№

П/п

Зміст

Час

(хв)

Організаційно-методичні вказівки

1

2

3

4

1

Вступна частина

1. Приймаю рапорт.

2. Перевіряю наявність особового складу, готовність до заняття.

3. Доводжу тему, навчальні питання та мету заняття.

10

2

Основна частина

ГАСІННЯ ПОЖЕЖ В ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЛЯХ

Гасіння пожеж в цивільних будівлях.

Коротка оперативно-тактична характеристика будівель. Всі житлові, адміністративні, громадські та інші будівлі, в залежності від їх поверховості, підрозділяють на малоповерхові (до 3-х поверхів), багатоповерхові (від 4 до 9 поверхів), підвищеної поверховості (від 1- до 25 поверхів) та висотні (більш ніж 25 поверхів). За характером будівельних матеріалаів, з яких побудовані стіни, цивільні будинки розподіляються на: цегляні, великоблокові та великопанельні.

За плануванням поверхів цивільні будівлі бувають з коридорним та секційним плануванням. Секційне планування використовується в тих житлових будівлях, де квартири в кожній секції розташовані круг сходово-ліфтових вузлів, в які кожна квартира має вихід. За допомогою коридорного планування плануються громадські будівлі, навчальні заклади тощо, в яких кожне приміщення чи група приміщень мають безпосередні виходи до коридору.

За характером вогнестійкості основних будівельних конструкцій громадські будівлі поділяються на 1, П, Ш, 1У, У ступені вогнестійкості.

Під час пожежі перекриття по дерев`яних несучих балках обвалюються приблизно через 30-35 хвилин.

Будівлі 1У-У ступеня вогнестійкості будують із спалимих конструкцій. Час прогоряння та обвалу брусованих і брущатих стін залежить від їх товщини. Так, при товщині стін 10-25 см вони обвалюються протягом 20-50 хв. Каркасні стіни та перегородки під час пожежі прогоряють протягом 5-10 хвилин. Швидкість прогоряння незахищених дерев`яних конструкцій углиб складає 1-1,5 мм\хв.

В будівлях на усіх поверхах, підвалах та горищах проведені інженерні комунікації: системи опалення та вентиляції, електричні та газові мережі, сміттєпроводи та ін. В місцях, де проходять ці комунікації, роблять отвори та жолоба. В цивільних будівлях багатоповерхових, підвищеної поверховості і висотних влаштовують пасажирські та вантажні ліфти, шахти яких пронизують всю будівлю від підвалу до горища. Сходово-ліфтові шахти, а також місця прокладки інженерних комунікацій в умовах пожежі сприяють більш швидкому задимленню будівель, крім того, в багатьох випадках становлять собою шляхи розповсюдження вогню по усій будівлею.

В житлових будівлях, висота яких становить 12 поверхів і більше; в гуртожитках, готелях, що містять 4 поверха і більше; в дитячих, лікувальних та навчальних закладах, в залежності від їх об`єму та висоти, влаштовують внутрішні протипожежні водопроводи, а також незадимлювані сходові клітки, зовнішні пожежні сходи, системи димовидалення та інші пристрої, що забезпечують швидку евакуацію людей у випадках виникнення пожеж, а також успішне їх гасіння.

Рівень науково-технічного прогресу в будівельній індустрії визначає характер конструктивних рішень цивільних будівель та ступінь їх протипожежного захисту.

Гасіння пожеж в підвалах, на поверхах та горищах будівель.

Гасіння пожеж в підвалах. Особливості розвитку пожеж. Цивільні будівлі, як правило, складаються з підвалів, поверхів та горищ, розвиток та гасіння пожеж в яких мають свої характерні особливості.

Сучасні будівлі мають всі конструктивні елементи, виконані з неспалимих матеріалів. Планування підвалів залежить від їх призначення. Великі та складні підвали поділяють на секції, які сполучаються між собою. Приміщення, що розташовані в підвалах, мають обмежену кількість дверних та віконних прорізів. В адміністративних та громадських будівлях підвали будуються з кількох ярусів. Висота підвалів частіше перебуває у межах 1,8 - 2,2 м. Підвали сполучаються з поверхами та горищами через шахти ліфтів, за допомогою системи вентиляції та сміттєпроводів, через прорізи та люки в перекритті, якими проходять різні інженерні комунікації. В сучасних будівлях виходи з підвалів розташовують безпосередньо на вулицю.

Підвали в цивільних будівлях використовують для розміщення котельних, складів, майстерень, господарчих сараїв для мешканців, вузлів систем опалення та інших потреб, а останнім часом в підвалах розташовують приватні крамниці та майстерні. Тому під час пожежі в підвалах можуть горіти різноманітні за своїми властивостями і цінностями речовини та матеріали.

На розвиток та характер пожежі в підвалах цивільних будівель впливає горюче завантаження, що досягає 50 кг\м2, а за наявністю господарчих сараїв воно може зростати до 80-100 кг\м2.

В залежності від особливостей підвалу, виду та властивостей горючих речовин і матеріалів та місця виникнененя пожеж швидкість поширення вогню може бути різною. В початковий період розвитку пожежі горіння виникає і розповсюджується інтенсивно завдяки достатній кількості повітря, що знаходиться в об`ємі приміщень. Далі протягом перших 10-30 хв. понижується приплив свіжого повітря до зони горіння, зменшується швидкість розповсюдження вогню та швидкість вигоряння, збільшується концентрація продуктів згоряння. Інтенсивне горіння спостерігається тільки в тих місцях підвала, де складаються сприятливі умови для припливу свіжого повітря. В результаті розвитку пожежі в підвалі виникає висока температура та його сильне задимлення. На практиці встановлено, що температура в підвалі приблизно на 300ОС нижча, ніж в умовах стандартного температурного режиму, що прийнятий для випробування будівельних конструкцій (рисунок 6.1). Отже границі вогнестійкості будівельних конструкцій підвалів, що визначені при стандартному температурному режимі, в умовах пожеж підвищуються в 1,5 і більше разів, ніж за технічними умовами на виготовлення цих конструкцій.

Щільність задимлення підвалів та токсичність продуктів згоряння залежать від повноти згоряння і хімічного складу речовин та матеріалів, що горять. В підвалах при неповному згорянні дим має підвищену щільність та токсичність. Досвід та практика показують, що наявність оксиду вуглецю(СО) у продуктах згоряння під час пожеж досягає 1-2%.

Вдихання повітря, що вміщує 0,4-0,5% оксиду вуглецю, протягом кількох хвилин викликає смертельне отруєння.

Вплив продуктів згоряння на організм людини збільшується завдяки тому, що вони мають температуру, небезпечну для людського організму (більше 600С).

Нагріті продукти горіння, що мають більший тиск, ніж тиск зовнішнього повітря, з підвалів через дверні та інші прорізи і отвори в будівельних конструкціях, а також через системи вентиляції, сміттєпроводів та ін. швидко просякають до сходових кліток, шахт ліфтів та розповсюджуються на верхніх поверхах будівель, утворюючи загрозу людям. В деяких випадках задимлення сходових кліток трапляється настільки швидко, що люди не встигають залишити свої квартири або робочі місця (сходова клітка 5-ти поверхового будинку заповнюється димом під час пожежі у підвалі протягом 1,5-3,0 хв.) (рисунок 6.2).

Вогонь з підвалів розповсюджується на поверхи та суміжні приміщення не тільки через сходові клітки, шахти ліфтів та різні комунікації, але й завдяки нагріванню металевих конструкцій та займанню від них горючих речовин. Крім того, під час затяжної пожежі межа вогнестійкості перекриттів стає недостатньою, що викликає їх обвал та швидке розповсюдження вогню.

Бойові дії з гасіння пожеж. Основними завдяннями пожежних підрозділів під час гасіння пожеж у підвалах є: забезпечення безпеки людям, що знаходяться в будівлі; створення умов для гасіння пожежі за допомогою видалення диму та зниження температури; ліквідація пожежі в межах приміщень підвалу, що горять.

Під час пожежі в підвалах розвідку організують та проводять одночасно у двох напрямках: в приміщеннях підвалу за допомогою ланок ГДЗС, а також на першому та вищих поверхах. В більшості випадків своєчасно виявлені пожежі в підвалах ліквідують одним-двома стволами під час розвідки ланками ГДЗС. Проте, трапляються випадки, коли пожежі в підвалах виявляються пізно, підвали стають дуже задимленими, температура підвищується, а продукти згоряння проникають та заповнюють сходові клітки і створюється загроза життю людей. В таких випадках КГП, що першим прибув на місце пожежі, повинен негайно викликати додаткові сили, необхідну спеціальну пожежну техніку, швидку медичну допомогу та наряд міліції, а основну частину сил та засобів, що прибули на місце пожежі, використати для того, щоб уникнути паніки та провести рятувальні роботи.

Розвідку пожежі у підвалах організують в одному напрямку або, по можливості, у кількох напрямках. Її проводять ланки ГДЗС, які мають діючі стволи під напором води, коли прямують до приміщень, що горять. Під час розвідки визначають: планування підвалів, конструктивні особливості їх перекриття, загрозу та місця розповсюдження вогню на поверхи та горище: наявність і характеристику речовин та матеріалів, що горять; місця більш інтенсивного горіння та шляхи розповсюдження вогню у підвалі; можливі засоби випуску диму та зниження температури; які вогнегасні речовини доцільно використати для гасіння і місця їх вводу та інші.

Під час ведення розвідки на поверхах та сходових клітках, розташованих над підвалами, що горять, визначають: щільність їх задимлення, засоби видаляння диму та зниження температури; наявність та ступінь загрози людям, шляхи їх евакуації; імовірність та можливі місця переходу вогню з підвалу до поверхів та горища; наявність вентиляційних систем сміттєпроводів, порожнин у конструкціях; місця розкриття перекриттів для видаляння диму та зниження температури у підвалах, що горять, а також для вводу вогнегасних засобів для гасіння пожеж у підвалах.

Під час розвідки в місцях нагрівання або виходу диму проводять контрольні розкриття конструктивних елементів, а до місць розкриття подають стволи під напором води. За наявністю вентиляційних каналів, сміттєпроводів, порожнинних перегородок та перекриттів розвідку треба проводити на усіх поверхах та горищі.

У випадках, коли на момент прибуття перших підрозділів на пожежу сходові клітки дуже задимлені, а люди кличуть на допомогу, одночасно з проведенням розвідки треба негайно організувати рятувальні роботи. З цією метою створюють максимальну кількість пошуково-рятувальних груп з тих підрозділів, що прибули на пожежу. Вони в першу чергу розкривають вікна сходових кліток та двері (люки), що ведуть до горища, щоб звільнити шляхи евакуації від диму та для зниження температури. Після цього евакуюють людей з верхніх поверхів, тому що там створюється найбільша загроза життю, перевіряють сходові майданчики та квартири з відчиненими дверима. Щоб визначити місце перебування потерпілих проводять опитування громадян, які опинилися в районі пожежі, а також тих, кого рятують.

Закриті квартири, що розташовані в дуже задимленій зоні, відмикають або потрапляють до них через вікна та балкони, ретельно перевіряючи наявність в них людей.

В залежності від обставин КГП особисто або за допомогою призначеного більш досвідченого командира припиняє паніку, що виникає. В цих умовах за допомогою гучномовного зв`язку заспокоюють людей, дають необхідні поради, визначають черговість та засоби проведення рятувальних робіт.

Людей рятують та евакуюють маршовими сходами через основні виходи, стаціонарними пожежними сходами та запасними виходами, через вікна і балкони за допомогою автодрабин та колінчатих автопідіймачів, висувних та штурмових драбин, за допомгою рятувальних вірьовок, а також виводять людей на горище або на покриття з подальшим переходом до сусідних сходових кліток, що незадимлені, і виходом з будівлі. Для евакуації людей з перших поверхів, крім основних виходів, використовують драбини-палиці, встановлені у віконних прорізах.

Під час проведення рятувальних робіт і до завершення гасіння пожежі проти входу у задимлені під`їзди виставляють пости робітників міліції, щоб ніхто, крім ланок та відділень ГДЗС, не заходив до будівлі без дозволу КГП. Це зумовлено тим, що в процесі гасіння пожежі деформуються та частково обвалюються різні конструкції, змінюються напрямки руху потоків продуктів згоряння, а при введенні стволів на гасіння відбувається інтенсивне пароутворення, яке створює загрозу людям.

Рятувальні роботи вважаються завершеними, коли всі приміщення звільнені від диму, ретельно перевірені та КГП впевнений, що всі люди, яким потрібна допомога, врятовані.

Після закінчення рятувальних робіт усі сили та засоби зосереджуються на бойових дільницях гасіння пожежі.

Під час гасіння пожеж у підвалах влаштовують бойові дільниці з гасіння, захисту та рятування людей. Бойові дільниці з гасіння влаштовують з боку сходових кліток та входів у підвали або з фасаду будівель, де розташовані віконні прорізи, що ведуть до підвалу. На першому поверсі влаштовують БД із захисту, а з фасадів будівель або на сходових клітках влаштовують БД з рятування людей.

Гасіння пожеж у підвалах, як правило, здійснюють ланки та відділення ГДЗС. Тому на пожежах організовують роботу постів безпеки (ПБ) та контрольно-перепусткових пунктів (КПП), а також створюють резерв газодимозахисників, щоб своєчасно заміняти працюючих в зонах сильного задимлення, надавати допомогу постраждалим та на випадок непередбачених обставин, що виникають в умовах гасіння.

Під час гасіння пожеж у підвалах організують роботу зв`язку, за допомогою якого забезпечується керівництво підрозділами ГДЗС та отримання від них інформації про обстановку на дільницях робіт, а також чітку організацію та проведення рятувальних робіт. Для зв`язку між відділеннями та ланками ГДЗС з ПБ використовують переговорні пристрої та переносні радіостанції, а для проведення рятувальних робіт - засоби гучномовного зв`язку.

Для забезпечення зв`язку і освітлення бойових позицій на БД під час гасіння пожеж у підвалах слід викликати підрозділи на автомобілях зв`язку та освітлення, а також технічної служби.

Під час затяжних пожеж, коли використовується значна кількість сил та заходів, влаштовують штаб пожежогасіння, призначають осіб, відповідальних за проведення рятувальних робіт, роботу ГДЗС, техніку безпеки.

Введення сил та засобів під час пожеж у підвалах здійснюється у двох напрямках. Основні сили та засоби спрямовуються до підвалу, що горить, для гасіння пожежі, і водночас частину сил та засобів вводять на захист першого, а якщо необхідно, інших (що розташовані вище) поверхів та горища. Основними шляхами введення сил та засобів на гасіння є дверні та віконні прорізи. Якщо основні виходи розташовані далеко від осередку пожежі і умови підходу до нього ускладнені, то слід робити отвори у стінах та перекриттях підвалів над місцем горіння, щоб ввести засоби гасіння.

Разом з введенням засобів на гасіння організують роботи з видаляння диму та зниження температури. З цією метою використовують димососи різної продуктивності. Їх застосовують з метою відсмоктування диму з приміщень, що задимлені, або для подачі свіжого повітря до підвалу на шляхах прямування ланок ГДЗС (рисунок 6.3). За наявністю кількох димососів їх слід використовувати одночасно для відсмоктування диму та подачі зовнішнього повітря, тобто, щоб провітрити приміщення.

