Сегодня: 01 | 07 | 2022

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО АУДИТУ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ

Апробація методик розрахунку лімітів та контроль над енергоспоживанням проводяться на об’єктах НТУУ „КПІ”. Зокрема запропоновані та використовуються два підходи, основний та альтернативний, по визначенню планового споживання теплової енергії.

Ключові моменти основного підходу наведемо нижче.

В якості нормативної основи, для розрахунку лімітів, використовуються проектні значення теплових навантажень (Гкал/год), необхідні для опалення та ГВП об’єктів (корпусів, гуртожитків, виробничих та господарських об’єктів і т. д.) НТУУ «КПІ». Тому сумарна величина теплового навантаження конкретного об’єкту теплоспоживання визначається як сума двох складових: .

Вихідні дані для розрахунку:

1) дані про розподіл площ між об’єктами та підрозділами університету;

2) проектні значення теплових навантажень (потужностей) для кожної з будівель університету, ці значення є нормативною базою для розрахунку лімітів теплоти;

3) дані про середньомісячні відхилення реального температурного графіка теплоносія від розрахункового (150-70оС) – значення понижуючих коефіцієнтів за минулі звітні періоди – за останні три роки (надаються енергопостачальною компанією);

4) планові значення бюджетних та не бюджетних коштів на оплату теплоти за кошторисом на поточний рік;

5) тарифи, за якими енергопостачальна компанія відпускає теплоту різним групам споживачів.

Алгоритм розрахунку лімітів за основним підходом наведено в додатку Ж.

Наріжним каменем даного підходу є застосування вже згаданих коефіцієнтів, оскільки проведене дослідження показало, що їх використання при розрахунку фактичного теплоспоживання дає значно завищений результат, а отже вносить похибку до процесів планування енергоспоживання і є не достатньо ефективним з точки зору мотивації енергозбереження. Тому було запропоновано, у якості альтернативного підходу, застосовувати понижуючий коефіцієнт, отриманий з використанням фактичних даних споживання теплової енергії, що дасть змогу коректніше відслідковувати вплив погодних умов на майбутнє теплоспоживання об’єктів.

Алгоритм отримання понижуючого коефіцієнту, для використання його у альтернативному підході, наведено в додатку Ж.

2.7 СКЛАДАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПАСПОРТУ БУДІВЛІ

При проведенні енергетичного обстеження здійснюється оцінка ефективності використання, в тому числі – по показниках ефективності, всіх видів ПЕР що використовуються споживачем ПЕР, а також вторинних енергоресурсів. Під показником енергоефективності розуміється абсолютна, питома чи відносна величина споживання чи втрат енергетичних ресурсів для продукції (послуг) будь-якого призначення чи технологічного процесу. Аналізу підлягають всі аспекти діяльності споживача ПЕР в сфері раціоналізації паливо - та енергоспоживання. За результатами енергетичного обстеження складається енергетичний паспорт встановленого зразка, або ж уточнюється існуючий.

Енергетичний паспорт громадської будівлі – документ, що містить геометричні, енергетичні та теплотехнічні характеристики будівель та проектів будівель, огороджувальних конструкцій та встановлює їх відповідність вимогам нормативних документів; пропозиції по підвищенню ефективності використання ПЕР, зниженню витрат на паливо - та ресурсозабезпечення та впровадженню енергозберігаючих заходів для обстежуваного об’єкту (будівлі).

Енергетичний паспорт призначений для контролю відповідності теплотехнічних та енергетичних показників теплозахисту запроектованої зведеної та експлуатованої будівлі. Енергетичний паспорт включає контрольовані параметри, що містяться в нормах та забезпечують можливість оцінити енергетичну ефективність будівлі.

Загальна структура типового енергетичного паспорту включає:

1. кліматичні характеристики району будівництва, в тому числі дані про опалювальний період та інтенсивність сонячної радіації на різноманітно орієнтовані поверхні при натурних умовах хмарності;

2. розрахункову температуру та вологість внутрішнього повітря;

3. загально будівельні дані про геометрію та орієнтацію будівлі, його поверховість та об’єм, площі зовнішніх огороджувальних конструкцій та підлоги опалювальних приміщень;

4. дані про системи підтримання мікроклімату приміщень та способах їх регулювання в залежності від змін кліматичних впливів, інших джерелах отримання теплової енергії будівлею;

5. проектні дані про теплозахист будівлі та енергетичні параметри з технологічними показниками як окремих огороджень, так і будівлі в цілому, та зведені енергетичні параметри будівлі, що містять питому витрату енергії на опалення будівлі за опалювальний період;

6. перевірку відповідності теплотехнічних та енергетичних показників будівлі нормативним значенням;

7. зміни (об’ємно-планувальні, конструктивні, системи підтримання мікроклімату) побудованої будівлі у порівнянні з проектом;

8. результати енергетичного аудиту – визначення енергоспоживання та параметрів теплозахисту будівлі після річного періоду його експлуатації та отримання на їх основі узагальнених теплотехнічних та енергетичних параметрів;

9. зіставлення проектних та експлуатаційних теплозахисних та енергетичних характеристик, присвоєння класу енергетичної ефективності;

10. заходи по підвищенню енергетичної ефективності.

При складанні енергетичного паспорту будівлі чи споруди роблять заміри: коефіцієнтів теплопровідності, тепловіддачі, теплопередачі стін, перекриттів, підлоги, віконних блоків. Вимірюються: середня кратність повітрообміну за опалювальний період, фактична температура зовнішнього повітря і приміщень, витрати електроенергії, теплової енергії, газу, гарячої і холодної води за добу.

Енергетичний паспорт заповнюється у відповідності з ДБН В 2.6-31-2006 [1] та ДСТУ-НБА.2.5-5-2007 [7].

Варто відмітити, що чинні нормативні документи по складанню енергетичного паспорту орієнтовані на визначення теплоізоляційних характеристик споруд, однак для відображення повної картини енергоспоживання вони повинні включати не тільки фактори теплової ізоляції будівель, але й інші фактори, значення яких з часом все більше зростають, а саме ефективність систем опалення, кондиціонування та обладнання, що використовує відновлювальні енергетичні джерела, результати проведення енергетичного аудиту будівлі, що пов’язані з системами електро - та водоспоживання. Також більшу увагу варто приділяти фактичним показникам енергоспоживання.

Для відображення повної картини енергоспоживання будівель рекомендується доповнити енергетичний паспорт анкетами наведеними в додатках А, Б.

ВИСНОВКИ

1. Основна ідея роботи полягає в розробці методичних рекомендацій щодо процедури, порядку, змісту енергетичного обстеження та підвищення ефективності споживання енергії будівлями.

2. На базі аналізу загальних схем та методик проведення енергоаудиту запропоновано типовий алгоритм енергетичного обстеження будівель, який включає такі основні етапи: вивчення й аналіз об'єкта; складання енергетичного балансу; аналіз ефективності використання енергії; розробка потенційних енергозберігаючих заходів; економічний аналіз ефективності впровадження МЕЗ на даному об'єкті; складання звіту.

3. Надані рекомендації до етапу вивчення й аналізу об'єкта, що вміщує як ознайомлення із станом, призначенням, технічною документацією і збирання первинної інформації, так і обстеження за напрямками:

· споживання енергії і енергоносіїв (електрична енергія, гаряча вода, газ, вода),

· будівельних конструкцій (вхідні двері, вікна, стіни, покрівля) та температурного стану об'єкта,

· системи електропостачання, освітлення та інших споживачів електричної енергії, систем опалення та водопостачання, систем вентиляції та кондиціювання, систем та засобів обліку енергії.