Правила встановлюють загальні та спеціальні вимоги з пожежної безпеки у Збройних Силах України і є обов’язковими для виконання всіма органами управління, посадовими особами, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України
1. Галузь зас
1.ГАЛУЗЬ ЗАСтосування
Правила пожежної безпеки у Збройних Силах України (надалі - Правила) поширюються на військові частини, заклади, установи, підприємства і організації (надалі - військові частини), будівлі, споруди, приміщення, технологічні лінії та інші об’єкти Збройних Сил України (надалі – об’єкти), що експлуатуються, а також будуються, реконструюються, технічно переоснащуються.
Правила встановлюють загальні та спеціальні вимоги з пожежної безпеки і є обов’язковими для виконання на всіх об’єктах Збройних Сил України посадовими особами, усіма військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, а також іншими особами, що перебувають на території військових об'єктів та військових містечок.
Забезпечення пожежної безпеки досягається неухильним виконанням законів України, Статутів Збройних Сил України, наказів, директив, настанов, інструкцій та інших нормативних документів.
Для забезпечення пожежної безпеки слід також керуватися загальнодержавними Правилами пожежної безпеки в Україні (далі НАПБ
А.01.001-95), державними, міждержавними та галузевими стандартами, будівельними нормами і правилами, “Правилами устройства электроустановок” (ПУЭ), “Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок” (ДНАОП 0.00-1.32-01), “Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів” (ПТЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки для об’єктів.
Терміни та визначення, що використовуються у цих Правилах, відповідають ДСТУ 2272-93, ДСТУ 2273-93, ДСТУ 3855-99, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.044-89, ГОСТ 19433-88, СТ СЭВ 383-87, ОНТП 24-86, ДНАОП 0.00-1.32-01.
2. Нормативні посилання
Закон України "Про пожежну безпеку".
Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.94 № 508 “Про заходи щодо виконання Закону України “Про пожежну безпеку”.
НАПБ А.01.001-95. Правила пожежної безпеки в Україні (введено в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95 № 400 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.95 за № 219/755, із змінами та доповненнями, затвердженими наказом МВС України від 05.03.02 № 217 ).
НАПБ Б.02.012-95. Положення про порядок і умови обов'язкового страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.95 № 232).
НАПБ Б.02.014-98. Положення про порядок узгодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень, на які не встановлені норми і правила, та обґрунтованих відхилень від обов’язкових вимог нормативних документів (затверджено наказом МВС України від 24.03.98 №182 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за №392/2832).
НАПБ Б.07.005-86. (ОНТП 24-86). Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (уведено в дію наказом МВС СРСР від 27.02.86 ).
НАПБ Б.2.010-95. Типове положення про службу пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 12.04.95 № 220 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.95 за № 118/654 ).
НАПБ Б.02.007-94. Положення про порядок видачі органом державного пожежного нагляду підприємствам, організаціям, установам, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи (затверджено наказом МВС України від 26.10.94 № 580 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.94 за № 257/467).
НАПБ Б.02.005-94. Типове положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України (затверджено наказом МВС України від 17.11.94 № 628 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за № 307/517 ).
НАПБ Б.07.007-94. Порядок проведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 22.11.94 № 641 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.94 за № 326/536 ).
НАПБ Б.02.003-94. Типове положення про пожежно-технічні комісії на підприємствах, в установах та організаціях (затверджено наказом МВС України від 27.09.94 № 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за № 249/459 ).
НАПБ Б.02.004-94. Положення про добровільні пожежні дружини (затверджено наказом МВС України від 27.09.94 № 521 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.10.94 за № 248/458 ).
НАПБ Б.07.001-94. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки та порядок його організації (затверджено наказом МВС України від 17.11.94 № 628 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.12.94 за 307/517).
НАПБ Б.02.013-97. про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 04.12.96 № 833 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.97 за № 68/1872 ).
НАПБ Б.05.001-80. Инструкция по тушению пожаров на електроустановках электростанций и подстанций (затверджено Головним управлінням пожежної охорони МВС СРСР 20.06.80 та Міністерством енергетики та електрифікації СРСР 10.10.80 ).
НАПБ Б.07.009-95. Тимчасові тарифи на роботи, пов'язані з проведенням експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки (затверджено наказом МВС України від 05.09.95 № 599 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.95 за № 337/873).
НАПБ Б.001.004-2000. Правила технічного утримування установок пожежної автоматики (затверджено наказом МВС України від 29.07.2000 №507 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.09.2000 за №662/4883).
НАПБ В.01.054-98/510. Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21.12.98 № 527 таз ареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.99 за № 157/3450).
ПУЭ. Правила устройства электроустановок (шосте видання, 1987 р. ).
Військові статути Збройних Сил України (затверджені Законами України від 24.03.99 № 548-XIV, № 551-XIV, № 550-XIV, № 549-XIV).
Наказ Міністра оборони України від 18.08.97 № 288 “Про заходи щодо організації пожежної охорони у Збройних Силах України”.
Положення про пожежну охорону в Збройних Силах України (введено в дію наказом Міністра оборони України від 05.04.97 № 115)
Руководство по противопожарной защите и спасательным работам в Советской Армии и Военно-Морском Флоте (введено в дію наказом Міністра оборони СРСР від 05.12.89 № 450).
Перелік об'єктів Збройних Сил України, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації (введений в дію наказом Міністра оборони України від 24.05.04 № 172 ).
Інструкція про порядок здійснення державного пожежного нагляду на об’єктах Міністерства оборони України і взаємодії між пожежними підрозділами Міністерства оборони України та Державної пожежної охорони при гасінні пожеж (затверджена наказом Міністра внутрішніх справ України і Міністра оборони України від 06.04.96 № 233/89 ).
