Конспект по пожежно - технічній підготовці

Батареї акумуляторів перед використанням ліхтарів заряджаються відповідно до технічних умов і паспортних даних акумуляторів. Для лужних кадмієво-нікелевих акумуляторів у залежності від температурних умов експлуатації необхідно застосовувати електроліти згідно Табл.1.7.

При введенні в експлуатацію акумуляторних батарей, що раніше використовувалися чи зберігалися у вирядженому стані без електроліту, необхідно виконати наступні роботи. Чистим ганчір’ям з корпусу і кришки видалити пил і сіль, перевірити правильність послідовного з’єднання акумуляторів у батареї і щільно затягти гайки між елементних з’єднань. Сліди іржі на деталях, не покритих лаком, зняти ганчір’ям, змоченим гасом. Акумулятори залити електролітом, приготовленим у відповідності з вимогами Табл. 1.7, дати їм постояти не менш 2 г для просочення пластин. Після 2-годинного просочення перевірити рівень електроліту над пластинами, що повинен бути не менш 5 і не більш 12 мм. Для долівки чи зменшення електроліту необхідно користуватися гумовою грушею. Перевірити напругу в кожній банці вольтметром з навантажувальною вилкою. У випадку відсутності напруги залишити акумулятор на 10 г, після чого зробити повторний вимір напруги; якщо воно знову відсутнє, те такий акумулятор не підлягає заряду.

Таблиця 1.7.

Акумулятори включаються на заряд після встановлення нормального рівня електроліту. Заряд включає від двох до чотирьох контрольно-тренувальних циклів (табл. 1.8). Заряд здійснюється в наступних режимах: нормальний, посилений, прискорений.

Таблиця 1.8.

Нормальний режим застосовується при регулярній роботі батарей струмом, зазначеним у табл. 1.8.

Посилений режим застосовується: при введенні акумулятора в дію; через кожні 10 циклів роботи батареї; при нерегулярній роботі акумуляторів (один раз на місяць); після зміни електроліту; після глибоких розрядів нижче припустимих кінцевих напруг.

Прискорений режим використовується при екстреному перезарядженні батареї (після усунення короткого замикання) протягом 2,5 г силою струму вдвічі більше нормальної (див. табл. 1.8) і 2 г — нормальною силою струму.

Кадмієво-нікелеві акумулятори можна заряджати більш слабким тиком, відповідно збільшуючи час заряду. Знижувати струм більш ніж на половину не рекомендується. Заряди слабким струмом погіршують роботу лужних акумуляторів, тому застосовувати його слід у випадку крайньої необхідності.

Через 2 г після закінчення заряду батарею закривають пробками, обтирають ганчір’ям і змазують контактні деталі тонким шаром технічного вазеліну.

При збереженні акумулятора з електролітом більше року рекомендується перед його введенням в експлуатацію перемінити електроліт на свіжий. Акумулятори, що зберігалися з електролітом не більш одного року, вводяться в експлуатацію без зміни електроліту за умови його відповідності вимогам табл. 1.7 (по щільності).

Розрядка лужних акумуляторів виконується різною силою струму. Кількість годин розрядного режиму визначається розподілом ємності акумуляторів в ампер-годинах на силу розрядного струму, виражену в амперах. Кінцева напруга розряду визначається як здобуток числа акумуляторів у батареї на кінцеву напругу окремого акумулятора (але не менш 1,1 В).

Зміна електроліту проводиться через кожні 100—150 циклів. Перед зміною електроліту акумулятори розряджаються струмом 8-годинного режиму до напруги 1 В на акумулятор. Після видалення старого електроліту акумулятори промиваються підкисленою дистильованою водою. Промиті акумулятори заливають електролітом, дають їм постояти протягом 2 г, заміряють щільність електроліту і доводять це до необхідної величини.

При одержанні нових акумуляторів перед постановкою їх на збереження необхідно: перевірити щільність привернутих пробок і справність вентильної гуми, змастити тонким шаром вазеліну пробки і гайки між елементних з'єднань, не допускаючи при цьому влучення змащення на бітумне покриття корпуса.

Збереження акумуляторних ліхтарів здійснюється в кабіні пожежного автомобіля в спеціально обладнаному місці. Стан ліхтарів перевіряється зовнішнім оглядом і контрольним включенням їх при зміні пожежного наряду.

