Дисертація ПРОГНОЗНА ОЦІНКА РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ АТОМНИХ ЕЛЕКТРИЧНИХ СТАНЦІЙ ТА ЗОН СПОСТЕРЕЖЕНЬ (на прикладі Рівненської АЕС) 2004

Боротьба з карстовими та суфозійними явищами дуже важка і не завжди дає позитивні результати.

Застосовують такі заходи боротьби з карстом [69]:

- виходи карстуючих порід перекривають водонепроникними покривами (глиною, бетоном), виключаючи тим самим проникнення води у карстові пустоти, що приводить до припинення карстового процесу;

- підземні пустоти засипають крупним піском, щебенем, закладають сухою кладкою, заливають бетоном або асфальтом;

- невеликі тріщини в породах при будівництві гідротехнічних споруд заповнюють цементним тістом або розчином і бітумом;

- поверхневі і підземні води відводять у бік від карстових воронок і пустот.

При захисті від суфозії ґрунтів, в земляних греблях і дамбах створюють перешкоди у вигляді зворотних фільтрів, які влаштовують із ряду шарів піску певної кількості.

При будівництві всіх споруд у районах поширення карсту необхідні старанні інженерно-геологічні дослідження, щоб розробити методи боротьби з карстовими явищами, чого не було досягнуто при вишукуваннях під будівництво Рівненської АЕС. Ґрунти даної території є досить нестійкими щодо навантаження і територія їх поширення є карстово небезпечною.

Для забезпечення експлуатаційної надійності ряду об’єктів РАЕС був прийнятий спосіб посилення ґрунтів основ цементацією карстуючих крейд, підстилаючих четвертинні відклади.

Метою цементації в даних геологічних та гідрогеологічних умовах є ліквідація (ущільнення) під об’єктами і за їх зовнішнім контуром окремих великих пустот в тріщинуватих та закарстованих крейдах, в контактних зонах крейди з четвертинними відкладами і базальтами, а також пониження граничних водопоглинань в крейді. Критерієм оцінки даних робіт є граничне водопоглинання, що дорівнює або менше 1,0 л/хв.

Реалізацією робіт з посилення ґрунтів основ методом цементації крейдяної товщі вирішуються такі задачі:

- максимальне зниження можливості карстоутворення в крейді;

- ліквідація можливості проникнення в крейду вищележачих супіщаних верхньочетвертинних відкладів і, як наслідок - припинення процесу їх подальшого розщільнення за площею основи об’єкту.

Цементація передбачає:

1. Буріння з глинистою промивкою і обсадкою трубами товщі четвертинних відкладів з заглибленням в крейду на 1м.

2. Заливання затрубного простору з подальшим розбуренням цементного каменю в обсадних трубах.

3. Буріння та цементація крейдяної товщі і контакту з базальтами інтервалом 5-7м.

Цементація була виконана під спорудами, зведеними на природній основі та висячих палях (в тому числі першої черги). Вона проводилася за квадратами із стороною 5м під основою кожної споруди і за її межами на віддалі 10-15м від краю фундаменту. Поглинання цементу однією свердловиною змінювалось від 3-5 (реакторне відділення і машинний зал) до 100 куб. м (спецкорпус), що свідчить про велику неоднорідність основи за ступенем тріщинуватості і закарстованності (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Зведена відомість

Об’ємів виконаних цементаційних робіт блоків №1,2,3,4

І пальових робіт блоку №4 станом на 1.05.93р.

У подальшому на території РАЕС в основному проводилася цементація бризгальних басейнів.

Для виконання робіт були застосовані розчини наступних складів:

- ін’єкційний (цементаційний) розчин із стабілізаційною добавкою бетоніту. Його основні параметри: щільність – 1,56 - 1,58г/куб. см, водовиділенням на протязі 2-х годин – не більше 7%, не рухомість за конусом – 16 - 20см, двогодинна стабільність – 0,07, граничне напруження зсуву в момент приготування чи перекачки до 0,1-0,3 кгс/кв. см, тимчасовий опір стисненого цементно-бентонітового каменю: для 7 діб твердіння 60-70 кгс/кв. см і для 28 діб твердіння 120-150 кгс/кв. см, вихід цементного каменю після закачки цементного розчину в пустоти крейди - 100%.

Такий же розчин був рекомендований і для заливання затрубного простору (між стінами свердловин і обсадною трубою);

- буровий (промивочний) розчин, приготовлений із порошкового бетону, активованого добавками кальцинірованої солі.

Його основні параметри: щільність – 1,03 - 1,05 г/кв. см ; водовиділення на протязі 2-х годин не більше 2%; товщина кірки при водовіддачі під тиском 1 кгс/кв. см – 2,5 - 3,5мм; умовна в’язкість при стіканні із воронки 25с.; стабільність – 0,01.

Розглянемо цементацію на прикладі головного корпусу блоку №3. В основі головного корпусу залягає товща середньочетвертинних флювіагляціальних і кінцево моренних супісків з прошарками піску; консистенція супісків вище РҐВ, тверда та пластична, нижче - текуча. Потужність четвертинних відкладів складає 20-25м, коефіцієнт фільтрації їх змінюється в межах від 0,5 до 1,5 м/доб, досягається в пісках 5-10 м/доб.

Четвертині відклади підстилаються породами харківського ярусу верхнього палеогену, представлені двома видами: піщано-супіщаною і суглинисто-глинистою. Потужність палеогенових відкладів досягає 3-5м.

Нижче, до глибини 37-40м, залягають верхньокрейдяні відклади. Потужність крейдяної товщі становить 10-15м. Крейда має чотири різновиди: текучу і текучу-пластичну; крейди сильнотріщинуваті (крейдяний щебінь); тріщинуваті; масивні туго пластичної консистенції. Переважає крейда тріщинувата, яка розміщена головним чином в верхній частині крейдяного шару.

Крейдяні відклади залягають на вулканічних породах, представлені міцними тріщинуватими базальтами. Перехідна зона має потужність 0,2-0,5м. Водопроникність базальтів низька.

• < Назад