МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

У біологічних роботах часто згадуються латинські назви видів, родів і інших таксонів. Тому необхідно знати правила їх написання.

Повна систематична назва виду має містити родову та видову назви, повне або скорочене прізвище автора, який описав цей вид, рік, коли було вперше описано вид. Такі повні назви звичайно потрібні в роботах з класичних галузей біології (ботаніка, зоологія), де і в цьому разі досить навести повну назву лише один раз, при першій згадці. У таких же галузях, як екологія, мікробіологія, паразитологія, рік, звичайно, не зазначається, прізвище автора згадується один раз, а в інших випадках вказують лише рід і вад, до го ж родова назва наводиться лише один раз, а згодом вона скорочується до першої літери (наприклад, Daphnia - до D.). У тих випадках, коли зустрічається кілька видів, родові назви яких починаєься на одну і ту ж літеру, назву скорочують за таким принципом. скороченій назві використовують одну або дві приголосні літери, які стоять до наступної голосної, наприклад: Aphanizomenon скорочується не до «А.», а до "Aph."; Cryptomonas до «Cr.», а не до <C.». У тому випадку, коли рід вже представлено скороченою назвою (1-3 літерами), то назви всіх видів цього роду передають як сполучення першої літери з назвою виду, наприклад: D. Magna, D. pulex, D. hyalina, ..., і таке написання зберігається в усьому подальшому тексті.

Для тих спеціальностей, де не працюють з великою кількістю видів (молекулярна біологія, біохімія, загальна фізіологія, гістологія та деякі інші), ці правила суттєвого значення не мають. В роботах з таких спеціальностей можна обмежитись українськими назвами лабораторних тварин або ж один раз вказати вид.

У тих роботах, які містять великі списки організмів, ці списки подаються поспіль, послідовно, з урахуванням ієрархії класів, підкласів, рядів, родин, підродин і т. д. - за таким порядком, як вони наводяться у відповідних визначниках і підручниках. Якщо ж зазначені списки наводяться у вигляді таблиць, то подібна ієрархія зберігається при розташуванні таксонів у першій частиш таблиці (боковику) зверху вниз.

2.3.2.7. Використання спеціальних термінів

В огляді, як і в наступних розділах, використовуються спеціальні терміни, притаманні окремій галузі науки. Незрозумілі для автора терміни використовувати не варто. В тому випадку, коли існує український термін, йому належить віддавати перевагу перед іноземними.

Працюючи над літературою, особливо іноземною (головним чином англомовною), варто завести термінологічний словник, куди терміни необхідно заносити двома мовами. Після з'ясування змісту терміну за словниками, енциклопедіями та довідниками його можна записати до власного словничка.

2.3.2.8. Заключна частина огляду

Огляд варто закінчити коротким резюме, де показати ступінь вивченості питання, якому присвячена дипломна чи курсова робота. Виходячи з цього, визначаються конкретні завдання власного дослідження автора.

2.3.3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

У цьому розділі належить чітко і докладно викласти застосовані методи дослідження, а також вказати об'єм зібраного матеріалу.

У працях, пов'язаних із спостереженнями в природі, вказується місце та час їх проведення, умови під час спостережень (наприклад, температура повітря, води, грунту; погода, світловий режим і інші чинники). Якщо були застосовані певні методи відбору проб — вказати які. При виконанні різних метричних чи вагових вимірювань (лінійні розміри або маса організмів, а також окремих його частин чи органів і т. ін.) необхідно зазначити кількість досліджених об'єктів та їх розподіл за статтю і віком.

У працях, пов'язаних з різними видами біологічних об'єктів, де важливо точно визначати ці види, треба вказати визначник, яким користувались. Варто мати на увазі, що помилкове визначення виду може звести нанівець навіть дуже ретельно виконану роботу. У тих роботах, які були пов'язані з поїздками у різні географічні регіони, обов'язково треба навести карту району досліджень, на якій певними позначками вказати місця, де збирався матеріал.

В експериментальних роботах необхідно вказувати кількість дослідів, контродів, серій, загальну кількість "піддослідних організмів, число повторностей. Якщо проводиться факторний експеримент - навести його матрицю. Використана апаратура описується коротко — за марками приладів. При роботі з мікроскопом вказується його тип, марка та збільшення окуляра та об'єктивів. Добре відомі методи, що описані в підручниках, згадуються коротко, з посиланням на джерело або автора методу (наприклад: визначення кисню за Вінклером; визначення азоту за Кьєльцалем; визначення жирів за Сокслетом і т. ін.). У мікробіологічних роботах обов'язково вказуються середовища, на які висівались або де культивувались мікроорганізми.

