосування мікроелементів. Серед важливих проблем, які необхідно вивчити на перспективу, слід вважати обґрунтування вимог культур, властивостей та родючості ґрунтів, вивчення антагонізму і синергізму макро - і мікроелементів, мобілізації або іммобілізації мікроелементів в умовах інтенсивної хімізації.
Досягнення агрохімічної науки вже нині мають всі необхідні умови для забезпечення науково обґрунтованого використання засобів хімізації землеробства. Завдання полягає у широкому впровадженні наукових розробок у сільськогосподарське виробництво. Поглиблення теоретичних розробок по вдосконаленню технологій використання добрив дають можливість перейти до широкого використання в агрохімії кількісних моделей родючості ґрунтів і продуктивності рослин, значному підвищенню ефективності засобів хімізації.
4.3.2. Методологія, теорія і світова практика
Застосування пестицидів в агротехнологіях
Виробництво сільськогосподарської продукції - це, певною мірою, ризик. Якщо вкласти достатньо коштів у всі технологічні лінії виробництва, а на одному з етапів спробувати зекономити, тоді, замість прибутку, можна одержати тільки збитки. Це стосується рівною мірою кожної з технологічних ліній під час вирощування та збирання культури.
Найважливіші в усьому технологічному процесі - операції догляду, зокрема хімічного захисту рослин. У підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і збільшенні виробництва продукції рослинництва важливе місце належить боротьбі з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин, тому що вони завдають шкоди всім без винятку сільськогосподарським культурам. Якщо завчасно не застосувати відповідних засобів боротьби з ними, можна втратити 30-50% врожаю. Зокрема, у посівах озимої пшениці втрати врожаю від хвороб сягають 20-30%, а отримана продукція не може бути використана за призначенням через надмірне накопичення в ній токсинів.
Ефективність розв'язання цього завдання значною мірою залежить від удосконалення методів боротьби з ними, якості самих хімічних препаратів і рівня механізації виконання робіт із захисту рослин. Нині відомі кілька способів захисту культурних рослин від бур'янів, шкідників і хвороб. Хімічний спосіб захисту рослин є найпоширенішим і вважається найраціональнішим. Ефективність та економічність обприскування з кожним роком зростає завдяки створенню нових хімічних препаратів, що дає змогу зменшити витрату робочої суміші за високої її концентрації, тобто застосовувати залежно від умов малооб'ємного та ультрамалооб'ємного обприскування. Розрахунками доведено, що витрати на пестициди у будь-якій економічній ситуації виправдовують себе приростом урожайності на 20-25%.
З розвитком хімічного захисту рослин стало очевидно, що надмірне і одностороннє його використання може призвести до негативної побічної дії, яка проявились вперше - у інсектицидів і акарицидів, пізніше - у гербіцидів і фунгіцидів. У якості таких негативних факторів можна назвати:
· порушення природних механізмів регуляції в аграрних та інших екосистемах, а також негативний вплив на чисельність деяких видів рослин і тварин;
· забруднення ґрунту, поверхневих і ґрунтових вод, джерел питної води;
· накопичення пестицидів у харчових ланцюгах і можливі їх рештки в продуктах харчування;
· селекція резистентних до пестицидів форм шкідливих організмів.
Численні дослідження і практичний досвід показують, що застосування пестицидів не може забезпечити довготривале регулювання чисельності шкідливих організмів. Цього можна досягнути тільки при систематичному комплексному використанні профілактичних та винищувальних заходів. Найбільш ефективні інтегровані методи захисту рослин, які передбачають не просто знищення окремих видів шкідливих організмів, а довготривале стримування їх комплексу на безпечному рівні з мінімальною негативною післядією для зовнішнього середовища.
Теоретичні передумови використання пестицидів ґрунтуються на обов'язковому виконанні наступних взаємопов'язаних елементів:
· висока агротехнологія, яка забезпечує одержання повноцінних рослин, стійких до умов зовнішнього середовища з обов'язковим включенням заходів для профілактики або гальмуванню розвитку окремих шкідливих об'єктів;
· вирощування сортів (гібридів), стійких до хвороб і шкідників;
· використання прийомів, які зберігають і активізують діяльність природних ентомофагів та інших організмів, регулюючих чисельність шкідників, фітопатогенів і бур'янів;
· використання активних заходів гальмування чисельності шкідливих організмів на основі детального аналізу агробіоценозу при умові об'єктивного оцінювання очікуваного розвитку шкідників і рівня втрат.
