Лекція ФІЛОСОФІЯ МАРТІНА ГАЙДЕГГЕРА (1889-1976) І ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ
Страница 3 из 3
З Погляду фундаментальної онтології Хайдеггера практично необхідні в житті людини речі в межах буття - в-світі виступають як «наявні під рукою», а речі, які мають для людини лише теоретичне значення, які тільки споглдядаються, виступають просто як «наявні». Осн. питанням метафізики є, по Хайдеггеру, питання: чому взагалі є суще, а не ніщо? На якій підставі ми говоримо про суще, а не про ніщо? Відповідаючи на це питання, Гайдеггер примикає до К‘єркегора. На думку Гайдеггера, людина на своєму досвіді випробовує Ніщо переважно. у переживанні Страху. Страх як стан є спосіб буття-у-світі; те, перед чим виникає страх, є ставше бутті-у-світі; те, що бояться втратити, є можливість буття-у-світі. Узяте в його повноті, явище страху характеризує тому існування (людини) як фактично існуюче буття-у-світі. Існування – це Турбота, Сутністю якої є забігання вперед. Турбота апріорна, тобто завжди заздалегідь закладена в будь-якому фактичному відношенні. Але до існування належить також і кінець його самого – смерть. Існування бере на себе смерть, якою незабаром воно є. Закинутість у смерть розкривається в явищі страху – тим самим ми знову стоїмо в самому початку, тобто перед особою ніщо. Буття є буття, спрямоване до смерті, але не буття в часі, а буття як час. З погляду цієї філософії людина, на відміну від речей, не має сутності, у якій вона могла би виступити самостійною. «Її сутність не щось самостійне, а щось, що стоїть поза самим собою, екзистенція, завдання якої – бути покірною буттю, щоб підготувати йому (буттю) обмежене й недостатнє, але історично необхідне й необхідне місце й дати можливість буттю прийти». Мислення у своєму сказанні піднімає питання про невимовне у мові слові «буття». Це «істотне мислення» є «подія буття», вона далеке від усякої готової логіки, від усякого мистецтва мислення, схильного тільки до міркування про само себе, замість того щоб додержуватися свого призначення: витягти на світло буття з його притулку. Людина – це істота, що живе у світі, зв'язане у своєму бутті з космосом і з ін. людьми, істота розуміюча, настроєна у своїй найглибшій основі, що піклується про навколишній світ, що піклується про людей і призиває смерть до своєї самої справжньої можливості буття. Гайдеггер поєднує, таким чином, вчення про екзистенцію Лютера й К‘єркегора, перенесене в чисту посюсторонність, з історичною герменевтикою Дільтея, створює нове вчення про смисл буття й про сутність людини. Філософія Гайдеггера й створена їм незвичайна своєрідна термінологія були найсильнішим поштовхом для сучасної думки.
