ЛЕКЦІЯ На тему: Технічні засоби пожежегасіння
Страница 2 из 2
2.Напірні рукава
Напірний рукав служить для подачі води й водяного розчину піноутворювача до місця пожежі.
Він представляє собою гнучкий трубопровід у вигляді чохла із тканинного матеріалу. Чохол складається із ниток основи і утка. Нитки основи ідуть вздовж рукава, уток – перпендикулярно ниткам основи. Для утка використовується більш міцний матеріал, чім для основи. Це викликано тим, що рукава при русі води по ним підлягають різним навантаженням. Навантаження, яке намагається розірвати рукав по утку в два рази більше навантаження по с основі.
Рукава виготовляють із льняної, капронової або лавсанової пряжі. Рукава із льняної пряжі при заповненні водою набухають, пряжа уплотняється, чим досягається їх герметичність. Для герметичності рукавів із капронової або лавсанової пряжі їх внутрішню поверхню покривають вулканізованою гумою або латексом.
Рукава виготовляють із внутрішнім діаметром: 51, 66, 77, 89,110 і 150 мм. В залежності від величини гідравлічного тиску вони діляться на групи міцності.
Рукава напірні, льняні
|
Показник
|
Група рукавів
|
|
Полегшені
|
Нормальні
|
Посилені
|
|
Проосновка
|
-
|
Одна
|
Дві
|
|
Діаметр, мм
|
51
|
51, 66, 77
|
51, 66, 77
|
|
Напір, м:
- робочий
- випробувальний
|
50
80
|
120
150
|
150
200
|
Рукава напірні прогумовані
|
Показник
|
Група рукавів
|
|
Нормальні
|
Посилені
|
Підвищ. міцності
|
Спеціальні
|
|
Проосновка
|
Одна
|
Дві
|
-
|
Три
|
-
|
-
|
|
Діаметр
|
51, 66, 77
|
51, 66, 77
|
89
|
51, 66
|
77
|
150
|
|
Напір, м:
- робочий
- випробувальний
|
80
90
|
140
180
|
140
180
|
160
200
|
160
200
|
120
140
|
Рукавне обладнання: призначення, устрій, характеристики.
До рукавного обладнання відносяться: з'єднувальні та перехідні головки, уплотнюючі кільця, всмоктувальні сітки, розгалуження, водозбірники, з'єднувальні ключі для головок, зажими та затримки.
1. З’єднувальні головки.
Служать для швидкого і герметичного з'єднання всмоктувальних та напірних рукавів поміж собою й приєднання їх до пожежного обладнання.
Вони виготовляються із алюмінієвого сплаву і підрозділяються на всмоктувальні і напірні.
Всмоктувальні головки випускаються трьох видів: рукавні ГРВ, муфтові ГМВ і головки заглушки ГЗВ.
Головки напірні випускаються п'яти видів: рукавні ГР, муфтові ГМ, цапкові ГЦ, перехідні ГП, головки-заглушки ГЗ.
Головка рукавна складається із втулки і обойми. Втулка служить для нав'язування рукава, в торці її розміщене гумове уплотнююче кільце. Обойма вільно посаджена на втулку. На ній відлиті спіральні нахилені майданчики й два клини, якими головки з'єднуються поміж собою. Крім того, на корпусі обойми наносяться виступи для ключа.
Головка муфтова служить для з'єднання з обладнанням для подачі для подачі води і піни. Вона має внутрішню різьбу. А головка цапкова має зовнішню різьбу.
Головка-заглушка служить для закриття всмоктуючого та напірного патрубків пожежного насосу, рукавних ліній та т. п.
2. Перехідні головки служать для з'єднання напірних рукавів або іншого обладнання, яке має різний діаметр умовного проходу.
Вони складаються із двох втулок з різними діаметрами, з'єднаних між собою різьбою, і двох обойм відповідного діаметру. Перехідні головки випускають з переходами: 50*80 мм; 70*50 мм; 70*80 мм.
3.Уплотнюючі гумові кільця.
Вони служать для уплотнення з'єднувальних головок поміж собою й виготовляються трьох видів КВ, КН і КР. Тип КВ застосовують для всмоктувальних головок, а КН і КР для напірних.
4. Всмоктувальна сітка (СВ).
СВ служить для захисту всмоктувальних рукавів і пожежних насосів від попадання в них сторонніх предметів при заборі води. Вони виготовляються трьох видів: СВ-80, СВ-100, СВ-125.
СВ складається із корпусу, з'єднувальної головки, зворотного клапану, ричага для підняття клапану, решітки й захисної сітки.
5. Розгалуження.
Служить для розподілення потоку води, яка подається по рукавній лінії, на 3-4 робочих потока й для регулювання подачі води по цим лініям. В залежності від кількості відводів розгалуження бувають трьохходові РТ і чотирьохходові РЧ.
Марки розгалужень: РТ-70, РТ-80, РЧ-150.