Роботу димососів здійснюють тільки після закінчення рятувальних заходів та виявлення точного місця осередку пожежі, бо в протилежному випадку їх робота може ускладнити обстановку під час пожежі та сприяти її розвитку.

Для гасіння пожеж в підвалах використовують компактні і розпилені струмені води та розчинів змочувачів. Розпилені струмені застосовують також для осадження диму. Під час невеликих пожеж використовують стволи РС-50, РКС-50, а під час пожеж, що поширилися на великі площі - більш потужні, аж до лафетних.

Кількість стволів визначають виходячи з площі пожежі чи гасіння та інтенсивності подачі води для гасіння, яка дорівнює 0,1 л\(м2с) для підвалів адміністративних будівель, 0,15 л\(м2с) - для підвалів житлових будівель.

Якщо у підвалі утворилися висока температура та сильне задимлення і ланки ГДЗС не можуть проникнути до підвалу, щоб почати гасіння, то використовують повітряно-механічну піну середньої та високої кратності (рисунок 6.4). Піна добре проникає в середину приміщень, уникаючи поворотів та підйомів, витискує нагріті продукти згоряння та швидко локалізує або повністю ліквідує пожежу. Під час заповнення піною приміщення, що горить, температура у ньому швидко знижується до 40-60ОС. Піна краще заповнюватиме приміщення, якщо вона подається за потоком руху повітря. Цей факт треба ураховувати, коли організовується пінна атака. В деяких місцях підвалів може скластися замкнений об`єм, і тоді продукти згоряння заважатимуть просуванню піни. В таких випадках визначають межі цих зон та розкривають конструкції з метою видалення диму та ліквідації протитиску просуванню піни.

Після заповнення підвала піною для огляду місця пожежі та ліквідації окремих осередків горіння направляють відділення або ланки ГДЗС з водяними стволами.

На спрощення обліків слід пам`ятати, що один ГПС-600 спроможний загасити (локалізувати) пожежу в приміщенні до 120 м3, а один ГПС-2000 - за об`ємом до 400 м3, при цьому протягом облікового часу гасіння, що дорівнює 10 хв., вони витрачають піноутворювача відповідно: ГПС-600 - 216 л, ГПС-2000 - 720 л.

Для подачі повітряно-механічної піни високої кратності (кратність від 200 до 1000) використовують піногенераторні установки (ПГУ), виготовлені на базі димососів ПД-7 та ПД-30, продуктивність яких за водяним розчином піноутворювача дорівнює відповідно 150 л\хв та 360 л\хв. Нормативний час гасіння піною високої кратності приймають рівним 5 хв, а запас піноутворювача - трикратним.

Для спрощення обліків приймають, що одна ПГУ на базі димососа ПД-7 взмозі локалізувати чи загасити пожежу в приміщенні за об`ємом до 300 м3, а ПГУ на базі димососа ПД-30 - до 700 м 3.

В процесі підготовки до подачі піни на гасіння пожеж у підвалах КГП визначає об`єм приміщень, що горять, кількість ГПС або ПГУ, місця їх введення на гасіння, необхідну кількість піноутворювача з урахуванням запасу, готує ланки чи відділення ГДЗС з діючими стволами, щоб догасити окремі осередки горіння після заповнення приміщень піною.

На бойових дільницях з захисту першого та вищих поверхів над підвалами, що горять, готують діючі стволи, як правило, РС-50, РКС-50 під напором води, слідкують за місцями проходження інженерних комунікацій, повітропроводів систем вентиляції, сміттєпроводів та інших пристроїв через перекриття.

В місцях зміни кольору штукатурки, виходу диму, конструкцій, що нагрілися, роблять контрольні розкриття та проливають водою.

Евакуацію майна з перших поверхів над місцем горіння здійснюють у випадку, коли воно пошкоджено високою температурою, димом та водою, а також коли воно заважає діям пожежних підрозділів та створює додаткове навантаження на перекриття, що може призвести до їх обвалу.

В окремих випадках, коли перераховані засоби гасіння пожеж в підвалах не дають успіху, гасіння здійснюють шляхом заповнення приміщень підвалів водяною парою (підвали у виробничих будівлях, де є паросилові установки) або інертним газоом. Гарний результат під час гасіння дає використання аерозольної вуглекислоти (діоксиду вуглецю).

Під час гасіння пожеж за допомогою цих засобів необхідно подавати водяні струмені з метою охолодження несучих конструкцій підвалів, надпідвальних перекриттів; зробити герметизацію підвальних приміщень, що горять; розрахувати та ввести необхідну кількість водяної пари чи інертного газу до приміщень.

Під час гасіння пожеж у підвалах треба дотримуватися таких заходів безпеки: відключити електромережу, для чого, за необхідністю, викликати аварійну бригаду енергослужби; вимкнути газові комунікації і також викликати бригаду газоаварійної служби; за наявністю загрози для людей або у випадку, коли на пожежі працює значна кількість газодимозахисників та бойова робота з гасіння здійснюється з підвищеним ризиком для особового складу, необхідно викликати швидку медичну допомогу; забезпечити ретельне спостереження за станом конструкцій на всіх бойових дільницях; у випадку загрози обвалу конструкцій увесь особовий склад вивести з небезпечної зони; не допускати накопичення особового складу в місцях, де можливі обвали елементів будівлі, різка зміна ступеня задімлення та температури, викид нагрітих продуктів та водяної пари під час гасіння; заповнення підвалів водяною парою чи інертним газом здійснювати лише тоді, коли КГП упевнився в тому, що всі люди виведені з небезпечних зон. Можуть бути використані інші заходи безпеки, які випливають з оперативно-тактичних особливостей підвала, що горить, та з обстановки, що склалася під час його гасіння. Увесь особовий склад повинен дотримуватися заходів безпеки під час розкривання та розбирання конструкцій, а також під час виконання робіт в ізолюючих протигазах.

Гасіння пожеж на поверхах будівель. Особливості розвитку пожеж. Складовою частиною будь-якої будівлі є поверхи. Пожежі на поверхах, як правило, створюють загрозу для людей та швидкого розповсюдження вогню у горизонтальному і вертикальному напрямках. В залежності від планування поверхів будівель, наявності інженерних комунікацій, ступеня вогнестійкості конструкцій, конструктивного вирішення та місця виникнення пожежі, горіння на поверхах може бути відкритим та прихованим, а під час пожеж, що розвинулися, - одночасно відкритим і прихованим. Швидкість розповсюдження вогню залежить від фізико-хімічних властивостей горючих речовин та матеріалів, вага яких на поверхах досягає 50-100 кг\м2 та високої щільності їх завантаження. Так, щільність розташування меблів та устаткування в житлових квартирах має межі 40-50% площі кімнат, а в адміністративних будівлях може бути вищою. При секційному плануванні поверхів горіння меблями та перегородками розповсюджується із швидкістю 0,5 - 1,5 м\хв та нерідко обмежується однією квартирою чи секцією, особливо у будівлях 1-П ст. вогнестійкості (мал.6.5). Під час продовження горіння вогонь проникає до сусідніх секцій, поверхи, на горище та до підвалу через дверні прорізи, балкони, вікна, сходові клітки та інші отвори.

Під час пожежі у будівлях з коридорним плануванням вогонь швидко розповсюджується на всьому поверсі, створюється задимлення коридорів, вестибюлів та сходових кліток (рисунок 6.6). Лінійна швидкість розповсюдження вогню на коридорах досягає 4-5 м\хв.

Особливо небезпечним є приховане розповсюдження вогню в порожнинах будівельних конструкцій, вентиляційних каналах, шахтах тощо. В таких умовах вогонь швидко та одночасно розповсюджується у горизонтальному напрямку в порожнинах перекриттів, а також вертикально в порожнинах несучих перегородок, каналами систем вентиляції, сміттєпроводів та іншими комунікаціями. Продукти згоряння швидко заповнюють приміщення, з`являються на значному видаленні від осередку горіння, утруднюють розвідку пожежі, швидке визначення місця пожежі та бойові дії з її гасіння. Під час прихованого горіння швидко руйнується несуча здібність конструкцій будівлі, що тягне за собою їх обвалення та розповсюдження вогню до суміжних приміщень, поверхів, що розташовані вище, і на горище. Під час проникання горіння до вентиляційних каналів та шахт вогонь швидко охоплює їх поверхню, розповсюджується на поверхах та горищі, а також запалює спалимі конструкції перекриттів і перегородок, що прилягають до них.

У будівлях з підвісним перекриттям розповсюдження вогню проходить більш інтенсивно завдяки великій кількості спалимого матеріалу та припливу свіжого повітря. Нерідко несучі конструкції таких перекриттів виготовляються з металу, тому що вони під впливом тепла швидко деформуються та обвалюються.

Бойові дії з гасіння пожеж. Під час гасіння пожеж на поверхах цивільних будівель головним завданням є негайне визначення наявності людей в приміщеннях, що горять, і в задимлених зонах та надання їм допомоги, а також запобігання розповсюдження вогню на поверхах в різних напрямках. Після прибуття на пожежу за зовнішніми ознаками пожежі та даними, що одержані від громадян, уточнюють місця перебування людей в небезпечних зонах, визначають найкоротші шляхи їх евакуаці та найбільш раціональні засоби їх рятування. Відомості про відсутність людей у приміщеннях, що горять, та задимлених зонах, отримані від громадян, КГП повинен уточнити, ретельно їх перевірити.

Після прибуття на пожежу з зовнішнього вигляду будівлі визначають: її поверховість; на якому поверсі відбувається горіння; приблизні розміри пожежі; можливість розповсюдження вогню через балкони та віконні прорізи на верхні поверхи; розміщення сходових кліток та які з них ведуть до місця пожежі; напрямок і силу вітру та ін. На поверсі, що горить, визначають місце горіння, що саме горить та площу пожежі, шляхи найбільш інтенсивного поширення вогню, ступінь задимлення та напрямки його розповсюдження, конструктивні особливості будівлі, наявність порожнин у конструкціях, систем вентиляції, сміттєпроводів, прорізів у стінах та перекриттях, за допомогою яких вогонь розповсюджується до сусідніх приміщень та на суміжні поверхи.

На поверхах, що розташовані нижче і вище, та на горищах під час розвідки визначають: стан перекриттів над та під місцем горіння, їх конструктивні особливості; наявність пустотних перегородок; вертикальних вентиляційних шахт та каналів; місця проходження сміттєпроводів та інженерних комунікацій. Ознаками прихованих осередків горіння в таких умовах є: вихід диму з-під плінтусів, через тріщини в штукатурці, вентиляційні грати систем вентиляції, завантажувальні люки сміттєпроводів та в інших місцях, а також зміна кольору штукатурки, нагріті поверхні конструкцій та характерний шум горіння в конструкціях. У випадку виявлення ознак горіння в порожнинах конструкцій та системах вентиляції розвідку ведуть на усіх поверхах, що розташовані вище, та горищі, а також на усіх поверхах, що розташовані нижче, та у підвалі.

Під час розвідки з метою припинення швидкого розповсюдження вогню порожнинами та повітропроводами роблять їх розкривання і одночасно подають воду або піну для гасіння прихованих осередків горіння. У розвідці також визначають необхідність, шляхи та засоби евакуації майна, вживають заходи щодо відключення електричних і газових мереж та видалення диму.

Якщо під час пожежі задимлюється більша частина будівлі або в приміщеннях залишилися люди, розвідку проводять за допомогою кількох груп газодимозахисників у різних, найбільш доцільних напрямках. Під час розвідки у приміщеннях з найбільш явними ознаками горіння розвідувальні групи беруть з собою стволи під напором води.

Пожежі на поверхах ведуть до швидкого їх задимлення та розповсюдження продуктів згоряння на шляхах евакуації. Тому в багатьох випадках це зумовлює негайну евакуацію та рятування людей не тільки з поверхів, що горять, але й з усієї будівлі. За таких умов евакуацію людей здійснюють в першу чергу з тих місць на поверхах, де склалася найбільша загроза для людей, а потім з тих поверхів, що розташовані вище, а за необхідністю, з нижчих поверхів. У приміщеннях, що горять, відшукують людей, в першу чергу, біля входів, віконних прорізів та балконів, у ванних кімнатах, ліжках, а дітей - під ліжками, у шафах, кутках та інших місцях. Після прибуття на пожежу КГП повинен не допустити виникнення паніки, а у випадку, коли це все-таки трапилося, негайно і рішуче її припинити.

З цією метою необхідно використовувати усі основні сили та засоби підрозділів, що прибули на пожежу, на проведення рятувальних робіт, а якщо необхідно, викликати додаткові підрозділи на основних та спеціальних машинах (автодрабинах, колінчатих автопідіймачах та ін.). У випадку виникнення паніки людей заспокоюють, а до найбільш небезпечних місць паніки направляють пожежних для рятувальних робіт. Якщо склалася загроза часткового або повного обвалення перекриттів, необхідно евакуювати людей з усіх поверхів, що розташовані нижче, та суміжних секцій будівлі, а також ретельно перевірити усі небезпечні місця.

Щоб оперативно та чітко керувати підрозділами під час гасіння пожеж, що розвилися, КГП створює бойові дільниці з рятування людей, гасіння пожежі та захисту частини будівлі, що не горить. Кількість таких дільниць він визначає виходячи з обстановки, що склалася на пожежі. Бойові дільниці з гасіння створюють на поверхах, що горять, з боку сходових кліток у будівлях з коридорним плануванням, а в будівлях з секційним плануванням - у секціях, що горять.

На поверхах, що розташовані вище, на горищі, нижчому поверсі, а також у секціях, сусідніх з тими, що горять, створюють бойові дільниці з захисту, призначають їх керівників та виділяють необхідні сили і засоби для виконання бойових завдань. Під час великих пожеж КГП створює штаб пожежогасіння.

Для гасіння пожеж на поверхах використовують воду, розчини змочувачів, рідше - повітряно-механічну піну різної кратності. Щоб їх подати, як правило, використовують стволи РКС-50, РС-50, а для піни - ГПС-200 та ГПС-600.

Під час розвинених пожеж, особливо у будівлях Ш-У ступеня вогнестійкості, використовують більш міцні стволи.

Ефективним є використання розпилених та тонкорозпилених струменів води і води зі змочувачами, а також піни середньої та високої кратності. Інтенсивність подачі води на гасіння пожеж на поверхах адміністративних та житлових будівель приймають рівною: для будівель 1-Ш ступеня вогнестійкості - 0,06 л\(м2с); 1У ступеня вогнестійкості - 0,1 л\(м2с), для У ступеня вогнестійкості - 0,15 л\(м2с).

Використання води зі змочувачами дозволяє зменшити інтенсивність її подачі приблизно у 1,5 рази. На гасіння пожеж в окремих важкодоступних місцях: коморах, вентиляційних шахтах, сміттєпроводах тощо - з успіхом використовують повітряно-механічну піну середньої кратності.

Щоб подати стволи та піногенератори, в першу чергу використовують основні входи до сходових кліток, стаціонарні пожежні сходи та сухотруби, а також вводять їх через вікна та балкони пожежними сходами, автодрабинами, колінчатими автопідіймачами та за допомогою рятувальних вірьовок. Прокладку магістральних та робочих ліній в середині будівель здійснюють використовуючи гумові та латексні рукави.