Положення про організацію капітального будівництва, експлуатації, капітального та поточного ремонту спеціальних будов Збройних Сил України (введене в дію наказом Міністра оборони України від 19.03.93 № 49).
Наказ Міністра оборони України від 31.12.95 № 343 “Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.95 № 472 “Про Програму забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 роки”.
Керівництво по роботі військових складів пального Збройних Сил України (затверджено наказом заступника Міністра оборони України по тилу – начальником Тилу Збройних Сил України від 12.11.98 №112).
Розпорядження Міністра оборони України від 9.07.02 № 1645/у до постанови Кабінету Міністрів від 01.07.02 № 870 “Про затвердження Програми забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року”.
Руководство по мерам пожарной безопасности в воинских частях авиации Вооружённых Сил СССР (введено в дію наказом заступника Міністра оборони СРСР – Головнокомандуючого ВПС від 28.05.69 № 92).
Правила пожарной безопасности в Домах офицеров и клубах Вооружённых Сил СССР (введені в дію наказом заступника Міністра оборони СРСР з будівництва та розквартирування військ від 02.09.74 № 167).
Інструкція про порядок проведення перевірок організації та стану протипожежного захисту військових частин (затверджена наказом першого заступника Міністра оборони України від 27.05.96 № 4).
ВСН-58-87/Минобороны. Инструкция по проектированию устройств и експлуатации молниезащиты и защиты от статического электричества зданий и сооружений.
ВСН-167-92/Минобороны. Проектирование арсеналов, баз и складов боеприпасов. Противопожарные требования.
ВСН-34-89/Минобороны. Планировка и застройка военных городков.
ВСН-35-89/Минобороны. Общевоинские здания. Нормы проектирова-ния.
ВСН-111-83/Минобороны. Нормы проектирования баз и складов горючего.
ВСН-43-88/Минобороны. Нормы строительного проектирования. Специальные фортификационные сооружения.
Инструкция по разрядке и уничтожению боеприпасов в арсеналах, на базах и окружных складах (Министерство обороны СССР, 1986 г.).
ДНАОП 0.00-4.20-94. Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.94 № 431).
ДНАОП 0.00-4.02-92. Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.92 № 449).
ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272).
ДНАОП 0.00-1.21-98. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ( затверджено наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 № 4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533).
ДСТУ 2272-93. ССБП. Пожежна безпека. Терміни та визначення (затверджено наказом Державного комітету стандартизації метрології та сертифікації України (далі - Держстандарт України) від 12.11.93 № 169).
ДСТУ 2273-93. ССБП. Пожежна техніка. Терміни та визначення (затверджено наказом Держстандарту України від 12.11.93 № 169).
ДСТУ 3855-99. Пожежна безпека. Визначення пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій. Терміни та визначення (затверджено наказом Держстандарту України від 19.03.99 № 120).
ДСТУ БВ.2.7-19-95 ( ГОСТ 30244-94). Будівельні матеріали. Методи випробувань на горючість (введено наказом Держкоммістобудування України від 6.04.95 № 65).
ДСТУ БВ.2.7-70-98 (ГОСТ 30444-97). Будівельні матеріали. Метод випробування на розповсюдження полум’я (введено в дію з 1.01.99 наказом Держбуду України від 25.05.98 № 110).
ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования (затверджено постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартами від 14.06.91 № 875).
ГОСТ 12.1.010-76. ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования (затверджено Держстандартом СРСР від 28.06.76. №1581).
ГОСТ 12.1.044-89. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения (затверджено постановою Державного комітету СРСР з управління якістю продукції та стандартами від 12.12.89 № 3683).
ГОСТ 27331-87. Пожарная техника. Классификация пожаров (затверджено Держстандартом СРСР від 10.10.87 № 2246 ).
ГОСТ 12.4.009-83. ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание (затверджено Держстандартом СРСР від 10.10.83 №4882).
ГОСТ 12.3.046-91. ССБТ. Установки пожаротушения автоматические. Общие технические требования (затверджено Держстандартом СРСР від 29.12.91 № 2382 ).
ГОСТ 12.4.026-76. ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности (затверджено Держстандартом СРСР від 24.05.76 № 1267).
ГОСТ 12.1.018-93. ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования (введений в дію наказом Держстандарту України від 24.12.96 з 01.01.98 ).
ГОСТ 1510-84 Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортировка и хранение (затверджено Держстандартом СРСР від 29.11.76 № 2663).
ГОСТ 19433-88. Грузы опасные. Классификация и маркировка (затверджено Держстандартом СРСР від 19.08.88 № 2957).
ДБН 360-92. Планування і забудова міських і сільських поселень (затверджені наказом Держкоммістобудування України від 17.04.92 №44, зі змінами та доповненнями від 1993, 1996, 1997 рр.)
ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об'єктів будівництва (затверджені Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України (далі - Держбуд України) від 03.12.2002 № 88).
ДБН В.2.2-9-99. Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення ( затверджені Держбудом України від 04.08.99 № 187).
ДБН В.2.5-13-98. Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд (затверджені Держбудом України від 28.10.98 № 247).
ДБН В.2.5-20-2001. Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Газопостачання (затверджені Держбудом України від 23.04.01 № 101).
СНиП 1.06.05-85*. Положение об авторском надзоре проектных организаций за строительством предприятий, зданий и сооружений (уведено в дію постановою Державного комітету СРСР у справах будівництва від 15.4.85 № 48).
СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы (затверджено Держбудом СРСР від 17.12.85 № 232).
СНиП 2.09.02-85. Производственные здания (затверджено Держстандартом СРСР від 30.12.85 № 287 ).
СНиП 2.09.03-85. Сооружения промышленных предприятий (затверджено Держбудом СРСР від 29.12.85 № 263).
СНиП 2.09.04-87*. Административные здания и сооружения (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.87 № 313 ).
СНиП 2.11.01-85*. Складские здания (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.85 № 280 ).
