Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

1. Механізм виконання валютних платежів у міжнародних розрахунках

Від вибору умов виконання і форм розрахунків залежить швидкість і гарантія одержання платежу сума імовірних втрат, пов’язаних із складністю проведення валютних платежів при виконанні контрактів.

Головна мета міжнародної торгівлі полягає в наступному: експортер повинен отримати оплату у відповідності із сумою, яка вказана в рахунку, а імпортер повинен отримати замовлені товари.

Загальна схема фінансування міжнародної торгівлі

Дана схема показує, що для виконання умов валютних платежів у міжнародних розрахунках необхідно зробити такі обов‘язкові кроки.

Крок 1. Імпортер та експортер повинні укласти контракт, в якому фіксуються певні умови щодо виду товарів, необхідну кількість і якість, ціну, метод і час перевезення, спосіб пакування тощо.

Крок 2. Імпортер повинен звернутися до свого комерційного банку для відкриття акредитиву на користь експортера. Або експортер до свого банку щодо прийняття до виконання інкасової операції. Після перевірки заяв та кредитного стану своїх клієнтів КБ відкриває акредитив і відсилає його експортеру або приймає до виконання інкасову операцію від експортера.

Крок 3. Після отримання акредитива від свого банку експортер може бути упевнен, що усі платежі будуть здійснені у відповідності з угодою.

Щодо інкасо – імпортер акцептує термінові трати і передає їх банку експортера проти товаросупроводжуючих документів.

Крок 4. Якщо всі документи правильні, то банк імпортера може надавати кредит банку експортера. Якщо використовуються термінові переказні векселі, то банк імпортера приймає їх та надає гарантії оплати в певний строк. Це називається “банківський акцепт”, який може бути проданий інвестору на фінансовому ринку.

Крок 5. Банк – імпортера направляє імпортеру усі необхідні документи у відповідності із умовами, які обговорені в акредитиві, а також дебетове авізо (тобто знімає з рахунку імпортера всю необхідну суму плюс комісійну винагороду). Щодо документального інкасо, то банк імпортера викупає тратти при настанні строку оплати.

Крок 6. В залежності від укладеної угоди, згідно з умовами ІНКОТЕРМС виконуються певні страхові та митні дії.

Кількість ВКВ у міжнародних контрактах обмежена (долар, фунт стерлінгів, марки, єни). Більшість угод здійснюється у дол. США ≈ 60 % усіх розрахунків, марках ФРН ≈ 15 %, фунтах стерлінгів ≈ 17,5 %.

Якщо провести класифікацію умов платежу в залежності від інтересів експортера-імпортера, то можливо побудувати таку таблицю.

Умови платежу	Інтереси	Функції банків
1. Передоплата (авансування угоди)	Експортера Імпортера	1.1. Простий платіж за допомогою переказу (по системі СВІФТ) або чека. 1.2. Фінансування імпорту банком імпортера 1.3. Гарантія банка експортера
2. Документальний акредитив	2.1. Відкриття акредитиву та авізування / підтвердження 2.2. Платіж або акцептування 2.3. Негоціювання документів
3. Документальне інкасо	3.1. Проведення документального інкасо 3.2. Авансування документів банком експортера
4. Документальне інкасо	4.1. Проведення документального інкасо 4.2. Дисконтування акцепту банком експортера 4.3. Інкасо векселя 4.4. Авалювання банком імпортера
5. Платіж проти відкритого (простого) рахунку після отримання товару.	5.1. Простий платіж за допомогою переказу (по системі СВІФТ) або чека 5.2. Фінансування експорту банком експортера 5.3. Гарантія банка імпортера
6. Відкритий строк платежу	6.1. Простий платіж 6.2. Фінансування експорту банками експортера 6.3. Гарантія банка імпортера

У міжнародній практиці питома вага розрахунків у формі авансу становлять 10-33 % загальної суми контрактів. Крім того, зазвичай заведено сплачувати авансом ряд товарів: дорогоцінні метали, ядерне паливо, зброю тощо. Згода імпортера на ці умови розрахунків пов’язана або з його зацікавленістю в поставці товару, або з тиском експортера.

Для експортера після передоплати (або авансованих платежів) розрахунки у формі Акредитиву Є найбільш вигідним, тому це – єдина форма розрахунків, яка містить зобов’язання банку провести платіж (не враховуючи гарантійних операцій банків). Відмітимо, що для експортера безвідкличний акредитив має низьку переваг порівняно з інкасовою формою розрахунків:

• надійність розрахунків і гарантія своєчасності оплати товарів, тому що її здійснює банк;

• швидкість одержання платежу, якщо банк пропонує виплату негайно після відвантаження товару під надані товаророзпорядчі документи;

• одержання дозволу імпортером на переведення валюти в країну експортера при виставленні акредитива в іноземній валюті.