Під час горіння на одному або кількох поверхах стволи вводять на поверх, що горить, для гасіння, а резервні стволи - на поверхи, що розташовані вище і нижче, для захисту. У будівлях, особливо Ш-У ступеня вогнестійкості, де є порожнинні конструкції із спалимих матеріалів, а також де вогонь може розповсюдитись вентиляційними каналами, шахтами та сміттєпроводами стволи вводять на поверх (поверхи), що горить, для гасіння, а на усі нижчі та вищі поверхи та на горище - на захист.

Якщо на поверсі, що горить, вогнем охоплено кілька приміщень, то гасіння треба здійснювати у всіх приміщеннях разом, а коли сил та засобів недостатньо, то гасіння ведуть послідовно, починаючи з крайніх приміщень, що горять, і просуваючись до центру горіння.

У будівлях з секційним плануванням поверхів, особливо у будівлях Ш-У ступеня вогнестійкості, резервні стволи для захисту вводять з боку сходових кліток секцій, що не горять, до приміщень, розташованих поруч з тими, які горять. В деяких випадках, щоб потрапити до осередку пожежі окремих приміщень, можна розкривати міжквартирні перегородки. Під час пожеж, що розвилися, якщо горить декілька приміщень і вогонь розповсюджується балконами, гарний ефект дають водяні струмені, які подаються за допомогою автодрабин та автопідіймачів.

Одночасно з гасінням сходові клітки, коридори та приміщення звільняють від диму, розкриваючи вікна, двері, люки у перекриттях, а в окремих випадках застосовують димососи. Розкривання вікон та дверей, щоб випустити дим, доцільно проводити з підвітряного боку будівлі, тому що при незначному вітрові з цього боку утворюється розрідження повітря, яке сприяє видаленню диму та провітрюванню приміщень.

Вживають заходи щодо захисту матеріальних цінностей від води, яка може додатково завдати шкоди.

Під час гасіння треба своєчасно перекривати стволи або виводити струмені води через вікна та балкони надвір, не допускають роботу стволів “за димом”, матеріальні цінності слід закривати брезентом, плівками та іншими водонепроникненими матеріалами.

Під час рятування людей та гасіння пожеж на поверхах, як правило, використовують ланки та відділення ГДЗС.

Заходи техніки безпеки під час гасіння пожеж на поверхах такі ж самі, як і під час гасіння пожеж у підвалах.

Гасіння пожеж на горищах. Особливості розвитку пожеж. Приміщення горищ обмежуються горищними перекриттями та дахом. Вони бувають неспалимими (настили із залізобетонних панелей та ін.), важкоспалимі (виконані з металевих та дерев`яних конструкцій, відштукатурені з неспалимим або важкоспалимим утеплювачем) та спалимі. За своєю конструкцією вони бувають підвісні та непідвісні. Несучими конструкціями підвісних перекриттів є дерев`яні, металеві або залізобетонні ферми, що спираються на стіни та колони, що несуть навантаження, до нижнього поясу яких кріпиться підвісне перекриття. В умовах пожеж такі перекриття надто нестійкі і можуть швидко обвалитися. Несучими елементами непідвісних перекриттів є балки та ригелі, що спираються на зовнішні і внутрішні стіни та колони або на залізобетонні панелі перекриття. Такі горищні перекриття в умовах пожеж більш стійкі і загальне їх обвалення на пожежах спостерігається дуже рідко, трапляється лише часткове їх обвалення.

Дахи горищних приміщень бувають односхилі, двосхилі та чотирисхилі. Їх несучі конструкції: крокви, ферми та ін. виготовляються з деревини, металу або залізобетону. Покрівля виготовляється по дерев`яних латах з рулонних матеріалів (толь, рубероїд), шиферу (азбоцементних листів) або з листової покрівельної сталі.

Горищні приміщення мають велику кількість спалимих матеріалів, а саме: конструкції, покрівля, утеплювач, теплоізоляція системи опалення та ін. Вони нерідко поділяються на окремі відсіки протипожежними та капітальними стінами.

В житлових будівлях старого будування на горищах інколи влаштовують житлові приміщення (мансарди), в яких огороджувальні конструкції виконані з дерева та мають значні порожнини.

В горищних приміщеннях розташовують вентиляційні та спонукальні камери, повітрозбірники, вентиляційні канали та камери очистки і вентиляції сміттєпроводів, які з`єднують поверхи з горищами. Горища мають обмежену кількість входів та слабке освітлення. Нерідкими є випадки, коли не кожна сходова клітка має вихід до горища.

Під час горіння горищних перекриттів швидкість розповсюдження вогню в початковий період незначна, вогонь розповсюджується як відкрито конструкціями, так і приховано порожнинами важкоспалимих та спалимих перекриттів. В таких умовах стається сильне задимлення горища, а також складається безпосередня загроза розповсюдження вогню на поверхи, що розташовані нижче, та на дахові конструкції. В цих випадках трапляється обвалення перекриттів над окремими приміщеннями.

Швидкість розповсюдження вогню під час горіння дахових конструкцій та спалимих покрівель може сягати 15 м\хв та більше, особливо якщо сильний вітер.

Процесу розповсюдження вогню сприяють також великі об`єми горищ, наявність відкритих спалимих покрівель та хороша їх вентиляція. Під час горіння спалимих покрівель вогонь швидко розповсюджується як покрівлею, так і на сусідні будівлі та споруди.

Якщо разом горять горищні перекриття та дахові конструкції, то вогонь розповсюджується вздовж гребеня даху та карнизів і переходить системами вентиляції, сміттєпроводами, через люки в перекриттях та у місцях проходження інженерних комунікацій на поверхи, що розташовані нижче. Таким чином складаються умови для швидкого обвалення перекриттів, особливо підвісних.

Пожежі на мансардах горищ характеризуються швидким розповсюдженням вогню порожнинами конструкцій на всі приміщення та швидко створюють таким чином велику загрозу людям.

Бойові дії з гасіння пожеж. Розвідку пожежі на горищах проводять із зовнішнього боку будівлі, безпосередньо на горищах та на поверхах, що розташовані нижче.

Після прибуття на пожежу КГП ззовні визначає: місце горіння за зовнішніми ознаками пожежі; шляхи проникання на горище до місця пожежі; наявність та доцільність використання пожежних драбин; наявність слухових вікон та сухотрубів; місця установки пожежних драбин, автодрабин та колінчатих автопідіймачів; розташування протипожежних стін; необхідність захисту сусідніх відсіків горища, сусідніх будівель і споруд та ін. Місце горіння приблизно визначають за рухом диму та язиків полум`я, взимку - за таненням снігу та іншими ознаками. Під час розвідки на горищах уточнюють їх конструкційні особливості, вид горищного перекриття, місця проходження протипожежних та капітальних стін і наявність в них прорізів, ступінь загрози від вогню вентиляційним та спонукальним камерам, можливість розповсюдження вогню ними на поверхи, місця прихованого розповсюдження вогню конструкціями, можливість обвалення горищних перекриттів та покрівель, а також найбільш доцільні шляхи вводу засобів гасіння. В будівлях, що мають декілька входів до горища, розвідку ведуть одночасно у двох та більше напрямках. Водночас з розвідкою на горищі здійснюють перевірку поверху під місцем горіння, де визначають місця можливого розповсюдження вогню на поверхи, а також необхідність евакуації та захисту майна.

З метою проникнення розвідгруп до горищ, в першу чергу, використовують маршові сходи, що мають виходи до горища, а також стаціонарні пожежні драбини, висувні драбини, автодрабини та автопідіймачі.

Під час пожежі на горищах, що розвилися, утворюються бойові дільниці з боку сходових кліток та на даху будівлі. В деяких випадках вони можуть утворюватися на горищі з боку сусідніх відсіків або протипожежних перешкод.

Основним завданням бойових дільниць на верхніх поверхах є гасіння пожеж у перекриттях, а також запобігання розповсюдження вогню на всі поверхи, що розташовані нижче, та захист майна від води.

Перші стволи на гасіння пожежі вводять сходовими клітками через входи до горища. Одночасно подають стволи до верхніх поверхів для захисту, а потім стаціонарними висувними пожежними драбинами, автодрабинами через слухові вікна на гасіння та до місць розкриття покрівлі. При наявності спалимої покрівлі стволи також подають на дах.

Для гасіння пожеж на горищах використовують компактні і розпилені струмені води та розчинів змочувачів із стволів РСК-50 і РС-50, а під час розвинених пожеж застосовують стволи РС-70. Кількість стволів для гасіння визначають в залежності від площі гасіння та нормативної інтенсивності подачі води, яка дорівнює 0,1 л\(м2с) - для горищ адміністративних будівель, а для житлових будівель - 0,15 л\(м2с). Для гасіння також з успіхом використовують і піну середньої кратності.

Під час гасіння проводять роботи щодо боротьби з димом та високою температурою шляхом розкривання та розбирання дахів, а також розкривають їх, щоб ввести стволи на гасіння (рисунок 6.7). За допомогою розкривання і розбирання конструкцій роблять розриви в спалимих покрівлях на шляхах розповсюдження вогню. Щоб випустити дим та знизити температуру покрівлю розкривають на гребені з підвітряного боку поблизу осередку горіння з таким розрахунком, щоб площа розкриття була не менше чим у 2 раза більша за сумарну площу відкритих слухових вікон. В таких умовах через слухові вікна проникає свіже повітря і можна через них вводити стволи на гасіння осередку пожежі.

Щоб ввести стволи на гасіння через дах, покрівлю розкривають ближче до карниза з навітряного боку, недалеко від місця горіння, причому висота від горищного перекриття до покрівлі повинна бути такою, щоб ствольщик міг би самостійно вийти з горища на покрівлю будівлі. Площа розкриття для вводу стволів складає 1,5-2 м2.

При великій протяжності горища та недостатній кількості сил та засобів для гасіння в окремих випадках роблять розрив у покрівлі на шляху розповсюдження вогню завширшки 1-2 м поперек будівлі. На частині покрівлі, що не горить, зосереджують необхідну кількість сил та засобів для її захисту.

Під час пожеж на мансардах в першу чергу розкривають покрівлю, що дозволяє швидко визволити приміщення від диму та високої температури.

Горищні перекриття розкривають, як правило, знизу з приміщень верхнього поверху. При цьому треба слідкувати за тим, щоб не порушити несучі конструкції перекриття.

В процесі гасіння пожеж на горищах треба дотримуватися правил безпеки: не допускати накопичення особового складу на дільницях можливого обвалення конструкцій; не дозволяти знаходитися та пересуватися особовому складові конструкціями, що провисли та підгоріли; надійно закріплювати рукавні лінії; страхувати особовий склад під час робіт на покрівлі за допомогою рятувальних мотузок; під час роботи на крутих та обмерзлих дахах використовувати штурмові драбини, страхуючи особовий склад; навислі та нестійкі конструкції, крокви, димові труби звалювати до безпечних місць; місця скидання конструкцій обгорожувати і виставляти пости для попередження та ін.

Гасіння пожеж в театрально-видовищних установах.

Обстановка на пожежах. Спільною для театрально-видовищних установ є наявність в них театрально-видовищного комплексу, який вміщує сценічну частину, зал для глядачів та суміжні з ним приміщення і вестибюлі. В палацах, будинках культури та клубах додатково розташовують бібліотеки, лекційні зали, виставки, кімнати для гуртків художньої самодіяльності та інші приміщення, а в цирках - приміщення для розміщення різних тварин.

Театральні будівлі діляться на сценічну та глядацьку частини портальною (протипожежною) стіною. Демонастрація вистав здійснюється через портальний проріз, площа якого складає 200-300 м2.

У видовищних установах, де зал для глядачів вміщує 800 місць і більше, портальний проріз перекривають протипожежною завісою, щоб уникнути швидкого розповсюдженння вогню та диму до глядацької частини.

Сценічна частина театрів вміщує в себе сцену, кармани і склади декорацій та майстерні з їх виготовлення, артистичні убиральні, швейні майстерні, костюмерні та інші приміщення. Сцена складається із сценічної коробки, що має портальній проріз та прорізи до карманів і складів декорацій, трюму, планшету сцени, робітничих майданчиків, колосників та покриття. Сценічну коробку будують із неспалимих матеріалів заввишки 30-40 м і більше. Трюм розташовується під планшетом сцени і значно опускається нижче нульової відмітки. В трюмі розміщують механізми поворотних кругів, підйому чи опускання окремих ділянок планшета сцени та протипожежної завіси. Під планшетом сцени розташований пункт керування освітленням театру, який в залежності від конструкцій може мати один, два або три яруси, виконані, особливо в старих будівлях, з дерев`яних стояків та настилів. Трюм має входи з планшета сцени або засценних приміщень та сходових кліток сценічної частини, які ведуть до робочих майданчиків та колосників, а також виходи до оркестрової ями, пункту керування освітленням та суфлерську.

Планшет сцени являє собою суцільний настил з дошок та брусів, розміщений на спеціальних каркасах, які для швидкої зміни декорацій забезпечують переміщення окремих його частин (поворотний круг у центрі планшета, поворотне кільце за периметром круга, підйом та опускання окремих ділянок планшета). Під планшетом сцени прокладають електричні мережі для забезпечення вистав і в окремих його місцях влаштовують прорізи для підключення електроспоживачів. Площа планшета сцени може сягати 300-600 м2 та більше.

Для обслуговування підвісної декорації на різних рівнях сценічної коробки влаштовують робочі майданчики (галереї). Їх розташовують за периметром бокових та задніх стін у вигляді стрічкових балконів з металевих або залізобетонних несучих елементів з дерев`яними настилами. У верхній частині сценічної коробки для підйому або опускання декорацій влаштовують колосники, які являють собою настил з брусів у вигляді лат. На них кріпляться блоки та інші пристрої для маніпуляції декораціями. Виходи до галерей та колосників здійснюють зі сходових кліток, розташованих з боків сценічної коробки, які мають виходи безпосередньо надвір, а також на покриття сцени.

Покриття сцени безгорищеве, нерідко виконане із спалимих елементів. У покритті влаштовують димові люки для видаляння диму, зниження температури та зміни напрямку руху продуктів згоряння під час пожежі через портальний та інші прорізи сценічної коробки. Управління димовими люками здійснюють з планшета сцени та приміщення пожежного поста театру.

З боків сцени, а в деяких випадках - ззаду, примикають кармани для зберігання декорацій та бутафорії, які з`єднуються зі сценою дверними прорізами заввишки 6-8 м. В деяких театрах ззаду планшета сцени влаштовують сейф для зберігання підвісної декорації, який відділяється від трюму глухою неспалимою стіною.

Сценічна частина театрів має велику кількість спалимих матеріалів у вигляді дерев`яних конструкцій планшета, трюму, робочих майданчиків колосників та покриття сцени, горючої декорації та бутафорії. Кількість спалимих матеріалів у сценічній частині у середньому сягає 200-350 кг\м2.

