Курсова (практична) робота з лісівництва за темою: Лісівничо-таксаційні ознаки деревостану 2009

Внутрішнє лісове узлісся – сторона лісу, спрямована на безлісі ділянки в межах лісового масиву (на поляни, галявини, зруби).

Відкриті узлісся виникають у деревостанах, які не мають нижніх ярусів і підліску.

Закриті узлісся характеризуються густими, щільними багатоярусними деревостанами.

3. Лісівничо-таксаційні ознаки деревостану

Лісівничо-таксаційнi ознаки деревостану – це показники, за допомогою яких відрізняють один деревостан від іншого. До найбільш важливих належать: походження, форма, склад, вік, бонітет, повнота, зімкнутість, густота, клас товарності, середні висота й діаметр.

Походження – показник, який характеризує спосіб розмноження дерев у насадженні. Деревостани бувають насіннєвого, вегетативного, змішаного, а також природного i штучного походження. Деревостани створені посівом насіння чи посадкою молодих дерев, належать до штучно створених, або їх ще називають лісові культури. А деревостани, утворені завдяки природного розсіювання насіння або вегетативним шляхом – природного походження.

Природні деревостани за походженням можуть бути насіннєвими чи вегетативними. Насіннєвими називають деревостани, які виникли з насіння. Вегетативні це деревостани, які виникли з порослі від пня (дуб, ясен, граб, липа, вільха чорна), кореневих паростків (осика, тополя біла, чорна, вільха сіра, акація біла, горобина) i відводків (ялиця, смерека, липа, клен татарський). Знання походження деревостану для лісового господарства є дуже важливим. Деревостани природного насіннєвого походження: 1) довговічні, 2) стійкіші, менше пошкоджуються гнилями, 3) мають більш високі технічні якості деревини. Особливостями деревостанів вегетативного походження є: 1)дерева приурочені групами до материнської кореневої системи і викривлені в комлевій частині стовбура; 2) вони швидкоростучі в перші роки життя, в молодому віці; 3) мають менший вік стиглості (наприклад в дуба насіннєвого походження вік стиглості 101 і більше років, а вегетативного – 81 рік і старше); 4) частіше піддаються гнилевим хворобам і менш продуктивні.

Склад деревостану – це перелік деревних порід із визначенням частки кожної з них у загальній масі деревостану. Він відображає кількісне співвідношення запасу порід у деревостані. Склад визначається за процентним співвідношенням запасів складових порід у загальному запасі i записується формулою. В формулі приводяться скорочені позначення деревних порід i доля участі кожної породи в загальному запасі, яка виражається у вигляді коефіцієнта (цілого числа), який становить 0,1 від обрахованого відсотка. При написанні формули на першому місці ставиться число коефіцієнта, а далі початкові букви назва породи. Сума коефіцієнтів обов'язково повинна бути рівна 10. Деревні породи, запас яких становить до 5% від загального запасу, записують у формулу зі знаком "+", наприклад 4С3Д3Г+Яв.

За складом деревостани поділяють на чисті i змішані. Чистий - якщо деревостан створений із однієї породи або із домішками, запас яких не перевищує 5% від загального запасу. Змішаний - коли в деревостані присутні дві i більше деревних порід.

В деревостанах молодого віку до змикання крон склад визначається за кількістю дерев.

Якщо деревостан за формою складний, то визначаємо склад i записуємо формулу кожного ярусу окремо через дробову риску. Наприклад: I ярус сформований сосною, а другий грабом, дубом, і явором то формула складу буде мати вигляд:

Форма деревостану – показник, який характеризує вид зімкнутості крон в деревостані. За формою деревостани бувають прості і складні. Простий - деревостан, у якому дерева за висотою утворюють один ярус. Складний, деревостан – багатоярусний у якому дерева утворюють два i більше ярусів, вертикальну зімкнутість. Виділення ярусів в деревостані проводиться за наступних умов:

1) якщо різниця в середніх висотах дерев не менша 20%;

2) якщо повнота кожного ярусу становить не менше 0,3;

3) якщо запас ярусу не менший 30м3;

4) при висоті від 4 до 8 м ярус виділяється, якщо його середня висота становить не менше 1/4 висоти верхнього ярусу.

Вік. За одиниці віку приймають абсолютний вік, класи віку та вікові групи. Абсолютний це вік дерев з точністю до 1 року. В лісівництві прийнято ділити деревостани на класи віку, тобто на періоди часу, протягом якого деревостани вважаються господарсько однорідним. Тривалість класу віку для хвойних (смереки, ялиці) i твердолистяних – 20 років, для м'ягколистяних i твердолистяних порослевого походження та сосни встановлені 10-ти річні класи віку, а для швидкорослих порід, таких як тополя, вільха сіра, верби – 5-ти річні. Також часто використовують поділ деревостанів за природними віковими градаціями: молодняки, жердняки, середньовікові, пристигаючі, стиглі, перестійні деревостани. Вони характеризують вікові періоди розвитку насадження.

У деревних порiд з різними темпами росту між абсолютним віком, класами віку i природними віковими градаціями встановлено залежність (табл. 1)

• < Назад
• Вперёд >