Розгалуження складається із алюмінієвого корпусу з рукояткою, одного вхідного і трьох (чотирьох) вихідних штуцерів, які мають вентилі. Штуцера обладнані муфтовими з'єднувальними головками.
6. Водозбірник.
ВС – 125 служить для підключення пожежного насосу через напірні або напірно-всмоктувальні рукава до ПК.
Він складається із корпуса-тройника, шарнірного клапану, двох з'єднувальних муфтових головок ГМ-80 на вихідних патрубках і однієї з'єднувальній головки всмоктувальної ГРВ-125.
Шарнірний клапан служить для перекривання другого вхідного патрубка при роботі на одну лінію напірних рукавів.
7. Ключі для всмоктувальних і напірних головок.
К-80 і К-150 застосовуються для з'єднання (роз'єднання) з'єднувальних головок усіх типів і розмірів.
Вони представляють собою відливку із чавуна серповидної форми. внутрішня сегментна частина має виступи для опори на головки. Один кінець сегмента має для захвату виступу головки крюк, а інший- закінчується рукояткою.
8. Зажим для напірних рукавів.
Служить для швидкої ліквідації течії в рукавах через дирки і свищі без зупинення подачі води.
Будова: обойма, стальна ланцюг, скоба.
Довжина пошкодження рукава, яке може захистити зажим, до 30 мм.
9. Рукавна затримка.
Служить для утримання напірних рукавів на висоті й знімання з них навантаження від дії ваги стовпа води.
Будова: крюк з кільцями, брезентова ланцюг або льняний канатик довжиною 800 мм.
Експлуатація рукавів.
1. Експлуатація всмоктувальних рукавів.
Всмоктувальні рукава мають бути завжди в справному стані не підлежать стисканню при роботі пожежного насосу на всмоктування.
При експлуатації всмоктувальних рукавів необхідно:
- запасні рукава зберігати в сухих провітрюваних приміщеннях й зберігати їх від прямих сонячних променів;
- рукава укладують прямолінійно на полицях;
- берегти рукава від попадання на них бензину, гасу, мастил та інших речовин, які руйнують резину;
- при пов'язуванні головок на них забезпечити щільність їх прилягання;
- після кожного випадку роботи всмоктувальні рукава ретельно відчищати від бруду й просушувати.
Випробування всмоктувальних рукавів на міцність і герметичність проводиться не менше двох рукавів на рік. При цьому:
- при вакуумі, рівному 600 мм рт. ст, рукав не повинен міняти своєї циліндричної форми, а падіння вакууму повинно бути не більше 100 мм рт. ст. за хвилину;
- гідравлічне випробування на міцність проводиться тиском води не більше 3 атм. Протягом 5 хвилин.
Огляд рукавів проводиться щотижня, а стан з'єднувальних прокладок перевіряється при зміні пожежного наряду.
Ремонт всмоктувальних рукавів в залежності від їх стану й ступеню пошкодження виконується силами пожежного підрозділу.
Ремонту підлягають рукава з наявністю таких пошкоджень: проколи, обрив спіралі, затискання, міцне загнивання наружних слоїв і т. п.
Не підлягають ремонту й списуються як непридатні рукава з сильно пошкодженою поверхнею, з поломками спіралі і які мають прогнивши пенькову частину.
Для ремонту в пожежному підрозділу повинні бути: гумовий клей, шматки мішковини, які пропитані вулканізаційною гумою, стальна проволока.
2. Експлуатація напірних рукавів.
Прогумовані рукава вимагають більш ретельного контролю за їх станом (враховуючи можливість порчі слою гуми при довгостроковій експлуатації).
Кожні 6 місяців слід виконувати перекатку рукавів. Нова складка прогумованих рукавів не повинна проходити по гумовому шву.
В пожежних підрозділах рукава всіх груп в залежності від їх технічного стану розподіляються на дві основні категорії – бойові та навчальні.
Бойові рукава знаходяться на ПА і в резерві.
Навчальні рукава використовуються для навчальних та господарчих цілей.
При експлуатації рукавів необхідно:
- нові рукава, які надійшли в пожежний підрозділ, застосовувати підрозділами по 20 м;
- нав'язування головок здійснювати на спеціальному станку;
- для нав'язування з'єднувальних головок застосовувати мідну або сталеву проволоку діаметром 1.5-2 мм;
- резервні рукава зберігати в одинарній неплотній скатці на спеціальних стелажах;
- усі рукава і які входять в комплект ПА, утримувати в справному стані, чистими і сухими;
- зберігати рукава від механічних пошкоджень й псування активними речовинами.
На ПА ркава повинні забезпечитись в хвойних скатках. Кількість рукавів на
ПА визначається нормами комплектації Па заводом-виробником.
Пожежні рукава після початку експлуатації щороку випробуються гідравлічним тиском.
Випробування проводиться з урахуванням:
А) типу рукавів (прогумовані чи льняні);
Б) групи рукавів по міцності.