Глядацька частина складається із залів для глядачів, фойє, гардеробів, кафе, буфетів та інших приміщень, що обслуговують глядачів. Зал для глядачів від цих приміщень відокремлюється неспалимими стінами, які мають достатню кількість основних та запасних виходів для евакуації глядачів із залу до вестибюлів або безпосередньо надвір. Перекриття над залом для глядачів, як правило, важкоспалимі, підвісні, мають складні дерев`яні або металеві ферми в горищевому приміщенні. Покрівля, частіше за все, металева по дерев`яних латах. Підлогу в залах для гладачів влаштовують з похилом у бік сцени, внаслідок чого під нею (підлогою) утворюються значні порожнини. Велику небезпеку в залах під час пожеж являють собою яруси та балкони, які виконуються, особливо в будівлях старої забудови, зі спалимих конструкцій з порожнинами. В залах для глядачів влаштовують системи припливно-витяжної вентиляції, повітряного опалення та кондиціонування повітря. Повітропроводи систем вентиляцій, особливо в старих будівлях театрів, виконані зі спалимих матеріалів і об`єднуються на горищах у повітрозбірники та шахти вентиляційних систем залів. Кількість спалимих матеріалів у залах, у вигляді конструкцій та обладнання, сягає у середньому 30-50 кг\м2.

В будівлях театрально-видовищних установ влаштовують стаціонарні системи водяного гасіння. У трюмі, на планшеті сцени, у карманах та складах декорацій і бутафорії, на робочих галереях та колосниках, в залах для глядачів, вестибюлях тощо влаштовують внутрішній пожежний водопровід. Покриття зі спалимих матеріалів над сценою, боковими карманами та складами декорацій, залом для глядачів, а також портальний проріз і прорізи до карманів захищають спринклерними та дренчерними системами. Для забезпечення стійкої роботи систем водогасіння влаштовують підземні резервуари для необхідного запасу води та встановлюють насоси-підвищувачі необхідного напору та продуктивності. В театрах на робочих майданчиках, галереях та в районі колосників можуть встановлювати стаціонарні лафетні стволи. Усі системи керування та контролю за станом і роботою автоматичних систем пожежогасіння та димовими люками виводять в окреме приміщення - пожежний пост.

Видовищні установи будують за індивідуальними проектами, тому кожна з них має свої особливості, які повинні вивчатися особовим складом пожежних підрозділів для вірної та чіткої організації гасіння пожеж, що в них виникають.

Статистика показує, що 60-70% усіх пожеж у театрах виникає на сцені. Швидкий розвиток пожеж на сцені зумовлюється значним об`ємом сцени, який складає до 20 тис. м3 і більше, наявністю великої кількості спалимих матеріалів, а також утворенням потужних конвекційних потоків повітря.

Обстановка на пожежах у сценічній частині та їх розвиток бувають різними та складними.

Якщо горіння виникає на сцені в умовах закритого портального прорізу протипожежною завісою та закритих або відсутніх димових люках, то вогонь протягом 5-10 хв. розповсюджується, як правило, на весь об`єм сцени (рисунок 6.11а). В таких умовах горіння швидко поширюється підвісними декораціями та завісами на галереї, колосники та покриття сцени, може проникати на горище залу для глядачів, до трюму, через відкриті прорізи до суміжних приміщень, а потім до залу глядачів. Лінійна швидкість розповсюдження вогню планшетом сцени сягає 3 м\хв., а угору підвісними декорациями та завісами - до 6 м\хв. При цьому в об`ємі сцени підвищується тиск повітря та продуктів згоряння до 40-60 кг\м2 та більше в порівнянні з зовнішнім, що як підтверджує практика, веде до руйнування цілісності окремих частин протипожежної завіси. В процесі пожеж на сцені швидкість вигоряння дерев`яних конструкцій, декорацій та бутафорії складає у середньому 70-80 кг\м2год., а температура в зоні горіння може сягати 1100-12000С. В умовах таких температур металоконструкції та троси підвісних декорацій швидко нагріваються і через 15 хв. після виникнення пожежі штанги та противаги підвісних декорацій можуть падати на планшет сцени, пробити його та впасти у трюми, а через 25-30 хв. можливе обвалення покриття сцени та колосників.

Мал. 57. Варіанти розвитку пожежі на сцені

(стрілками показаний напрям розповсюдження пожежі)

А — при закритому портальному отворі і димових люках;

б — при закритому портальному отворі і відкритих люках; в—при відкритому портальному отворі і закритих димових люках; г — при відкритому портальному отворі і димових люках

При відкритому отворі (протипожежна завіса піднята або відсутня) і закритих димових люках або їх відсутності (мал. 57,

В) через відкритий отвір іскри і тліючі шматки матеріалів, що згоряють, можуть викидатися в зал для глядачів. Конвекційні потоки нагрітих газів разом з полум'ям переміщаються у бік залу для глядачів, створюючи загрозу людям, перекриттю і горищному приміщенню. Практика показує, що за таких умов зал для глядачів заповнюється продуктами згоряє за 1...2 мін. Тиском в сценічній коробці, що створився, відкриваються двері, провідні із залу для глядачів у фойє, а двері, що відкриваються убік сцени, неможливо відкрити декільком людям.

При відкритих портальному отворі і димових люках (обваленні колосників і покриття над сценою) потоки продуктів згоряє спрямовуються вгору і лише невелика їх частина поступає в зал (мал. 57,

Г). На сцені і в нижній частині залу для глядачів створюється розрідження, і двері в зал закриваються (якщо вони були відкриті). Небезпека розповсюдження пожежі все ж таки є, але може бути виключений введенням стволів з боку залу для глядачів.

Якщо пожежа виникла на сцені і портальний проріз був закритий протипожежною завісою, а димові люки відкриті або покриття над сценою вже обвалилося (рисунок 6.11б), то через усі прорізи та нещільності відбувається підсмоктування повітря до об`єму сцени, яке зумовлює газовий обмін та сприяє інтенсивному горінню в сценічній коробці. В таких умовах знижується небезпека та швидкість поширення вогню та продуктів згоряння у зал для глядачів.

Якщо пожежа виникла на сцені, коли портальний проріз відкритий, а димові люки закриті (рисунок 6.11в). складається велика загроза поширення вогню та диму у зал для глядачів. Як свідчить практика, в таких умовах зал для глядачів заповнюється продуктами згоряння протягом 1-2 хв. Задимлення ярусів та лоджій буває особливо значним. Під час горіння декорацій та бутафорії, виконаних із синтетичних тканин та різних пластмас, продукти горіння містять велику кількість отруйних парів та газів, а якщо в залі для глядачів знаходяться люди, то вже через 2-3 хв. від початку інтенсивного горіння може складатися загроза їх життю. Вогонь та нагріті продукти згоряння швидко розповсюджуються у зал для глядачів та складають загрозу горищевому приміщенню і підвісному перекриттю залу для глядачів.

Якщо горіння виникло на сцені, а димові люки та портальний проріз були відкриті (рисунок 6.11г), то продукти згоряння в основному виходять через димові люки, і тільки частина їх може попадати до залу. В цих випадках нижня частина залу і сцена знаходяться під розрядженням. Потоки повітря з нього та інших прилеглих приміщень пересуваються до зони горіння і декілька знижуються, але не виключається можливість розповсюдження вогню в цих напрямках. Потоки повітря можуть бути настільки інтенсивними, що всі двері, що ведуть до сцени, можуть бути міцно ними притиснуті.

Пожежі в трюмах відрізняються тим, що вогонь інтенсивно розповсюджується дерев`яними конструкціями до планшета сцени, а через дверні прорізи проникає до оркестрової ями, на пульт керування освітленням, а потім до залу для глядачів. Розвиток пожеж у трюмах декілька подібний до розвитку у підвалах будівель, де є електрообладнання.

Під час пожеж у залах вогонь швидко розповсюджується меблями, спалимими конструкціями та складається загроза переходу вогню на підвісні перекриття і горища.

Швидкому поширенню вогню сприяють системи вентиляції, повітряного опалення та кондиціонування повітря. Лінійна швидкість розповсюдження вогню у залах для глядачів знаходиться у межах 0,8 - 1,5 м\хв.

Якщо портальний проріз відкритий, то вогонь із залу найбільш інтенсивно розповсюджується у бік сцени, тому що завжди в таких умовах існують потоки повітря у напрямку сценічної частини, а також може розповсюджуватись через відкриті дверні прорізи до інших суміжних приміщень (рисунок 6.12а).

Коли портальний проріз закритий, то вогонь та нагріті продукти згоряння найбільш інтенсивно поширюються на перекриття і системами повітроводів до горища. В таких умовах можлива швидка деформація металевих конструкцій та обвалення окремих ділянок підвісних перекриттів. Виникнення та поширення вогню у підпільному просторі викликає швидке задимлення залів для глядачів та складає умови для розповсюдження вогню вентиляційними каналами (рисунок 6.12б).

Пожежі в глядацькій частині цирків виникають та швидко поширюються внаслідок наявності великого об`єму порожнин у конструкціях амфітеатрів, трибун, ярусів. Відсутність протипожежних перепон, у більшості випадків, веде до швидкого розвитку пожеж на значній площі. В таких умовах можливе велике задимлення глядацької частини, обвалення конструкцій, приховане розповсюдження вогню системами вентиляції, повітряного опалення та кондиціонування повітря, а також порожнинами та підпільними просторами амфітеатрів, ярусів та трибун.

Під час виникнення або розповсюдження вогню в підсобних приміщеннях цирків, де розміщуються різні тварини, може відмічатися швидке їх задимлення та підвищення температури, що нерідко веде до загибелі цінних циркових тварин.

Пожежі в кінотеатрах частіше виникають в кіноапаратних. В таких умовах вогонь швидко розповсюджується кіноплівкою, конструкціями, обладнанням та системами вентиляції кіноапаратної, виділяється велика кількість шкідливих продуктів згоряння, що проникають до залу для глядачів та створюється загроза людям.

Організація гасіння та евакуації глядачів. Гасіння пожеж у видовищних установах пов`язане з необхідністю проведення рятувальних робіт, особливо під час вистав. За статистикою, приблизно 10-12% пожеж виникає під час вистав, коли в театрах знаходяться глядачі. Деякі пожежі супроводжувались масовою загибеллю людей. Це траплялося від дії отруйних речовин згоряння, високої температури, нестачі кисню, а також в результаті виникнення паніки. Тому до гасіння пожеж та рятування людей слід готуватися заздалегідь. З цією метою керівництвом видовищних установ розробляються та узгоджуються з пожежною охороною плани евакуації глядачів та інструкції для місцевої пожежної охорони і обслуговуючого персоналу, які містять інформацію про їх першочергові дії з організації гасіння та проведення евакуаційних робіт. На видовищні установи заздалегідь складають плани або картки пожежогасіння, в яких крім питань організації та особливостей гасіння пожеж докладно розробляють питання евакуації та рятування людей на пожежах. В цьому розділі дії обслуговуючого персоналу і пожежних підрозділів повинні відповідати діям, передбаченим у плані евакуації та інструкціях для обслуговуючого персоналу, що розроблені адміністрацією для даної видовищної установи, а також організації дій особового складу під час рятування людей із небезпечних зон.

Для успішної роботи під час виникнення пожеж особовий склад підрозділів, залучений для гасіння, періодично вивчає оперативно-тактичні особливості видовищної установи, а також проводить з обслуговуючим персоналом та місцевою пожежною охороною спільні тактичні заняття та навчання.

Перші дії з гасіння пожежі та евакуації людей здійснює пожежна охорона та адміністрація. Якщо пожежа виникла у сценічній частині, чергові місцевої пожежної охорони викликають пожежні підрозділи, закривають декоративну та опускають протипожежну завіси, вмикають насоси-підвищувачі, якщо потрібно, вмикають зрошення вогнезахисної завіси та прорізів у кармани, починають гасіння пожежі та організують зустріч пожежних підрозділів. Під час вистав представники адміністрації переривають видовище, вмикають повне світло, музику, відчиняють усі виходи та залучають обслуговуючий персонал згідно з розробленим планом евакуації людей. В цих умовах необхідно забезпечити якомога швидше спокійний вихід глядачів із залу та направити їх до безпечних місць.

Після прибуття на пожежу КГП одержує повідомлення про обстановку на пожежі від особи, яка його зустрічає, та організовує розвідку пожежі. Під час розвідки він першочергово визначає наявність глядачів, артистів, обслуговуючого персоналу, їх кількість, місця розташування, визначає ступінь загрози їх життю, шляхи та засоби евакуації, а також виясняє, як здійснюється евакуація глядачів. В подальшому він визначає місце горіння, шляхи та засоби поширення вогню та диму, небезпеку обвалення конструкцій та декорацій, чи опустили протипожежну завісу, увімкнули насоси-підвищувачі та стаціонарні установки пожежогасіння, чи потрібно розкривати димові люки і евакуювати декорації, бутафорію та ін.

Якщо глядачі ще не евакуйовані із залу, розвідку необхідно проводити з боку сценічної частини, починаючи з приміщення пожежного поста та, якщо необхідно, зробити розпорядження увімкнути системи пожежогасіння. Потім провести розвідку на сцені так, щоб глядачі, які знаходяться у залі, не бачили працівників пожежної охорони, тому що їх поява може викликати паніку серед глядачів.

Розвідку пожежі в районі колосників, галерей, на горищах залу для глядачів, у трюмі та задимлених приміщеннях проводять за допомогою відділень та ланок ГДЗС.

Після прибуття на місце виклику керівник гасіння пожежі повинен негайно приступити та якомога швидше організувати і провести евакуацію глядачів та вжити заходів щодо припинення серед них паніки. В цих випадках, коли евакуація глядачів уже є організованою, триває швидко та спокійно, КГП вживає заходів щодо повного виходу людей із залу та інших приміщень, використовуючи обслуговуючий персонал. Сили та засоби пожежних підрозділів, що прибули на пожежу, КГП використовує, якщо це необхідно, для рятування людей із задимлених приміщень, перевірки небезпечних місць, де можуть знаходитись люди, та для гасіння пожежі.

Якщо після прибуття на пожежу КГП встановив, що немає загрози глядачам і адміністрація не починала їх евакуацію, то основні сили та засоби він використовує для швидкої ліквідації горіння і одночасно вживає застережних заходів, щоб не викликати паніки серед глядачів.

В тих випадках, коли для глядачів, артистів, обслуговуючого персоналу склалася загроза від вогню та диму і шляхи евакуації відрізані, КГП вводить усі сили та засоби, що є, для захисту існуючих шляхів евакуації, а якщо необхідно, робить отвори в огороджуючих конструкціях для евакуації людей та використовує всі засоби для рятування людей. Першочергово евакуюють людей з галерей, балконів та інших місць, де можливе швидке задимлення та різке підвищення температури.

Якщо серед глядачів виникла паніка, КГП повинен очолити евакуацію людей, зусилля пожежних підрозділів спрямувати на організацію чіткої евакуації, розставити особовий склад на шляхах евакуації для підтримання порядку та організації спокійного виходу людей. Найбільш досвідчених працівників пожежної охорони направляють для припинення паніки та заспокоєння людей. З цією метою використовують електромегафони, гучномовний зв`язок видовищної установи та інші засоби зв`язку, а також вводять стволи для гасіння осередків горіння, що бачать глядачі. Одночасно з організацією евакуації КГП складає пошукові групи з числа газодимозахисників для перевірки задимлених приміщень, балконів, ярусів та інших місць, де можуть залишитися люди, які знепритомніли.

