Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Страница 6 из 14
Головними необхідними компонентами будь-якого комплекту товарозпорядчих документів є транспортні: коносамент або транспортна накладна; страховий поліс; комерційні – комерційний рахунок. Ці три документи називають скорочено “повний комплект документів”.
Коносамент – це розписка перевізника у прийомі їм вантажу до перевезення водними шляхами, який являє собою товаророзпорядчий документ. У лінійному судноплавстві контрактом на перевозу вантажу є коносамент.
Обов‘язкові реквізити коносаменту є:
1) назва судна;
2) місце навантаження;
3) найменування відправителя вантажу;
4) вантажоотримувача.
Страховий поліс (сертифікат) – це документ (як правило іменний), який засвідчує укладання договору майнового страхування та його умови. Товари, які призначені на експорт, при перевезенні по морю прийнято страхувати від будь-якого ризику.
Комерційний рахунок або рахунок-фактура у зовнішній торгівлі являє собою вимогу експортера, яку він відправляє покупцеві, сплатити вартість поставленого товару. Рахунок є одним із основних документів, який дає право банку для здійснення розрахунків із продавцем при наявності відповідних доручень покупця. Для страхових фірм рахунок слугує базою для оцінки вартості майна, яке страхується. Митниками він використовується при визначені вартості мита. Рахунок грає важливу роль при кредитних угодах.
Обов‘язкові реквізити рахунку:
1) дата виписки рахунку, його номер;
2) найменування фірми або організації (країна і місто знаходження);
3) дані про відвантаження (транспортування) товару (назва пароплава, номер і дату коносаменту або залізничної накладної);
4) найменування товару, його кількість, вартість за одиницю, загальну вартість;
5) найменування і підпис продавця.
4. Механізм визначення ціни у ЗЕД
Обґрунтування ціни у ЗЕД одне з найбільш складних завдань, що постає перед суб‘єктом ЗЕД.
Світові ціни – це грошовий вираз інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається внаслідок конкуренції.
Особливе місце в механізмі ціноутворення займає валютний фактор. Зміна курсів валют – грошових вартостей цін, що зовсім не зв‘язане із змінами вартостей товарів та послуг.
У зовнішній торгівлі діють такі види світових цін:
1) біржові ціни;
2) аукціоні ціни;
3) розрахункові ціни.
Біржа – це постійно діючи ринки, на яких здійснюється торгівля великими масами однорідних товарів. Найбільшого розмаху вони досягли у XVIII-XIX., коли на біржах оберталось біля 240 видів товарів. Зараз біржова торгівля втрачає своє значення, скорочується кількість видів товарів, що реалізуються на біржах (біля 60).
Основні центри біржових угод такі, де діють біржові ціни:
Зерно – Чикаго, Лондон, Ліверпуль, Роттердам;
Цукор – Лондон, Нью-Йорк, Гамбург;
Кава – Лондон, Нью-Йорк, Амстердам, Ліверпул;
Рис – Амстердам, Мелан, Роттердам.
На аукціонах продаються тільки реальні товари із строго індивідуальними властивостями. Самі аукціони організовуються у визначений строк і в завчасно обумовлених місцях тобто ринках публічних торгів. Аукціоні ціни – це максимально запропоновані ціни на попередньо розглянуту покупцем партію товару – лот.
Аукціоні ціни поширюються на продукцію лісового господарства, рибальства, хутряні товари, коштовні каміння, речі старовини та мистецтва.
Розрахункові (зовнішньоторговельні) – ціни застосовуються у тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на основі якої може бути здійснено обґрунтування ціни для конкретної угоди.
Отже зовнішньоторгова ціна – це ціна на експортні або імпортні товари, яка розраховується і виставляється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару або послуги.
При формуванні внутрішніх цін на експортну продукцію в основі розрахунку лежать власні витрати виробника.
При формуванні внутрішньої імпортної ціни в основі лежать контрактна або світова ціна товару (послуги).
На рівень експортних і імпортних цін значний вплив здійснює митне законодавство країни, географічний напрямок експорту або імпорту.
Індикативну світову ціну можна бути визначена за формулою
Цін = СЗ /( 1 – P) * kI,
Де СЗ – загальна собівартість;
Р – рентабельність не нижче 30%;
KI – коефіцієнт, що враховує базисні умови поставки.