Випробування льняних рукавів проводиться:
- полегшених Æ 51 мм – на 8 атм;
- нормальних усіх Æ - на 15 атм;
- посилених усіх Æ - на 20 атм;
Випробування прогумованих рукавів всіх діаметрів проводиться:
- нормальних – на 9 атм;
- посилених – на 18 атм;
- підвищеної міцності – на 20 атм;
- спеціальних – на 20 атм.
Температура при сушці льняних рукавів не повинна перевищувати + 60 0С, а для прогумованих - +35 0С.
Забороняється: сушити рукава на батареях центрального опалення, опалюючи та виробничих печах. Рукава під час сушки на відкритому повітрі не повинні піддаватись дії прямих сонячних променів.
Ремонт рукавів, які мають пошкодження, проводиться в залежності від виду пошкодження:
- металевими заклепками;
- накладанням заплат на спеціальному клеї;
- вулканізацією; надягання на пошкоджене місце рухомої муфти із шматка старого рукава такого ж діаметру.
При розриві рукава біля з'єднувальної головки вирізати пошкоджену ділянку й нав'язати головку.
Ремонт рукавів заклепками дозволяється виконувати при наявності невеликих свищів розміром не більше 1-2 мм.
3. Порядок випробування рукавів.
- рукав, що випробується, з'єднати одним кінцем до насосу, а іншим кінцем – до заглушки з повітряним клапаном; при відсутності заглушки застосовується перекривний ствол;
- для видалення повітря рукав повільно наповнити водою, при цьому кран на заглушці повинен бути відкритий до повного виходу повітря;
- після виходу повітря закрити кран на заглушці, підвищити тиск до
2-3 атм протягом 3 хв;
- поступово підвищувати тиск, протягом 2-х хвилин, до позначки, на 25% менше ніж випробувальна, й тримати під цим тиском 2 хв. (при цьому рукав не повинен пропускати воду через свищі, а тиск має не падати більш ніж на 1 атм. Протягом 2-х хвилин)
- після 2-х хвилинного випробування тиск знизити до нуля, а потім повільно, протягом 3-х хвилин (при випробуванні пресом – 5 хв) підняти тиск максимальної величини випробування й тримати під тиском 3 хв., після чого випробування вважати закінченим;
- записати результати випробування в книгу обліку технічного стану пожежного інструменту, обладнання й спорядження.
ФАКУЛЬТЕТ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ХДТУБА
|
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри пожежної безпеки
Полковник І. Б.Федюк
___.___.____
|
Л Е К Ц І Я
На тему: Технічні засоби пожежегасіння
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
ВСТУП
1. Класифікація засобів гасіння пожеж.
2. Ручний немеханізований інструмент.
3. Ручний механізований інструмент.
4. Пожежно-технічне обладнання (пожежні стволи, рукава, ручні пожежні драбини).
5. Пожежні гідранти та колонки.
М. Харків 2004
ВСТУП.
Товариші студенти! Сьогоднішньою лекцією ви починаєте підготовку по програмі офіцерів запасу зі спеціальності Пожежна безпека.
Вже с першої лекції, а в подальшому проходячи службу, або працюючи в пожежній охороні ви наочно переконаєтесь, яка важлива роль відводиться пожежній техніці при ліквідації пожеж.
Почнемо з найпростішого і переходимо до 1-го питання:
1. Класифікація засобів гасіння пожеж.
Наявні засоби пожежегасіння та попередження пожеж класифікуються.
1. Первинні засоби пожежегасіння.
2. Пожежно-технічне обладнання.
3. Пожежні машини.
4. Автоматичні установки пожежегасіння та сигналізації.
Первинні засоби служать для гасіння пожеж або забезпечення успішного гасіння в початковий момент виникнення пожежі.
До них відносяться:
- вогнегасники;
- відра з водою;
- земля, пісок;
- кошма;
- мітли;
- ручний немеханізований і механізований інструмент.
В більшості ними комплектують пожежні щити, техніку і окремі вибухо - і пожеже небезпечні приміщення.
Пожежно-технічне обладнання використовується для більш ефективного гасіння пожеж, як в початковій стадії так і сильно розвинених, для забезпечення робіт по евакуації людей і рятуванню матеріальних цінностей.
До нього відносяться:
- ручні пожежні драбини;
- пожежні рукава та приладдя до них;
- пожежні стволи;
- апаратура для утворення та подачі пін, порошків, вогнегасячих аерозольних та газових складів;
- пожежні насоси
- газо димозахисне озброєння;
- засоби зв`язку на пожежі.
Пожежні машини – доставляють до місця пожежі особовий склад, засоби пожежегасіння та рятування людей, до них відносяться пожежні:
- автомобілі;
- мотопомпи;
- танки;
- гелікоптери;
- літаки;
- поїзди;
- морські та річні судна;
- техніка допоміжна пристосована для гасіння пожеж.