Бойове розгортання під час пожеж у видовищних установах завжди здійснюють так, щоб не порушити нормальну евакуацію людей, а в тих випадках, коли глядачі не знають про виникнення пожежі, дії пожежних підрозділів та пожежна техніка мають знаходитися поза їх зором. В цих умовах пожежні автомобілі встановлюють на найближчі вододжерела з боку сцени та прокладають магістральні рукавні лінії до службових входів сценічної частини. Стволи вводять через службові входи, бокові сходові клітки, що не зайняті евакуацією людей. Одночасно виділяють частину особового складу для подачі стволів від внутрішніх протипожежних кранів.

Під час бойового розгортання та подачі стволів на височінь першочергово використовують сухотруби, стаціонарні зовнішні пожежні сходи, автодрабини та колінчаті автопідіймачі.

В тих випадках, коли під час виникнення пожежі видовищна установа не працювала або після закінчення евакуації глядачів для прокладання рукавних ліній та вводу стволів на гасіння використовують основні і запасні виходи та входи.

Гасіння пожеж у сценічній частині.

Гасіння пожеж у трюмах схоже на гасіння пожеж у підвалах будівель. Для вводу вогнегасних засобів для гасіння трюмів, як правило, використовують ланки ГДЗС. Стволи на гасіння подають з бокових сходових кліток та через безпосередні входи до трюму з боку планшета сцени, а також одночасно на захист планшета, щоб не допустити розповсюдження вогню на підвісні декорації, галереї і колосники та інші суміжні приміщення. За наявністю входів до трюму з обох боків сценічної частини вогнегасні засоби подають з двох напрямків одночасно. Під час ліквідації горіння в середині трюмів стволи вводять на забезпечення збереження механізмів поворотного круга, підйому декорацій, піднімання та опускання ділянок планшета сцени, а також на захист від деформації металевих несучих каркасів. Якщо склалася загроза розповсюдження вогню на сцену, стволи вводять на захист планшета сцени, особливо над місцем горіння в трюмі, одночасно піднімають підвісні декорації угору з планшета сцени, видаляють декорації та бутафорію і розкривають його ділянки для введення вогнегасних засобів до осередків горіння.

Гасіння пожеж у трюмах ускладнюється відсутністю природного освітлення, обмеженою кількістю входів, наявністю електромереж і установок під напругою та швидким їх задимленням в умовах пожеж.

Під час гасіння пожеж у трюмах використовують воду з інтенсивністю подачі, що дорівнює 0,1 - 0,15 л\(м2с), а для гасіння розвинутих пожеж, коли трюми дуже задимлені та склалася висока температура, застосовують повітряно-механічну піну середньої кратності. Піногенератори вводять на гасіння через основні входи, а також через розкриті отвори у планшеті сцени. Кількість їх визначають аналогічно визначенню кількості під час гасіння пожеж у підвалах.

Бойові ділянки під час пожеж у трюмах організують, як правило, з протилежних боків, де подають стволи для гасіння, на планшет сцени та з боку залу для глядачів.

Рис, 58. Зразкова розстановка стволів при

Гасінні пожежі на сцені (стрілками показані місця подачі стволів)

Гасіння пожеж на планшеті сцени здійснюють за допомогою водяних струменів зі стволів РС-70 та лафетних. За відсутністю протипожежної завіси стволи вводять першочергово з боку залу для глядачів, подають стволи на захист робочих галерей, колосників та карманів сцени, а потім до трюму та суміжних приміщень. Кількість стволів для гасіння розраховують, виходячи з інтенсивності подачі води, яка дорівнює 0,2 л\(м2с). Для гасіння та захисту матерчастих декорацій доцільно використовувати водяні розчини змочувачів, які в значній мірі ефективніші за воду.

Основним завданням під час гасіння пожеж на планшеті сцени, якщо портальний проріз відкритий, є ліквідація горіння на планшеті сцени та захист залу і колосників.

Для подавання стволів на захист колосників використовують ланки та відділення газодимозахисників, які вводять стволи, як правило, РС-70 від пожежних машин боковими сходовими клітками або зовнішніми стаціонарними пожежними драбинами на робочі майданчики та галереї. За наявністю на галереях стаціонарних лафетних стволів або внутрішніх пожежних кранів їх використовують першочергово. Для захисту бокових карманів використовують водяні завіси дренчерних систем або подають стволи від внутрішніх пожежних кранів. Під час загоряння підвісних декорацій та завіс їх опускають на планшет сцени і ліквідують горіння, а ті, що не горять, піднімають угору до колосників та захищають водяними струменями. Для роботи з підвісними декораціями залучають обслуговуючий персонал або працівників місцевої пожежної охорони.

Під час гасіння пожеж на планшеті сцени в таких випадках можуть створюватися бойові ділянки з гасіння безпосередньо на планшеті з боку бокових карманів та з захисту залу для глядачів, колосників та трюму.

Якщо пожежа на планшеті сцени виникла за відсутністю протипожежної завіси та сил і засобів для її гасіння недостатньо, а в залі знаходиться багато людей, яких необхідно евакуювати, то КГП приймає рішення розкрити димові люки у покритті сцени. Коли димові люки відчинені, то різко знижується небезпека швидкого розповсюдження вогню та диму до залу, бокових карманів та інші суміжні приміщення. Димові люки доцільно також відчиняти після локалізації пожежі в процесі її догашування для видаляння диму і ліквідації прихованого горіння на сцені та в інших прилеглих приміщеннях, а також для остаточного провітрювання сценічної частини після ліквідації пожеж.

Під час виникнення пожежі на планшеті сцени, коли портальний проріз закритий протипожежною завісою, основні сили та засоби зосереджують та вводять на гасіння з боку бокових сходових кліток та карманів для гасіння декорації і на захист колосників, а також подають резервні стволи для захисту трюму та з боку залу для глядачів від внутрішніх пожежних кранів для додаткового охолодження завіси та запобігання розповсюдженню вогню до залу через оркестрову яму та пункт керування освітленням і на горище залу. Інтенсивність подачі води для охолодження протипожежної завіси має дорівнювати не менше, ніж 1 л\(м2с).

Для гасіння колосників стволи подають боковими сходовими клітками та зовнішніми стаціонарними пожежними сходами, що мають виходи на робочі майданчики та галереї, а також використовують автодрабини та колінчаті автопідіймачі. Вводять стволи на захист спалимого покриття сцени, горищевого приміщення залу для глядачів, а також на планшет сцени для догасіння завіс, що горять та падають, підвісних декорацій та частин колосників. В таких умовах першочергово використовують стаціонарно встановлені стволи та внутрішні пожежні крани на робочих майданчиках, галереях та сходових клітках. При цьому розставлення стволів має забезпечувати одночасне гасіння колосників за всією площею та захист підвісних декорацій. Для подачі стволів на планшет сцени використовують внутрішні пожежні крани, а також, якщо необхідно, стволи РС-50, РСК-50 від пожежних машин. В таких умовах з планшета сцени евакуюють усі декорації та бутафорію, а декорації та завіси, що підвішені, опускають на планшет сцени і видаляють до безпечного місця. Якщо неможливо евакуювати громіздкі меблі та бутафорію, їх захищають від води, що проливається, брезентами та іншими покривалами. Бойові ділянки на таких пожежах можуть утворювати з боку бокових сходових кліток, на планшеті сцени, на покритті та горищі залу для глядачів.

Гасіння пожеж у залі для глядачів.

Під час виникнення пожежі в залі для глядачів першочергово вводять водяні струмені до осередку горіння, щоб запобігти розповсюдженню вогню через портальний проріз на сцену та на захист горища залу, а потім на захист інших суміжних приміщень, особливо розташованих на верхніх поверхах за лоджіями та балконами. Якщо є протипожежна завіса, її негайно опускають та вводять водяні струмені для його інтенсивного охолодження. За відсутністю протипожежної завіси негайно вводять стволи РС-70 та лафетні з боку сценічної частини, щоб запобігти розповсюдженню вогню на сцену. Кількість стволів для гасіння пожежі в залі та суміжних з ним приміщеннях має бути таким, щоб забезпечити подавання води з інтенсивністю не менш 0,15 л\(м2с).

Для захисту підвісних перекриттів зі спалимих матеріалів вводять резервні стволи з балконів та ярусів, а також на горище залу. Розставлення стволів здійснюють так, щоб їх струмені могли надійно захистити будь-яку частину підвісного перекриття. До горищевого приміщення вводять переважно стволи РС-50 і РСК-50, ретельно слідкують за тим, щоб не трапилася деформація несучих конструкцій та обвалення горищевого перекриття над зоною горіння. Під час пожежі у залі для глядачів ретельно перевіряють системи вентиляції та повітряного опалення, припиняють їх роботу, а якщо необхідно, розкривають окремі ділянки повітропроводів та збірників для запобігання прихованому поширенню вогню. Якщо існує загроза розповсюдження вогню повітропроводами, їх заповнюють повітряно-механічною піною середньої кратності.

Під час горіння під підлогою залу на основних шляхах найбільш інтенсивного поширення вогню знімають та видаляють ряди крісел, розкривають підлогу та вводять, як правило, стволи РС-50, РСК-50 на гасіння та продовжують розбирання і проливання підлоги до повної ліквідації пожежі. Щоб запобігти швидкому розповсюдженню вогню в підпільних порожнинах, з успіхом використовують повітряно-механічну піну середньої кратності, якою заповнюють підпільні простори.

Для гасіння пожеж на горищах над залом для глядачів першочергово вводять розпилені та компактні струмені води зі стволів РС-50 та РСК-50 до місць найбільш інтенсивного горіння і розповсюдження вогню, а потім на покриття залу до місць його розкривання для випуску диму та зниження температури. Одночасно із гасінням подають водяні струмені на захист ферм, несучих елементів та з`єднувальних вузлів підвісних перекриттів, щоб не допускати їх деформації та обвалення. Під час гасіння пожеж у залі для глядачів бойові дільниці утворюють з боку сцени, з боків залу, з боку суміжних приміщень та на горищі.

Евакуацію людей та гасіння пожеж у будинках культури та клубах здійснюють таким же чином, як і в театрах, де немає протипожежної завіси. Разом з тим, під час пожеж у будинках культури та клубах люди можуть знаходитися не тільки у залах для глядачів, але і в читацьких залах бібліотек, виставочних залах та приміщеннях, де розташовані різні гуртки тощо. Тому під час пожеж КГП має організувати евакуацію людей не тільки з залу для глядачів, але й виділити частину сил та засобів для видаляння людей з цих приміщень.

Під час виникнення пожеж у цирках організують евакуацію не тільки глядачів, а якщо це необхідно, і циркових тварин. Коли на місці пожежі зосереджена достатня кількість сил та засобів евакуацію глядачів і тварин організують одночасно, якщо є загроза їх життю. За нестачею сил та засобів спочатку евакуюють глядачів, а потім - тварин. Якщо немає очевидної загрози тваринам, КГП може починати гасіння пожежі, а усі прорізи, що ведуть до місць розташування тварин, зачинити та ущільнити, а якщо необхідно, ввести стволи на їх захист так, щоб до них не потрапляли продукти горіння. На пожежах у цирках під час вистав особливо швидко може виникнути загроза людям внаслідок того, що горіння в глядацькій частині швидко поширюється на евакуаційні виходи. Наявність серед глядачів великої кількості дітей збільшує труднощі в організації та проведенні їх евакуації.

Гасіння пожеж у видовищній частині здійснюють за допомогою струменів води із стволів РС-70 та лафетних. Першочергово стволи подають на захист шляхів евакуації. Для гасіння та захисту підбаневого обладнання стволи піднімають на верхні частини трибун, яруси та балкони. До закінчення евакуації глядачів стволи вводять через службові входи та з боку підсобних приміщень цирку. В процесі гасіння пожеж у видовищній частині проводять розкриття конструкцій та повітропроводів, щоб не допустити швидкого розповсюдження вогню порожнинами конструкцій та на покриття.

Якщо на пожежі склалася очевидна загроза від вогню та диму цирковим тваринам, КГП має ввести достатню кількість стволів на стримання поширення вогню до закінчення їх евакуації. Евакуацію тварин, як правило, здійснюють у клітках та інших пристосуваннях артисти та обслуговуючий персонал цирку надвір до безпечних місць. Якщо є необхідність прискорення евакуації, КГП може виділити частину особового складу.

Під час гасіння пожеж у залах для глядачів кінотеатрів стволи РС-70 та РС-50 вводять через службові входи з боку вестибюлів. Глядачів евакуюють у двох напрямках: із залу через евакуаційні виходи безпосередньо надвір, а глядачів, що чекають наступного сеансу, - з вестибюлів та інших приміщень через основні входи кінотеатру.

Під час гасіння пожеж у видовищних установах особовий склад пожежних підрозділів має суворо дотримуватися правил техніки безпеки. На крупних та складних пожежах КГП може призначити та включити до складу штабу пожежогасінняя відповідального за техніку безпеки з числа начскладу. Він повинен суворо слідкувати, щоб особовий склад, що працює на висоті, надійно страхувався та дотримувався застережних заходів. Робота з гасіння та рятування людей у дуже задимлених приміщеннях має здійснюватися ланками та відділеннями ГДЗС, які повинні бути проінструктовані про заходи техніки безпеки та суворо їх дотримуватися, не допускаючи роботи особового складу без ізолюючих протигазів у задимлених приміщеннях. Під час роботи особового складу на планшеті сцени, у глядацькій частині цирків, у трюмах та інших місцях запобігати нещасним випадкам від падіння підвісних декорацій та їх противаг, які у випадках обривання можуть пробивати планшет сцени та падати до трюму, а також від обвалення частин колосників, люстр, підбаневих пристроїв у цирках та ін. Якщо склалася загроза обвалення колосників, покриттів сцени, підвісних перекриттів залів тощо, необхідно своєчасно вивести особовий склад до безпечних місць. Місця конструкцій, що обвалилися, люки та місця, де розкривався планшет сцени, позиції робіт на горищі освітлюють прожекторами, а якщо необхідно, виставляють пости з числа пожежних для попередження про небезпеку.

Начальники бойових дільниць та командири на позиціях робіт мають постійно слідкувати за поведінкою конструкцій, повідомляти про небезпеку та вживати необхідні заходи безпеки. Під час гасіння пожеж необхідно вимикати електричні мережі та установки, не зосереджувати людей на підвісних перекриттях підгорілих конструкцій, ділянках покриттів та інших місцях можливого обвалення.

Приклад. Пожежа виникла на сцені театру при електрогазозварювальних роботах. Спочатку зажевріла оксамитова завіса, потім вогонь розповсюдився вгору по декорації. Спроба робітників сцени згасити пожежу виявилася безуспішною; розгубившися, вони не ввели в дію дренчерну систему, а також не опустили на планшет декорацію, що зажевріла.

До прибуття на пожежу перших підрозділів (двох караулів у складі автонасоса і двох автоцистерн) з вікон над колосниковій зоною виходив густий дим і були видні відблиски полум'я. З вікон третього поверху закулісної частини робітники просили про допомоги.

Перший РТП (начальник караулу) відразу почав порятунок людей. Для цього були встановлено три висувні сходи, по яких робітники були врятовані в короткий термін. Одночасно на захист складів закулісної частини театру по стаціонарним сходам було подано чотири стовбури (по два стовбури А і б). До прибуття на пожежу додаткових сил (висланих по першому повідомленню про пожежу) вогонь створював загрозу залу для глядачів, кишеням сцени і горищному приміщенню.