1.2. Ручний інструмент для пожежних

Немеханізований інструмент

Немеханізований і інструмент застосовується для розбирання, розкриття, обвалення будівельних конструкцій і розчищення місця пожежі.

До немеханізованого інструмента відносяться ломи, багри, гаки, лопати, пилки, комплект інструмента для різання проводів і електрозахисні засоби.

Ломи пожежні служать для виконання робіт, що вимагають застосування значних зусиль при розбиранні і розкритті конструкцій. Вони підрозділяються на важкі, легкі й універсальні

Лом пожежний важкий ЛПВ (мал. 2.1, а) складається з основи з кільцем і двох робочих частин. Основа виконана з круглого металевого стрижня діаметром 30 мм. Робочі частини лома – одна у вигляді серповидного гака з чотиригранним заточенням, інша у виді плоского леза з заточенням на двох грані-гартуються по довжині до 80 мм. В основі стрижня на відстані 170 мм від гака є отвір, у яке вставлене дротове кільце діаметром 35 мм і товщиною 6 мм. Кільце служить для закріплення і підвіски лому при роботі на висоті. Довжина лому 1200 мм, маса 7,5 кг.

Лом пожежний легкий ЛПЛ (мал. 2.1,6) складається з основи з кільцем і двох робочих частин. Підстава виконана з металевого стрижня діаметром 25 мм. Робочі частини лому — одна у вигляді гака, зігнутого під кутом 15° до основи, з чотиригранним заточенням, інша — плоске лезо — гартуються але довжині до 80 мм. Завдяки такому заточенню лом застосовується для відкривання кришок гідрантів, розкриття запорів і замків дверей, вікон. Плоске лезо дозволяє також проводити роботи по розкриттю конструкцій, що мають щільне з'єднання. У підставі стрижня на відстані 200 мм від гака в отвір вставлене кільце діаметром 30 мм із товщиною дроту 5 мм. Довжина лому 1100 мм, маса 4,5 кг.

Лом пожежний універсальний ЛПУ (мал. 2.1, б) складається з основи і двох робочих частин. Основа виконана з металевого стрижня діаметром 20 мм. Робочі частини виконані у виді фігурних лопаток, розгорнутих у протилежні сторони. Лом застосовується для роботи у випадках, коли не можна застосувати інший інструмент через обмежені розміри приміщень. Довжина лому 600 мм, маса його 2 кг.

Пожежні багри служать для виконання робіт при розбиранні, розтаскуванні й обваленні палаючих будівельних конструкцій.

Багри підрозділяються на короткі суцільнометалеві і довгі насадні з дерев'яними стрижнями.

Багор пожежний металевий БПМ (мал. 2.2, а) складається з основи, рукоятки і робочої частини. Основа виконана зі звареного металевого стрижня — сталевої труби діаметром 20 мм із товщиною стінки 2,8 мм. Робоча частина багра — сталевий гак зі списом. Гак і спис мають заточення і гартуються на довжину до 60 мм. Рукоятка виконана у вигляді кільця. Довжина багра 2000 мм, маса 5 кг.

Багор пожежний насадний БПН (мал. 2.2, б) складається зі сталевого гака зі списом, оправи і дерев'яного стрижня, що кріпиться в оправі на болтах. Довжина багра без дерев'яного стрижня — 630 мм, маса 2 кг.

Гак пожежний служить для виконання робіт при розбиранні, розтаскуванні й обваленні будівельних конструкцій у випадках, коли не можна застосувати інший інструмент через обмежені розміри приміщень.

Гак пожежний (мал. 2.3, а) складається з основи з рукояткою, робочої частини і канатика лляного. Основа виконана з металевого стрижня прямокутного перетину розміром 25х12 мм, вигнутого у вигляді серповидного гака, з рукояткою і робочою частиною. На кінці рукоятки є отвір для канатика (довжина 1800 мм). Наявність цього канатика дає можливість збільшувати стискальні зусилля при розбиранні конструкцій. Серповидний кінець робочої частини з внутрішньої сторони має лезо з двогранним заточенням, що термічно оброблено. Довжина гака 395 мм, маса 1,5 кг (без канатика).

Гак для відкривання кришок колодязів з гідрантами (мал. 2.3,6) складається з основи, робочої частини і рукоятки. Основа виконана з металевого стрижня діаметром 18 мм. На одному кінці стрижня є кільце-рукоятка, на іншому — робоча частина у вигляді

Мал. 2.3. Гаки пожежні:

А-гак пожежний; б-гак для відкривання кришок