Сегодня: 08 | 05 | 2021

Лекція. Людина як предмет філософського осмислення

Лекція. Людина як предмет філософського осмислення.

План.

1.  Специфіка і актуальність проблеми людини в філософії.

2.  Генезис проблеми людини в історії філософії.

3. Розвиток філософської антропології у ХХ ст.

Проблема людини – її сутності та існування, життя і смерті, перспектив, можливостей, призначення – є однією із найактуальніших сьогодні. Над цією проблемою замислюються не тільки науковці, але й публіцисти, політики, діячи культури і релігії. Е. Агацці дуже слушно зауважив: якщо раніше тривалий час завданням філософії вважали доведення існування бога, то в нашу дегуманізовану епоху основне її завдання - доведення існування людини. Актуалізація проблеми людини зумовлена багатьма факторами:

1.  Тим, що людство опинилося на межі самознищення і вирішення питання про місце і призначення людини в світі стає важливою передумовою самозбереження і подальшого розвитку людства.

2.  Людина створила штучний інтелект, нову – віртуальну форму реальності, що примушує переосмилити питання про своєрідність і місце людини в світі.

3.  Людина створила новітні технології, вплив яких на довкілля має загрозливий характер, досягла великих успіхів у царині біотехнологій і генної інженерії, можливі наслідки яких не виявлені навіть у першому наближені – що викликає потребу в осмисленні меж людської діяльності.

4.  В сучасних умовах жодний суспільний механізм вже не визначає якою і як бути людині, і вона має вирішувати питання про сенс, стратегії життя власноруч.

Специфіка проблеми людини полягає в тому, що:

1. Людина репрезентує відмінний від буття речей тип існування і її не можна вивчати так само як річ. Це вихідний принцип будь-якого вчення про людину.

2. Проблема людини має міждісциплінарний характер. Анторопологічна рефлексія проймає психологію, культурологію, етнографію, історію, мовознавство, біологію, теорію і практику педагогіки, політичну і правову науки, навіть сучасні природничі науки. Причому кожна із наук фіксує і розкриває якийсь один аспект людини. Звідси постає необхідність синтезу здобутків різних наук і комплексного підходу до вивчення людини. (Якщо зробиту проекцію людини у площину біології, то вона постане як закрита система фізіологічних рефлексів, а у площину психології – як закрита система психологічних реакцій. Ці проекції не тільки суперечать олдна одній, але й суперечать уявленню про людину як цілісну істоту. Якщо здійснити проекції таких особистостей як Достоєвський та Врубель на площину психіатрії то один постане не більше ніж епілептик. а інший – шизофренік)

Специфіка філософської антропологічної рефлексії.

1.  Ще Бердяєв підкреслював:Філософія досліджує людину із людини і в людині, досліджує її як таку, що належить царині духу, наука ж досліджує людину як таку, що належить царині природи, тобто поза людиною, як об’єкт.

2. Проблема людини не займає в філософії якогось окремого місця, а пронизує усе предметнє поле філософії. Як справедливо зазначає Б. Т.Григорьян,- «предметом філософського дослідження є людина в певній постійності і відносній незмінності своєї природи і водночас у тій неповторній конкретно-історичній цілісності, у якій реалізують себе ці його константи якості й властивості. Тому філософське питання про те, що таке людина, є питанням про її природу і сутність, про закономірності і механізми функціонування даних їй від природи і придбаних у культурній історії порівняно постійних структур і якостей, питання про характерні особливості і спрямованості її безперервної зміни й розвитку, про неповторну своєрідність її сучасного конкретно-історичного єства і буття».

3.  Людина розглядається в філософії системно, цілісно.

4.  На кожному етапі свого розвитку філософія акцентує увагу на певному колі проблем людини, виробляє своєрідну теоретичну модель людини і впроваджує специфічні принципи дослідження людини.

5.  Оскільки філософія досліджує людину як багатомірний та багаторівневий феномен, то жодна окрема концепція, яка є в історії філософії, не може визнаватися у якості універсальної. Кожний із типів антропології треба розглядати в історичному контексті і у внутрішньому взаємозв’язку.

Основні функції філософсько антропологічної рефлексії:

1.  Інтегративна і синтезуюча – узагальнює дані різних наук про людину, сприяє ставленню нових проблем не ежі різних наук і координує їх зусилля.

2.  Світоглядна – виробляючи власний образ людини, задає специфіку її сприйняття в інших науках і дає світоглядне поснення їх теоретичним здобуткам.

3.  Критична і методологічна – визначає загальні принципи та методи дослідження людини і здійснює критичний аналіз методів дослідження людини з точки зору їх відповідності принципам гуманності і сучасним методологічним інноваціям.

4.  Ціннісно-регулятивна – здійснює дослідження ціннісних аспектів людського буття, соціально-етичну оцінку цілей, засобів шляхів і результатів дослідження людини у різних науках.

У цілому ж значення філософської антропології випливає із її головного завдання, яке було сформульовано ще М. Шелером – виробляти на основі конкретно наукових визначень єдину, систематичну теорію людини.