Начальник ОПО, прийнявши керівництво гасінням пожежі, розпорядився включити дренчерну систему, відкрити димові люки і прокласти до будівлі театру додатково десять магістральних рукавних ліній. Начальнику тилу було наказало спільно з черговим водопровідником збільшити натиск в сіті, а енергетикам — відключити силову і освітлювальну проводки театру.

Для розвідки були створено чотири групи, що дало можливість в короткий термін з'ясувати обстановку на пожежі. РТП, узагальнивши дані розвідки і оцінивши обстановку, організував п'ять бойових ділянок. Перший (вирішальний напрям) — зал для глядачів. На цій ділянці було подано три стовбури А. Рукавные лінії прокладалися через фойє і бічні дверні отвори (щоб уникнути травмування пожежників у разі падіння люстри і ліпних прикрас з горищного перекриття залу). Особовий склад через велику концентрацію диму і високої температури працював в КІПах. Друга бойова ділянка — колосники, костюмерний і декоративний склади. Ділянці додано три Стволи А і два Стволи Б. На колосники Стволи швидко подали по автосходам. Третя бойова ділянка — велика кишеня сцени і права сторона робочих майданчиків (три Стволи А). Четвертий — мала кишеня сцени і ліва сторона робочих майданчиків (три Стволи А і один Стволи Би).

На сходових клітках у виходів на робочі майданчики особовий склад працював також в Кіпах. П'ята бойова ділянка — горищне приміщення залу для глядачів (один Стволів А і два Стволи б).

Мал. 59. Розстановка стовбурів при гасінні Пожежі На сцені

Всього на гасіння було подано дванадцять Стволів А і п'ять стволів Б (мал. 59).

Виробничі приміщення, склади і артистичні кімнати; г-сцена. 3 - малый кишеня; 4- велика кишеня; 5 - глядацькийй вал; у фойє: 7 - вестибюль; БУ-1...БУ-4 — бойові ділянки

Пожежу ліквідовували успішно. Згоріла лише підвісна декорація і частина устаткування сцени.

Були і недоліки. Так, бойовий розрахунок ДПД театру не привів в дію стаціонарні і первинні засоби гасіння, не опустив на планшет підвісну декорацію, що зажевріла. Перший РТП не провів розвідку, не вживши заходів до відкриття димових люків і повторив помилки робітників і ДПД.

Наступним РПТ помилки були виправлені, але відкрити димові люки вже не вдалося через деформацію тяги і противаг. В результаті для випуску диму із залу для глядачів, кишень сцени і інших приміщень довелося розкривати армовані стекла у вікнах стін на рівні колосників.

Гасіння пожеж на обіектах автомобільного транспорту

Пожежно-тактична характеристика. Під об’єктами автомобільного транспорту маються на увазі автомобільні парки (автобази), з при сущими їм будівлями й приміщеннями (гараж, майстерні й ін.), й безпосередньо автотранспорт, тобто автомобілі і трактори з двигунами внутрішнього згоряння.

Розрізняють парки легкових й вантажних автомобілів, автобусів, автомобілів спеціального призначення, тракторів й т. д.

До складу авто паркового господарства входять: гаражі; ремонтні цехи (механічний, електротехнічний, кузні, столярні, малярні, вулканізаційні й ін.); склади горючого, гуми й авто деталей; побутові приміщення, контори й т. д.

Гаражі — це звичайні одноповерхові будівлі, висотою до 20 М. В останні роки стали будувати й багатоповерхові гаражі. Стени й, підлоги їх, як правило, роблять з несгораемих чи важкоосгораемих матеріалів. Покриття влаштовують сгораемі, по стальним чи дерев’яним фермам, спираючись на ряди колони, розташованим на відстані 6—7 М. У покриттях бувають світлові фонарі. У приміщеннях для стоянки й ремонту автомобілів улаштовують приточно-витяжну вентиляцію. Деякі гаражі вміщують десятки й навіть сотні автомобілів і мають площу у декілька тисяч квадратних метрів (рис. 131).

Гараж має декілька в'їздних воріт. Автомобілі встановлюють лініями з розривами (з бокових сторін) у 0,5 М й між передньої й задньої сторонами— в 1 м.

Автомобілі заправляють при повернені їх з рейсу, слідовно бензинові баки автомобілів завжди заповнені пальною рідиною. Для того щоб можна було швидко евакуйовувати автомобілі, ключі від них залишають у розподільних щитках. У гаражах завжди є чергові водії.

Ремонтні бази для автомобілів й складу влаштовують в самостійних відсіках в окремих від гаражів будівлях. У них розміщають малярні, столярні, кузні цехи (майстерні), а також різного роду пристрою для промивки легко займистими рідинами окремих частин ремонтуємих автомобілів, котрі представляють серйозну пожежну небезпеку.

Будинок бензо-маслозаправних станцій, як правило, розташованих на ділянках окремих від гаражів й ремонтних баз. Ці будівлі будують з несгораемих матеріалів, і з погляду пожежної небезпеки розглядають як звичайні сховища легкозаймистих рідин. Однак буває, що склади олій розміщені в підвальних приміщеннях гаража. ЛВЖ зберігають у цистернах чи бочках. Аварійні ємності для спуска ЛВЖ у випадку пожежі не влаштовують.

Автопарки (автобази), як правило, розміщають на окремих загороджених територіях. Але нерідко крупні гаражі знаходяться в першому поверсі жилих будинків чи будівлях іншого призначення. На території парків влаштовують мощені дороги, водопровід. Зв'язок здійснюється за допомогою телефонів. У крупних автопарках й базах маються пожежно-сторожова охорона й протипожежні формування з робітників й службовців.

На випадок пожежі заздалегідь розробляється план евакуації автомобілів. Робітників й службовців гаражів та ремонтних баз під час пожежі залучають для того, щоб вони евакуйовували автомобілі, обладнання й пальне, допомагали гасити пожежу.

В гаражах автопарків й автобаз зосереджують велику кількість автомобілів на порівняно невеликій площі і отже, велика кількість пальних матеріалів.. У місцях стоянки й ремонту автомобілів можуть зосереджуватись горючі пари й гази. Наявність ЛЗР сприяє не тільки розвитку горіння й поширенню пожежі, але й виникненню вибухів.

Конструктивне оформлення гаражів у виді суцільних приміщень площею в декілька тисяч метрів, наявність сгораемих покриттів великого числа автомобілів, заправлених бензином і олією, сприяють розвитку пожежі й поширенню горіння на великі площі протягом декількох хвилин.

Пожежа в гаражі може поширитися каїк по конструкціям, так й. по автомобілях. У тому випадку, якщо горять бензин, олія, гума, у вогнищі пожежі може виникнути дуже висока температура. Значна висота гаража й неограниченний доступ свіжого повітря до вогнищ горіння сприяють виникненню сильних потоків повітря й розвитку горіння в покритті й інших місцях. Від температури металевих ферм покриття можуть деформуватися протягом 15—20 хв. з початку розвитку пожежі.

Пожежі в сховищах техніки супроводяться швидким розповсюдженням вогню, високою температурою і сильною дымообразованием.

При гасінні пожеж в парках необхідно:

- основні сили і засоби зосереджувати усередині будівель з подачею стовбурів «А», на покриття подавати стовбури «Б» і проводити розбирання покриття на шляхах розповсюдження вогню;

- одночасно з гасінням будівлі подавати стовбури на захист техніки, попереджати вибухи бензобаків; при необхідності застосовувати пінні засоби гасіння;

- організувати і забезпечити евакуацію техніки з приміщень своїм ходом, за допомогою чергових тягачів і уручну;

- прокладати магістральні і робочі рукавні лінії так, щоб не заважати евакуацію техніки.

При пожежах в парках техніки з боєприпасами діяти з дотриманням вимог безпеки, як при пожежах на складах вибухових речовин і боєприпасів.

Особливості гасіння пожежі в гаражі. На гасіння пожежі, що розвилася, у гаражі треба відразу ж зосереджувати значну кількість пожежних підрозділів з потужними насосами й пінними засобами.

При пожежі в гаражі розвідка наряду з іншими свідченнями повинна установити:

Кількість автомобілів, що знаходяться в угражаемій зоні, необхідність й можливість їх евакуації (наявність водійського складу, свободні площі для евакуйованих автомобілів й ін.);

Конструктивні особливості будинку, зокрема: а) характер покриття й наявність загрози для нього; б) планування приміщень; в) кількість й розташування виходів й в’їздів; г) наявність місцевих засобів пожежегасіння.

У залежності від місця виникнення пожежі вона може протікати по-різному й вимагає різноманітних способів гасіння.

1. Коли горять автомобілі і створюється загроза переходу вогню на спалиме покриття, пожежу гасять піною чи розпиленими водяними струменями, а покриття захищають водяними струменями зі стволів «А». Евакуюють автомобілі.

2. Коли горить горюче покриття й створюється загроза переходу вогню на автомобілі, його гасять водяними струменями стволів «А», А при необхідності — лафетними стволами. Металеві ферми зрошують водою, попереджаючи цим їхню деформацію й обрушення покриття. На покриті організують бойовий участок для розбирання його на шляхах розповсюдження вогню й гасіння водними струменями «Б». Евакуюють автомобілі.

3. Коли горять автомобілі й покриття на великій площі та гасять їх водяними струменями стволів «А» чи лафетними стволами. При необхідності застосовують піну. Евакуюють автомобілі. РТП намагаються запобігти обвалення покриття. Зверху покриття гасять водяними стволами «Б». Автомобілі у всіх випадках евакуюють по заздалегідь складеному плану.

Якщо автомашин у гаражі мало, інтервали між ними більші й будинок незгораємий, то в окремих випадках можна автомобілі й не видаляти.

РТП установлює способи й порядок евакуації в залежності від наявності водійського складу, стану автомашин (у ремонті, на ходу й т. д.), кількості й розташування виїзних воріт, ступеня розвитку пожежі. Керує евакуацією місцева адміністрація.

Евакуація автомобілів може вироблятися своїм ходом, буксируванням другими автомобілями чи вручну. Як правило, евакуюють у першу чергу ті автомобілі, котрим створена безпосередня загроза. Евакуація автомобілів, у котрих зняті колеса, виробляється в останню чергу й тільки при наявності тракторів чи тягачів з відповідними засобами буксировки (ланцюга, троса). Необхідно стежити за тим, щоб автомобілі не були повалені й тим самим не загородили би шляху для евакуації й бойового розгортання. Усе, що може затрудить рух автомобілів, повинне бути прибране.

Черговість евакуації визначає РТП разом з адміністрацією. Евакуйовані автомобілі розставляють так, щоб вони не заважали бойовій роботі підрозділів (рис. 132).

У процесі гасінь пожежі в гаражі під спостереженням держать окружающі його ремонтно-складскі об’єкти. РТП особливо піклується про надійний захист сховищ бензину й масел. Серйозної увага РТП й інші командири приділяють техніці безпеки. Враховуючи можливість вибухів баків з пальним як на горищах, так і не палаючих автомобілях, вони забезпечують охолодження останніх. Ретельно ведеться спостереження за процесом евакуації автомобілів й за станом покриття. У випадку появлення ознак деформації ферм, людей відводять у безпечні місця.

Гасіння окремого автомобіля. Найчастіше в автомобілі загоряється двигун; його вимикають, перекривають бензопровід, відкривають капот й вогнище горіння гасять компактним струменем води, піною, вуглекислим газом чи снігом, кошмою й т. д. Слід попередити перехід вогню на кабіну, бензобак й кузов.

Якщо горить не тільки двигун, але й бензин, розлитий під автомобілем, то спочатку гасять розлитий бензин, а потім самий автомобіль. Доцільно автомобіль перемістити чи вперед назад від, місця, де пролитий бензин.

У тому випадку, коли вогнем охоплений весь автомобіль, його гасять водою чи піною, причому, у першу чергу, ліквідують пламенное горіння в місці розташування бензинового бака (у деяких автомобілях бак розташований у кабіні, під сидінням шофера).

Гасіння пожеж на об'єктах зберігання та переробки деревини

Обстановка пожеж на об 'єктах зберігання деревини. На деревообробних підприємствах можуть бути склади круглої та розпиляної деревини, відкритого зберігання тріск та тирси, а також балансової деревини та дров.

Круглу деревину зберігають сухим або вологим способом. Під час сухого зберігання колоди укладають у штабелі на прокладках, при цьому повітря вільно проникає у його середину» штабель добре вентилюється і деревина висихає по всьому штабелю. Сухе зберігання колод являє більшу пожежну небезпеку у порівнянні з вологим способом зберігання. Під час вологого зберігання колоди з корою на них компактно укладають в штабелі. Ширина штабеля дорівнює довжині колоди, довжина його під час сухого зберігання буває до 200 м, під час вологого — до 400 м, а висота, залежно від навантажувально-розвантажувальних механізмів, досягає 14 м. Штабелі колод під час вологого зберігання групують у квартали, площею до 4,5 га. Відстані між штабелями не нормуються (мал. 7.6),

Розпиляна деревина зберігається у штабелях, розміри яких можуть бути різними, залежно від довжини дощок або брусів — 6 х 6 х 6 м, або 12 х 12 х 12 м. Укладку розпиляної деревини у штабелі здійснюють пакетним або колодязєвидним способами, які мають повітряні канали, що сприяють хорошій вентиляції і швидкому розповсюдженню вогню кількість щільної деревини в одному штабелі, залежно від його розмірів, може бути від 60 до 450 м3. Штабелі об'єднують у групи, що складаються з 6-12 штабелів, площа яких не повинна бути більше 1200 м2. У свою чергу, групи штабелів розпиляної деревини об'єднують у квартали, які за площею повинні бути не більш як 4,5 га. Відстані між штабелями у групах не нормуються і бувають 1,5 - 2 м, а між групами штабелів, для робочих проїздів, вони дорівнюють 10 м, а в інших випадках — 5 м (мал.77).

Тріски і тирсу на відкритих складах зберігають у купах, об'єм яких не нормується. Форма куп кругла або прямокутна, висотою не більше ЗО м, а ширина або їх діаметр — не більше 90 м. Відстань між повздовжніми боками прямокутних куп висотою до 20 м складає 3О м, між торцевими їх боками та між круглими купами — 20 м, а розриви для куп висотою від 20 до ЗО м складають відповідно 50 та 35 м.

Балансову деревину, осмол та дрова зберігають у купах прямокутної або круглої форми висотою до 14 м або 3О м. Об'єм у купах щільної деревини висотою до 14 м та ЗО м відповідно складає 50 та 250 тис. м3, а ширина прямокутних або діаметр круглих куп буває відповідно 50 та 90 м. Відстані між торцевими боками прямокутних куп та між круглими Купами приймають при висоті 14—15 м, а при 30м—20 м, а між повздовжніми боками прямокутних куп відповідно 25 та ЗО м (мал. 7.8).

Протипожежне водопостачання складів зберігання деревини здійснюється за допомогою протипожежних водопроводів низького та високого тиску, а також шляхом спорудження пожежних водоймищ місткістю не менше 200м3 кожний щоб у короткий час можна було подати на гасіння значну кількість води.