СНиП 11-89-80. Генеральные планы промышленных предприятий (затверджено Держбудом СРСР від 30.12.80 № 213).
СНиП 2.04.02- 84*. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения (затверджено Держбудом СРСР від 27.07.84 № 123 ).
СНиП 2.04.01-85*. Внутренний водопровод и канализация зданий (затверджено Держбудом СРСР від 04.10.85 № 169) .
СНиП 2.04.05-91. Отопление, вентиляция и кондиционирование (затверджено Держбудом СРСР від 15.12.91 № 49 ).
СН 512-78. Инструкция по проектированию зданий и помещений для электронно-вычислительных машин (затверджено постановою Держбуду СРСР від 27.02.89 № 33).
РД 34.21.122-87. Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.
Рекомендації по проектуванню дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та установлення побутових теплогенераторів, працюючих на природному газі (розроблені у відповідності до наказу Держкоммістобудування України від 20.09.94 №35)
3. Умовні позначення, скорочення та терміни
|
Аб |
- авіаційна база |
|
|
АЗС |
- автозаправна станція |
|
|
АЗУ |
- авіаційні засоби ураження |
|
|
АПГ |
- автоматичне пожежогасіння |
|
|
АПС |
- автоматична пожежна сигналізація |
|
|
АРЗ |
- авіаційний ремонтний завод |
|
|
АСП |
- апарат на стиснутому повітрі |
|
|
АТ |
- авіаційна техніка |
|
|
АУП |
- автоматичні установки пожежогасіння |
|
|
БЗОТ |
- база зберігання озброєння і техніки |
|
|
ВАРМ |
- військові авіаційно-ремонтні майстерні |
|
|
ВВП |
- вогнегасник водяний переносний |
|
|
ВВК |
- вогнегасник вуглекислотний |
|
|
ВМС |
- Військово-Морські Сили |
|
|
ВНЗ |
- військовий навчальний заклад |
|
|
ВП |
- вогнегасник порошковий |
|
|
ВПП |
- вогнегасник повітрЯнОпінний |
|
|
ВПС |
- Військово-Повітряні Сили |
|
|
ВР |
- вибухові речовини |
|
|
ВРП |
- вантажно-розвантажувальна платформа |
|
|
ВТМ |
- військово-технічне майно |
|
|
ГВА |
- генератор вогнегасного аерозолю |
|
|
ГГ |
- горючі гази |
|
|
ГДК |
- гранично допустима концетрація |
|
|
ГР |
- горюча рідина |
|
|
ДДПБ МНС України |
- Державний департамент пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій України |
|
|
ДЕС |
- дизельна електростанція |
|
|
ДНАОП |
- державний нормативний акт з охорони праці |
|
|
ДПД |
- добровільна пожежна дружина. |
|
|
ДПК |
- добровільна пожежна команда |
|
|
ДСТУ |
- Державний стандарт України |
|
|
ЕОМ |
- електронно-обчислювальна машина |
|
|
3ІП |
- Запасний інвентар та пристосування |
|
|
ЗПГ |
- зріджений природний газ |
|
|
ЗС України |
- Збройні Сили України |
|
|
КАЗС |
- контейнерна автозаправна станція |
|
|
КГП |
- керівник гасіння пожежі |
|
|
КЕЧ |
- квартирно-експлуатаційна частина |
|
|
КОПС |
- комплекс охоронно-пожежної сигналізації |
|
|
КП |
- командний пункт |
|
|
КПП |
- контрольно-пропускний пункт |
|
|
КТП |
- контрольно-технічний пункт |
|
|
ЛЗР |
- легкозаймиста рідина |
|
|
НЗ |
- непорушний запас |
|
|
НАПБ |
- нормативний акт з питань пожежної безпеки |
|
|
ОВТ |
- озброєння та військова техніка |
|
|
ПА |
- пожежний автомобіль |
|
|
ПБ |
- пожежна безпека |
|
|
ПВ |
- пожежне водоймище |
|
|
ПГ |
- пожежний гідрант |
|
|
ПЕОМ |
- персональна електронно-обчислювальна машина |
|
|
ПЗП |
- пункт заправлення пальним |
|
|
ПК |
- пожежна команда |
|
|
ПММ |
- пально-мастильні матеріали |
|
|
ПО |
- пожежна охорона |
|
|
ППБУ |
- Правила пожежної безпеки в Україні. |
|
|
ППР |
- планово-попереджувальний ремонт |
|
|
ППЧМ |
- пункт попереднього чищення та миття машин |
|
|
ПР |
- поточний ремонт |
|
|
ПС |
- пожежний сповіщувач |
|
|
ПТК |
- пожежно-технічна комісія |
|
|
ПТБ |
- Правила техніки безпеки при експлуатації Електроустановок споживачів. |
|
|
ПТЕ |
- Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів |
|
|
ПТК |
- пожежно-технічна комісія |
|
|
ПТОР |
- пункт технічного обслуговування та ремонту |
|
|
ПУ |
- пункт управління |
|
|
ПУЕ (ПУЭ) |
- Правила улаштування електроустановок (Правила устройства электроустановок). |
|
|
ПЧМ |
- пункт чищення та миття машин. |
|
|
ПЩ |
- пожежний щит |
|
|
РЗ |
- ремонтні заводи |
|
|
РО і Б |
- ракетне озброєння і боєприпаси |
|
|
САЗС |
- стаціонарна автозаправна станція |
|
|
СВ |
- Сухопутні війська |
|
|
СІС |
- спеціальна інженерна служба |
|
|
СДОР |
- сильнодіючі отруйні речовини |
|
|
Склад БП |
- склад боєприпасів |
|
|
СП |
- склад пального |
|
|
СПБ |
- служба пожежної безпеки |
|
|
СФС |
- спеціальні фортифікаційні споруди |
|
|
ТЗО |
- технічні засоби охорони |
|
|
ТЕН |
- теплоелектронагрівач |
|
|
ТО |
- технічне обслуговування |
|
|
УПС |
- установки пожежної сигналізації |
|
|
ЦАББ |
- центральна артилерійська база боєприпасів |
|
|
ЦАБ |
- центральна авіаційна база |
|
|
ЦАМО |
- центральний апарат Міністерства оборони |
|
|
ЩТО |
- щоденне технічне обслуговування |
|
Аварійне освітлення – освітлення, яке призначено для продовження роботи під час аварійного відключення робочого освітлення.
Автоматична установка пожежогасіння - установка пожежогасіння (тобто сукупність стаціонарних технічних засобів для гасіння пожежі вогнегасною речовиною) з автоматичним способом приведення до дії.
Антипірен – Речовина чи суміш, яка додається в матеріал (речовину) органічного походження для зниження його горючості.
Вибух - процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу.
Вибухонебезпечна зона — простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому присутнє вибухонебезпечне середовище або воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих чинників у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.
Газо-пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні - вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22):
Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.
Вибухонебезпечна зона класу 0 може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання;
Вибухонебезпечна зона класу 1 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів);
Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.
Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газопароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості;
Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін;
Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші;
Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.
Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.
Вибухонебезпечна установка — окремий технологічний апарат або сукупність технологічного обладнання, в яких зберігаються або безпосередньо використовуються в технологічному процесі горючі гази, ЛЗР, ГР, горючі пил або волокна в кількості, за якої можливе утворення вибухонебезпечних зон.
Вибухонебезпечне середовище - об'єм, у якому середовище внаслідок природних або виробничих чинників може стати вибухонебезпечним.
Вибухонебезпечна суміш - суміш повітря з горючими газами, парою, туманами, горючим пилом та волокнами, у якій за нормальних атмосферних умов після запалення процес горіння (вибух) поширюється на весь об'єм суміші.
Горючий пил або волокна вважаються вибухонебезпечними, якщо в разі їх мимовільного загоряння в установці за визначеною нижньою концентраційною його межею за ГОСТ 12.1.044 виникає надмірний тиск газів, як мінімум 5 кПа.
До вибухонебезпечної суміші належать суміші горючих газів і пари легкозаймистої рідини з киснем, хлором або іншими окислювачами.
Вимоги пожежної безпеки - спеціальні умови правового, соціального, економічного, організаційного та (або) технічного характеру, що встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами з метою забезпечення пожежної безпеки
Виникнення пожежі - сукупність процесів, що призводять до пожежі.
Вогнестійкість - здатність будівельних конструкцій і елементів зберігати свою тримальну здатність, а також чинити опір виникненню наскрізних отворів чи прогріванню до критичних температур і поширенню вогню.
Газо-пароповітряне вибухонебезпечне середовище — вибухонебезпечне середовище, яке утворюється повітрям з горючими газами, парою, туманами.
Горіння – це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум’я й (або) свіченням.
Горючий газ — газ, який в суміші з повітрям у відповідній пропорції утворює газове вибухонебезпечне середовище.
Група горючості - класифікаційна характеристика матеріалів (речовин) за горючістю, що визначається встановленими умовами випробування.
Горючий матеріал:
Г1 - малогорючі;
Г2 - важкогорючі (матеріал, який під впливом вогню або високої температури спалахує, тліє або обвуглюється і продовжує горіти, тліти або обвуглюватися за наявності джерела запалювання, а після його ліквідування горіння чи тління припиняється);
Г3 - середньої горючості;
Г4 - підвищеної горючості (матеріали, що під впливом вогню або високої температури спалахують, тліють або обвуглюються та продовжують горіти, тліти або обвуглюватися після ліквідування джерела запалювання).
Горюча пара — пара легкозаймистої рідини, яка в суміші з повітрям у відповідній пропорції утворює пароповітряне вибухонебезпечне середовище.
Горючий пил — пил, суміш повітря з яким у визначених пропорціях при атмосферних тиску та температурі створює вибухонебезпечне пилоповітряне середовище.
Горюча рідина (ГР) — рідина, яка здатна запалитися від джерела запалювання, самостійно горіти після його видалення і має температуру спалаху понад + 61 °С у закритому або + 66 0С у відкритому тиглі.
Джерело запалювання - Теплова енергія, що призводить до займання.
Електричне іскріння - іскрові, дугові і тліючі електричні розряди.
Загоряння - неконтрольоване горіння поза межами спеціально визначеного місця, яке не призвело до знищення матеріальних цінностей та (або) травмування чи загибелі людей.
Загроза пожежі - ситуація, що склалася на об'єкті і яка характеризується імовірністю виникнення пожежі, що перевищує нормативну.
Займання - Початок горіння під впливом джерела запалювання.
Зовнішня установка — установка, розміщена поза приміщенням (зовні) просто неба або під дахом чи за сітчастими захисними конструкціями.
Зріджений газ — газ, який при температурі навколишнього середовища нижче +20°С або тиску вище 100 кПа, або при сумісному впливі цих умов перетворюється в рідину. Установки зі зрідженими горючими газами належать до установок з важкими горючими газами.
Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди, пожежного відсіку) - це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю й пожежонебезпечними властивостями речовини і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.
За вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення і будівлі підрозділяються на такі категорії:
А (вибухонебезпечна) - горючі гази, ЛЗР з температурою спалаху не більше +28оC у такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск вибуху у приміщенні перевищує 5 кПа;
Б (вибухопожежонебезпечна) - горючі пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху вище за 28оC, ГР у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа;
В (пожежонебезпечна) - горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини й матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б;
Г - негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які спалюються або утилізуються у вигляді палива;
Д - негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких знаходяться ГР у системах змащування, охолодження і гідроприводу обладнання в кількості не більше 60 кг на одиницю обладнання у разі тиску не більше 0,2 мПа; кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблі на робочих місцях.
Класи пожежі:
A - горіння твердих речовин;
B - горіння рідких речовин;
C - горіння газоподібних речовин (побутовий газ, водень, пропан);
D - горіння металів;
E - горіння електрообладнання.
Легкозаймиста рідина (ЛЗР) - горюча рідина, здатна запалитися від короткочасного впливу джерела запалювання тривалістю до 1с з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, тліюча сигарета тощо), з температурою спалаху не більше
+61°С у закритому або +66°С у відкритому тиглі.
Негорючий матеріал - матеріал, який під впливом вогню чи високої температури не спалахує, не тліє і не обвуглюється.
Нормативна документація - правила, галузеві та державні стандарти, технічні умови, керівні документи на проектування, виготовлення, ремонт, реконструкцію, монтаж, налагодження, технічне діагностування.
Об’єкт - споруда, будівля, приміщення або його частина, в межах якої об’ємно-планувальні та конструктивні рішення (протипожежні стіни, перекриття, перегородки) дозволяють обмежити розвиток пожежі за умови вільного горіння.
Пилоповітряне вибухонебезпечне середовище - вибухонебезпечне середовище, яке утворюється повітрям з вибухонебезпечними пилом і волокнами.
Пожежа - Неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі та просторі.
Пожежна безпека - стан захищеності людини, матеріальних цінностей, об’єктів, суспільства і держави від пожеж.
Пожежна небезпека – можливість виникнення та (або) розвитку пожежі.
Пожежобезпека об'єкта - стан об'єкта, при якому з регламентованою імовірністю унеможливлюються виникнення і розвиток пожежі та вплив на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.
Пожежний оповіщувач - пристрій для масового оповіщення людей про пожежу.
Пожежний приймально-контрольний прилад - складова частина установки пожежної сигналізації для прийняття інформації від пожежних сповіщувачів, вироблення сигналу про виникнення пожежі чи несправності установки та для подальшого передавання і видачі команд.
Пожежний сповіщувач - пристрій для формування сигналу про пожежу.
Пожежонебезпечна зона - простір у приміщенні або за його межами, у якому постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. Пожежонебезпечні зони класифікуються:
Пожежонебезпечна Зона класу П-І — простір у приміщенні, в якому міститься горюча рідина, яка має температуру спалаху понад +61°С;
Пожежонебезпечна Зона класу П-ІІ — простір у приміщенні, в якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна;
Пожежонебезпечна Зона класу П-ІІа — простір у приміщенні, в якому містяться тверді горючі речовини та матеріали;
Пожежонебезпечна Зона класу П-ІІІ - простір поза приміщенням, в якому розміщені горюча рідина, яка має температуру спалаху понад +61°С, або тверді горючі речовини.
Показник пожежної небезпеки - величина, що кількісно характеризує будь-яку властивість пожежної небезпеки.
Правила пожежної безпеки - комплекс положень, які визначають порядок дотримання вимог та норм пожежної безпеки при будівництві та експлуатації об'єкта.
Приміщення - простір, обмежений з усіх сторін захисними конструкціями: стінами (у тому числі з вікнами і дверима) зі стелею (перекриттям) і підлогою. Простір під горищем і простір, огороджений сітчастими захисними конструкціями, не є приміщенням.
Причина пожежі - явище чи обставини, що безпосередньо спричиняють виникнення пожежі.
Протипожежні вимоги - сформульовані у нормативно-технічних та правових актах державного чи відомчого рівнів правила щодо утримання інженерно-технічного обладнання чи організації заходів, спрямованих на запобігання пожежі чи її розповсюдження та гасіння.
Протипожежний режим - комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконання робіт та експлуатації об'єкта (виробу), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.
Протипожежний стан об'єкта - стан об'єкта, що характеризується кількістю пожеж та рівнем збитків від них, кількістю загорянь, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівнем реалізації вимог пожежної безпеки, рівнем боєготовності пожежних підрозділів та добровільних формувань, а також рівнем протипожежної агітації та пропаганди.
Система димовидалення - комплекс технічних засобів, призначений для примусового видалення диму з приміщень.
Система протипожежного захисту - сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.
Система централізованого спостереження за протипожежним станом об'єктів та технічним станом установок пожежної автоматики - комплекс технічних засобів, призначений для отримання, оброблення, передавання та зберігання у заданому вигляді повідомлень про стан установок пожежної автоматики на об’єкті, що захищається, та протипожежний стан об’єкта на момент опитування.
Спалах - короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об'єму газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші, що супроводжується короткочасними видимими випромінюваннями, але без ударної хвилі та стійкого горіння.
Ступінь вогнестійкості - нормована характеристика вогнестійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій:
I - будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону з застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів;
II - будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону з застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів. У покриттях будівель допускається використовувати незахищені стальні конструкції;
III - будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону. Для перекриттів допускається використання дерев’яних конструкцій, захищених штукатуркою або важкогорючими листовими, а також плитними матеріалами. До елементів покриттів не встановлюються вимоги щодо межі вогнестійкості та меж поширення вогню, при цьому елементи горищних покриттів із деревини піддаються вогнезахисній обробці;
IIIа - будівлі переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу - зі сталевих незахищених конструкцій. Огороджу-вальні конструкції - зі сталевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з важкогорючим утеплювачем;
IIIб - будівлі переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - з цільної або клеєної деревини, піддані вогнезахисній обробці, яка забезпечує потрібну межу поширення вогню. Огороджувальні конструкції - з панелей або поелементного складання, що зроблені з використанням деревини або матеріалів на її основі. Деревина й інші горючі матеріали огороджувальних конструкцій повинні бути піддані вогнезахисному обробленню або бути захищені від впливу вогню та високих температур таким чином, щоб забезпечити потрібну межу поширення вогню;
IV - будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями з цільної або клеєної деревини та інших горючих чи важкогорючих матеріалів, захищених від впливу вогню та високих температур штукатуркою чи іншими листовими або плитними матеріалами. До елементів покриттів не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості та меж поширення полум’я, при цьому елементи горищних покриттів з деревини піддаються вогнезахисній обробці;
IVa - будівлі переважно одноповерхові, з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса - зі сталевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції - зі сталевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем;
V - будівлі, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не встановлюються вимоги щодо меж вогнестійкості та меж поширення вогню.
Температура займання - найнижча температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробувань над його поверхнею утворюється пара або гази з такою швидкістю, що після їх запалювання виникає стійке горіння.
Температура самозаймання – найнижча температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробувань відбувається різке збільшення швидкості екзотермічних реакцій окислення матеріалу (речовини), які закінчуються полуменевим горінням.
Температура спалаху - найнижча температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробувань над його поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.
Установка пожежної сигналізації - сукупність технічних засобів, установлених на об’єкті для виявлення пожежі, оброблення, подавання в заданому вигляді повідомлення про пожежу на цьому об’єкті, спеціальної інформації та (чи) подання команд на включення автоматичних установок пожежогасіння та технічних обладнань.
Шляхи евакуації – коридори, сходи, сходові клітки, тамбури, шлюзи та інші проходи, що забезпечують евакуацію людей, які знаходяться у будинку.
|
“Повинен”: |
викладаються обов'язкові вимоги |
|
“Слід”: |
-"- |
|
“Необхідно”: |
-"- |
|
“Вимагається, щоб”: |
-"- |
|
“Дозволяється тільки”: |
-"- |
|
“Не дозволяється”: |
-"- |
|
“Забороняється”: |
-"- |
|
“Не слід”: |
-"- |
|
“Можуть бути”: |
Викладаються інші положення |
|
“Як правило”: |
-"- |
|
“За необхідності”: |
-"- |
|
“За потреби”: |
-"- |
|
“У разі потреби”: |
-"- |
|
“Можуть мати”: |
-"- |
|
“У разі”: |
-"- |
|
“Застосовують”: |
Використовується як дозвільна форма викладання тексту |
|
“Повинно бути не більше (не менше)”: |
Наводиться найбільше або найменше значення величини |
|
“Не повинно бути більше (менше)”: |
Наводяться припустимі значення відхилень |
|
“Від” і “до”: |
Включно |
4. Організація пожежної безпеки у Збройних Силах України
4.1. Загальні положення
4.1.1. Пожежна безпека в Збройних Силах України забезпечується здійсненням комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню пожежі, та системою пожежного захисту.
4.1.2. Забезпечення пожежної безпеки досягається:
Проведенням організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, створення умов безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, а також створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж;
Глибоким розумінням, свідомим і неухильним додержанням військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України вимог пожежної безпеки;
Зразковим несенням служби добовим нарядом;
Неухильним виконанням розпорядку дня;
Додержанням правил експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, створенням у місцях розташування військовослужбовців умов для їх повсякденної діяльності, життя й побуту, що відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України;
Цілеспрямованою виховною роботою, поєднанням високої вимогливості командирів (начальників) із постійною турботою про підлеглих.
4.1.3. Усі будівлі й приміщення, а також територія військової частини повинні завжди утримуватися в чистоті та порядку. Кожен начальник відповідає за правильне використання будівель і приміщень, збереження обладнання і засобів пожежогасіння.
4.1.4. У кожному приміщенні призначається старший, який відповідає за поведінку військовослужбовців, внутрішній порядок і цілісність майна в приміщенні, чистоту території, що прилягає до приміщення, та додержання правил пожежної безпеки.
4.2. Обов’язки командирів (начальників), осіб добового наряду і чергового персоналу (обслуги) щодо забезпечення пожежної безпеки
4.2.1. Командир (начальник) зобов’язаний:
Організовувати пожежобезпечну експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;
Контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі).
4.2.2. Командир військової частини в мирний і воєнний час відповідає за стан пожежної безпеки полку та за організацію пожежної охорони.
4.2.3. Командир військової частини зобов’язаний:
Розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, визначати заходи безпеки і здійснювати контроль за їх додержанням, забезпечувати правильне утримання й експлуатацію казарм, житлового фонду та інших споруд на території військової частини, а також їх пожежну безпеку;
Відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах військової частини, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;
У разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами пожежної охорони;
Організувати пожежну охорону, вивчення особовим складом вимог пожежної безпеки та навчання поводженню під час гасіння пожежі;
Забезпечити в розташуванні частини нормативні запаси води та наявність засобів пожежогасіння;
Не менше ніж один раз на три місяці перевіряти стан пожежної безпеки та організацію пожежної охорони і не менше ніж двічі на рік проводити відпрацювання плану пожежної безпеки із залученням усіх необхідних сил та засобів;
Забезпечити додержання протипожежних вимог, визначених стандартами, нормами і правилами, а також виконання вимог приписів органів пожежної охорони;
Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
Налагодити телефонний зв’язок із найближчим підрозділом пожежної охорони гарнізону чи Міністерства з надзвичайних ситуацій України;
Проводити службове розслідування випадків пожеж.
4.2.4. Заступник командира військової частини відповідає за виконання вимог пожежної безпеки на території, закріпленій за військовою частиною, полігоном, на навчальних об’єктах бойової підготовки.
4.2.5. Заступник командира частини з тилу відповідає за стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб.