Автоматичні установки гасіння пожеж і пожежна сигналізація.
Автоматична пожежна сигналізація виявляє місце виникнення пожежі і подає про це сигнал, обслуговуючому персоналу (охороні), в пожежне депо або на автоматичну установку пожежегасіння.
Автоматичні установки пожежегасіння служать для гасіння пожежі при її виникненні до прибуття основних сил пожежної охорони.
ВИСНОВОК ПО 1 ПИТАННЮ:
Шановні студенти! При всьому бажанні розкрити всі питання класифікації технічних засобів пожежегасіння в одному питанні неможливо. Тому далі ми їх розкриємо в наступному питанні та інших темах дисципліни.
2. Ручний немеханізований інструмент.
Бойовий одяг пожежного - застосовується для захисту від травм, води, температури шкідливої дії продуктів горінні при гасінні пожеж.
До бойового одягу відносяться:
- брезентовий костюм (плащ, куртка, брюки);
- рукавиці з крагами;
- каска;
- тепловідображуючий костюм.
До спорядження відносяться:
- пожежний пояс;
- карабін;
- пожежна сокира з кобурою.
В зимовий період одежа доповнюється ватним костюмом, теплими рукавицями і підкісником.
Брезентовий костюм існує для захисту пожежного від води і теплової дії при пожежегасінні. В костюм входить: куртка і брюки з лямками. Виготовляється 7 розмірів 46-58 при цьому розмір 46 виготовляється 4-х довжин 1-4, а розміри 48, 50, 52 – 5 довжин.
Довжина брюк на 15 см вище землі (щоб вільно проходили ноги, вдіті в галоші або чоботи). Брезентова куртка підгоняється на ватну куртку.
Догляд: Повинна дотримуватись в чистоті та справності. Після роботи необхідно промивати, просушувати. Необхідно мати запасний комплект.
Каска – існує для захисту пожежного від ударів падаючих предметів, від дії води, променевої енергії, горючих конструкцій на пожежах.
Пожежні каски бувають 2-х видів:
- металева;
- пластмасова.
Можуть використовуватися і каски військового зразку.
Металева каска для нач. складу хромується, для рядового складу фарбується.
Каска уявляє собою стальний корпус, овальної форми з двома козирками (передній і задній). До корпусу закріплено гребінь. В середині маються тулья з ободком та підбородочним ременем. Тулья, дякуючи своїй еластичності значно пом`якшують удар, розповсюджуючи його рівномірно по окружності всієї голови.
Пластмасова каска – уявляє собою корпус овальної форми виготовлений з полікарбонату марки “Л” та захисного козирка підвішеного до корпусу на 2 шарнірах, під затильник для захисту від води.
Каска рахується непридатною для роботи, якщо її корпус пошкоджено, виявлена непорочність.
Каски без тулії та підбородочного ременю в роботу не допускаються.
Пояс пожежний рятувальний – існує для рятування людей та самоврятування пожежних під час пожежі, для закріплення на висотах за допомогою карабіну для носіння пожежної сокири в кобурі.
Стосовно від довжини бувають 3 розмірів: 1050, 1200, 1350 мм, шириною 75 мм, товщиною – 4 мм, вагою – 0,65, 0,7, 075 кг.
Улаштування:
- 4-х слойна х/б стрічка (фарбована водостійкою фарбою коричневим або червоним кольором) з шкіряною облицьовкою;
- пряжка (кріпиться за допомогою шкіряної облицьовки);
- люверси (отвори);
- на півкільця для кріплення карабіну;
- ремінь з кнопкою для кріплення карабіну;
- хомутик для закладання кінця поясу.
Всі металеві частини поясу оцинковані.
Пояс повинен плотно підгонятися, ступінь гідності визначається оглядом кожний день.
Випробування: Перед постановкою в бойовий розрахунок та 1 раз на рік.
Пояс надівають на круглий валік діам.200 мм та застібають пряжку на 1-і від кінця люверси. До на півкілець прикладають терміном 5 хв. рівномірно-наростаючу вагу до 350 кг та витримують під цією вагою терміном 5 хв.
Після зняття ваги ніяких пошкоджень не повинно бути.
Рятувальний пояс складається з б/р при:
- пошкодженні стрічки, шкіряної облицьовки;
- несправності (поломки, погнутості) пряжних шпильок пряжки;
- порушення цілісності заклепок та відсутність на них шайб;
- прорив заклепками або блочками люверсів матеріалу поясної стрічки;
- відсутність хомута для закладання кінця поясу;
- розриву шкіряної облицьовки.
Пожежний карабін – існує для гальмування рятувальної вірьовки при рятування та самоврятуванні, для закріплення за ступені пожежних драбин та елементів конструкцій при роботі на висотах.
Кріпиться на поясі пожежного:
Улаштування:
- крюк;
- відкидний замок – затвір з пристроєм для стопоріння;
- шарнір;
- пружина.
