Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Страница 3 из 14
В дійсності уряди практично не користуються принципом подвійного запису під час обліку кожної операції, яка відображається в ПБ. Причина цього криється у відсутності повної та достовірної інформації про всі без винятку міжнародні економічні контакти країни протягом року. Ось чому для урегулювання незбалансованості ПБ по поточному рахунку та рахунку руху капіталів до складу ПБ входять спеціальні рахунки :
§ офіційні резерви іноземної валюти
§ стаття “помилки та пропуски ”(або “статистична похибка ”).
Термін ПБ часто асоціюється здебільшого із торговим балансом, до складу якого входять:
§ баланс торговий (експорт та імпорт);
§ баланс послуг(поточні доходи працюючих за кордоном, витрати або надходження від туризму);
§ баланс трансфертів (безплатні надходження та грошові перекази, пенсії, стипендії тощо).
Сальдо NX визначаємо:
NX = Σ товарний експорт (кредит) - Σ товарний імпорт (дебет).
В той же час рахунок руху капіталів (I-S) здебільшого відображає усі міжнародні стосунки із активами. Він включає :
§ баланс довгострокових капіталів (цінні папери, займи, прямі інвестиції, доходи від продажу нерухомості іноземцям );
§ баланс короткострокових капіталів (кредити, доходи або витрати, пов‘язані із результатами покупок іноземних активів тощо).
Сальдо (I-S) визначаємо:
(I-S)= Σ доходи від продажу активів (кредит) - Σ витрати на покупку активів (дебет).
За даними ПБ розраховуються індикатори рівня відкритості економіки:
Коефіцієнт відкритості національної економіки:
Відношення суми обсягу експорту та імпорту до обсягу ВВП країни
2. Коефіцієнт покриття імпорту (експортом)
3. Сальдо зовнішньоторговельної діяльності
Графічне відображення платіжного балансу, головним чином, проводять в координатах: чистий експорт (NX) - обмінний валютний курс (e- exchenge).
Обмінний курс – це ціна іноземної валюти у національній валюті.
Для більшості валют світу банківські дилери визначають обмінний курс згідно, так званого “спот” курсу, тобто відповідно до проведення касових угод.
Механізм, який регулює інфляційні розбіжності цін товарів в різних країнах, підтримуючи їх на одному рівні, називається паритет купівельної спроможності (ПКС).
На світовому валютному ринку визначають основні дві моделі обмінного валютного курсу:
Фіксований і плаваючий.
У системі вільно плаваючих курсів суб’єкти валютного ринку здійснюють угоди в іноземній валюті без втручання Уряду
У системі фіксованих курсів суб’єкти ринку вільно проводять валютні операції, а Уряд лише стабілізує значні зміни валютного курсу у певних межах (рис 2.3).
Можна чітко виділити Три головних фактора , що впливають на попит і пропозицію валюти на ринку.
1.Співвідношення темпів інфляції у країнах контрагентах. Зміна динаміки цін це довгостроковий фактор
2.Співвідношення темпів економічного зростання. У короткостроковому періоді в тій країні, яка швидше розвивається, відбувається знецінення її валюти із-за розширення потреби в імпорті і, як наслідок, зростання попиту на іноземну валюту у порівнянні із пропозицією. В довгостроковому періоді валютний курс поступово буде зростати.
3.В короткостроковому періоді найбільший вплив на динаміку валютного курсу здійснює рівень % ставки. Збільшення % ставки призводить до переміщення закордонних валютних потоків, що викликає зростання попиту на валюту цієї країни і в результаті її курс зростає
2. Вплив економічної політики на стан платіжного балансу
Для з‘ясування цього питання розглянемо декілька варіантів функціонування економіки в залежності від політики обмінного валютного курсу в країні.
1.Варіант. Функціонування економіки в умовах плаваючого обмінного валютного курсу
1.1.Стимулююча фіскальна політика (G↑ або Т↓.)
Ця політика сприяє підвищенню рівноважного реального обмінного курсу, що призводить до зниження NX↓.
У відкритий економіці у разі збільшення державних витрат не передбачається виграш у обсягу ВНП. Тому що знижується чистий експорт і відбувається взаємна компенсація.
1.2. Монетарна експансія (MS↑)
Зростання грошової маси Може відбуватися через зміну норми обов‘язкових резервів, або через скупку облігацій у населення відділеннями НБУ. При збільшенні грошової маси населення мають змогу більше зберігати. Зростання грошової маси призводить до зниження реального обмінного курсу еn↓. Що сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Отже маємо зростання NX↑ (позитивне сальдо поточного рахунку).
