Дипломная робота «Сальмонельоз перепелів в господарствах Севастопольської області»

3.3. Терапевтична ефективність проведених заходів

Нами була проведена перевірка виділеного збудника сальмонельозу на чутливість до антибіотиків та вивчення можливості застосування нових антибактеріальних препаратів. Були узагальнені дані Республіканської лабораторії ветеринарної медицини і встановлені деякі коливання по чутливості бактерій. Підсумкові дані приведені в таблицях 7,8.

Таблиця 7.

Чутливість сальмонел, ізольованих від птиці ЗАТ

«Сиваш – Термінал » до антибіотиків

Дані наведені в таблиці 7 показують, що збудник сальмонельозу, виділений від перепелів ЗАТ «Сиваш – Термінал », виявився чутливим до байтрилу і левоміцетину та малочутливим до тетрацикліну і поліміксину, нечутливим до еритроміцину.

Таблиця 8.

Чутливість сальмонел, ізольованих від птиці ПП «Власова О. П.» до антибіотиків.

Відповідно до даних таблиці 8 збудник сальмонельозу, ізольований від птиці ПП «Власова О. П.», виявився чутливим до байтрілу і левоміцетину, малочутливим до тетрацикліну і стрептоміцину, нечутливим до пеніциліну.

З даних вище приведених даних видно, що культури бактерій Salmonella pullorum – gallinarum мали найбільшу чутливість до байтрилу, зона затримки росту складає 32-23 мм та левоміцетину зона затримки росту 25-22 мм.

Оскільки на досліджуваних нами перепелиних фермах для лікування перепелів при спалахах сальмонельозу використовували левоміцетин, то ми провели дослід по застосуванню байтрила для лікування штучно інфікованих перепелят. В дослід брали три групи перепелів. Кожна група складається із 10 голів 7- денних і 10 голів 14- денних перепелів. Птиці першої групи семиденного віку з 2- го дня, а 14- денним з 3- го дня для лікування застосовували байтрил (енрофлоксацин) на протязі 5 днів в дозі 10мг/кг, для чого 5мл препарату розчиняли в 10л води і випоювали перепелятам.

Птиці другої групи для лікування застосовували левоміцетин з питною водою в дозі 20мг/кг на протязі 5 днів. Птиця третьої групи була контрольною, для неї лікування не застосовували. Дані досліджень приведені в таблиці 9.

Таблиця 9.

Використання байтрилу і левоміцетину для лікування штучно інфікованих перепелят, N = 10.

Данні таблиці 9 свідчать, що при використанні байтрила для лікування штучно інфікованих перепелят, захворюваність і летальність серед 7 і 14 денних перепелят коливалася в межах 30 – 33%. В групі, де для лікування використовували левоміцетин, захворюваність склала 50 – 60 %, а загибель 80%. У контрольній групі захворюваність була в межах 80 – 90%, а загинуло 100% перепелят.

Отже на основі проведеного досліду встановлена висока лікувальна ефективність байтрилу у порівнянні з левоміцетином для сальмонельозу перепелів, при використанні його хворій птиці разом з питною водою на протязі 5- ти днів із розрахунку 1мл препарату на 2л води.

3.4. Економічна ефективність

Економічну ефективність проведених заходів визначали шляхом обчислення збитків від загибелі птиці і витрат на лікування хворих перепелів.

Збитки від загибелі хворої птиці визначали за формулою:

Зб = М * (Вп + П + Т + Ц) – В, де

М – кількість загинувшої птиці, голів;

Вп – вартість однієї голови, грн.;

П – середньодобовий приріст, кг;

Т – вік загинувши в днях;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

В – виручка від реалізації продуктів забою, грн.;

Для проведення необхідних розрахунків користувалися такими вихідними даними:

М – данні попередньої таблиці;

Вп – вартість 7 денного перепеляти = 7грн.75 коп., а 14 денного = 8грн 95 коп.;

П – 0,0025кг;

Т – данні попередній таблиці;

Ц – закупівельна ціна 7 денного перепеляти =7грн.75 коп., а 14 денного =8грн 95 коп.;

В – 0 грн.

Приведені данні підставили у формулу і отримали.

• < Назад
• Вперёд >