Статистичний збірник Праця в Автономній Республіці Крим у 2004 році (частина 7)

3. МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ОКРЕМИХ CТАТИСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

До розділу 1. ЗАЙНЯТЕ НАСЕЛЕННЯ

До зайнятого населення Віднесені особи, які займалися економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого часу; роботодавці; особи, які самостійно забезпечували себе роботою або безкоштовно працювали у сімейному бізнесі; служителі релігійних культів; військові кадрової служби та ін.

До кількості зайнятого населення не відносяться: учні працездатного віку, які навчаються та не працюють; військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці з вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством.

Відповідно до методології інформація щодо кількості зайнятого населення поділяється на дві основні категорії: найманих працівників підприємств, установ, організацій та інших осіб, зайнятих економічною діяльністю,

Кількість найманих працівників Охоплює усіх зайнятих, які за основним місцем роботи уклали трудову угоду, та включає постійних і тимчасових працівників (крім сумісників), а також іноземців, які працюють на території України, До цієї категорії віднесені працівники великих, середніх та малих підприємств, бюджетних установ і громадських організацій державної та недержавної форми власності.

До інших осіб, зайнятих економічною діяльністю, Віднесені наступні категорії: працюючі за наймом у окремих громадян, які офіційно оформили трудові відносини, або за усною домовленістю; роботодавці; самозайняті; безкоштовно працюючі члени сім'ї, а також працюючі в особистих селянських господарствах як з метою ринкової реалізації виробленої продукції, так і власного її споживання, незалежно від того, зареєстрована така діяльність, чи ні.

Дані про кількість зайнятого населення є середньорічною оцінкою, розрахованою на підставі матеріалів щоквартальних вибіркових обстежень населення, статистичної звітності підприємств, установ, організацій та даних інших джерел адміністративної інформації.

До розділу 2. ЗАРЕЄСТРОВАНИЙ РИНОК ПРАЦІ

В Україні існує два джерела вимірювання безробіття: за методологією МОП (по обстеженню населення з питань економічної активності) та згідно чинного законодавства країни. Публікація здійснюється в окремих виданнях: “Економічна активність населення”, “Щорічник”, “Україна в цифрах” та інші.

Відмінності показників безробіття зареєстрованого та визначеного за методологією МОП та напрямків їх використання:

Ø джерела інформації та сфера охоплення спостереженням;

Ø концептуальні підходи до визначення явища;

Ø методологія визначення показника рівня безробіття;

Ø напрямки використання;

Ø сфери застосування;

Ø рівень використання;

Ø періодичність;

Ø ступінь надійності;

Ø аналітичні обмеження.

Обстеження населення з питань економічної активності Впроваджені в практику роботи Держкомстату України з 1999 року. Проводяться щоквартально за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками (інтерв’юєрами) шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) громадян України віком 15-70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до квартальної вибіркової сукупності.

Зареєстровані безробітні згідно із Законом України “Про зайнятість населення” – це працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Рівень безробіття, визначений за методологією МОП: відношення (у відсотках) чисельності безробітних працездатного віку до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку.

Використовується для Прогнозування, розробки й оцінки програм соціально-економічного розвитку, зайнятості, для макроекономічних розрахунків, наукових розробок, міжнародних співставлень, аналізу дотримання конвенції МОП.

Рівень зареєстрованого безробіття - відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.

Рівень зареєстрованого безробіття може бути перерахований після отримання остаточних даних щодо статево-вікової структури населення за регіонами в динаміці за останні роки на базі матеріалів Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

Використовується для Здійснення оперативного статистичного моніторингу ефективності реалізації на зареєстрованому ринку праці, соціальних програм.

Навантаження на одне робоче місце (вакансію) розраховано як відношення кількості зареєстрованих у державній службі зайнятості громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, до кількості вільних робочих місць, вакантних посад, заявлених підприємствами, установами та організаціями.