Розрахунки за відкритим рахунком найвигідніші для імпортера, тому що рух товарів випереджає рух грошей. В той час розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне тому, що він здійснює платіж під товаророзпорядчі документи, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту.

Водночас Інкасова форма розрахунків має суттєві недоліки для експортера:

• високий ризик, який пов’язаний з можливою відмовою імпортера від платежу в разі погіршення кон’юнктури ринку або фінансового стану імпортера;

• існує значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаження товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу.

Відкритий ринок використовується при розрахунках між фірмами, які пов’язані традиційними торговими відносинами. Ці розрахунки застосовуються при регулярних поставках, коли довіра підкріпляється тривалими діловими відносинами, а покупець – солідна фірма. Розрахунки при цьому відірвані від товарних поставок і пов’язані з комерційним кредитом, причому звичайно експортер однобічно кредитує імпортера.

Для експортера ця форма розрахунків найменш вигідна, оскільки вона не є надійною гарантією своєчасного платежу, уповільнює оборотність його капіталу, інколи викликає необхідність вдавання до банківського кредиту.

2. Страхування ризику у міжнародних розрахунках

Страхування зовнішньоекономічного ризику – це комплекс видів страхування, які забезпечують захист інтересів вітчизняних та зарубіжних учасників тих чи інших форм міжнародної співпраці. Він включає страхування експортно-імпортних вантажів, транспортних засобів, які їх перевозять (судна, літаки, автомашини і т. д.), і будівельно-монтажного ризику, експортних кредитів, міжнародних торгово-промислових та інших виставок, котрі створюються спільно з іноземними фірмами підприємств, майна діючих на нашій території іноземних компаній (філій) і працюючих в нашій країні різних іноземних представництв, страхування цивільної відповідальності українських та співробітництва й інші види страхування.

З метою зменшення можливих валютних втрат через різні коливання курсів валют та їх інфляційне знецінювання експортери багатьох країн застосовують так званий метод Хеджування, тобто метод укладення поряд з основним контрактом контракту про купівлю в постачальників відповідного товару на “термін” за фіксованою ціною.

Існує велика кількість видів ризиків, в залежності від різних його ознак, але найбільш вагомою ознакою, на думку багатьох економістів, є класифікація ризиків за сферою Їх походження. За цією ознакою розглядають такі основні види ризиків - соціально-політичні, адміністративно-законодавчі, виробничі, комерційні, фінансові, природо-екологічні та демографічні

Під фінансовими ризиками підприємства розуміють вірогідність виникнення небажаних фінансових наслідків в формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності. На сучасному етапі до числа основних видів фінансових ризиків підприємства відносяться наступні:

Ризик зниження фінансової стійкості - це ризик, пов'язаний з нераціональною структурою капіталу іноземного партнера, що викликано незбалансованістю позитивного та від'ємного грошових потоків іноземного підприємства за обсягами. В складі фінансових ризиків за ступенем небезпечності цей ризик відіграє найбільшу роль.

Ризик неплатоспроможності - ризик зниження рівня ліквідності оборотних активів іноземного партнера, що викликано незбалансованістю його позитивних та від'ємних грошових потоків у часі.

Інвестиційний ризик - ризик, який виникає у випадку, коли наше підприємство вкладає власні кошти в іноземні проекти або підприємства метою отримання додаткового прибутку. Цей ризик характеризується можливістю виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності, В залежності від видів цієї діяльності розрізняють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування та ризик фінансового інвестування.

Інфляційний ризик - ризик, який характеризується обезціненням реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення зовнішньоекономічних фінансових операцій в умовах інфляції.

Відсотковий ризик - ризик, який виникає в наслідок непередбаченої зміни відсоткової ставки на фінансовому ринку.

Валютний ризик - це ризик, який проявляється в недоотриманні підприємством планових прибутків в наслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях. Так, здійснюючи імпорт сировини або матеріалів, підприємство програє від підвищення обмінного курсу відповідної іноземної валюти по відношенню до національної. Зниження же курсу визначає фінансові втрати підприємства при експорті готової продукції.

Депозитний ризик - ризик, що пов'язан з можливістю неповернення депозитних вкладів іноземними банками. Даний ризик зустрічається досить рідко і виникає в наслідок неправильної оцінки та невдалим вибором іноземного комерційного банку для здійснення валютних депозитних операцій.

