Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Страница 11 из 14
• Умови платежу передбачають або негайну оплату відвантажених товарів або відстрочки платежу, тобто продаж у кредит.
• Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюється розрахунки. Вони поділяються на фінансові й комерційні. До Фінансових належать векселі, чеки, платіжні розписки; До Комерційних – розрахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, коносамент, залізничні, автомобільні, авіаційні накладні, поштові квитки, специфікації, страхові поліси та інше.
2. Основні форми міжнародних розрахунків
Історична закономірності розвитку платіжно-розрахункових відносин полягає у витісненні золота кредитними грошима як із внутрішніх, так і з міжнародних розрахунків.
Стан міжнародних розрахунків залежить від таких факторів:
1) економіко-політичних відносин між країнами;
2) ділового валютного законодавства;
3) міжнародних торгових правил і звичаїв;
4) банківської політики;
5) умов зовнішньоторгових контрактів та кредитних угод.
Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт, капіталів, котрі здійснюють обіг між державами.
Суб’єктами цих розрахунків виступають організації та громадяни, банківські розрахунки яких перебувають на території різних країн.
Вказані особливостей зумовлюють специфіку форм і організації здійснення валютних операцій, виконання зовнішньоекономічних контрактів.
Міжнародні розрахунки класифікують найчастіше За двома ознаками:
• строками платежу;
• порядком документообороту.
За Строками платежу виділяються:
• негайні платіжні – “сконто”;
• платежі в кредит – “інстолмент”.
За Порядком документообороту основними є
• інкасо
• акредитив.
Рідше застосовуються розрахунки Банківськими переказами та платежі по відкритих рахунках.
Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше п’яти-десяти днів то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку з ціни у розмірі близько 3%-5%. Ця знижка називається “сконто” – звідси і назва форми платежу.
Термін “готівковий” який іноді вживається щодо виду платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює, що ці розрахунки здійснюються в період від моменту готовності товарів, що експортуються до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру (не більше 10 днів).
Під поняттям “інстолмент” у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відповідно відстрочки платежу чи запису на кореспондентському рахунку.
3.Валютні операції як форма міжнародних розрахунків
Валютні операції-операції купівлі-продажу іноземної валюти - є невід’ємною частиною міжнародних розрахунків. Необхідність здійснення валютних операцій викликана саме специфікою цих розрахунків:
• відсутність єдиної для всіх країн валюти платежу;
• наявність постійної небезпеки валютних втрат в наслідок коливань валютних курсів.
Найважливішими інструментами валютного ринку являються:
• телеграфні або електронні перекази засобів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання);
• банківські векселя на пред’явника;
• комерційні трати.
Головні форми валютних угод:
• касові угоди (спот - негайна поставка);
• строкові угоди – форвард, ф’ючерс, аутрайт;
• своп;
• арбітраж.
Операції “Спот” – най поширені і становлять до 90% обсягу валютних угод. Спот – це ринок негайної поставки валюти.
Головним інструментом спот – ринку є електронний переказ по каналам СВІФТ (SWIFT – Society for World – Wide Interbank Financial Telecommunications) - об’єднання всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікації – забезпечує всім його клієнтам цілодобовий доступ до най швидкішої мережі передачі банківської інформації у стандартній формі при високому ступені захисту і контролю від несанкціонованого втручання.
На валютному ринку строковими угодами називають операції, які зв’язані із поставкою валюти на строк більше ніж 3 дні із часу укладання угоди. Стандартні терміни виконання строкових угод: 1, 3, 6, 9, 12 місяців.
Різновидами строкових угод виступають Форвардні та ф’ючерсні угоди, аутрайт, опціон. Курс виконання строкових угод звичайно відрізняється від курсу спот-угоди на величину Дисконту (скидки) або премії (надбавки).
Розрахунок, який дає можливість перетворити форвардний дисконт (або премію) у вид, який можна порівняти із Ставками процента
Де: Df –дисконт (премія) за рік;
FR – курс “форвард”;
SR – курс “спот”;
n – кількість місяців до поставки за форвардною ціною;
t – кількість днів дії форвардного контракту.
