Курсова робота «Структура і зміст форми «Звіт про власний капітал». Джерела інформації для її складання»

Держателі привілейованих акцій отримують свої дивіденди раніше, ніж держателі простих акцій. Дивіденди на привілейовані акції встановлюються у вигляді або відсотка до вартості акції, або відсотка до прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами. Власники привілейованих акцій вважаються влас­никами компанії, але вони можуть і не мати права голосу, на відміну від власників простих акцій.

Інвестори та компанії по-різному оцінюють акції та облігації. З погляду компанії виплата за акціями провадиться за рахунок прибутку, що зали­шається в розпорядженні підприємства, а дивіденд за облігаціями включається до витрат. Тому компанії вигідніше випускати облігації. Водночас випуск акцій є менш ризиковим шляхом формування джерел коштів, адже у разі відсутності прибутку дивіденди не виплачуються, а відсотки за облігаціями необхідно сплачувати у будь-якому випадку.

Інвестор зі свого боку оцінює і акції, і облігації однаково, оскільки вони приносять фіксований дохід, обираючи об'єкт інвестицій з погляду очікува­ної величини цього доходу та наявного ризику його отримання.

Можуть випускатись також Накопичувальні привілейовані акції. За та­кими акціями у разі відсутності доходу права акціонерів накопичуються, і дохід може бути сплачений у році, коли є прибуток, у першу чергу.

При заснуванні акціонерного товариства акції реалізуються у кілька етапів. Так, засновники мають бути держателями не менше ніж 25 % акцій товари­ства. Бажаючі придбати акції повинні внести на рахунок товариства не мен­ше 10 % їхньої номінальної вартості, а акціонерне товариство вважається заснованим, якщо протягом 6 місяців відбулась підписка не менше ніж на 60 % акцій. До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, мають внести, з урахуванням попереднього внеску, не менше ЗО % номінальної вартості акцій. Акціонер у терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше ніж за рік після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій.

На першому етапі компанія отримує 10 % суми випуску, на другому — ще 20 %, остаточно сума вноситься на третьому етапі. Тобто певний час є не-оплачений капітал, величина якого має бути відома користувачам фінансової звітності. Крім того, акції можуть продаватися за ціною, вищою від номіналу, внаслідок чого у компанії виникає додатковий оплачений капітал (емісійний дохід).

Підприємства можуть також мати Інший додатковий оплачений капі­тал. Тут відображаються результати переоцінки активів. Оскільки переоцін­ка — це дооцінка або уцінка, то результат за іншим додатковим оплаченим капіталом може бути як позитивним, так і негативним.

Згідно із Законом України "Про господарські товариства" у товаристві створюються Резервний (страховий) фонд У розмірі, встановленому уста­новчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку. Це свідчить про те, що частина прибутку, безумовно, не може бути розподілена, а резервується для певних цілей.

Нерозподілений чистий прибуток — це сума чистого прибутку, реінвес-тована в компанію, а не розподілена між її власниками та не включена до складу резервів.

Неоплачений капітал — це різниця між об'явленим та оплаченим ста­тутним фондом.

Вилучений капітал — у ньому акціонерні компанії відображають фак­тичну собівартість викуплених у акціонерів власних акцій, а інші господарські товариства відображають собівартість викуплених часток. Вартість викупле­них акцій (часток) має бути вирахувана під час оцінки вартості капіталу, оскільки викуп є по суті зменшенням власного капіталу.

Підхід до обліку викуплених акцій і його процедура мають відповідати ви­могам П(С)БО та міжнародних стандартів. Вартість власного капіталу змен­шується на ціну викупу, яка і є їхньою собівартістю. Так, якщо акція викупле­на за ціною, вищою від номіналу, то на суму номіналу зменшується статутний фонд, на різницю — емісійний дохід, у разі відсутності такого доходу зменшу­ються резервний, інший додатковий капітал чи нерозподілений прибуток.

Заповнюючи Звіт про власний капітал, дані беруть з рахунків капіталу, а тому записи у Звіті про власний капітал та Балансі мають збігатися.

Розділ 2 Структура і зміст Звіту про власний капітал

2.1. Організаційно-економічна характеристика НДППЗ ім. Фрунзе НАУ

Державне підприємство Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе Національного аграрного університету має довгу історію ведення галузі птахівництва. Він був заснований у 1920 році. Як племінне птахівниче господарство працює з 1959 року. Тоді на базі радгоспу ім. Фрунзе, який був підсобним господарством Чорноморського флоту, було організовано племінний птахівничий завод.

У 1966 році наказом Міністерства сільського господарства СРСР племінне птахівниче господарство було перейменовано в Державний племінний завод з розведення яєчних курей.

У 2003 році ДППЗ ім.. Фрунзе нагороджено дипломом Міжнародного Академічного Рейтингу популярності та якості “Золота Фортуна”.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року це господарство, як зразкове з ведення сільськогосподарського виробництва, було підпорядковано Національному аграрному університету України і перейменоване в Навчально-дослідний племінний птахівничий завод НАУ, залишившись державним підприємством.

Головним і пріоритетним напрямком діяльності підприємства є племінне птахівництво.

Статуси господарства:

-  племінний птахорепродуктор I та II порядку по розведенні яєчних курей кросу Хайсекс

-  племінний репродуктор по розведенні корів української червоної породи голштинозованої

Знаходячись на вершині піраміди галузі птахівництва більш ніж 45 років, та маючи великий досвід роботи з птицею яєчних порід, підприємство завоювало репутацію стабільного та надійного партнера.

• < Назад
• Вперёд >