5. Документація експортно-імпортного контракту
Зовнішньоторгова операція являє собою комплекс дій контрагентів, щодо здійснення даної операції згідно передбачених у контракті умов.
Головним документом будь-якої експортної операції є контракт.
Документи, які підтверджують виконання експортного контракту в залежності від своїх функцій, можна поділити на такі групи:
• по забезпеченню виробництва експортного товару;
• по підготовці товару до відвантаження;
• комерційні документи;
• документи щодо платіжне - банківських операцій;
• страхові документи;
• транспортні документи;
• складські та митні документи.
Всі документи оформлюються на спеціальних бланках і вміщують певні реквізити.
Загальними для всіх документів реквізитами являються: найменування фірми-експортера і фірми-імпортера, їх адреси, номера телефонів або телефаксів; найменування документа, дата і місце його укладання, номер контракту або угоди і дата його підписання; найменування та опис товару, його кількість, маса, об‘єм; вид упаковки та маркування.
Митне оформлення експорту та імпорту.
Для митного оформлення необхідно повідомити митницю про доставку товару у певне місце та надати документи:
• вантажну митну декларацію (ВМД);
• ліцензію (якщо це необхідно);
• для товарів, що контролюються – дозвіл цих установ;
• платіжні документи, що підтверджують сплату мита;
Митна декларація включає такі відомості:
• про експортера та імпортера;
• про країну, де зареєстрована фірма;
• про країну походження товару ;
• про умови поставки;
• про валюту контракту;
• про митницю;
• про митну вартість та мито тощо.
6. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічній політиці держави належить значна роль у забезпеченні ефективного використання зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності, В Україні на даний час сформувався досить широкий інструментарій зовнішньоекономічної політики, як результат еволюції ринкових відносин у країні та міжнародних економічних відносин у світі, з урахуванням стандартів, норм, правил і процедур, які слалися у міжнародному господарстві.
Конкурентноздатність фірми – це можливість пропонувати товар, який задовольняє конкурентні вимоги споживача, у необхідній кількості, в бажані строки та при найбільш вигідних умовах ( ціна, базисні умови поставки, організація технічного обслуговування, гарантійні зобов’язання тощо).
Взагалі показники конкурентоспроможності містяться в різних річних звітних документах.
Головний показником виступає обсяг Операційного прибутку.
До Якісних показників можна віднести:
§ Рівень завантаження виробничих потужностей.
§ Обсяг та структура портфелю заказів фірми.
§ Обсяг затрат на НД і ДКР.
§ Обсяг й напрямок капітальних вкладень.
Платоспроможність – це ступінь фінансової незалежності фірми від зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності та спроможність у заздалегідь обговорені строки сплатити свої фінансові зобов’язання.
Кредитоспроможність – можливість надання кредитів клієнтам.
Нарахування Ввізного (імпортного) мита на товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, здійснюється відповідно до Закону України " Про єдиний митний тариф".
Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що імпортуються в Україну. Ставки ввізного мита, як правило, встановлюються у процентах до митної вартості товарів ( так зване адвалерне мито). В окремих випадках ставки визначені у встановленому грошовому розмірі на фізичну одиницю товару (штуку, метр, тощо). Таке мито називається специфічним.
З метою підвищення ефективності державного експортного контролю та забезпечення міжнародного авторитету України, дальшого удосконалення структури органів, що здійснюють державне управління в цій сфері, та відповідно до пункту 15 статті 106 Конституції України утворена Державна служба експортного контролю( 01.02.2002 р). Вона є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію державної політики експортного контролю.
Важливим засобом державного впливу на фінансову діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин є прийнята в Україні система валютного регулювання і валютного контролю.
Дуже важливою умовою встановленого в Україні порядку розрахунків з нерезидентами є обов'язок суб'єктів підприємництва завершувати розрахунки упродовж не більше як 90 днів. Якщо при експорті продукції підприємству-експортеру через 90 днів після її відвантаження за кордон не надійшла іноземна валюта, то у підприємства виникає дуже відчутна матеріальна відповідальність перед державою у вигляді штрафу за кожен день прострочення ( зараз це 0,3 відсотка від вартості поставки).
За достовірність даних, наведених у декларації, декларанти несуть відповідальність, встановлену законодавством.
Порушення всіх чинних положень валютного регулювання і валютного контролю тягне за собою як цивільно-правову, так і адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, включаючи санкції та позбавлення права вести зовнішньоекономічну діяльність.