2.Варіант. Функціонування економіки в умовах фіксованого обмінного валютного курсу
2.1. Стимулююча бюджетна політика
У цьому випадку найбільш вагомі результати дає податково–бюджетна стимулююча політика. При збільшені державних витрат відбувається підвищення обмінного курсу (1). Для того, щоб зберегти en = const ЦБ повинен збільшити Ms. Це дає основу для поступового зниження еn. Отже необхідно щоб відбулося одночасне зміщення як кривої NX так і прямої (S-I). Кінцевий результат збільшення ВВП =>ΔY>0.Такий ефект виникає тому, що стимулююча фіскальна політика при фіксованому обмінному валютному курсі (en=const) автоматично призводить до монетарної експансії.
2.2. Стимулююча кредитно-грошова політика
Якщо ЦБ спробує збільшити MS, то ринковий обмінний курс почне знижуватись. Але офіційний обмінній курс є незмінний. Це або викличе значні спекуляції, або ЦБ повинен активізувати продаж національної валюти по більш високому курсу, щоб знизити MS.
З наведеного аналізу можна зробити такі суттєві висновки.
• Характерною рисою відкритих економік є перелив капіталів із країн з активним сальдо ПБ до країн де це сальдо пасивне.
• Результати ЗЕД країни залежать від механізму обмінного валютного курсу.
• При плаваючому обмінному курсі найбільш ефективні результати дає монетарна політика.
• При фіксованому обмінному курсі кращі результати можемо досягти використовуючи фінансові важелі фіскальної політики.
• Запровадження протекціоністської політики ЗЕД має позитивні наслідки тільки при фіксованому обмінному валютному курсі.
• Найбільш впливовий метод регулювання валютного курсу є валютні інтервенції, ефективність яких залежить від Таких факторів:
• наявність необхідної кількості валютних резервів;
• довіра учасників ринку до довгострокової політики ЦБ країни;
• позитивна зміна таких макропоказників як темп економічного зростання, темп інфляції, темп зміни грошової маси, рівень безробіття.
• Методи регулювання ПБ:
А) адміністративний – регулювання національного митно-тарифного законодавства;
Б) фінансовий – пов‘язаний із регулювання експорту товарів та послуг;
В) кредитний - маніпулювання із величиною % ставки;
Г) валютний – регулювання курсу національної валюти.
ПБ країни є головним джерелом інформації про взаємодію основних макроекономічних показників як в нутрі країни так і на міжнародному рівні. Великий вплив на зміни в ПБ здійснює величина національного валютного курсу та динаміка його змін.
Із 1.01.99 року в Україні існує лібералізований валютний ринок.
4 Проблеми зовнішньої заборгованості України
Високий рівень відкритості вітчизняної економіки (експорт України становить понад 40% від ВВП, тоді як експорт провідних країн Заходу не перевищує 10%) зумовлює відчутний негативний вплив зовнішніх шоків на фінансову ситуацію в Україні.
Україна як молода незалежна держава не в змозі забезпечити належного рівня розвитку лише за рахунок власних коштів.
Зовнішні ресурси можуть бути отримані через міжнародні торгово-економічні зв‘язки, іноземні інвестиції, міжнародну технічну допомогу та зарубіжні кредити.
Основними суб’єктами іноземного кредитування України реально стали МВФ, СБ, ЄБРР, США, Німеччина, Франція, Швейцарія, Італія, Японія, а також таке найвагоміше у світі регіональне інтеграційне угруповання як ЄС. Із країн СНД – Росія.
Погашення зовнішнього боргу проводиться з 3-х основних джерел:
• із бюджету;
• за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності;
• із нових запозичень.
В Україні суттєву роль в обслуговуванні заборгованості відіграють нові запозичення.
Борги, які отримані по міжнародним угодам, обслуговуються через Паризький клуб країн-кредиторів, які надають міжнародні кредити на офіційному рівні. Головна вимога країн-кредиторів до країн, які отримують кредити через МВФ, це проведення програми оздоровлення економіки (збалансування платіжного балансу ).
Кредити, які одержують КБ надаються головним чином через Лондонський клуб банків–кредиторів ( неформальне об‘єднання приватних кредиторів ). Цей клуб об‘єднує 600 найбільших банків-кредиторів, регулює міжнародні відносини, які складаються між банками по реструктуризації зовнішніх боргів ( інший термін погашення, з іншім відсотком).