FR > SR – валюти котируються з “премією”;
FR < SR – валюти котируються з дисконтом.
Форвардний валютний контракт – це обов’язкова для виконання угода між банками по купівлі або продажу суми іноземної валюти. При цьому валюта, сума, обмінний курс й дата платежу фіксується в момент укладання угоди.
В загалі форвардні контракти нестандартні й тому низько ліквідні. Доступ на форвардний ринок обмежено. Мінімальний обсяг контракту 500.000 дол. США.
Схема форвардного контракту
Форвардний контракт головним чином здійснюється на міжнародному ринку.
Ф’ючерсні операції також здійснюються із поставкою валюти на строк більше ніж 3 дні із дня покупки і при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладення угоди. Але на відміну від форвардної угоди, умови ф’ючерс стандартні у всьому, окрім ціни. Обсяг, час, місце, засіб поставки універсальні для будь-якого ф’ючерсного контракту, це робить його високоліквідним в основному здійснюється на біржах – це стандартизовані біржові контракти/
Схема ф’ючерсного контракту
Валюта контракту: долар США, фунт стерлінгів, японська ієна та євро.
Форвардні валютні операції часто являються складовою частиною операції “своп”. Якщо мова йде про одиночну угоду “форвард” (без контругоди “спот”), то цю операцію Називають аутрайт – outright.
В операціях “опціон” клієнт сплачує банку не велику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою період за фіксованим при укладанні угоди курсом або відмовитися від угоди, якщо її виконання за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на сплату премії. Перевага опціону перед форвардом і ф’ючерсом – є можливість обмежити ризик, зв’язаний із зміною валютних курсів.
Валютні операції “своп” – Swap – обмін – це об’єднання двох операцій купівлі-продажу валюти на умовах негайної (готівкової) поставки з одночасною контругодою на конкретний термін купівлі тієї ж валюти. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки, корпорації та інші).
Згід “своп” операції готівкова операція здійснюється за курсом “спот”, який у контругоді за курсом “форвард” коригується із урахуванням премії чи дисконту залежно від руху валютного курсу.
Угоди “своп” укладаються, як правило, на термін 2-10 років.
Угоди “своп” також передбачають право будь-якої із сторін достроково розірвати угоду:
• по-перше, у разі невиконання контрагентом своїх зобов’язань за угодою (default - дефолт);
• по-друге, при виникненні для будь-якої із сторін додаткових витрат.
Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод. Основна мета проведення полягає в здобутті прибутку завдяки використання різниці в котируваннях валют на міжнародних та національних валютних ринках.
Валютний арбітраж – це операція з валютою, при який одночасно відкриваються однакові (або різні) по строкам протилежні позиції на одному або декількох взаємозв’язаних фінансових ринках з метою отримання гарантованого прибутку за рахунок різниці у котировках. Обов’язковою умовою операції є вільний переказ капіталів між різними сегментами ринку.
4. Форми документів і порядок їх оплати у зовнішньоекономічних контактах
У міжнародних розрахунках застосовуються такі ж форми документів, що й у внутрішніх розрахунках країн, але з певною специфікою.
Найбільш поширеними формами розрахунків є:
• Документальний акредитив;
• Документальне інкасо;
• Банківський переказ;
• Відкритий рахунок.
Історично склалися такі Особливості міжнародних розрахунків.
1. Імпортери й експортери, їхні банки вступають в певні додаткові відносини щодо оформлення, пересилання і обробки товаророзпорядчих і платіжних документів.
2. Міжнародні розрахунки регулюються як нормативними національними законодавчими актами, так і міжнародними банківськими правилами й звичаями.
3. Міжнародні розрахунки виступають об’єктом уніфікації та універсалізації інтернаціоналізованих банківських операцій. Більшість банків світу приєдналися до Уніфікованих правил щодо акредитивів та інкасо.
4. Міжнародні розрахунки мають здебільшого документальний характер, тобто здійснюються під фінансові і комерційні документи.
До фінансових документів належать
