Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання

Збільшення посівних площ під зерновими відбулося за останні 50 років завдяки введенню в господарський оборот нових земель під посіви, а також розширенню зрошуваних територій. І те і інше дозволило розпочати використання посушливих земель, що полегшило збір кількох врожаїв різних культур на рік. У більшості країн Азії стало звичайною справою збирати два врожаї озимої пшениці і рису на рік. Аналогічно на великих площах у Центральному Китаї вирощують озиму пшеницю і кукурудзу в якості ярової культури. Ці успіхи були частково перекриті втратою посівних площ через переведення їх у категорію несільськогосподарських земель, а також у зв'язку з ерозією ґрунту й інших видів деградації земель.

У найближчі 50 років подальше збільшення оброблюваних земель можливо за умови дії ряду факторів. Якщо в світі значно піднімуться ціни на зерно, то в деяких районах України, де сільськогосподарська земля виведена із сільськогосподарського обороту, вона буде, імовірно, переведена в категорію орних земель. Однак, в Україні через високу розораність сільськогосподарських земель (в деяких областях близько 90% від загальної території) можливість збільшення посівних площ невелика. Деякі можливості збільшення посівних площ, хоч і є, однак лише за рахунок непродуктивних земель. Природна родючість майже всіх цих земель низька, що потребує особливих зусиль для підтримки їх продуктивності.

Важливим світовим індикатором сільськогосподарського землекористування є посівні площі під зерновими. В 1950 р. і 1998 р. посівні площі під зерновими в розрахунку на душу населення в усьому світі скоротилися з 0,23 до 0,12 га (табл. 9).

Разом з тим, починаючи з 1990 р., у світі відбувається помітна втрата інерції росту продуктивності ґрунтів, що дає підстави для подальшого збільшення посівних площ у розрахунку на одного жителя: цей показник за прогнозом складе в 2050 р. 0,07 га.

Для України така ситуація є як позитивною, так і призводить до занепокоєння. Якщо уявити (за прогнозом), що посівні землі Індії не зміняться до 2050 р., і при цьому там населення збільшиться ще на 600 млн. чоловік, їм вкрай необхідною буде додаткова територія. Все це майже напевно знизить посівні площі до 0,07 га на людину. В такій ситуації ціни на зерно зростуть, однак за перебігу таких подій цілком ймовірно, що в Україні збільшаться посівні площі, а це значно порушить екологічну ситуацію.

Китай знаходиться в кращому положенні, оскільки його прогнозований ріст населення є набагато менший, ніж в Індії. Передбачається, що його площі під зерновими на душу населення скоротяться з 0,07 до 0,06 га. Для Китаю проблема не стільки в тім, чи зможуть його земельні й інші сільськогосподарські ресурси "прогодувати" 1,5 млрд. чоловік, а в тім, чи зможе країна забезпечити продовольством 1,5 млрд. багатих людей, які споживатимуть велику кількість продуктів тваринництва.

Країни, що, очевидно, матимуть найбільші труднощі через півстоліття, це країни, які за населенням в 2050 р. подолають прогнозований поріг у 300 млн. чоловік (Пакистан, Нігерія, Індонезія), внаслідок чого площі під зерновими тут скоротяться до 0,03 га на душу населення. У кожного сьомого жителя Пакистану буде 0,01 га, на якій необхідно виробляти достатньо продовольства, - не менше, ніж типова ділянка для будівництва приміського будинку в Україні.

Таблиця 9

Посівні площі під зерновими на одного жителя в окремих країнах в 1950 р., 2000 р.

І прогнози на 2050 р. (га)

Примітка. Розрахунки за всі роки виконані, виходячи з площ під зерновими. Джерела: Міністерство сільського господарства США: виробництво, запаси і розподіл. Електронна база даних - US. Departement of Agriculture. Production Supply, and Distribution, electronic database, Washington DC, updated October 1998. Організація Об’єднаних Націй – United National, World Population Prospects: the 1996 Revision (New York, 1996).