До розділу 3. ЗАЙНЯТІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ Та розділу 9. КІЛЬКІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ

У цих розділах опублікована інформація щодо кількості штатних працівників, зайнятих на підприємствах, бюджетних установах та громадських організаціях, яка не враховує найманих працівників статистично малих підприємств, та у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та військовослужбовців кадрової служби.

Облікова кількість працівників на дату - це показник кількості штатних працівників облікового складу на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи тих працівників, які вибули в цей день.

У обліковий склад працівників повинні включатися всі особи, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком один день і більше, з дня зарахування їх на роботу.

У звітності з праці кількість працівників облікового складу наводиться не тільки на певну дату, а й в середньому за звітний період (за місяць, квартал, з початку року, рік).

Середньооблікова кількість штатних працівників охоплює осіб, працюючих за наймом на підприємствах. У цій чисельності не враховуються зайняті на умовах договорів цивільно-правового характеру, сумісники, а також ті, які знаходяться у відпустках по вагітності та пологах або у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, визначеного законодавством. Зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи) незалежно від строку трудового договору та тривалості робочого часу.

Цей показник обчислюється в середньому за період (місяць, рік).

Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний місяць Обчислюється шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на відповідне число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість працівників за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули у звітному році та діленням одержаної суми на кількість місяців (тобто на 12).

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників (таблиця 9.1) було перераховано в ретроспективі по видах економічної діяльності за період 1995-1999рр.

Середньооблікова кількість всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучався до роботи у звітному періоді і отримував відповідну заробітну плату (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачений) в умовну кількість працівників, які зайняті виконанням роботи повний робочий день, виходячи з встановленої його тривалості.

Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу (через відпустки з ініціативи адміністрації, тимчасову непрацездатність і таке інше), перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

Примітка. Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як такі, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До середньооблікової кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості Включається також умовна кількість окремих категорій працівників, зокрема:

Кількість надомників, працівників, які виконували роботу згідно з договорами підряду, та інших категорій працівників, по їх кількості. Оскільки зазначених категорій працівників вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо, вона розраховується шляхом ділення фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату одного штатного працівника облікового складу (за цей же місяць);

Аналогічно включається кількість працівників, які не перебувають в обліковому складі (штаті) підприємства та залучені до роботи на підприємство: згідно із спеціальними договорами з організаціями (про надання робочої сили або на умовах оренди, виконання громадських робіт в період вимушеного безробіття або пошуку іншої роботи, на період залучення до праці хворих наркологічних відділень психіатричних (психоневрологічних установ), працівників ВТУ, та в інших випадках здійснення часткової оплати праці.

До працівників з вищою освітою (повна вища та базова вища) Відносяться працівники, що мають документ про закінчення наступних навчальних закладів :

- третього або четвертого рівня акредитації (інституту, консерваторії, академії, університету, інших прирівняних до них вищих закладів освіти);

- першого, другого рівня акредитації (технікуму, училища, коледжу, інших прирівняних до них вищих закладів освіти),

Коефіцієнт обороту робочої Сили розраховується як відношення кількості прийнятих (звільнених) до середньооблікової кількості штатних працівників, яка дорівнює одиниці.

Кількість працівників органів державного управління За 2002р. наведено в окремій таблиці у зв'язку зі змінами методології віднесення установ за видами економічної діяльності, пов'язаної з впровадженням КВЕД. Співставлення показників в динаміці за попередні роки за рівнями управління є некоректним.

До розділу 4. ПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ КАДРІВ

Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів Охоплює працівників підприємств, установ, організацій (без урахування статистично малих підприємств та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які пройшли навчання безпосередньо на виробництві та у навчальних закладах різних типів за договорами за рахунок коштів підприємств.

Підготовка новим професіям Включає первинну професійну підготовку осіб, які раніше не мали професії, та перепідготовку кадрів на іншу професію порівняно з раніше здобутою.

