Лекція Філософія Платона і проблема ідеальног
Страница 1 из 4
Лекція Філософія Платона і проблема ідеального.
Теми доповідей:
Від етичного раціоналізму Сократа до об'єктивного ідеалізму Платона.
Соціальні джерела і теоретичні основи платонізму.
"Світ ідей" Платона як обґрунтування прагнення до загального блага в душі людини.
Вчення про ідеальну державу і його місце у філософії Платона.
Платон про ідеї як зразки речей.
Платонізм і рішення проблеми загального й окремого, сутності і явища.
Протиставлення ідеї (сутності) і речі (явища).
Мімесис (наслідування) як відношення речі до ідеї.
Платон про три шляхи пізнання.
Вчення Платона про метемпсихоз (переселення душ).
Побудова душі.
Співвідношення почуття і розуму в Платона.
Діалектика як теоретичний метод пізнання.
Діалектика й анамнесис (пригадування) як способи збагнення істини.
Роль еросу в пізнанні.
Доведення в платонізмі протилежності почуття і розуму, приватного і загального до антитези ідеального і матеріального.
Суперечки про "тілесність" душі в платонізмі.
Додаткова література
1. Асмус В. Ф. Платон. М., 1975.
2. Богомолов А. С. Античная философия. М., 1985.
3. Бычков С. Н. "Греческое чудо" и теоретическая математика. М., 1999.
4. Васильева Т. В. Афинская школа философии. М., 1985.
5. Виндельбанд В. Платон. Киев, 1993.
6. Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии. Книга вторая. СПб., 1994.
7. Ильенков Э. В. Античная диалектика как форма мысли / Ильенков Э. В. Философия и культура. М., 1991.
8. История философии в кратком изложении. М., 1994.
9. Лосев А. Ф. Тахо-Годи А. А. Платон. Аристотель. М., 1993.
10. Мареев С. Н. Мареева Е. В. Введение в историю философии. Ч. 1. Античная философия. М., 1995.
11. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой философии. М., 1991.
Найбільш видатним з безпосередніх учнів Сократа був Платон (427-347 рр. до н. е.). Його справжнє ім’я Арістокл.
В мировой истории личность Платона занимает особое место, и дело не только в энциклопедической образованности этого мыслителя. В истории античного общества было немало выдающихся в этом отношении людей. Платон же вошел в историю человечестве не только как мудрец, а как создатель и разработчик одного яз двух основных, главных типов философского мировоззрения. Платон — создатель философского идеализма. Материализм был развит и осознан как принципиальное философское воззрение такими мыслителями как Фалес и его учениками Анаксимандром и Анаксагором и нашел свое полное воплощение в философии старшего современника Платона - Демокрита. Идеализм же как учение и мировоззрение, принципиально противоположное материализму был осознан и развит впервые только Платоном. С этого времени вся последующая история философии выступает как борьба материализма и идеализма. В процессe этой борьбы и взаимной критики были созданы лучше образцы материалистической и идеалистической философии, в которых воплотились наиболее значимые достижения человеческой мысли.
Родился. Платон в 42? г, до н. э., на 4-м году Пелопоннесской войны на острове Этана, где его отец, афинский гражданин, имел земельное владение, в знатной к богатой аристократической семье. Со стороны отца, Аристона, род Платона восходит к последнему царю Аттики Корру, со стороны матери Периктионы, - к семье родственников знаменитого законодателя Солона. Родственником матери Платона был также известный афинский политический деятель, впоследствии глава правления 30 олигархов, тиран Критий, который, по-видимому, и ввел Платона в круг Сократа и его учеников.
У юності він був красивий, фізично розвинений, перемагав на Олімпійських іграх. Звідси його прізвисько Платон, тобто широкоплечий. Платон захоплювався не тільки спортом, але й музикою, живописом, літературою, писав вірші, цим втіливши грецький ідеал гармонійного, всебічного розвитку - каллакагатії. Випадково почувши дискусію яку вів Сократ, він настільки захопився нею, що перетворився на одного з найбільш відданих учнів філософа. Смерть Сократа вразила Платона. Він на дванадцять років залишив батьківщину та відправився у мандри, протягом яких відвідав Єгипет, Південну Італію, Сицилію, познайомився з багатьма видатними філософами та вченими, зокрема з вченням піфагорійців. Великий вплив на Платона мав суспільно-політичний лад Єгипту, який багато у чому відбився у його теорії ідеальної держави. У сорокалітньому віці Платон повернувся у Афіни, де у рощі героя Академа засновав свою філософську школу, що згодом одержала назву Академії.
Платон залишив велику філософську спадщину. Він був першим найвідомішим філософом практично усі твори якого дійшли до нашого часу. Їх нараховують близько тридцяти шести. Усі вони написані у формі діалогів між Сократом та кимось з афінських громадян чи учнів. Серед них “Апології Сократа”, “Закони”, “Пир”, “Держава”, “Федр”, “Софіст” та інші.
Слідом за елеатами Платон протиставив світ чуттєвий світу ідей. Все що має частини - змінно й не тотожно собі, отже не володіє істинним буттям. Істинно існують лише ідеї - вічні і незмінні. Таким чином він створив вчення об’єктивного ідеалізму: ідеї існують об’єктивно, реально, незалежно від усіх обмежень простору та часу. Найвища ідея - ідея блага. З цього випливає, що устрій світу - це устрій доцільний, усе спрямовано до благої цілі. Тому ідеалізм Платона - телеологічний (телеологія - вчення про доцільність у природі). Таким чином, ідея - це, по-перше, причина чи джерело буття, по-друге, взірець, дивлячись на який бог створює світ, по-третє, ціль до якої як до найвищого блага прямує все суще.