Виготовляється зі сталі марки Ст.,20. Поверхня має багатослойне гальванічне покриття.
Випробування: Перед постановкою в бойовий розрахунок, 1 раз на рік може випробуватися з пожежним поясом. Випробування вагою 350 кг з закритим затвором терміном 5 хв. Після змок повинен легко відкриватись і закриватись та не повинен мати зовнішніх деформацій, відслоєння покриття.
Карабін списується з б/р при:
- його деформації;
- наявності виступів та нерівностей в замку затвору та слабій пружині;
- наявності нерівностей та виступів в місці шарнірного затвору;
- поломка втулочного замикача.
Рятувальні вірьовки – існують для рятування людей та самоврятування під час пожежі на верхніх поверхах будинків та споруд. Виготовляються з високоякісної пеньки, льону, може бути з додатком шовку. Довжина 25-30 м і 38-42 м.
Складається з 4-х пучків по 3-4 нитки в кожній пряді. Канатики мають по 2 кольорові нитки високої якості. Один з кінців вірьовки біля обв`язки петлі обшивають білою тасьмою на ньому ставиться інвентарний номер.
Випробування: Перед постановкою в б/р далі 1 раз в 6 місяців. Вагою 350 кг на 5 хв.
Після випробування не допускається:
- пошкодження;
- відносне здовження від попередньої довжини.
При відсутності вишки вірьовки можна випробувати через блоки в горизонтальному положенні.
В б/р зберігаються в чистоті, змотаними в клубок в непромокаємих чохлах, на чохлі кріпиться бірка з картону з показником дати останнього випробування та підписом особи, яка проводили випробування.
Наявність 15-20 обривів ниті не можна експлуатувати.
Вологість (необхідно сушити).
Рятувальна мотузка перевіряється зовнішнім оглядом командиром відділення 1 раз в 10 діб, а начальником караулу перед кожним використанням на заняттях і після кожного застосування на пожежі.
Для перевірки на розмотаній та закріпленій мотузці підтягуються та зависають на 1-2 сек 3 чоловіка.
Бойовий одяг та спорядження повинно забезпечувати небезпечну роботу та збереження здоров`я особового складу. Експлуатація несправної або невідповідаючої умовам небезпечного використання бойового одягу не допускається.
Тепловідображаючий костюм – існує для короткочасного переходу через зону горіння чи поблизу накалених конструкцій, для захисту особового складу від теплового вилучення полум`я при гасіння пожеж та проведення аварійно-рятувальних робіт.
Верх костюму виготовлено з металізірованої тканини, яка уявляє собою з`єднання полу льняної тканини і металізірованого слою.
В середині полу льняна тканина оброблена вогнестійкою пропиткою “МС”.
Складається:
- полу комбінезон з бахілами;
- куртка;
- шолом-маска;
- рукавиці.
В умовах небезпечного ураження током в костюмі працювати не можна.
Догляд: Зберігати в сухому опалювальному приміщенні у спеціальному водонепроникному чохлі на автомобілі.
- після роботи чистять і сушать;
- намоклий костюм обробляють вогнезахистним складом “МС”;
- забруднені місця очищують бензином, щоб не пошкодити металізірований слой.
Ручний немеханізований пожежний інструмент
При гасіння пожежі часто виникає необхідність розбори будівельних конструкцій з метою виявлення скритих Очаків горіння випуску диму з приміщення, подачі вогнегасячих засобів, а у випадку необхідності і для проникнення в приміщення.
Після ліквідації пожежі або загоряння необхідно робити розбору або розчистку.
Ці та інші види робіт ведуться за допомогою спеціального пожежного інструменту, який буває механізованим і немеханізованим.
До ручного немеханізованого інструменту відносяться:
- ломи, багри, крюки;
- сокири;
- лопати, вила, пилки;
- ножиці для різки металевої грати;
- комплект для різки електроприладів;
- ломи для вскриття конструкцій, відкривання кришок колодязів ПГ, розчистки місця пожежі.
Вага лому має кільце для закріплення карабіном та покрита багатослойним гальванічним покриттям.
Догляд: При зберіганні на складах покривається змазкою.
Фарбувати, нікілірувати або змазувати ломи заборонено.
Несправності: погнутості, тріщини, затуплення робочої поверхні.
Техніка безпеки: не можна переносити інструмент робочою поверхнею по ходу руху.
Багри – існують для розбори дахових покрить, переборок стропіл, зриву досок з даху, відслоєння стельної та стінной обшивки.
Крюки: Існують для вскриття, розбори, розтаскування конструкцій та відкриванню кришки гідрантів. Верхній кінець має заточку, на другому нижньому кінці вушко для мотузки.
Пожежні сокири – існують для перерубування та розбори дерев`яних конструкцій, для руху по крутим скатам дахів служить кирка.
Лопати – існують для роботи при пожежегасіння з сипучими та волокнистими матеріалами, утворення огороджуючи валов, засипання очагів горіння піском, розтаскування сіна, соломи.
