Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання
Страница 8 из 12
Збіднення ґрунтів на органічну речовину спричиняє їхнє ущільнення, порушення оптимального водно-повітряного режиму і погіршення інших агрофізичних властивостей ґрунту Бідні гумусом ґрунти більш схильні до ерозійних процесів.
Оцінка екологічного стану сільськогосподарських земель здійснюється за показниками:
- вміст залишкової кількості пестицидів у ґрунтах, мг/кг;
- вміст залишкової кількості пестицидів у рослинній масі, мг/кг;
- вміст валових форм важких металів у ґрунтах, мг/кг;
- вміст рухомих форм важких металів у ґрунтах, мг/кг;
- щільність забруднення ґрунтів цезієм 137 і стронцієм 90 Кі/км2 (Інформаційний бюлетень про стан земельних ресурсів України, Держкомзем України, 1996 р.).
Очевидно, що даний інструментарій оцінки екологічного стану ґрунтів є звуженим. Комплексна оцінка екологічного стану сільськогосподарських земель повинна відбивати всі основні фактори, що впливають на формування оцінок: багатоцільовий характер земельних ресурсів (зрошувані, осушені та ін.); обмеженість окремих категорій земель (заплавні, лиманні та ін.); відтворення земель певних категорій за якістю (еродовані, засолені, ущільнені та ін.); забруднення (залишкова кількість пестицидів у ґрунтах, рослинах, наявність важких металів, щільність забруднення ґрунтів радіонуклідами та ін.).
При розробці нормативів гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин визначається сприятливий рівень забруднення ґрунту шкідливими хімічними речовинами - гдк для орного шару ґрунту. Принцип нормування вмісту хімічних сполук у ґрунті виходить з того, що надходження їх в організм відбувається переважно через навколишнє середовище. Тому при визначенні екологічного стану ґрунтів з точки зору забруднення їх важкими металами слід керуватись не тільки даними щодо порівняння фонового та фактичного вмісту елементів у ґрунті, але й значеннями ГДК у рослинах Основні поняття, що стосуються хімічного забруднення ґрунтів, визначені ДСТ 17.4.1.03-84. Охорона природи. Ґрунти. Терміни і визначення хімічного забруднення.
Серед техногенних забруднювачів ґрунтів і рослин особливе місце займають важкі метали, які мають значну поширеність і велику токсичність. У місцях випадання промислових викидів деградують природні і культурні біоценози, збіднюються видовий склад і чисельність фауни, погіршуються фізико-хімічні властивості і біологічна активність ґрунтів, посилюється їх ерозія, виникає нове надзвичайно небезпечне явище підкислення чорноземів, у продукції накопичуються токсини, знижується врожайність культур. Зокрема, в зоні впливу промислових комплексів (в міру наближення до джерела викидів) урожайність зернових культур зменшується на 20-30%, соняшнику - 15-20, овочів - 25-30, кормових культур - 23-28 і плодових - на 15-20%.
Як вважають вчені, вміст у ґрунтах таких елементів як Ni, Zn, Со, Сг, РЬ І Сu перевищує допустимі норми на площі близько 20% орних земель. Забруднення ґрунтів важкими металами (свинцем і міддю) має здебільшого локальний характер. Так, вміст міді в Закарпатській, Волинській, Тернопільській, Житомирській, Київській, Чернігівській і Полтавській областях коливається від 65 до 320 мг/кг ґрунту, що є на межі санітарно-гігієнічних норм безпеки або перевищує їх.
Не менш небезпечним для навколишнього середовища є забруднення пестицидами. Зменшення застосування пестицидів в останні роки, хоч і сприяло відповідно зменшенню забруднення ґрунтів та продукції отрутохімікатами, проблему в цілому не вирішує. Має місце перевищення допустимого вмісту пестицидів у продукції рослинництва в Черкаській області, критичне - в ґрунтах Сумської, Луганської, Донецької, Хмельницької та Херсонської областей. Забруднення ґрунтів сільськогосподарських угідь пестицидами носить локальний характер, масштаби його невеликі і ступінь забруднення невисока. Переважно це стосується овочевих ділянок, на яких у минулому інтенсивно використовувалися хімічні засоби захисту рослин.
Забруднення земель радіоактивними викидами, в результаті аварії на ЧАЕС, має найбільш серйозні негативні наслідки в землеробстві. В навколишнє середовище було викинуто близько 50 Мкі таких небезпечних радіонуклідів, як стронцій, цезій, плутоній та йод. За уточненими даними, внаслідок аварії забруднено понад 8,4 млн. га сільськогосподарських угідь, на яких щільність забруднення радіоактивним цезієм (Сs-137) перевищує 0,1 Кі/км2. Найпоширеніше забруднення ґрунтів є у Житомирській (70%) та північних районах Київської (15%) областей. Решта забруднених площ розподілилась у вигляді радіоактивних плям різної активності, конфігурації і розміру на території Рівненської, Волинської, Чернігівської, Вінницької, Черкаської, Тернопільської областей. У цих регіонах понад 600 сільськогосподарських господарств та державних підприємств мають ґрунт зі щільністю забруднення цезієм понад 1Кі/км2. Через високий ступінь забруднення вилучено із сільськогосподарського використання 180 тис. га сільськогосподарських угідь.
За останні роки відбулося істотне зниження переходу радіоактивного цезію з ґрунту в рослини як за рахунок природних процесів (радіоактивний розпад, сорбція радіонуклідів), так і в результаті здійснення контрзаходів. Разом з тим, перенесення значної кількості радіаційно-небезпечних ґрунтових частинок у результаті розвіювання сприяє поширенню загальної площі забруднених земель.
Таким чином, сукупність природних і економічних умов обумовила поділ сільськогосподарських угідь на типи ґрунтів та агровиробничі групи. Прийнята номенклатура ґрунтів нараховує близько 650 їх видів, а з урахуванням механічного складу, материнської породи, ступеню еродованості, засоленості і закисленості та ін. - більше тисячі підвидів.
Аналіз якісного і екологічного стану земель України і спрямованості деградаційних процесів дозволяє зробити наступні висновки:
1. Україна володіє значним земельно-ресурсним потенціалом. Ґрунтовий покрив характеризується високою продуктивністю. Більше третини території України відноситься до особливо цінних земель. Помірність клімату, відносно достатня забезпеченість вологою, незначна крутизна схилів дозволяє вирощувати великі врожаї сільськогосподарських культур.
2. В умовах реформування земельних відносин відбувається зростання проблем, пов'язаних із погіршенням якісного стану і деградацією сільськогосподарських земель. В окремих регіонах ці процеси набули настільки глибокого характеру, що відновлення деградованих земель і повернення їх в активне господарське використання при дефіциті коштів являє собою складне завдання. В умовах відсутності фінансових і матеріально-технічних можливостей переважним чинником посилення деградації ґрунтового покриву стає виснажливе сільськогосподарське використання земель.
3. Основна причина погіршення якісного стану земель в останні роки криється в різкому скороченні державного фінансування програм і заходів щодо відтворення і підвищення родючості ґрунтів, здійснення протиерозійних заходів, меліорації земель тощо. Майже до мінімуму зведене внесення мінеральних і органічних добрив, практично не проводиться робота щодо захисту земель від забруднення.
