Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Страница 12 из 14
• Прості й переказні векселі;
• Чеки;
• Акредитивні платежі;
• Розписки.
Комерційні документи включають:
• Рахунки-фактури;
• Документи, які підтверджують відвантаження товарів, або прийняття до навантаження (коносаменти, залізничні, автомобільні й авіаційні накладні, поштові квитанції, комбіновані накладні на змішані перевезення);
• Документи страхових компаній.
5. Міжнародні платежі здійснюються в різних валютах. Тому вони тісно пов’язані з валютними операціями.
На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:
• вид товару, який є об’єктом зовнішньоторгової угоди (форми розрахунків відрізняються при поставках машин і обладнання або, наприклад, продовольства), а при поставках деяких товарів-деревини, зерна-застосовуються традиційні форми, які визначилися практикою;
• наявність кредитної угоди;
• платоспроможність і репутація контрагентів за зовнішньоекономічною угодою, які визначають характер капіталу між ними;
• рівень попиту і пропозиції на даний товар на світових ринках.
Акредитив – це грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера, провести платіж на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, указаних в акредитиві.
Розрахунки за акредитивом виконуються у такий спосіб: експортер та імпортер укладають між собою контракт, в якому вказують, що розрахунки за поставлений товар здійснюватимуться у формі документального акредитива. У ЗЕД чітко формулюються умови майбутнього акредитиву, а також має бути указано банк, в якому буде відкрито акредитив, вид акредитива, назва авізуючого та виконуючого банків, умови виконання платежу, перелік документів, проти яких буде виконуватися платіж, строки дії акредитиву, порядок виплати банківської комісії та інше.
За ступенем банківського забезпечення платежу для продавця акредитиви поділяються на:
• Підтверджені;
• Непідтверджені;
• Переказний акредитив;
• Револьверний;
• Покритий;
• непокритий;
• безвідкличний;
• Відкличний.
Виділяють Револьверні (відновлювальні) акредитиви, які мають місце головним чином при регулярних поставках товару, коли сума акредитиву автоматично обновлюється у рамках встановленого ліміту та терміну дії акредитива (на протязі серії відвантаження товару).
Документальне інкасо – це доручення експортера банку отримати з імпортера суму проти передачі йому товарних документів і зарахувати виручку на рахунок експортера.
Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості:
• як правило, має документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів;
• розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку;
• широко застосовуються кредит:
ü Експортеру – у вигляді дисконту векселя;
ü Імпортеру – у вигляді під товарних позичок.
Розрізняють просте і документальне інкасо:
Ø Просте (чисте) інкасо означає стягнення платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами;
Ø Документальне (комерційне) інкасо означає одержання платежу за фінансовими документами, які супроводжуються комерційними документами або тільки комерційними документами. При цьому на банки не накладаються будь-які зобов’язання щодо оплати документів.
Існують два основні різновиди Інкасового доручення:
• документи видаються платнику під платіж (Д/П);
• під акцепт (Д/А).
Для імпортера інкасова форма розрахунків найкраща. Вона не зв’язує його ресурси, дозволяє перевірити товарні документи і сам товар до його сплати.
Для експортера документальний акредитив. Як форма найкраща.
Для імпортера ця форма менш вигідна, бо відбувається відволікання обігових коштів, а також комісійні витрати мають місце.
Банківський переказ являє собою форму розрахунків, при якому платник (імпортер) доручає банку перевести визначену суму на користь експортера. Перекази здійснюються через банк імпортера за допомогою платіжних доручень, банківських розрахунків або інших платіжних документів.
Розрахунки чеками використовуються при готівкових розрахунках. Чек – це без умовлений наказ чекодателя банку-платнику сплатити по пред’явлені визначену суму власнику чека. Звичайно чеки зв’язані із наявністю коштів на поточному рахунку, але банк може мати домовленість із своїм клієнтом, дозволяючи виставляти на нього чеки у визначеній сумі, яка перевищує кредитовий залишок на поточному рахунку (овердрафт).
Важливим інструментом розрахунків кредитування, який використовується у міжнародній торгівлі, є Вексель.
Розрізняють два види векселів: простий та переказний (трата).
Під простим векселем розуміють письмовий документ, який містить безумовний наказ однієї особи (трасанту) іншій особі (трасату) про сплату певної грошової суми визначеній особі.
По Переказному векселю (навпроти простого векселю) платником виступає не векселедавець, а інша особа, яка шляхом акцепту приймає на себе обов’язки про платіж.
Індосамент – підпис на зворотній стороні векселя.
Акцепт – письмовий дозвіл здійснити платіж. Для цього ставиться підпис платника на лицьовій стороні векселя.