Ножиці кусачки – служать для роботи по перекупуванню металевих стержнів 14 мм, 920 мм, 6 кг.
Гідність до роботи пожежного інструменту забезпечується щоденним контролем за їх станом та своєчасним ремонтом.
З метою недопущення нещасних випадків при роботі з інструментом, при його огляди звертати увагу на можливість утворення тріщин та зазорів на дерев`яних ручках, якість посадки інструменту на рукоятки. Весь пожежний інструмент на автомобілях укладається в спеціальні для цього гнізда або надійно кріпиться на даху.
Електрозахистні засоби - служать для захисту особового складу від уражень електричним током.
Відносяться:
- печатки резинові діелектричні;
- галоші резинові діелектричні;
- килимки резинові діелектричні;
- ножиці з ізольованими ручками.
Придатність до роботи визначається зовнішнім оглядом та випробуванням.
Випробування: Проводиться стосовно “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів” і “Правил ТБ при експлуатації елесткроустановок споживачів”.
Строки випробувань:
- резинові печатки 1 раз в 6 міс;
- резинові галоші 1 раз на рік;
- ножиці та резинові килимки 1 раз в 2 роки;
- резинових чобіт 1 раз в 3 роки.
3. Ручні засоби пожежегасіння
Призначення та види ручних пожежних драбин.
Головною задачею пожежних драбин є рятування людей на пожежі надання їм допомоги. При тому великому будівництві, який є зараз велика тенденція до будівництва висотних будівель виникає проблема рятування людей, бо люди сама дорога цінність над усе.
Ручні пожежні драбини служать для рятування людей на пожежах, для підйому пожежних та озброєння на поверхи та на дахи палаючих будівель, а також для роботи ствольщика зі стволом, коли нема можливості попасти в палаюче приміщення.
До ручних пожежних драбин відносяться:
- драбина – палка;
- драбина штурмовка;
- драбина висувна 3-х колінна.
Драбина – палка – Служить для роботи в середині приміщення, для підйому пожежних на 1 поверх через віконні пройоми будівель та споруд, а також для оббивки штукатурки та розбиття фільонок.
Устрій: 1-2 тетиви овального перерізу, ступені (8 шт), шарнір уявляє собою залізну втулку, яка вставлена в кінець ступенів, дерев`яні наробки, стяжки, металевий наконечник, металеві пластини.
Випробування: робиться:
- перед постановкою в б/р;
- 1 раз на рік;
- після кожного ремонту.
При цьому визначають правильність складання та розкладання її, всування та висування, надійність кріплення деталей драбини та її міцність. Випробування робиться в розгорнутому вигляді на твердому грунті.
Види випробувань: на надійність тетив:
- драбину випробують статичною вагою.
На надійність ступенів та шарнірних кріплень:
- вагу прикладають до середини однієї з ступенів в середній частині драбини.
Результати випробувань заносяться в журнал випробувань ПТВ.
Драбина – штурмовка – пристосована для підйому пожежних на будь-які поверхи будівель через вікна, балкони, а також для забезпечення роботи при вскритті покриття на крутих дахах. Драбину-штурмовку застосовують також з 3-х колінною висувною драбиною або авто драбиною. Можуть застосовуватись декілька драбин-штурмовок для створення свого роду “великої драбини” для рятування людей.
Устрій: 2 тетиви з'єднаних між собою 13-ю ступенями. Ступені вроблені в тятиви на сквозних шинах та на клею. Шини зміщено від осьової лінії тетив в бік протипожежний крюку. Тятиви стягуються в 5-ти місцях металевими стяжками, які збільшують надійність драбини. По середньому боку кожної тятиви в спеціальних пазах маються троси діам 2.4-3 мм, які страхують пожежного при зламанні тетиви. Нижні кінці драбини загострені та влаштовані металевими наконечниками.
На 3-х верхніх ступенях кріпиться крюк, який складається з хвостової та робочої частини.
Хвостова частина має 3 обойми для зменшення деформації ступенів. В робочий частині крюка зроблено отвіри для зменшення маси.
Види випробувань: на надійність крюка і тетив. Для цього драбину вільно підвішують на великий кінцевий зуб крюка до обох тетив на висоті 2 ступені прикладають вантаж.
Термін випробування:
- при постановці в б/р;
- 1 раз на рік;
- після ремонту.
Після зняття ваги драбина не повинна мати тріщин на тетивах та степенях та остаточних деформацій на крюку.
Результати випробувань заносяться в журнал випробувань ПТВ.
3-х колінна драбина Д-3К служить для підйому пожежних та доставки пожежного обладнання у вікно 3-го поверху або на дах 2-х поверхової будівлі, а також для евакуації людей через віконні пройоми 2-го та 3-го поверху.
Драбина також має пристосовуватись для списання з вище розташованих поверхів.
Устрій: Драбина складається з 3-х колін, кожне з яких має по 2 дерев'яні тятиви і 12-ти ступенів вроблених в тятиви на сквозних шинах. При висуванні та засуванні кожне наступне коліно пересувається між тетивами попереднього.
Нижні кінці тетив нижнього коліна обладнані сталевими башмаками. Верхні кінці верхнього коліна обладнані стінними упорами.
Технічна характеристика драбини:
5. Довжина драбини, мм:
- ковзанної 4395-10;
- висувної 106-95 – 20.
6. ширина, мм 485-3
7. Шаг між ступенями, мм 350
8. Маса, кг менше 58.
Виготовляється: з сосни відбірного сорту. Металеві деталі з ст.3, блоки металеві виготовляються з ковкого чугуна.
Випробування:
- на надійність тетив;
- на надійність ступенів та місць кріплень їх з тетивами.
Строки:
- при постановці в б/р;
- 1 раз на рік;
- після ремонту.
Після випробування драбина не повинна мати пошкоджень коліна драбини повинні висуватись та опускатись вільно.
Результати випробувань заносяться в журнал випробувань ПТВ.
Драбина 3-х колінна металева Д-60 призначення те ж що Д-3К виготовляється з деформованих алюмінієвих сплавів марки АВ або АД 31.
Драбини складається з 3 телескопічних колін.
Коліно уявляє собою форму, яка складається з 2 тетив двухтаврового січення, з'єднаних 12 ю ступенями рифленого січення, які зроблені в отвірах тетив методом розвальцьовки.
Механізм висування та засування колін складається з 3 блоків, канату та тросу. Для обмеження висування на колінах маються упорні сухарі. Середнє коліно висувається за допомогою пенькового канату, верхнє коліно висувається та утримується відносно середнього за допомогою стального тросу.
Висувна драбина фіксується на потрібній висоті за допомогою механізму зупинки, який змонтовано на другій від низу ступені середнього коліна.
При роботі необхідно слідкувати щоб:
- середнє та нижнє коліна були зафіксовані механізмом зупинки;
- кут, який утворено висувною драбиною з землею не перевищував 750;
- на ширині встановленої драбини не повинно бути більше 2 чол. .
Технічна характеристика:
Довжина драбини, мм:
- складеної – 4380 мм;
- висувної – 10700 мм.
Ширина – 480 мм
Шаг між ступенями – 350 мм
Маса, кг - 45
Експлуатація, догляд, правила ТБ:
- забороняється експлуатувати несправне або не відповідні умовам небезпечної роботи драбини;
- упаковані, які не стоять на озброєнні драбини, зберігаються в сухому закритому приміщенні на відстані від опалювальних приладів;
- при горизонтальному зберіганні драбини між ними д. б. не менш 3 дерев'яних прокладок;
- не рекомендовано зберігати під прямими сонячними променями;
- на п/а драбини повинні бути укладені плотно та надійно закріплені. При зняття не дозволяється допускати тертя, удари.
Техніка безпеки:
- ставити драбину на відстані 1-2 м від стіни;
- висувати коліна рівномірно без ривків не допускати перекручування ланцюга на руку;
- тримати драбину при висуванні за тетиву першого коліна, не допускаючи обхвату пальцями з середини тятиви;
- підтримувати рівновагу драбини під час її висування;
- підійматися та спускатися по драбині можна в тому випадку, якщо вона закріплена та підтримується за тятиви 1-го коліна;
- перед проведенням занять необхідно виставити страхувальних, зробити страху вальні пристосування;
- не допускати перебування більш одного чоловіка на коліно висувної драбини;
- не допускати перестанови драбини в висувному стані.
Експлуатація та догляд:
- після роботи драбина повинна бути ретельно оглянута та очищена та промазана господарчим милом;
- при ожеледиці взимку не слід оббивати кригу будь-яким інструментом.
4. Вогнегасники
Успішне гасіння пожежі пов'язане з правильним вибором типу й виду вогнегасника.
Класифікація пожеж дозволяє обрати необхідний вогнегасник, тому що в кожен клас об'єднано пожежі, пов'язані з горінням речовин, що мають подібні характеристики. Для успішної боротьби з пожежами та з метою запобігання використанню непризначеного або неефективного для гасіння даного класу пожежі вогнегасника необхідне знання цих класів, тому що їх символи вказано на корпусах вогнегасників.
В Україні нині діє ГОСТ 27331-87 Пожарная техника. Классификация пожаров., що встановлює класи пожеж та символи класів пожеж, подані в табл. 1 та табл.2 відповідно.
