Сегодня: 13 | 08 | 2022

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО АУДИТУ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ

Таблиця 2.2 [6]

Вид процесу

Значення коефіцієнта корисного використання енергії (к. к.в.) для процесів

Відношення к. к.в.

Існуючого

До перспективного

Існуючих

Перспективних

Генерація та перетворення

Транспорт

Та передача

Споживання

Сумарна

Генерація та перетворення

Транспорт

Та передача

Споживання

Сумарна

Освітлення

0,29

0,85

0,2

0,05

0,29

0,85

0,4

0,1

0,5

Централізоване теплопостачання

0,78

0,92

0,85

0,6

0,85

0,96

0,95

0,77

0,78

Децентралізоване теплопостачання

0,55

0,93

0,9

0,46

0,75

0,97

0,95

0,69

0,68

На практиці це послідовне виконання наступних дій [6]:

1) на основі результатів енергетичного обстеження реального процесу або звітних матеріалів на різних етапах технологічного процесу визначаються втрати енергії (енергоресурсів);

2) розраховуються нормативні втрати технологічного процесу;

3) на кожному етапі нормативний потенціал енергозбереження визначається по елементним відніманням відповідних значень втрат; він показує частку втрат, які можуть бути скорочені при доведенні технології до рівня проектної (нормативної):

,

Де: П – нормативний потенціал енергозбереження; і - втрати в реальному та нормативному процесах;

4) переводячи елементи втрат в однорідні іменовані одиниці та сумуючи їх за стовбцями, отримують значення потенціалу енергозбереження за видом енергоносіїв, а по строчках – значення потенціалу за етапами життєвого циклу;

5) аналогічно можуть бути визначені елементи втрат та значення потенціалу енергозбереження по відношенню до еталонного та ідеального технологічних процесів.

2.4 ПОБУДОВА ЕНЕРГЕТИЧНОГО БАЛАНСУ

Базовим методом аналізу ефективності енерговикористання є побудова енергетичного балансу. Він дозволяє встановити необхідні параметри та співвідношення між споживанням, перетворенням та використанням енергоресурсів.

Під енергобалансом розуміють систему взаємопов’язаних показників, котрі відображають співвідношення між споживанням та використанням всіх видів енергетичних ресурсів. Він є базовим узагальнюючим документом для комплексного аналізу використання енергоресурсів і розроблення енергозберігаючих заходів. Таким чином, розробка енергобалансів дозволяє отримати науково-технічну базу для нормалізації енергоспоживання.

За призначенням енергобаланси поділяють на фактичні та планові. Фактичні баланси відображають наявний стан використання енергії з врахуванням усіх напрямків її споживання та втрат при реально досягнутих значеннях питомих витрат енергоресурсів.

Планові (перспективні) енергобаланси, в свою чергу, поділяються на нормалізовані та раціоналізовані. Нормалізовані енергобаланси розробляються на основі фактичних балансів з врахуванням прогресивних нормативів втрат та корисного використання енергії. Такі енергобаланси відображають можливий рівень ефективності енергоспоживання, відносно якого можуть бути виявлені резерви та розроблені енергозберігаючі заходи.

Раціоналізовані енергобаланси розробляються також на основі фактичних балансів, але з врахуванням впровадження всіх реально можливих в дійсних умовах виробництва енергозберігаючих заходів.

При побудові енергобалансів розділяють прибуткову та видаткову частини. До прибуткової частини енергобалансу вноситься енергія, що споживається, а до видаткової ­– корисна енергія, її втрати та вихід вторинних енергоресурсів. При цьому під корисною енергією розуміють ту її частину, що витрачається на основний, а також безпосередньо з ним пов’язані побічні фізико-хімічні процеси. Виключенням є лише перетворювачі та генератори енергії, для котрих корисною енергією є відповідно перетворена або вироблена енергія.

Втрати енергії в енергетичних балансах подаються у вигляді окремих їх елементів. Це спрощує аналіз енергобалансу та пошук шляхів зменшення втрат. Для зручності аналізу втрати енергії доцільно групувати за місцем їх виникнення.