Крім того, доцільно вказувати прийоми статистичної обробки даних, наводити відомості щодо використаних комп'ютерних програм тощо.

У тому випадку, коли було застосовано нову методику, її треба викласти детально, з усіма подробицями. Оригінальні прилади репрезентуються фотографіями та схемами. Нові комп'ютерні програми можуть бути представлені як додатки до роботи.

Загалом, головним завданням при написанні цього розділу є якомога зрозуміліша та дохідливіша подача інформації, користуючись якою можна було б відтворити експеримент у будь-якій іншій лабораторії.

Розділ доцільно викласти на 1-1,5 сторінках.

2.3.4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Це - центральний розділ роботи. Усе попереднє є лише підготовкою до нього, а все наступне - завершенням того, що викладене в цьому розділі. Тому він може займати до 20-25 сторінок і більше.

Розділ містить: а) текстову частину; б) таблиці; в) графіки та діаграми; г) ілюстрації (фотографії, малюнки, креслення, мікрофотографії, мапи (карти), схеми); д) математичний апарат.

2.3.4.1. Текстова частина

В цій частині роботи у вигляді логічно зв'язного тексту наводяться описи (наприклад, морфології організмів, видовий склад тощо), пояснення та коментарі до таблиць і графіків, подробиці дослідів, які з певних причин не згадувались у методичній частині, та інші моменти, котрі потребують словесного викладу.

2.3.4.2. Таблиці

Один із найбільш розповсюджених і найпростіших способів систематизації інформації полягає в компоновці відомостей в таблицях, побудованих за двома координатами; горизонтальної (рядки) та вертикальної (стовпчики). Цей спосіб широко застосовується як у природничих, так і в суспільних науках, без таблиць практично не буває жодних наукових праць, навчальних або довідкових посібників. Деякі довідники є зібранням багаточисельних таблиць.

Таблиці е концентрованим виразом інформації, одержаної в ході дослідження. Головним елементом кожної таблиці є факт, тобто певна інформація щодо об'єкту дослідження, яка включає його якісну і кількісну характеристику (кількість особин одного виду на певній території; маса чи довжина тіла організму; активність ферменту; інтенсивність дихання тварини чи рослини; кількість еритроцитів в 1 мл крові; вміст гемоглобіну в крові і т. ін.).

Якісна характеристика об'єкта часто наводиться у літерному або символьному вигляді, наприклад: W - маса тіла, L - довжина тіла, Hb - вміст гемоглобіну в крові, В - біомаса (маса організмів на одиницю площі або в одиниці об'єму). Іншим компонентом характеристики об'єкту є розмірність, тобто прийнятий показник кількісної оцінки: метр, сантиметр, міліметр - для довжини; літр або кубічний сантиметр - для об'єму; секунда, хвилина, година, доба - для часу і т. ін.

Третім важливим компонентом є число - числова характеристика об'єкту, виражена через розмірність (10 мг/мл, 100 особин/га І т. ін.).

Усі три компоненти складають зміст таблиць і розміщуються в таблицях за окремим порядком.

Структура таблиць. Кожна таблиця складається з таких елементів:

А) Нумераційний заголовок - порядковий номер таблиці – пишуть над таблицею ліворуч (без скорочення слова «Таблиця» до «Табл.»);

Б) Тематичний заголовок, тобто заголовок таблиці по суті - пишеться над верхньою рискою таблиці після нумераційного заголовка;

В) Боковик — перша з лівого боку сторона таблиці, в якій записують якісні показники об'єкта (аргументи) або ж самі об'єкти дослідження (наприклад, види);

Г) Головка - верхні рядки та квадрати, де вказуються характеристики об'єкта, їхні значення та розмірності. Головка може бути простою (одноярусною) чи складною (двох-, трьохярусною і більше), тобто в свою чергу розділяється на кілька рубрик (граф). Прості головки читаються легко і тому їм надають перевагу;

Д) Прографка - тобто сукупність граф і рядків, до яких заносяться кількісні характеристики (функції). Кожний вертикальний стовпчик дрографки називається графою. Приклади побудови таблиць: