РЕФЕРАТ Основные теории о местных финансов
Страница 1 из 4
РЕФЕРАТ Основные теории о местных финансов
По местным финансам на тему:
«Основные теории о местных финансов»
Початкові ідейні підвалини. Ідейно-теоретичні підвалини сучасного поняття "місцеві фінанси" Сягають досить давніх часів.
Функціонують вони в нерозривному зв'язку з процесом виникнення і розвитку місцевого самоврядування, початкові форми якого пов'язують з формуваїнням основ магдебурзького права, що виникло у XIII ст. в німецькому місті Магдебург. Джерелами цього права були привілеї, надані міській владі, різноманітні постанови суду. Магдебурзьке право мало універсальний характер, воно регламентувало самоврядування міст, діяльніість міської влади, суду, питання земельної власності в межах міст, торгівлі, ремесел, оподаткування та ін. Упродовж XIV—XVI ст. магдебурзьке право прийняли інші німецькі міста, а також деякі міста Чехії, Угорщини, Польщі, Литви, Галіції та Білорусії. На території Русі, ранііше за інші міста, магдебурзьке право у повному обсязі отримав Кам'яніець-Поділь-ський в 1374 р., пізніше в 1432 р. — Луцьк, а в 1497 р. — Київ. Проіснувало магдебурзьке право до XVIII—XIX ст., поступово втрачаючи своє значення.
У XVI ст. в Литовській державі, до складу якої певний «час входила частина українських земель, був виданий кодекс громадянських законів під назвою "Статут великого князівства Литовського)", який витримав три редакції (1529, 1566 та 1588 рр.); після всіх зміін він зберіг характер збірника місцевих законів; вміщував норми, що регламентували державне, земельне, кримінальне, процесуальне та спадкове право.
Становлення місцевого самоврядування у XVIII—XIX ст. відбувалося разом з розвитком буржуазної держави, який проходив в умовах жорстокої боротьби абсолютизму з народною демократією. Централізована державна влада виявилася неспроможною ефективно виконувати всі свої завдання, особливо соціального спрямування. Частину з них доцільно було передати у компетенцію самостійної і незалежної місцевої влади, звичайно, в межах, визначених самою державою.
Поняття "самоврядування", "самоуправління" Почали використовуватися в Європі з другої половини XVIII ст. саме щодо місцевого самоврядування. На той час інститут місцевого самоврядування сформувався у багатьох країнах і передбачав управління всіма господарськими та іншими справами будь-якої адміністративної одиниці не органами центральної влади, а самими жителями. Проте Російська імперія значно відставала від інших країн у процесах становлення і зміцнення місцевого самоврядування. Державні діячі, вчені визнавали цей факт і виступали за зміни у структурі державної влади, в управлінні країною.
Теорії місцевого самоврядування. Напередодні Великої Французької *Щ Революції, вирішальної віхи у становленні інституту самоврядування в Європі, виникає Децентралізаційна теорія, Як реакція на наполеонівську адміністративну реформу, що встановила міцний централізований бюрократичний механізм влади. Головним положенням цієї теорії було обґрунтування поділу адміністративних справ на такі, які є наслідком самоврядування і на справи державні, делеговані общинам. Теорія набула певного поширення в Європі й мала безпосередній вплив на формування науки про вільність общин у Німеччині, теоретичні витоки якої слід шукати в теорії "природного права".
Природне право — це поняття, яке набуло поширення у політиці, праві; означає сукупність принципів, правил, норм, цінностей, які диктуються природою людини і тим самим незалежні від конкретних соціальних умов і держави. Природне право використовувалося як своєрідна оціночна категорія стосовно наявних у суспільстві порядків: чи відповідають вони природному праву і природній справедливості.
Ідея природного права зародилась у древні часи, розвивалася в античному світі, зокрема, Греції; в середні віки набула теологічної форми як складова релігійних учень. Пік розвитку цієї теорії припадає на XVII— XVIII ст., коли вона використовувалась як ідеологічна зброя у боротьбі прогресивних сил суспільства з феодалізмом. Ідеї природного права були покладені в основу американської Декларації незалежності (1776 р.) і французької Декларації прав людини і громадянина (1789 р.).
Вихідні постулати Теорії зольності общин, Проникнуті ідеєю приходного права, полягае в наступному: 1) община старша від держави, тобто історично виникла раніше; 2) общини, не створені державою, а визнані нею; 3) община є інституцією, рівною державі; 4) держава існує для общин, а не общини для держави.
Теорія вольності общин створила необхідне підґрунтя для виникнення Громадської теорії місцевого самоврядування, Згідно з якою місцеві ^самоврядні органи мають самостійне право на існування, займаються справами, які їм притаманні і невід'ємні. Це право трактувалося як наслідок вихідного положення теорії про те, що общини не створені державою, а нею лише визнані й тому відають колом справ, які їм належали до появи держави; такі справи держава не делегувала общинам, а їх визнала.
Прихильники теорії вольності общини вважали, що природними правами володіють, в першу чергу, сільські та міські общини як такі, що історично виникли раніше, ніж сформувалася держава, і поза державним впливом. Проте відстоювалася також і незалежність таких територіальних місцевих формувань як округи, провінції тощо, а вони були створені державою, отже, і ніяких природних прав у них немає. Це стало серйозним аргументом для критиків цієї теорії.
Таким чином, теорія вольності общин зазнала поразки. На зміну їй приходили нові вчення, які у більшості захищали інститут місцевого самоврядування. З'являється Громадсько-господарська теорія, Згідно з якою місцеве самоврядування розглядалося як частина держави, за нею визнавалися окремі функції, коло яких теорія намагалася визначити. Закономірно поставало питання: які справи державні, а які стосуються компетенції общин? За основу розмежування був взятий принцип доцільності; він виходив з наступного: окремі завдання краще може виконати община, оскільки вона зацікавлена в них більше, ніж держава.
Цим і обґрунтовувалося передання общинам певних завдань. Проте неможливість чітко визначити перелік таких справ і завдань, відносність такого поділу в кожній країні стали свідченням неспроможності вчення в цілому.
У XIX ст. був зроблений значний крок на шляху до формування правової держави цивілізованого світу, який супроводжувався зміцненням централізованої влади буржуазних держав, значним розширенням кола діяльності держави в інтересах захисту свобод громадян і громадськості. Одночасно виникла нагальна необхідність делегування (децентралізації) частини державних функцій місцевим формуванням.
Ідеї Державницької теорії місцевого самоврядування Суперечили гро-мадсько-Господарській теорії. Органи місцевого самоврядування в контексті державницької теорії представлені якоргани державного управління, складова держави, яка ніяких самостійних справ не може мати. Незважаючи на таку залежність від держави, органи місцевого самоврядування можуть мати певну правову, організаційну та фінансову самостійність. Проте в цілому їх діяльність підпорядкована загальнодержавним інтересам, усьому народу.
Загострення протиріч буржуазного суспільства, поширення соціалістичних ідей спричинили появу нової теорії, яка відвертала увагу громадськості відглобальних проблем розвитку країн, а зосереджувала її на місцевому рівні, ґрунтуючись на положенні, що саме там можна досягти соціального миру і гармонії шляхом поступових змін (націоналізації земель, розширення комунальної власності, соціалізації виробництва). Положення Теорії муніципального (общинного) соціалізму Були сформульовані в останній чверті XIX ст. представниками Фабіанського товариства — англійської реформістської організації, заснованої у 1884 р. Назва товариства походила від імені римського полководця III ст. до н. є. Фабія Максима, який у народі був прозваний Повільним за свою вичікувальну тактику, ухиляння від рішучих дій під час війни. Члени товариства заперечували класову боротьбу пролетаріату і вважали можливою побудову більш прогресивного суспільства шляхом дрібних реформ, поступових перетворень суспільства, тобто за допомогою "муніципального соціалізму".