Кредитний ризик - ризик, що має місто в зовнішньоекономічній діяльності підприємства при наданні їм товарного або споживчого кредиту іноземним покупцем. Формою його виявлення є ризик неплатежу або несвоєчасного розрахунку за відправлену в кредит готову продукцію.

Податковий ризик – це ризик, який має ряд виявлень: можливість введення нових видів податків, збільшення рівня податкових ставок існуючих податків та зборів, зміни строків та умов здійснення окремих податків, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання як в нашій країні і в іноземній.

Криміногенний ризик – ризик, що може проявитися в формі об’яви іноземними партнерами фіктивного банкрутства, підробки документів, що забезпечують незаконне привласнення грошових та інших активів підприємства, розкрадання тощо.

Структурний ризик – ризик, що генерується неефективним фінансуванням поточних витрат іноземним партнером, що приводить до збільшення питомої ваги витрат в загальній їх сумі.

Зобов’язання фірм-учасниць не завжди достатньо надійні. Тому поряд з прискоренням розрахунків, що зменшує ризик валютних втрат, необхідним елементом валютно-фінансових умов контракту є точне визначення фінансових гарантій по комерційному (фірмовому) кредиту.

Надійною формою страхування кредитних валютних ризиків вважаються Гарантійні листи першокласних банків. Вони видаються на користь експортера або його банку.

Гарантійний лист включає:

• точне найменування банку-гаранта, експортера і імпортера;

• указується сума гарантії, яка звичайно включає проценти по комерційному кредиту, термін дії і предмет гарантії.

• дається визначення гарантійного випадку

• терміну початку відповідальності банка-гаранта

• чітко формулюється обов’язок банку-гаранта забезпечити платіж при будь-якому порушені термінів виконання платежів з боку покупця.

Достатньо надійною гарантією повного і своєчасного погашення заборгованості по кредиту є Резервний акредитив. Він являє собою обов’язок банку-емітенту перед бенефіціантом (експортером або банком експортера) здійснити платіж в межах визначеної суми у випадку нездійснення наказодателем (імпортером) своїх обов’язків по основному контракту проти пред’явлення бенефіціантом документів (заяви о нездійсненні розрахунків із доданими несплаченими тратами).

Резервний акредитив має визначені переваги перед банківською гарантією. Воно складається з того, що резервні акредитиви регулюються у відповідності із міжнародними правовими нормами.

Розповсюдженою і легко реалізованою формою гарантії кредитних розрахунків виступає Банківський аваль – підпис повноваженого представника банку на векселі, яка свідчить про вексельне поручительство. Ставиться цей підпис на лицевому боці векселя. Регулюються банківський авалі у відповідності з Единообразним вексельним законом (Женева, 1930р.).

Контрактом може бути передбачена і така форма гарантії, як Банківський акцепт. Акцепт трат першокласним банком означає, що усі платіжні обов’язки по відношенню до кредитора переносяться із фірми-боржника на банк. Ця форма використовується кредитором головним чином для дострокового обліку векселя-трати (одержання платежу).

3. Форми і засоби здійснення транспортних операцій у ЗЕД

В процесі ЗЕД учасники транспортного процесу вступають в складні відносини, механізм яких складається під впливом політичних і економічних факторів, комерційних і правових міжнародних і національних норм, звичаїв.

Міжнародні перевезення вантажів забезпечуються транспортом загального використання – морським, річковим, залізничним, автомобільним, повітряним та трубопровідним.

Товари, що транспортуються можуть бути у різних формах. Розрізняють у міжнародних перевезеннях:

• масові вантажі, які транспортуються насипом, наливом або навалом;

• генеральні вантажі – поштучно, розпаковано в контейнерах, або ліхтерах.

Транспортні операції плануються та враховуються при укладанні контракту ЗЕД:

• необхідно провести маркетинг ринків транспортних послуг (вартість, тип транспорту, умови сервісного обслуговування);

• визначити та конкретизувати транспортні умова (згідно ІНКОТЕРМС);

• розрахувати транспортні витрати, які необхідно передбачити в контрактній ціні.

Якщо вантаж транспортується водним транспортом, то предметом договору є судно. Оформлюється договір перевезення документом під назвою чартер. Договір морського перевезення по чартерам регламентовано міжнародними нормами. За чартером фрахтують судна, працюючи між різними портами світу в залежності від формами вантажу: наявності масових (навалочних, насипних і наливних) вантажів і розміру фрахтових ставок.

Існують різні форми чартерів, які діляться на 12 груп.

Другий вид договору перевезення виступає як бронювання морських або річкових суден і оформлення документом, який називається коносамент. Договір перевезення по коносаментам застосовується головним чином при генеральних (тарно-штучних) вантажів.