Таблиця 1
|
Позна-чення класу пожежі
|
Характеристика класу
|
Позначення підкласу
|
Характеристика підкласу
|
Горіння твердих речовин,
А Горіння А1 що супроводжується тлінням
твердих (наприклад, дерева, паперу,
речовин соломи, вугілля, текстильних
виробів)
А2 Горіння твердих речовин, що
не супроводжується тлінням
( наприклад, пластмаси)
В Горіння В1 Горіння рідких речовин, що
рідких не розчиняються у воді
речовин (наприклад,
бензину, ефіру, нафтового
палива), а також зріджуваних
твердих речовин (наприклад,
парафіну)
В2 Горіння рідких речовин, що
розчиняються у воді (наприклад,
спиртів, метанолу, гліцерину)
С Горіння -
газоподібних
речовин
(наприклад,
побутовий
газ, водень,
пропан)
Д Горіння Д1 Горіння легких металів, за
металів винятком лужних (наприклад,
алюмінію, магнію та їх сплавів)
Д2 Горіння лужних та інших
подібних металів (наприклад,
натрію, калію).
Д3 Горіння металомістких сполук
(наприклад, металоорганічних
сполук, гідридів металів)
ПОНЯТТЯ ПРО ВОГНЕГАСНІ РЕЧОВИНИ ТА ЇХ ВЛАСТИВОСТІ
Вогнегасні речовини (ВР) - це речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння.
У вогнегасниках використовуються вогнегасні речовини, що мають різноманітні властивості та, відповідно, способи впливу на процес горіння.
Існують такі способи припинення горіння:
- охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;
- ізоляція вогнища горіння або зниження вмісту кисню;
- механічний зрив полум'я;
- створення умов вогнеперешкодження;
- гальмування швидкості хімічних реакцій у полум'ї (інгібірування).
Згідно зі способами припинення горіння вогнегасиі речовини розподіляються на: охолоджувальні, розчинювальні, ізолюючі, інгібірувальні.
Але, чітко розділити вогнегасні речовини за цими ознаками не видається можливим, тому що усі вони мають комбінований вплив за наявністю домінуючої властивості.
Нині широко використовуються такі вогнегасні речовини: вода, вода з домішками, піна (хімічна або повітряно-механічна), вогнегасні порошки, вуглекислий газ, гало-геновані вуглеводні.
Вода - рідина за температури від 0 до 100°С. Основний спосіб впливу на горіння - охолодження. Має вторинний ефект - під час перетворення у пару ізолює вогнище пожежі й знижує вміст кисню у зоні горіння.
Способи подання - компактний або розпилений струмінь.
Вода з домішками. З метою покращення якості та підвищення ефективності гасіння у воду додають різноманітні речовини.
Для зниження поверхневого натягу вживають поверхнево-активні речовини (ПАР), (піноутворювачі, сульфаноли та ін.).
Для підвищення в'язкості застосовують згущувальні домішки, наприклад, натрій-карбоксиметилцелюлоза (КМЦ).
Ведуться роботи по створенню нових домішок, що підвищують вогнегасну здатність води.
Піна - дисперсна система, що складається з комірок - міхурців газу, розділених плівками рідини.
Основний спосіб впливу на горіння - ізоляція вогнища горіння. Додатковий - охолодження за рахунок наявної води.
За способом видобутку піни розподіляються на хімічні та повітряно-механічні.
Хімічна піна утворюється в результаті хімічної реакції між лужною та кислотною частинами заряду.
Повітряно-механічна піна утворюється в результаті механічного розпилення розчину піноутворювача та його змішування з повітрям у піногенераторах.
Піни розподіляються за кратністю (відношення об'єму піни до об'єму розчину, з якого вона вилучена) на піни низької кратності (до 10), середньої (10-200), високої (більше 200).
Вогнегасні порошки - дрібноподріблені мінеральні солі з різноманітними домішками.
Основний спосіб впливу на горіння - інгібірування.
Додаткові ефекти: розбавлення пари горючого палива, утворення умов вогнеперешкоди, охолодження.
Вогнегасні порошки розподіляються на порошки загального та спеціального призначення.
Вогнегасні порошки загального призначення застосовуються для гасіння пожеж класів А, В, С та електрообладнання під напругою (за винятком ПСБ-3, який не призначений для гасіння пожежі класу А).
Вогнегасні порошки спеціального призначення використовуються для гасіння пожеж горючих металів. Спосіб впливу - ізоляція зайнятої пожежею поверхні від оточуючого повітря.
Вуглекислий газ - безкольоровий газ без запаху й смаку при 0°С та 760 мм. рт. ст. Температура замерзання мінус 56,6°С. Критична температура мінус 31 °С.
Основний спосіб впливу на горіння - розбавлення парогазоповітряної суміші горючої пари та газів з повітрям (киснем), додатковий - охолодження (твердий діоксид вуглецю).
Галогенові вуглеводні - речовини, основними компонентами яких е бромистий етил, бромистий метил, дібром-тетрафторетан та ін. Вони складаються з атомів вуглецю, водню та галоїдів фтору, хлору, брому та йоду. У практиці пожежегасіння використовуються головним чином бромфторхлорпохідні метану й етану, котрі мають промислові назви “фреони” або “хладони”.
Основний спосіб впливу на горіння - інгібірування, додатковий - розбавлення.
