Лекція Проблема буття в філософії: генезис і сучасний стан
Страница 1 из 3
Лекція Проблема буття в філософії: генезис і сучасний стан
План.
1. Життєві коріння та філософський смисл проблеми буття. Типи філософських онтологій.
2. Генезис проблеми буття в західноєвропейській філософії.
3. Проблема єдності світу в філософії: категорії «дух» і «матерія». Діалектика форм буття (на самостійну роботу).
4. Рух, простір, час як невід‘ємні форми буття світу.
Література:
1. Філософская энциклопедия. Статьи: бытие, дух, материя, движение, пространство, время.
2. Губин В. Л. Онтология. Проблема бытия в современной европейской философии. – М., 1998.
3. Доброхотов А. А. Категория бытия в класической западноевропейськой философии. - М., 1986.
4. Фромм Э. Иметь или быть?: Пер. с англ. / Общ. ред. и посл. В. И. Добреньков. – 2-е изд., доп. - М.: Прогресс, 1990.- 336 с.
5. Хайдеггер М. Время и бытие. - М.,1993.
6. Хамидов А. А. Философия Востока и философия Запада: к определению мировоззренческой валидности//Вопросы философии.-2002.-№ 3.-С.129-138.
Проблема буття має велику практичну і теоретичну актуальність. Проблема буття актуалізується тоді, коли відбувається криза основ життєустрою людини, коли її існування втрачає визначеність, стабільність, надійність, зрозумілість. У цьому і містяться життєві коріння проблеми буття. Ця проблема вперше була поставлена в філософії Парменідом, коли античне суспільство переживало кризу міфологічного світогляду, кризу традиційних основ життєустрою. Світ, який доти вважався надійним, усталеним, зрозумілим, виявився хитким, ламким, ненадійним. Люди втратили надійну опору в житті, в глибинах їх свідомості народився відчай, сумнів. А оскільки такий стан для людини є надзвичайно болісним, жахливим, то людина почала шукати нові підстави для забезпечення стабільності, надійності, впорядкованості світу. Для характеристики описаної життєвої ситуації і визначення способів її подалання Парменід і ввів в філософію поняття і проблему буття. Можна побачити, що життєва ситуація часів Парменіда є значною мірою схожею на ту, в якій опинилася і сучасна людина. Тому не дивно, що і В ХХ столітті, яке є добою революцій, воїн, глобальних потрясінь і криз, проблема буття набуває надзвичайної актуальності і привертає велику увагу філософів.
У теоретичному плані актуальність проблеми буття зумовлена необхідністю знаходження початку розгортання філософських роздумів про світ. Для філософії, як відомо, притамане прагнення осмислити світ як єдиний і цілісний в своїй основі. У цьому прагненні філософія, як строга система мислення, потребує визначення відправного пункту своїх міркувань, знаходження відповідного початку розгортання філософських роздумів про світ. Необхідність вірного визначення початку міркувань добре відома навіть із повсякденного досвіду, коли ми намагаємось відповісти на питання: З чого почати? З досвіду нам також відомо і як важко знайти вірну відповідь на це, здавалось би просте, питання. Теоретичне розв‘язання цього питання дав Гегель. Він довів, що початок філософських міркувань про світ повинен відповідати двом таким вимогам:
По-перше, бути найбільш абстрактним поняттям.
По-друге, бути потенціно найбільш багатим поняттям, тобто у потенції містити у собі усе багатоманіття характеристик світу і поступове розгортання якого дасть можливість теоретичне відтворити картину світу у цілому.
Категорія буття і є тим поняттям, яке задовольняє ці вимоги. В категорії буття фіксується найбільш загальна властивість усього в світі і світу у цілому – їх наявність, факт їх існування. Тому категорія буття і стала відправним пунктом філософських міркувань про світ, а онтологія – вчення про буття – стала першою філософію. Але філософія, на відміну від буденного світогляду, розрізняє поняття буття та існування. ФІлософія застосовує поняття буття для позначення по-перше, того, що гарантує, визначає існування, а по-друге для фіксації визначеного існування речей, для розглядання існування речей через розкриття внутрішньо притаманих їм властивостей. Отже в філософії слово «буття» одержує особливий сенс, зрозуміти який можна лише звернувшись до історичного розвитку проблеми буття в філософії. Передусім, слід враховувати, що Існують принципові відміни у розумінні буття в філософсько-світоглядних традиціях Заходу і Сходу.
Для Заходу притамана Позитивна онтологія, де первинним і визначальним вважається буття, а в ньому приоритет надається речовинному початку. Небуття, Хаос не мають ніякої креативної сили. Саме Космос, як це показує О. Ф.Лосев, - є тут творцем самого себе і немає поза собою ніякого іншого творця. Пригадаємо Геракліта: Цей Космос ніким не створений – ніким із людей і ніким із богів. Він є вічно живим вогнем, що мірою загорається і мірою згасає.
Для Сходу властива Негативна онтологія, в якій первинним і визначальним вважається небуття. В бутті пріоритет надається енергетичному початку. І в давньому Китаї, і в давній Індії первинним станом світу вважалося Небуття. Причому, це небуття мало конструктивний потенціал – саме із Небуття виникає все. Пригадаємо Лао-цзи: « У світі усі речі народжуються у бутті, а буття народжується у небутті». У Ведах в різних місцях, також підкреслюється, що буття (сат) з‘являється із небуття (а-сат, Брахмана, який спочатку був невтіленим і лише згодом набуває втіленості).
З точки зору Уявлення про цілісність світу, розрізняють вже не дві, а три основні парадигми - Грецьку, Китайську, Індійську. Оскільки кожна з цих філософських традицій по-своєму змальовує Світ, створює три відмінні картини світу і задає три відмінних способи ставлення людини до світу.
Філософію Греції - це філософія Логосу, який є законом, способом упорядкування Космосу, Буття. В філософії Логосу буття і небуття постають як несумісні протилежності, людина орієнтується на діяльнісне буття та негативне ставлення до Небуття.