На складах відкритого зберігання трісок, тирси та балансової деревини будують кільцеві протипожежні водопроводи високого тиску з витратою води не менше 60 л/с, для гасіння куп висотою до 20 м передбачають переносні лафетні стволи, а для куп висотою до ЗО м встановлюють стаціонарні лафетні стволи на спеціальних вишках. На території великих складів зберігання деревини влаштовують електричну пожежну сигналізацію, з'єднану з приміщенням пожежної охорони об'єкта.

Шляхи на складах зберігання деревини можуть бути не об лаштовані, якими важко проїзд жати пожежним машинам, часто на них утворюються завали із деревини під час навантажувально-розвантажувальних робіт.

Пожежі на складах зберігання деревини мають наступні характерні особливості: великі швидкості розповсюдження вогню штабелями; потужне теплове випромінювання від полум'я штабелів, що горять; масовий розліт трісок, кори, головешок, що горять, у конвекційних потоках територією складу на значні відстані; значна швидкість припливу свіжого повітря у зону пожежі; велика масова швидкість вигоряння деревини та ін.

Лінійну швидкість розповсюдження фронта полум'я показано у табл. 7.2, а залежність її від швидкості вітру та вологості деревини наведено на мал. 7.9. Пожежі на складах деревини швидко розповсюджуються площею і, як правило, охоплюють великі площі і тривають багато часу. Час розвитку та гасіння пожеж у великій мірі залежить від площі, яка охоплена вогнем, питомої ваги завантаження

Деревиною, що сягає до 500-1000 кг/м2, та швидкості її вигоряння. Залежно від вологості деревини, способу укладки штабелів та швидкості вітру вигоряння штабелів може продовжуватись від 2 до 10 годин і більше. Якщо підрозділи прибувають на пожежу не своєчасно або їх перші дії з гасіння неправильні, то пожежа приймає великі розміри і може продовжуватись декілька десятків годин. Відомі випадки, коли пожежі на складах деревини на протязі двох годин охоплювали площі до ЗО тис. м2 і більше, швидкість росту площі пожежі на них досягала 2750 м2\хв, а на складах колод —40-50 м2\хв. Висота полум'я під час зведення штабелів розпиляної деревини може досягати 30м.

При значному вітрі полум'я нахиляється і може перекривати розриви між штабелями до 10м і більше, а при сильному вітрі — до 25 м, що створюють між групами штабелів та кварталами, що сприяв швидкому розповсюдженню вогню. Теплова радіація полум'я значно ускладнює бойові дії з гасіння пожеж. Інтенсивність випромінювання на відстані 30-40 м досягає 500-1050 Вт/м2, що відповідає тепловому бар'єру витривалості для людини. Тому, щоб підійти до штабелів під час гасіння пожежі ближче цих відстаней, особовому складові необхідно використовувати засоби теплового захисту. Однією з основних особливостей пожеж на складах деревини є розліт трісок, що горять, кори та іскор і виникнення нових осередків пожеж на значній відстані від основної пожежі. З практики відомі випадки,

Коли пожежі виникали від трісок та головешок, що горять, у поселеннях та на виробничих підприємствах на відстані 500-800 м від місця основної пожежі. Обвалення штабелів та розколення круглої деревини зумовлює створення великої кількості іскор, трісок і кори, що горять, а також перекриття розривів між штабелями.

Гасіння пожеж на складах деревини. Гасіння пожеж на складах деревини здійснюють водою, водою з різними домішками, які підвищують її ефективність (бішофіт, змочувачі, загушувачі та ін.), що дозволяє скоротити витрати води на гасіння на 30-50%, а також повітряно-механічну, швидко твердіючу та інші піни. Піни більше використовують для захисту сусідніх штабелів від теплової радіації полум'я. При недостатній кількості сил та засобів для гасіння у практиці застосовувались вибухові речовини для створення розривів, щоб затримати швидке розповсюдження фронту полум'я. Інтенсивність подачі води для гасіння та захисту (локалізації) показано у табл. 7.3.

Для гасіння та захисту використовують потужні водяні струмені із стволів РС-70 без насадків, переносні та пересувні лафетні стволи (ПЛС-60), а також лафетні стволи, встановлені на, пожежних машинах. Перші підрозділи що прибули на пожежу, встановлюють пожежні машини на найближчі вододжерела і подають стволи РС-70 без насадок у місця найбільш інтенсивного розповсюдження вогню. При наявності стаціонарних лафетних стволів їх вводять на гасіння у першу чергу. В процесі зосередження достатньої кількості сил та засобів для гасіння подають переносні лафетні стволи або стаціонарно встановлені на пожежних автомобілях. На великих лісоскладах використовують спеціальну пожежну техніку із стаціонарними лафетними стволами та великими ємностями для води (10-20 м3), виготовлену на базі танків, а при розташуванні лісоскладів на берегах річок та озер — пожежні катери та кораблі. На захист штабелів, які розташовані поруч з тими, що горять, використовують повітряно-механічну піну низької та середньої кратності, а також високо стійку піну на основі бентоніта та швидко твердіючу піну на основі карбамідоформ альдегідної смоли. В цих умовах пожежі водяні стволи вводять на гасіння і одночасно подають піну на захист сусідніх штабелів, що не горять. Основними межами локалізації пожежі на шляхах розповсюдження вогню, як свідчить практика, доцільно визначати-протипожежні розриви 25 і більше метрів, на яких зосереджують основні сили та засоби.

Під час гасіння штабелів розпиляної деревини струмені води необхідно подавати у верхню їх частину, щоб швидше збити полум'я та знизити небезпеку розповсюдження вогню на сусідні штабелі. Після ліквідації сильного полум'я здійснюють гасіння пожежі у середині штабелю - для цього використовують спеціальні плоскі стволи (перфоровані сплющені стальні труби довжиною 4-6 м із з'єднувальною рукавною головкою), стволи-розпилювачі та здійснюють їх розбирання і догашування. Для розбирання штабелів залучають робітників та транспортні засоби підприємства.

Гасіння куп балансової деревини, дров, трісок та подрібленої деревини здійснюють, за периметром лафетними стволами або стволами РС-70. Для підіймання стволів на висоту для більш ефективної їх роботи використовують навантажувально-розвантажувальні механізми, автодрабини та колінчаті автопідіймачі. Після ліквідації інтенсивного горіння здійснюють гасіння розпиленими і компактними струменями та розбирають купи вручну або за допомогою навантажувально-розвантажувальних механізмів.

На великих пожежах КГП створює штаб пожежегасіння та групу тилу. Бойові дільниці, як правило, створюють за периметром пожежі, у першу чергу на основних шляхах розповсюдження вогню. Їх кількість визначають із розрахунку: одну бойову дільницю на групу штабелів, а під час розвинених пожеж — на декілька груп або квартал. В цих умовах бойові дільниці можуть об'єднувати у бойові сектори (4-6 БД).

Для захисту частини складів деревини, що не горить, промислових будинків та поселень, розташованих близько до пожежі від розлітання трісок, кори та інших частин деревини, що горять, створюють бойові дільниці, для роботи на яких залучають робітників, населення, формування цивільної оборони з первинними засобами пожежегасіння. При можливості на ці БД виділяють пожежні автоцистерни або пристосовані автоцистерни для гасіння, заправлені водою.

На великих пожежах КГП призначає із начальницького складу відповідального за дотримання техніки безпеки. Він повинен забезпечувати тепловий захист особового складу, який виконує бойові дії у зонах підвищених температур. Для цього використовують теплозахисні костюми, пожежні каски із захисними щитками, ватяний одяг, змочений водою, розпилені струмені води, дерев'яні щитки та ін. Він також визначає шляхи відходу стольників та виводу пожежної техніки на випадок утворення вогневих вихорів та великої кількості іскор, трісок та кори, що горять і падають на них, а також встановлює та оголошує умовні сигнали для відступу та проводить інструктажі особового складу. Особовий склад, який виконує бойові дії зверху на штабелях та купах, необхідно страхувати рятувальними мотузками, запобігати провалам людей, а також своєчасно міняти під час роботи у зонах підвищених температур.

Обстановка пожеж на об'єктах переробки деревини. Деревообробні підприємства, залежно від їх виробів, можна об'єднати в такі основні групи; лісопильні, столярно-меблеві, клеево - листової деревини та переробки відходів деревини. Великі лісопромислові комплекси у своєму складі можуть мати усі ці виробництва, а також виробництва целюлози, кормових дріжджів, скіпідару, каучуку, хлору , та багатьох інших речовин і матеріалів.

Сучасні деревообробні підприємства розміщують на окремих територіях. Вони мають розвантажувально - навантажувальні майданчики із залізничними під'їздами, де розташовують склади круглої деревини та склади готових виробів. Задаткові склади можуть розташовуватись на берегах річок та озер, по яких сплавляють круглу деревину на підприємство. Технологічний процес переробки деревини може бути різноманітним і складатися з багатьох загальних операцій. Колоди деревини після очищення надходять до лісопильних цехів, де їх розпилюють на дошки або бруски.

Після цього їх висушують або виготовляють з них заготовки для деталей. Деталі надходять до складальних цехів або відділень, де з них виготовляють необхідні вироби. Після складання вироби направляють на обробку та пофарбування.

Більшість деревообробних комбінатів мають цехи з виготовлення дерево - стружкових та деревоволокнистих плит, в яких установлені бункери для подрібненої деревини, змішувальні камери конвеєри для формування плит, етажерки з металевими піддонами, заповненими подрібненою деревиною, що оброблена клеєм, парові преси та інше обладнання. Деякі підприємства мають інші цехи з виробництва фанери, шпони, паркету тощо.

Основні та допоміжні цехи деревопереробних підприємств та склади готових виробів розміщують, як правило, а одно-або двоповерхових будівлях різного ступеню вогнестійкості. Висота будівель буває від 10 до 16 м, а площа їх, залежно від ступеню вогнестійкості, може досягати декількох тисяч квадратних метрів і більше.

Сировина, заготовки та готові вироби на деревопереробних підприємствах у середині цехів переміщуються за допомогою конвеєрів, монорейкових транспортерів та безрейкового транспорту. Будівлі цехів мають розвинені системи вентиляції, пиловсмоктувальних установок, систем пневмотранспорту, повітряного опалення та інші, швидкість руху повітря яких сягає до 10 м/с.

В цехах складання, шліфування та обробки пожежна небезпека зумовлюється не тільки наявністю великої кількості сухих виробів та заготовок з деревини, а й застосуванням в них горючих клейових складів, лаків, фарб та розчинників.

У процесі обробки та шліфування сухої і твердої деревини виділяється велика кількість органічного пилу. Під впливом рухомих механізмів станків та повітряних потоків він переходить у завислий стан, а потім осідає на конструкціях цехів та технологічному обладнанні. Пил деревини малої фракції (до 100 мк) може утворювати з повітрям вибухові суміші, нижня межа займання яких становить 12-25г/м3.

На комбінатах по виготовленню меблів в значних обсягах застосовують сучасні матеріали, такі як паперово-шаруваті пластики, полімерні плівки, пластмаси, поліпропілен, пінополістирол, пінополіуретан та ряд інших.

Лісопильні цехи розміщують у двоповерхових будівлях або в одноповерхових з підвалами перші поверхи або підвали яких пристосовують для збирання тирси трісок та кори під час розпилювання круглої деревини. З цих приміщень тирсу системами пневмотранспорту подають до циклонів та бункерів цехів з виготовлення дерево¬стружкових та дерево - волокнистих плит або на склади утилізації (мал. 7.10)

Пожежонебезпечними ділянками та цехами деревообробних підприємств є сушильні камери, в яких висушують деревину струмом високої частоти (мал. 7.11), нагрітими газами (мал. 7.12), водяною парою, інфрачервоним випромінюванням. а також петролатумні сушилки. За режимом роботи усі сушильні камери можна поділити на дві групи: періодичної та безперервної дії (мал. 7.1З). Ширину камери періодичної сушки розраховують на один-два штабеля або пакета розпиленої деревини. Камери безперервної сушки являють собою коридор, по ширині якого розміщують один-два штабеля або пакета, які поступають з одного його кінця. висушуються під час пересування на візках і видаляються з протилежного кінця.

Для гасіння пожеж на підприємствах по переробці деревини будують господарсько-протипожежні водопроводи. У цехах, залежно від Їх пожежної небезпеки, влаштовують внутрішні протипожежні водопроводи, спринклерні та дренчерні системи, а в сушильних камерах — системи парового або газового гасіння. Крім цього, для гасіння пожеж будують пожежні водойми, а також використовують водні басейни для замочування і миття колод та природні вододжерела, біля яких розташовуються підприємства.

Завантаження горючими матеріалами різних цехів деревопереробних підприємств неоднакове. У цехах та відділеннях столярного складання воно досягає 50 кг/м2, машинного складання та склеювання деталей — 150 кг/м2, фанерного виробництва — 140-160 кг/м2, у заготовчих та станочних — 200 кг/м2, а в сушильних камерах ще більше.

Питома швидкість вигоряння деревини досягає 50 кг/м2год,. а фанери —до 80 кг/м2г.

У будинках цехів IV-V ступенів вогнестійкості шляхами розповсюдження вогню можуть бути не тільки заготовки та вироби з деревини, а й сухі дерев'яні конструкції будівель та різне обладнання. Тому лінійна швидкість розповсюдження вогню у цих цехах досягає 5 м/хв та більше. У лісопильних цехах III ступеню вогнестійкості вона досягає 1,0-1,5 м/хв,

У сушильно-заготівельних, середній швидкість розповсюдження вогню дорівнює 1,3 м/хв, у цехах по виробництву фанери вона буває від 0,8 до 1,5 м/хв, а в інших цехах та відділеннях — до 1 м/хв. Під час виникнення пожежі у лісопильних цехах вогонь швидко розповсюджується не тільки у середині цеху, а й проникає на перший поверх або у підвал, а потім системами пнемо транспорту може розповсюджуватись у циклони, та бункери для складання тирси й трісок, тому що рух повітря у системах досягає до 15-16 м/с. На сучасних підприємствах відходи деревини у вигляді тирси та стружки з лісопильних та інших цехів можуть подаватись на циклони і у бункери цехів з виготовлення дерево - стружкових та дерево¬волокнистих плит, що сприяє швидкому розповсюдженню вогню у ці цехи системами пневмотранспорту.

Найбільш пожеженебезпечними на деревопереробних підприємствах є сушильні камери, обробні цехи, відділення фарбування та ін.