Підвищення кваліфікації - навчання з метою поглиблення раніше здобутих знань, умінь і навичок на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Не враховуються працівники, які пройшли навчання за направленням служби зайнятості або самостійно навчались у навчальних закладах.

До розділу 5. НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ

Неповна зайнятість працівників існує у двох формах: вимушена та добровільна.

Вимушена неповна зайнятість - працівники, які прийняті на умовах повного робочого дня (тижня), але були переведені на скорочений графік роботи, а також перебували в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації.

Добровільна неповна зайнятість - працівники, які згідно трудової угоди прийняті на роботу в умовах неповного робочого дня (тижня) з власної ініціативи, тобто на добровільній основі (крім сумісників).

До розділу 6. ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ

Державні службовці - це працівники, переважно органів управління, на яких поширюється дія Закону України "Про державну службу". У загальній кількості державних службовців не враховано: військовослужбовців, працівників податкової адміністрації на яких не поширюється дія зазначеного Закону, працівників дипломатичної та митної служб, окремих категорій працівників юридичних установ.

Посадові особи місцевого самоврядування - особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, і на яких поширюється дія Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". До 2001 року ця категорія працівників враховувалася в чисельності державних службовців.

До розділу 7. ТАБЕЛЬНИЙ ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

Використання робочого часу Характеризується абсолютними показниками календарного, табельного та максимально можливого фонду робочого часу.

Календарний фонд часу - це весь час зазначеного календарного періоду (місяць, квартал, рік) в розрахунку на кількість працівників.

Табельний фонд робочого часу Відрізняється від календарного фонду часу на загальну суму неявок у святкові та вихідні дні.

Максимально можливий фонд робочого часу Відрізняється від календарного фонду часу на загальну суму неявок у святкові, вихідні дні та дні щорічних відпусток.

Неявки з поважних причин - це невиходи на роботу працівників у зв'язку із відпустками (щорічними, навчальними тощо) та іншими неявками, передбаченими законом: з причин тимчасової непрацездатності, у зв'язку з міжсезонням, тимчасовим переведенням для роботи на іншому підприємстві, тощо.

Втрати робочого часу - це час, який можливо було використати для роботи, але невідпрацьований з причин неявок з дозволу адміністрації, (включаючи неявки з ініціативи адміністрації), простоїв, прогулів та страйків.

До розділу 8. РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

Відпрацьований час Вимірюється у людино-годинах працівників, які фактично працювали на підприємстві, включаючи тих, що зайняті неповний робочий день (тиждень), виконували понадурочну роботу, працювали у вихідні та святкові (неробочі) дні або понад місячну норму (поза графіком), а також людино-години роботи надомників.

Кількість працівників, які приймали участь у страйках - Цей показник визначається наростаючим підсумком із кількості працівників, які страйкували у звітному періоді. При цьому, якщо протягом звітного періоду працівник приймав участь у страйках декілька разів, він враховується тільки один раз.

Втрати робочого часу Визначаються підсумовуванням (за кожний день страйку) кількості працівників, які приймали участь помножених на тривалість страйку за весь його період.

До розділу 10. ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПРАЦІВНИКІВ

Номінальна заробітна плата - нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (незалежно від джерела фінансування, крім коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час.
Номінальна заробітна плата включає обов'язкові відрахування: прибутковий податок, відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та на випадок безробіття).

З метою забезпечення міжнародних співставлень, а також в умовах поширення вимушеної неповної зайнятості в національній статистичній практиці номінальна заробітна плата розраховувалась:

- на одного штатного (зайнятого) працівника;

- за одну відпрацьовану годину;

- на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості.
Середньомісячна (за рік) номінальна заробітна плата працівників визначається:

- на одного штатного працівника - шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за рік на середньорічну кількість штатних працівників та 12 місяців,

- на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості - шляхом ділення фонду оплати праці всіх працівників (працівників облікового складу, зовнішніх сумісників та працюючих за договорами цивільно-правового характеру) на середньорічну кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості та 12 місяців.