Він зобов’язаний організовувати належну експлуатацію, своєчасний ремонт жилих і нежилих будинків, водопровідно-каналізаційних мереж і споруд, своєчасну підготовку їх до зими, утримання в належному стані території, на якій розквартировані підрозділи полку (окремого батальйону), вживати заходів для пожежної безпеки об’єктів безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, а також обладнання їх технічними засобами охорони.
4.2.6. Заступник командира частини з озброєння відповідає за виконання протипожежних заходів у парку.
Він зобов’язаний керувати роботами, пов’язаними з виконанням протипожежних заходів, стежити за станом пристроїв блискавкозахисту на об’єктах військової частини та організовувати періодичну їх перевірку.
4.2.7. Начальник служби військової частини відповідає за пожежну безпеку підпорядкованих підрозділів та об’єктів служби.
Він зобов’язаний знати вимоги правил пожежної безпеки щодо об'єктів служби, здійснювати контроль за виконанням вимог пожежної безпеки в підпорядкованих підрозділах і службі.
4.2.8. Начальник служби за спеціальністю має право припиняти експлуатацію озброєння, бойової та іншої техніки у разі виявлення недоліків, які можуть призвести до пожежі, а також у разі невиконання вимог пожежної безпеки.
4.2.9. Начальник автомобільної служби військової частини зобов’язаний забезпечувати проведення заходів пожежної безпеки у парку частини і на машинах.
4.2.10. Начальник служби пально-мастильних матеріалів військової частини зобов’язаний:
Організовувати правильну експлуатацію технічних засобів служби, роботу, пов’язану з прийманням, зберіганням і видачею підрозділам пального, мастильних матеріалів, спеціальних рідин і технічних засобів, а також роботу пунктів заправлення, забезпечуючи при цьому проведення заходів пожежної безпеки і виконання вимог безпеки;
Організовувати збір і здавання відпрацьованих нафтопродуктів, охолоджувальних рідин.
4.2.11. Начальник служби пожежної безпеки військової частини, командир пожежного підрозділу підпорядковуються безпосередньо командирові військової частини, а із спеціальних питань керуються вказівками органу пожежної охорони вищого рівня і відповідають за постійну готовність пожежного підрозділу, засобів пожежогасіння, які є в пожежному підрозділі, та за навчання особового складу вимогам пожежної безпеки.
4.2.12. Начальник служби пожежної безпеки, командир (начальник) пожежного підрозділу зобов’язаний:
Знати особливості стану пожежної безпеки об’єктів військової частини, брати участь у розробленні плану пожежної безпеки;
Особисто проводити заняття з офіцерами, прапорщиками та старшинами підрозділів військової частини з пожежної безпеки, експлуатації засобів пожежогасіння, вести роз’яснювальну роботу серед особового складу щодо виконання вимог пожежної безпеки, а також проводити спеціальну підготовку пожежного підрозділу й інструктувати пожежний наряд;
Перевіряти додержання вимог пожежної безпеки на об’єктах і повсякденно контролювати виконання особовим складом установлених вимог пожежної безпеки і несення служби пожежним нарядом;
Стежити за справністю і правильною експлуатацією всіх засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації, джерел пожежного водопостачання і вживати заходів для підтримання їх у постійній готовності до дії;
Проводити облік технічного стану засобів пожежогасіння;
Забороняти експлуатацію окремих будівель, орендованих приміщень, сховищ, майстерень та агрегатів, якщо їх використання може призвести до виникнення пожежі;
Своєчасно доповідати командирові військової частини про порушення вимог пожежної безпеки на об’єктах та невиконання приписів органів пожежної охорони, а про всі випадки загоряння, виникнення пожежі і вжиті заходи - негайно;
Керувати гасінням пожежі.
4.2.13. Командири підрозділів, начальники служб, майстерень, цехів, клубів, лабораторій та інших об’єктів відповідають за виконання вимог пожежної безпеки в підпорядкованих їм підрозділах, службах, на об’єктах та за справний стан засобів пожежогасіння.
4.2.14. Командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Він зобов’язаний стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки.
4.2.15. Заступник командира батальйону зобов’язаний організовувати виконання вимог правил і заходів пожежної безпеки.
4.2.16 Заступник командира батальйону з озброєння зобов’язаний дотримуватися вимог безпеки під час експлуатації, ремонту й евакуації озброєння, бойової та іншої техніки, а також виконання заходів пожежної безпеки у парку.
4.2.17. Командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі).
Він зобов’язаний стежити за утриманням і правильною експлуатацією всіх приміщень, відведених для роти, за чистотою ділянки території, закріпленої за ротою (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за станом корпусу корабля), а також за проведенням заходів пожежної безпеки у роті (на кораблі).
4.2.18. Заступник командира роти зобов’язаний стежити за утриманням у чистоті ділянки території, закріпленої за ротою, та за виконанням особовим складом роти правил пожежної безпеки.
4.2.19. Заступник командира роти з озброєння зобов’язаний здійснювати заходи пожежної безпеки на ділянці території, яка відведена роті, у паркових приміщеннях і на машинах роти, забезпечувати належний порядок.
4.2.20. Старшина роти у мирний і воєнний час відповідає за стан пожежної безпеки приміщень роти і закріпленої території.
Він зобов’язаний організовувати утримання в чистоті й порядку приміщень роти та ділянки території, закріпленої за ротою, керувати їх загальним прибиранням; стежити за додержанням правил опалення печей, справністю засобів пожежогасіння й додержанням рядовим і сержантським складом роти правил пожежної безпеки.
4.2.21. Черговий частини зобов’язаний:
У разі виникнення пожежі, стихійного лиха в розташуванні військової частини чи поблизу неї негайно вжити заходів для врятування Бойового Прапора військової частини, людей, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів;
Викликати пожежний і черговий підрозділи та до їх прибуття організувати гасіння пожежі;
Стежити за чистотою і порядком у казармах і в розташуванні військової частини.