Коносамент виконує три функції:

• документу - договору;

• розписки капітана про прийняття вантажу;

• товаророзпорядчого документу, що надає право отримати вантаж тому, на кого він виписано.

Коносамент має три види:

• іменний (на отримувача вантажу);

• на пред’явника;

• ордерний (видав “наказу відправителя” або “наказу отримувача”).

Залізничні перевезення здійснюються на основі багатосторонніх угод, які укладаються відповідними міністерствами держав-учасниць угод.

Умови міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом регламентуються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, який підписано в 1956 році.

Договір перевезення оформляється товарно-транспортною накладною в 4-х екземплярах.

На повітряному транспорті зовнішньоторгові вантажі приймаються до перевезення за кордон на основі договору перевезення та дозволу на вивіз. Для відправки вантажу необхідно здійснити попереднє бронювання літаків.

Документом, який засвідчує укладення договору, є вантажна накладна міжнародного зразка. Вона оформлюється згідно Конвенції про уніфікацію де яких правил, які відносяться до міжнародних авіаперевезень. Ця конвенція підписана у Варшаві 1929р. і отримала назву “Варшавської конвенції”.

Правила транспортного страхування вантажів міжнародних перевезень передбачає три види умов страхування:

1) із відповідальністю за усі ризики;

2) із відповідальністю за часткову аварію, збитки компенсуються за визначені випадки;

3) без відповідальності за ушкодження, крім випадків загибелі.

Договір страхування вантажу вважається укладеним з моменту, коли страхова компанія видає за своїм підписом документ – страховий поліс, а страхуватель сплатить страхову суму.

Основні терміни

Гарантійний Лист

Резервний акредитив

Хеджування

Фінансовий ризик

Ризик неплатоспроможності

Інвестиційний ризик

Інфляційний ризик

Відсотковий ризик

Валютний ризик

Депозитний ризик

Кредитний ризик

Криміногенний ризик

Міжнародне транспортування

Масові вантажі

Генеральні вантажі

Чартер

Фрахтування

Завдання для самостійної роботи

Питання для обговорення

1. Перелічити, які фактори необхідно враховувати при виборі виду транспорту.

2. Пояснити, в чому полягає сутність перерозподільчих фінансових відносин в страхуванні.

3. Назвати принципи експортного кредитування.

4. Охарактеризувати базисні умови поставки СІФ і ФОБ : інтереси експортера та імпортера з точки зору страхування.

5. Які в світовій практиці існують засоби захисту від валютних ризиків?

6. Дати характеристику видів ризику експортного кредитування.

7. Проаналізувати, які умови платежу є більш вигідними для експортера, та які – для імпортера.

Питання множинного вибору

1. У світовій практиці страхування валютно-фінансових умов контракту здійснюється головним чином на користь

А. Імпортера Б. Експортера В. Обох контрагентів Г. Усі відповіді не вірні

2. Який вид коносаменту не використовуються в зовнішньоекономічній діяльності

А. Коносамент на пред’явника В. Ордерний коносамент

Б. Іменний коносамент Г. Оперативний коносамент =

3. Компромісними формами розрахунку в світовій торгівлі вважаються:

А. Відкритий рахунок В. Інкасо

Б. Акредитив Г. Кліринг

4. Для експортера найбільш вигідними є :

А. Документальне інкасо В. Документальний акредитив

Б. Авансовий платіж Г. Платіж проти відкритого рахунку

5. Надпис на терміновій тратті, що гарантує її достроковий облік:

А. Аваль Б. Акцепт

В. Індосамент Г. Негоціація

6. Ризик, що може проявитися у формі об’яви іноземними партнерами фіктивного банкрутства:

А. Кредитний Б. Валютний

В. Фінансовий Г. Криміногенний

7. Ризик, який виникає у випадку, коли вітчизняне підприємство вкладає власні кошти в іноземні підприємства:

А. Фінансовий Б. Інвестиційний

В. Депозитний Г. Всі відповіді не вірні

8. Метод, що застосовують експортери для зниження можливих валютних втрат через різні коливання курсів валют:

А. Хеджування Б. Арбітраж

В. Форфетування Г. Страхування валютних ризиків

9. Договір морського перевезення різних вантажів, що регламентується міжнародними нормами:

А. Чартер Б. Коносамент

В. Розписка капітана Г. Всі відповіді не вірні

10. Достатньо надійною формою гарантії повного і своєчасного повернення міжнародного кредиту, що регулюється у відповідності із міжнародними правовими нормами є:

А. Резервний акредитив В. Гарантійний лист банку

В. Поручительство крупної фірми Г. Всі відповіді не вірні

• < Назад
• Вперёд >