Лекція ФІЛОСОФІЯ та СВІТОГЛЯД
Страница 1 из 5
Лекція ФІЛОСОФІЯ та СВІТОГЛЯД.
ПЛАН:
1.Буттєві підстави виникнення філософії і її світоглядна природа. Відношення людина - світ як предмет світогляду.
2.Структура світогляду та його основні рівні.
3.Історичні типи світогляду.
Філософія виникає не на підставі утилітарної користі, але й не безпідставно, а У відповідь на найбільш ґрунтовні духовні потреби людини. Така життєва укоріненість філософії і пояснює підстави її багатотисячолітнього існування як невід’ємної частки духовної культури людства. Філософія у перекладі з грецької означає любов до мудрості. Мудрість це особливого роду знання. Знання, яке дає можливість людині осягнути таємниці її буття, розібратися в найскладніших питаннях і ситуаціях її життя. Розглядаючи філософію саме у такому ракурсі слід пам’ятати, що людина має не тільки тілесні потреби, але й духовні. Людський дух так само, як і тіло людини, потребує їжі, тепла і світла. І Філософія з'являється як необхідна передумова духовного життя і саморозвитку людини як засіб її свідомої орієнтації у світі. Тому Цицерон і визначив філософію як культивування душі. У цьому контексті ми бачимо, що даремним було б шукати у філософії якусь утилітарну, безпосередню користь. Навряд чи філософія допоможе людині добре влаштуватися у житті, заробити більше грошей, здобути матеріальний комфорт. Але коли стародавньогрецького філософа Діогена запитали, що йому дала філософія, він відповів: “Крайньою мірою готовність до будь-якого повороту долІ”. І мабуть це не так вже замало. Які ж саме духовні потреби задовольняє філософія?
По - перше, це Потреба у осмисленні світу, у внесенні у життя смислу. Філософія розмірковує над такими найважливішими світоглядними питаннями: що є світ і людина, яке місце людина займає у світі, які можливості і перспективи вона має, у чому полягає смисл життя та які можливості досягнення щастя.
По-друге, філософія задовольняє фундаментальну психологічну потребу людини – Потребу у життєвій орієнтації. Якщо людина не знає де південь і північ, захід і схід, вона може заблукати, збитися зі шляху. Так само, якщо людина байдужа до кінцевих питань власного існування вона дуже легко у кризових обставинах, може заблукати у власному житті, збитися зі життєвого шляху. Отже філософія допомагає людині жити життям свідомим, самостійним, визначеним, долати обмеженість власного буденного існування. Радянський філософ Трубніков писав: “Ми задихаємось, заслані у зону вторинних, проміжних питань. Нам потрібна уся перспектива, з переднім та заднім планом, а не спотворений обрій, який не має манливих мерехтливих далей.”
Далі можна зазначити, що мудрість – це не нагромадження знання. Геракліт зазначав: “нагромадження знання не навчає мудрості”. Мудрість – це знання про причини і начала, про сутність, про суще як таке взагалі. Отже, ще одна, третя, потреба, яка спонукає людину до філософських міркувань - це Потреба осмислити світ як єдиний і цілісний у своїй основі. Цілісне, загальне осмислення світу допомагає людині не тільки в визначенні її буттєвих орієнтирів, але і при визначені орієнтирів для її практичної і пізнавальної діяльності. Загальне репрезентує реальність не тільки такою, якою вона є, була, або буде насправді, але й в усьому багатстві її можливостей. Тому Ортега-і-Гассет визначив філософію як пізнання Універсуму – усього того, що ми маємо.
Отже філософії має внутрішній невідривний взаємозок з найбільш ґрунтовними проблемами людського існування і відповідає на найважливіші світоглядні питання людини. У цьому і міститься її світоглядний характер.
Розглянемо взаємозв’язок філософії і світогляду більш докладно. Для цього нам слід з’ясувати, що ж таке світогляд.
Якщо звернутися до етимології слова світо-гляд, то тоді ми можемо його витлумачити як певний погляд на світ. Але мабуть такої характеристики ще буде не достатньо. Для того щоб здобути більш поглиблене розуміння поняття “світогляд”, слід з¢ясувати, який смисл ми вкладаємо в поняття “світ” і що ми маємо на увазі, коли кажемо про певний погляд на цей світ.
Поняття світ – це стрижнева світоглядна категорія. Вона сформувалася ще в дофілософський період розвитку суспільної свідомості. Її формування і розвиток пов’язані з практичним виділенням людини із природи. В категорії “Світ” Знайшло відображення цілісне уявлення про життєдіяльність людини як систему взаємовідношень між людьми, а також людини з природою. Категорія “світ” включає до себе уявлення про певний світопорядок, тобто про систему соціальних і природних зв’язків, центром яких є людина, її соціально - діяльна сутність. Отже ця категорія розглядає існуюче не саме по собі, а в його існуванні і відношенні до людини. Тому світ постає насамперед як людський світ, як процес життєдіяльності людини, який береться в його реальному існуванні. Серцевину світу становить система соціальних зв’язків і відношень, в яких людина здійснює свою життєдіяльність а також і продукти духовної творчості, духовного життя суспільства.
Отже світ для людини завжди постає у формі відношення “людина – світ”. Тому можна сказати, Що категорія “світ” позначає ту сферу дійсності, яка під впливом і в ході суспільно - історичної практики перетворюється на реальну умову й основу життєдіяльності людини. Світ – це практично-опосередкована предметна дійсність, в якій і за допомогою якої здійснюється людська життєдіяльність.
Якщо ми з вами з¢ясували, що світ для людини завжди постає у формі відношення людина - світ, то звідси випливає, що світогляд це теж не просто погляд людини на світ як такий, а форма осягнення саме відношення людина - світ у його культурно - історичній визначеності. Отже предмет світогляду – це культурно-історично визначене взаємовідношення людина-світ. Саме тому світогляд і визначають як відображення світу з точку зору потреб і цілей людини чи інакше кажучи, як духовно-практичну форму відображення світу.
Світогляд має цілісний, системний характер. Можна запропонувати таке його визначення – це цілісна система поглядів, оцінок, принципів, що визначають загальне розуміння світу і місце, яке посідає у ньому людина, відношення людини до себе та до навколишньої дійсності, й обумовлені цим життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації.
Отже, світогляд – це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої переконаності. Світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спонукально діяльну установки людської життєдіяльності. Саме це дає підстави твердити про системний характер світогляду. Звідси світогляд постає як цілісна система, яка має певну структуру і утворюється взаємозв¢язком трьох підсистем: Пізнавальна: погляди, уявлення, знання-буденні, професійні, наукові; Ціннісна: переконання, ідеали, уявлення про смисл життя, ціннісні орієнтації; Спонукально-діяльна: уявлення про власні інтереси і мотиви, мету, програми, засоби, принципи діяльності, певні навички.
Знання, які має людина перетворюються на елементи світогляду, коли стають переконаннями, впливають на вибір цілей та ідеалів, регулюють діяльність. Саме тому світогляд має велике життєве Значення: 1.Допомагає людині орієнтуватися у навколишньому світі. 2. Впливає на норми поведінки людини, її відношення до інших, до праці, до себе. 3. Визначає загальний життєвий план людини, її прагнення, смаки, інтереси. Це духовна призма через яку людина сприймає і переживає свій внутрішній світ і зовнішній життєвий світ. Це стрижень особистості.