Дані щодо середньомісячної заробітної плати штатних працівників, зайнятих На підприємствах, установах, організаціях (крім статистично малих) було перераховано в ретроспективі по видах економічної діяльності за період 1995-1999рр. (таблиця 10.1).

Фонд оплати праці складається з:

1 .Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або, які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Не включаються до фонду оплати праці Доходи (дивіденди, проценти) від акцій та внесків в майно підприємства, установи, організації, працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають в їх обліковому складі.

Натуральна оплата праці - це оплата праці штатних працівників натурою, яка найбільш характерна для сільського, лісового та рибного господарства оскільки це може бути продукція власного виробництва, яка не пройшла промислової переробки або цукор.

Перелік товарів, не дозволених до виплати натурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 3.04.93р. №244.

Продаж продукції та надання послуг в рахунок заробітної плати Працівникам - у більшості випадків, це форма погашення заборгованості з виплати заробітної плати шляхом здійснення натуральних виплат. Зокрема, працівнику нараховують зарплату в грошовому виразі одразу, а вже потім за його бажанням, якщо у підприємства не вистачає готівки, цю суму заборгованості видають (фактично реалізують) продукцією.

Форма розрахунків може бути різною: продукцією як власного виробництва, так і отриманою за бартером, а також шляхом здійснення розрахунків за комунальні послуги та виплати товарами широкого вжитку через спеціальні магазини тощо.

Індекс номінальної заробітної плати Характеризує зміну розміру нарахованої номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з базисним.

Реальна заробітна плата - це показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов'язкових платежів.

Індекс реальної заробітної плати - характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати на ІСЦ за той же період.

До розділу 11. СТАН ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Заборгованість з виплати заробітної плати - це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме:

- штатним працівникам облікового складу;

- особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства;

- сумісникам та працюючим за договорами;

- звільненим працівникам.

При цьому заборгованістю вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов'язкових утримань (прибутковий податок та сума зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), яка не виплачена до 1-го числа місяця, наступного за звітним. Дані узгоджуються з кредиторською заборгованістю, зокрема простроченою.

Заборгованість з виплати заробітної плати може утворюватися за рахунок власних коштів підприємства, а також місцевого та Державного бюджетів.

До суми заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету включені також компенсаційні виплати працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які належать до фонду оплати праці.

Заборгованість із виплати всіх видів соціальної допомоги включає суми виплат за рахунок власних коштів підприємства пов'язані з тимчасовою втратою працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, при народженні дитини та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності, а також суми заборгованості за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

До розділу 12. УМОВИ ПРАЦІ

Умови праці - характеризують стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за основними видами економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт і зв'язок, будівництво), а також зайнятість працівників на важких роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці.

Працівники, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, враховуються по кожному шкідливому виробничому фактору незалежно від їх кількості, що припадає на одного працівника. Водночас, в загальну кількість зайнятих у несприятливих умовах кожен працівник враховується тільки один раз.

Додаткові відпустки працівникам за роботу із важкими та шкідливими умовами праці встановлюються згідно Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

До розділу 13. СТАН УКЛАДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОРІВ

Колективні договори - це інформація про кількість та структуру колективних договорів (укладених та зареєстрованих), яка подається підприємствами, установами та організаціями, на яких вони діють, згідно Закону України "Про колективні договори і угоди" за винятком статистично малих підприємств.

Кількість працівників, які охоплені колективними договорами - це працівники, які перебувають у штаті підприємства, незалежно від членства у профспілці, включаючи і тих, які на момент складання звіту відсутні з різних причин (перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства. Витрати на надання працівникам та членам їх сімей соціальних пільг (понад передбачених законодавством) включають допомоги на оздоровлення, у зв'язку з тривалою хворобою або смертю, доплати непрацюючим пенсіонерам до їх пенсії, дотації на оплату комунальних послуг, харчування, житлове будівництво, тощо.

• < Назад
• Вперёд >