Особливості розвитку пожеж у сушильних камерах зумовлюються значною її кількістю, вільним доступом повітря, яке подається системами вентиляції, наявністю різного електрообладнання та нагрітих поверхонь, иа яких осідають відходи деревини. У газових камерах висушування деревини пожежі виникають не тільки у камерах, а й у відділеннях топки. Петролатумні ванни для висушування деревини можуть бути з паровим, вогневим або електронним підігріванням. Під час пожеж у них може горіти не тільки деревина, а й петролатумні, який являє собою суміш парафінів та церезинів з високов'язким очищеним мастилом, яке одержують під час переробки нафти. Під час горіння петролатума можливі його викиди та розливи. У процесі сушки деревини у камерах висушування інфрачервоним випромінюванням під час перебоїв подачі повітря внаслідок термічного її розкладання можуть створюватись вибухонебезпечні суміші і виникати вибухи. На деревопереробних підприємствах у цехах знаходиться велика кількість сухої деревини, тому вогонь у них розповсюджується інтенсивно, приміщення швидко заповнюються продуктами згоряння і створюється висока температура. Під час зовнішніх пожеж будівель, що збудовані із спалимих матеріалів, вогонь може розповсюджуватись на сусідні будівлі, споруди, склади лісоматеріалів внаслідок великого теплового випромінювання, потужних конвекційних потоків, а також розлітання іскор, трісок, кори, що горять та розлітаються на значні відстані від місця пожежі,

Гасіння пожеж на об 'єктах переробки деревини. Гасіння, пожеж на цих підприємствах характерне залученням великої кількості підрозділів пожежної охорони, а також їх завчасно підготовки до успішного гасіння пожеж.

Керівник гасіння пожежі, який першим прибуває на пожежу, повинен негайно організувати розвідку місця пожежі у декількох напрямках та визначити мету і завдання кожній розвідувальній групі. На великих підприємствах та складах деревини розвідку здійснюють на транспортних засобах. Підчас розвідки пожеж у цехах та відділеннях необхідно враховувати наявність у зоні, де виникло горіння, систем вентиляції, пневматичного транспорту, галерей, трансформаторів, технологічних отворів та інших комунікацій і негайно їх зупиняти, якщо вони знаходяться у робочому режимі. Для цього залучають обслуговуючий персонал. У процесі розвідки треба визначити: планування цеху, відділення або споруди; місце найбільш інтенсивного горіння та основні шляхи розповсюдження вогню; можливість поширення вогню системами вентиляції, пневмотранспорту, місцевого видалення відходів деревини через технологічні отвори та комунікації в сусідні приміщення цехів, на циклони і в бункери для відходів деревини; напрямок та силу вітру, а також можливість розлітання іскор, трісок, кори, що горять, територією підприємства, спалимими будівлями та складами; місця, де знаходяться фарби, лаки, розчинники, полімерні матеріали та пластики; наявність та можливість використання для гасіння стаціонарних систем, а також необхідність відключення автоматичних систем пожежегасіння, які спрацювали та ін. Все обладнання, конвеєри системи у зоні пожежі повинні бути зупинені. У розвідці визначають необхідність та черговість евакуації готових виробів, заготовок, лаків, фарб та інших матеріалів, а також яку кількість обслуговуючого персоналу та які транспортні засоби можна використовувати для цієї роботи. Визначають рубежі локалізації пожеж на лісоскладах, а також можливість протипожежного водозабезпечення та ін.

Гасіння пожеж на об'єктах деревообробної промисловості та лісоскладах, як правило, потребує забезпечення безперебійної подачі великих обсягів води. В цих умовах найбільш потужні пожежні машини доцільно установлювати на вододжерела, що можуть забезпечити великі витрати води (кільцеві водопровідні мережі, природні або збудовані водойми з великими запасами води). Від цих машин

Необхідно зразу прокладати дві магістральні лінії з рукавів великих діаметрів (150, 110, 89, 77 мм), щоб можна було швидко нарощувати фактичну витрату води для гасіння пожежі. При наявності у гарнізоні у першу чергу необхідно застосовувати пожежні насосні станції (ПН-110), насосно-рукавні автомобілі АНР) та рукавні автомобілі для механізованого прокладання магістральних рукавних ліній. Магістральні рукавні лінії прокладають найкоротшими шляхами до позицій локалізації та інших місць на пожежах, де необхідно подавати воду на гасіння та захист. Для гасіння та захисту використовують стволи РС-70, стволи А із знятими насадками та лафетні переносні стволи. Необхідно також враховувати, щоб рукавні лінії, по можливості, не заважали проїзду транспортних засобів, евакуації матеріальних цінностей, не прокладались через шляхи залізничного транспорту, якими подається деревина на підприємство, лісопильні цехи та сушильні камери. Під час забирання води пожежними машинами із басейнів замочування та миття колод необхідно захищати всмоктувальні лінії від попадання у них трісок, кори та іншого сміття.

Організація управління силами та засобами на пожежах. Гасіння пожеж на об'єктах деревопереробної промисловості вимагає швидкого вводу на гасіння значних витрат вогнегасних речовин. Це зумовлює необхідність визначення та подачі, при виникненні пожеж на цих об'єктах, підвищених номерів виклику пожежних підрозділів. Прибувши на пожежу КГП негайно організує роботу тилу та штабу пожежегасіння. Для забезпечення безперебійної подачі води на пожежу, відімкнення від водопровідної мережі окремих об'єктів з метою підвищення у ній тиску та збільшення витрат води для гасіння, ввімкнення насосів-підвищувачів тиску та інших робіт до складу групи тилу включають керівника або чергового водопровідної служби, а також - членів добровільних протипожежних формувань для регулювання руху транспорту у місцях переїздів через рукавні магістральні лінії та контролю за їх роботою. Для проведення консультацій, залучення транспортних засобів та механізмів підприємства для роботи на пожежі, а також робітників та службовців до складу штабу пожежегасіння включають відповідальних керівників об'єкта.

В міру того як пожежні підрозділи прибувають на пожежу їх направляють на бойові ділянки. Залежно від обстановки пожежі на підприємствах деревообробної промисловості бойові ділянки створюють: по гасінню — за, фронтом або периметром пожежі; по захисту — з боку сусідніх цехів та відділень, на покриттях цехів, що горять. Резервні стволи можуть вводити, на захист циклонів та бункерів для відходів деревини цехів з виготовлення деревостружкових та деревоволокнистих плит. Під час відкритого горіння створюють бойові дільниці на сусідніх будинках та спорудах, складах розпиляної і круглої деревини, а при необхідності, — ще й пости та пересувні групи для гасіння іскор, трісок, кори, що розлітаються і горять, та запобігання розповсюдження вогню від теплової радіації. При необхідності, КГП на пожежі може призначити відповідальних осіб за роботу зв'язку та техніку безпеки.

Гасіння пожеж в лісопильних цехах. Під час виникнення пожеж в цехах негайно зупиняють увесь технологічний процес виробництва та вводять стволи у двох напрямках: безпосередньо до осередку горіння, якщо він знаходиться в (приміщеннях цеху, та на захист першого поверху або підвалу, розташованого під пилорамою, а при наявності спалимого покриття— і на покрівлю. Одночасно з гасінням необхідно вводити розпилені струмені води для захисту обладнання і особливо пилорам, щоб в умовах високої температури не деформувались. Якщо вогонь розповсюджується системами пневмотранспорту, стволи РС-50подають до циклонів та накопичувачів відходів деревини, а щоб горіння не розповсюджувалось повітропроводами вводять, з найвищого місця струмені води і промивають їх.

Для гасіння пожеж на першому поверсі або в підвалі використовують стволи-розпилювачі, а при. наявності високої температури та задимлення застосовують, повітряно-механічну піну середньої кратності. Піну подають у такій кількості, щоб вона швидко накопичувалася та перекривала рівень матеріалів, що горять, на висоту не менше 0,5 м. Одночасно з подачею піни вводять стволи на захист цеху та систем пневмотранспорту.

У процесі гасіння пожеж організують евакуацію розпиляної деревини за ходом технологічного процесу. Для цього використовують цеховий транспорт, а потім транспортні засоби підприємства.

Під час гасіння пожеж у похилих галереях подачі трісок, кори, стружки та інших відходів деревини негайно зупиняють роботу транспортерів та з допомогою ланок ГДЗС вводять стволи в її верхню частину, щоб запобігти розповсюдженню вогню у будинки або споруди та одночасно подають стволи знизу галереї і по. мірі гасіння вогню пересуваються до її верхньої частини.

Гасіння пожеж в сушильних цехах та камерах. Гасіння пожеж у високочастотних сушильних камерах може здійснюватись двома способами. Перший спосіб полягає у тому, що після відключення подачі електричного струму для гасіння пакетів деревини застосовують розпилені струмені води. Гарний ефект гасіння дає застосування ручних стволів з турбінними розпилювачами НРТ-5 та НРТ-10. Після введення стволів на гасіння та ліквідації інтенсивного горіння візки з пакетами деревини видаляють із сушильних камер та гасять їх на вільних майданчиках. Другий спосіб полягає в розбавленні повітря у середині камери та знищенні концентрації кисню в її об'ємі негорючими парами та газами. Для цього у сушильних камерах влаштовують стаціонарні системи гасіння водяним паром або вуглекислим газом одночасно з введенням вогнегасячих речовин у сушильні камери, що горять, здійснюють бойове розгортання пожежних підрозділів та подають водяні стволи-розпилювачі до цих камер, а потім приступають до видалення візків з пакетами деревини та їх гасіння. Гасіння пожеж в електрощитових та генераторних приміщеннях, якщо горить високочастотне електрообладнання під напругою, здійснюють вуглекислим газом або водою, дотримуючись відповідних вимог техніки безпеки.

Гасіння пожеж у газових сушилках здійснюють так, як і у високочастотних. Основними вогнегасними речовинами є вода та розчини змочувачів у вигляді компактних та розпилених струменів. Підчас гасіння пожеж у топочних відділеннях сушилок, що працюють на рідинному паливі, доцільно використовувати повітряно-механічну піну низької або середньої кратності. Подавати водяні струмені на нагріті поверхні топок не допускається.

У парових сушилках гасіння пожеж здійснюють стаціонарними системами паро гасіння, потім камери розвантажують, пакети деревини розбирають та проливають водою.

Гасіння пожеж на поточних лініях фарбування та сушки. Під час виникнення пожеж у відділеннях фарбування необхідно негайно відключити поточні лінії та систему вентиляції. Гасіння лаків та фарб у фарбувальних ваннах здійснюється повітряно-механічною піною середньої кратності або розпиленою водою. Гасіння пожеж в обсягах сушильних камер проводять водяними компактними та розпиленими струменями, а при складних температурних умовах Їх заповнюють піною середньої кратності, а потім гасять окремі осередки за допомогою ланок ГДЗС. Одночасно т гасінням вводять стволи для захисту готової продукції та деталей, а також організують їх евакуацію у безпечні місця. Також вводять водяні струмені для захисту навантажених конструкцій, транспортерів та іншого технологічного обладнання.

У зв'язку з тим, що гасіння пожеж на підприємствах переробки деревини являє собою складний процес і обстановка пожежі у ході гасіння може різко змінюватися, КГП повинен передбачити необхідний резерв сил та засобів, необхідний для вирішення задач, що виникають раптово.

При пожежі у виробничих будівлях можливі:

- швидке розповсюдження вогню і продуктів горіння по всіх приміщеннях як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямах, через отвори між приміщеннями і в перекриттях, по вентиляційних системах, а також по устаткуванню і іншим будівельним конструкціям;

- вибухи паро-, пыле - і газоповітряних сумішей, що супроводяться руйнуванням будівель.

При гасінні пожежі у виробничих будівлях необхідно:

- з'ясувати загрозу пожежі людям, шляхи і способи їх рятування;

- встановити наявність і характеристику пожароопасних речовин і матеріалів, а також речовин, які могут' викликати вибухи і отруєння, визначити способи їх захисту і евакуації;

- встановити наявність стаціонарних засобів гасіння пожежі і можливість їх використовування;

- запобігти розповсюдженню вогню в сусідні приміщення через отвори в стінах і перекриттях, а також по вентиляційних каналах і інших виробничих пристроях;

- застосовувати засоби гасіння, враховуючи характер і властивості матеріалів і речовин, що горять;

- забезпечити захист агрегатів, сировини, напівфабрикатів і готової продукції від вогню і води;

- спостерігати за станом перекриттів (покриттів), що згоряють, а у разі перехода. на їх вогню одночасно з подачею стовбурів проводити їх розкриття;

- знеструмити за допомогою технічного персоналу електроустановки в зоні пожежі;

- організувати евакуацію цінних приладів, устаткування, напівфабрикатів і готової продукції.

При гасінні пожежі в приміщеннях виробничих будівель з наявністю горючих рідин або пилу (малярні і деревообробні цехи і т. п.) необхідно додатково:

- не допускати протягів, сприяючих швидкому утворенню пыле - і паровоздушных сумішей;

- не направляти компактні струмені в місця скупчення пилу (пил, що горить, гасити струменем, що розпиляв).

При гасінні пожежі в малярних цехах застосовувати піну і воду, що розпиляла, тим самим запобігаючи можливості розповсюдження вогню по витяжній вентиляції і переходу вогню на рас ходные комори лаків, фарб і розчинників.

При гасінні пожежі в деревообробних цехах застосовувати компактні струмені, запобігаючи розповсюдженню пожежі по витяжній вентиляції на пиломатеріали і устаткування.

При гасінні пожежі в мотороиспытательных цехах обеспечить захист від вогню стендів з двигунами, запобігаючи переходу вогню на витратні баки з пальним, а при необхідності провести злив пального з витратних баків в аварійну місткість, якщо це не було зроблено до прибуття пожежного наряду.

Гасіння пожеж в сховищах військового і медичного майна

В сховищах військового і медичного майна сосре. доточені вироби і матеріали, вимагаючі застосування різних засобів і способів гасіння залежно від властивостей цих матеріалів.

При гасінні пожеж в сховищах військового майна необхідно:

- встановити місця знаходження найцінніших і пожароопасных матеріалів (виробів), визначивши засоби гасіння і способи їх застосування;

- за наявності речовин і матеріалів, що викликають вибухи, спалахи, викид полум'я і отруєння, необхідно передбачити захист особового складу пожежного наряду;

- організувати захист ствольщиків від дії температури і опіків;

- в місцях зберігання речового майна і інших волоконних матеріалів застосовувати водні розчини змочувачів у вигляді струменів, що розпиляли;

- жири і масла, що горять, гасити повітряно-механічною піною, водою або піском, що розпиляла;

- за наявності в сховищі, що горить, майна (речовин), попадання води на яке неприпустимо (карбід кальцію, лужні метали, радіоелектронне устаткування, прилади і т. п.), проводити гасіння сухим піском, порошками, углекислотными, фреоновими вогнегасниками;

- вживати заходів до евакуації майна, при необхідності працювати в засобах захисту органів дихання.

При гасінні пожеж в місцях зберігання медичного майна необхідно:

- гасіння спиртів, спиртних настоянок і ефірів проводити струменями, що розпиляли, з одночасним охолоджуванням водою сусідніх місткостей;

- в місцях зберігання перев'язувальних матеріалів застосовувати водні розчини змочувачів у вигляді струменів, що розпиляли, і зволожувати пакунки з перев'язувальними матеріалами до їх евакуації;

- на гасіння рентгенопленки, кінофотоплівки і спеціальних плівок на горючій основі подавати могутні компактні струмені води, запобігаючи подальшому розповсюдженню пожежі;

- гасіння сховищ з кисневими і іншими балонами із стислими газами належить проводити одночасно з охолоджуванням і евакуацією балонів з приміщень.

180

Слідкую за тим, щоб в/с уважно слухали та при необхідності конспектували. Даю відповіді на поставлені питання.

3

Заключна частина

-Підводжу підсумки заняття.

-Відповідаю на поставлені запитання.

-Проводжу вибіркове опитування особового складу.

-Ставлю завдання на самостійну підготовку:

10