Бангладеш, Ефіопія й Іран також постануть перед пробле­мою скорочення посівних площ під зерновими в розрахунку на душу населення до малих розмірів. Така ж ситуація спостерігатиметься в Єгипті, чисельність населення якого ста­новитиме близько 114 млн. чоловік. Площі під зерновими на душу населення зменшаться з 0,04 га до 0,02 га. Оскільки Єгипет вже імпортує близько половини необхідного зерна, його залежність від виробництва зернових ймовірно зросте.

Крім скорочення площ під зерновими на душу населення - через використання для несільськогосподарських потреб, а також ерозію ґрунту й інших форм деградації, - значні території під зерновими використовуватимуться для посівів інших культур, зокрема сої. Оскільки доходи в країнах з перехідною економікою зростуть, попит на рослинну олію для приготування їжі підвищиться. До цього ймовірно додасться швидко зростаючий попит на продукти харчування із сої серед більш заможних людей, що збільшить попит на сою приблизно в дев'ять разів. Разом з тим, соя - це бобова рослина, урожайність якої в розрахунку на гектар є набагато меншою у порівнянні із зерновими. Щоб задовольнити величезний попит на соєві боби, площа, засіяна соєю, збільшиться, що визначить необхідність її розширення за рахунок площ під зерновими.

І хоч протягом останніх 50 років у світовому сільському господарстві переважали надлишкові потужності, однак загальна нестача посівних земель визначає необхідність охорони основного багатства нації - ґрунтових ресурсів.

Недостача посівних площ, що проявляється в деяких країнах, може впливати на господарську діяльність країн. Наприклад, це може змінити транспортну політику, зокрема спонукати до більш ефективного використання земельних площ для транспорту: залізничного, автомобільного та ін.

Важливою проблемою є рівень продовольчої ефективності використання земельних угідь. За розрахунками П. П. Борщевського, в 2000 році в порівнянні з 1980 роком виробнича продовольча ефективність використання земельних угідь у вартісному вираженні зросла: у розрахунку на 1 га всіх земель на 68,6 дол. США (на 56,7%), у тому числі орних земель - на 530 дол. США (на 47,9%). За десятиліття 1991-2000 р. виробнича продовольча ефективність використання земельних ресурсів у світі характеризувалася більш низькими темпами росту; усіх земель - вона зросла на 33,7 дол. США (на 21,6%), У тому числі оброблюваних земель - на 243,6 дол. США (на 17,7%).

Отже, оцінка земельних угідь України у світовому вимірі є необхідною і важливою. Вона забезпечує збалансування економічних, соціальних та екологічних інтересів щодо оптимального розподілу ресурсів території, оптимізації структури землекористування.

На наш погляд, впровадження в науку і практику проведення оцінки земельноресурсного потенціалу країни в світовому вимірі із залученням сучасних критеріїв, показників та методів дослідження дозволить обґрунтовано приймати рішення щодо управління земельним фондом країн, сприятиме вирішенню продовольчої проблеми суспільства, мінімізує витрати на раціональне використання земельних угідь.

2.2. Ґрунтові ресурси, їх раціональне використання

Ґрунт у широкому розумінні є суттєвою виробничою силою. Едафічне Середовище (від грецького едафос - ґрунт) являє собою три компоненти: ґрунт, підґрунт і материнська порода, які пов'язані між собою генетично. В екологічному плані едафічне середовище включає цілий комплекс умов, які ділять на три категорії: хімічні, фізичні, біотичні. Ці фактори взаємопов'язані і в сукупності являють собою складну і рухому систему.

Ґрунтовий покрив землі, як і рослинний покрив, неоднорідні. За визначенням Докучаєва, ґрунт - це природно-історичне тіло. Вернадський називає ґрунт "біокосним" тілом природи. Ґрунт містить величезну кількість організмів: бактерій, актиноміцетів, грибів, одноклітинних організмів, водоростей, кліщів, нематод, черв'яків тощо.

Докучаєв вперше встановив важливу закономірність розміщення ґрунтів у зональному та поясному аспекті (в горах). Але в межах зони, поясу або геологічного водозбірного району і навіть на одній ділянці місцевості ґрунт неоднорідний.

• < Назад
• Вперёд >