Ремітентом – одержувачем грошової суми, указаної у векселі може бути будь-який комерційний банк, одержавши право на здійснення розрахунків по зовнішньоекономічним зв’язкам або зовнішньоекономічний банк (ЗЕБ).
При розрахунках по акредитиву платіж експортеру може бути здійснено шляхом так званої Негоціації (покупки, обліку) тратти банком експортера.
Оплата векселя може бути гарантована банком у вигляді спеціального надпису на лицьовому боці векселя – авалю.
В експортно-імпортних розрахунках використовуються здебільшого два види чеків: банківський ордерний і клієнтський. Техніка розрахунків при використанні чеків однакова. Різниця полягає в тому, що в першому випадку чек виписує банк імпортера за дорученням свого клієнта, а в другому – сам імпортер і здає його своєму банку.
Економічною суттю операції врахування (негоціації) є дострокова грошова реалізація векселя його держателем банку і перетворенням комерційного кредиту у банківський.
Різниця між сумою, яку банк отримує за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом. Дисконт – італійського походження і перекладається, як “знижка”.
За векселем, з платежем не у місці врахування, стягується також Порто (поштово-телеграфні витрати) і Домно (комісія банку за інкасування іногородніх векселів).
Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:
, де 
С – сума дисконту;
К – номінальна сума векселя – 10000 грн;
Т – строк у днях від обліку до дня платежу – 45 днів;
П – ставка врахування – 12 % річних.
5. Міжнародний кредит, форми кредитування
Значну роль в регулюванні ПБ країни відіграє Міжнародний кредит. Особливо зростає його роль в умовах глобалізації фінансових ринків. Міжнародний кредит являє собою головний важіль впливу світового фінансового ринку на стан внутрішньої економіки країни.
Міжнародний кредит – це економічні відносини, які виникають між державними, іноземними КБ та фірмами з метою надання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).
Отже, суб’єктами міжнародного кредиту виступають приватні фірми, АКБ, інколи брокери, посередники, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.
Основною суттєвою ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.
Кредит міжнародних і регіональних організацій надаються переважно через МВФ, групу МБРР, через регіональні банки розвитку країн "третього світу", Європейський інвестиційний банк та інші кредитно-фінансові інститути Європейського співтовариства.
Міжнародний ринок позичкових капіталів - це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він являє собою сукупність кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам.
Як і національні ринки, міжнародний ринок позичкових капіталів поділяється на ВАЛЮТНИЙ (короткостроковий) і РИНОК КАПІТАЛІВ (середньо - і довгостроковий).
По кредитах міжнародного ринку позичкових капіталів застосовуються фіксовані та "плаваючі" процентні ставки, які базуються на ставці банків США для першокласних позичальників - "Прайм рейт" і на середній ставці, за якою банки у Лондоні надають позички середнім позичальникам.
ЛІБОР ( LIBOR – London Interbank Offered Rate) - це одна з важливих ставок фінансового ринку Лондонського міжбанківського (Лондонський клуб банк). Кошти надаються переважно у доларах США.
У зв'язку з розширенням міжнародного ринку позичкових капіталів з'явилися подібні ЛІБОР ставки: ПІБОР (Паріж) , СІБОР (Сінгапур), НІБОР (Ніссау, Нью-Йорк, Норвегія), ЛЮКСІБОР (Люксембург) та інші.
Основою міжнародного ринку позичкових капіталів е Євроринок, на якому операції здійснюються в євровалютах, тобто валюта, в яких банки виконують операції за межами країн-емітентів цих валют. Наприклад, долари на рахунках неамериканських банків (не тільки європейських) називаються євродоларами.
У 1985 році 18 відомих банків у західних країнах організували багатосторонній кліринг по операціях в ЕКЮ у Банку міжнародних розрахунків. Цей Банк регулює міжбанківські розрахунки через систему СВИФТ - міжнародне співтовариство міжбанківської фінансової телекомунікації.
Існують різні форми міжнародного кредиту, серед яких слід визначити сучасні: Форфейтинг та міжнародний лізинг.
Фонфейтинг – це одна з найновіших форм кредитування, і в перекладі з французького це слово означає відмову від прав. Форфетування – це кредитування експортера шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог, це перспективна форма короткострокового та середньострокового кредитування ЗЕД.
Отже боргові зобов’язання при операції “а-форде” можна придбати на дисконтній основі (тобто шляхом їхнього обліку). Дисконтування здійснюється за фіксованою обліковою ставкою шляхом стягнення процентів авансом за весь період кредитування. Таким чином, експортер за форфетування негайно отримує суму готівкою, що дорівнює номіналу за мінусом розміру дисконту.
Форфейтер може зберігати куплені документи у себе, в цьому випадку витрачені кошти можна вважати як капіталовкладенням, і подає їх до сплати при настанні строків, указаних у них.