4.2.22. Помічник чергового частини повинен за відсутності у складі добового наряду чергового штабу частини після закінчення робочого дня проводити огляд пожежного стану приміщень штабу частини.
4.2.23. Черговий контрольно-пропускного пункту зобов’язаний у разі виникнення пожежі організувати пропуск пожежних машин, направити їх до місця пожежі та повідомити про найближчі джерела пожежного водопостачання.
4.2.24. Черговий роти зобов’язаний:
Стежити за наявністю, справним станом засобів пожежогасіння роти й охоронної сигналізації кімнати зберігання зброї, за виконанням вимог пожежної безпеки в роті (курити дозволяти лише у спеціально визначених місцях, сушити обмундирування - тільки в сушарнях, додержуватися правил опалення й користування ліхтарями);
У разі виникнення пожежі викликати пожежну команду, вжити заходів для її гасіння та негайно доповісти про це черговому частини й командирові роти, а також вивести людей і винести зброю та майно з приміщень, яким загрожує небезпека.
4.2.25. Днювальний роти зобов’язаний:
Негайно доповідати черговому роти про всі надзвичайні події в роті, про порушення вимог пожежної безпеки, вживати заходів щодо їх усунення;
Піднімати за командою чергового роти особовий склад уночі у разі пожежі;
Стежити за чистотою та порядком у приміщеннях і вимагати від військовослужбовців їх додержання;
Стежити, щоб військовослужбовці курили у визначених для цього приміщеннях чи місцях.
4.2.26. Черговий штабу частини зобов’язаний:
Стежити за виконанням правил опалення, а після закінчення робочого дня проводити перевірку протипожежного стану приміщень штабу військової частини;
У разі виникнення пожежі викликати пожежну команду, вжити заходів для гасіння вогню та врятування документів і майна штабу, що підлягає евакуації в першу чергу; негайно доповісти про це черговому частини і начальникові штабу військової частини.
4.2.27. Черговий їдальні зобов’язаний дбати про виконання вимог пожежної безпеки та заходів безпеки під час роботи технологічного обладнання.
4.2.28. Черговий фельдшер (санітарний інструктор) медичного пункту зобов’язаний у разі виникнення пожежі негайно доповісти черговому частини, організувати евакуацію хворих і гасіння пожежі.
4.2.29. Пожежний наряд призначається від пожежної команди військової частини у складі начальника наряду, водіїв (мотористів) та номерів бойової обслуги пожежних машин чи інших автомобілів (мотопомп), постових пожежних постів, обов’язки яких викладено в табелі бойової пожежної обслуги. Пожежний наряд підпорядковується черговому частини, його помічникові та начальникові пожежної команди.
4.2.30. Пожежний наряд зобов’язаний:
Стежити за виконанням правил пожежної безпеки в усіх підрозділах і на території військової частини;
Нести пожежно-постову службу згідно з табелем постів;
Стежити за справністю засобів пожежогасіння на об’єктах;
Разом з начальниками сховищ, складів і черговим парку перевіряти перед закриттям об’єктів додержання вимог пожежної безпеки й вимикання електричної мережі, після цього передавати начальникові сховища (складу) пожежний жетон;
Доповідати черговому частини в установлений табелем постів час про виконання вимог пожежної безпеки у військовій частині;
У разі виникнення пожежі брати участь у її гасінні.
Пожежний наряд, призначений від позаштатної пожежної команди, виконує свої обов’язки у визначений командиром військової частини час.
Пожежний наряд забезпечується необхідними засобами пожежогасіння, а військовослужбовці, які несуть службу в складі бойових обслуг на пожежних автомобілях (мотопомпах), - одягом із спеціальної водонепроникної тканини, поясами і сталевими шоломами.
4.3. Обов'язки військовослужбовців та працівників Збройних Сил України щодо забезпечення пожежної безпеки
4.3.1. Усі військовослужбовці та працівники Збройних Сил повинні знати й виконувати вимоги пожежної безпеки і вміти користуватися засобами пожежогасіння. Кожний військовослужбовець зобов’язаний неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках.
4.3.2. У разі виникнення пожежі військовослужбовець повинен вжити заходів для виклику пожежного підрозділу та гасіння пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів.
4.3.3. Військовослужбовці повинні надавати допомогу в разі виникнення пожежі чи стихійного лиха цивільному населенню.
4.4. Організація протипожежної підготовки військовослужбовців і працівників Збройних Сил України
4.4.1. Протипожежна підготовка військовослужбовців і працівників Збройних Сил України здійснюється згідно з вимогами Закону України “Про пожежну безпеку”, Військових Статутів Збройних Сил України, наказів і директив Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
4.4.2. Протипожежна підготовка військовослужбовців та працівників Збройних Сил України має за мету навчити весь особовий склад правилам запобігання пожежам, поводження із засобами пожежогасіння та практичним діям у випадку пожежі.
4.4.3. Протипожежна підготовка здійснюється :
Проведенням планових занять з усім особовим складом військової частини з предмета “Протипожежна підготовка”;
Навчанням за спеціальними програмами особового складу позаштатних пожежних підрозділів і добровільних пожежних дружин, пожежних обслуг (додатки 1, 9, 10);
Проведенням пожежно-тактичних навчань із підрозділами згідно з пожежними розрахунками;
Проведенням інструктажів, лекцій, бесід, доповідей, демонстрацією кінофільмів з протипожежної тематики;
Забезпеченням підрозділів інструкціями, пам’ятками, плакатами з питань пожежної безпеки, обладнанням наочної агітації.
4.5. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки у військовій частині
4.5.1. Для забезпечення пожежної безпеки об’єктів військових частин і створення безпечних умов для особового складу командир (начальник) військової частини (гарнізону) зобов’язаний забезпечити своєчасне проведення протипожежних заходів, передбачених нормативними документами, а також вжити необхідні заходи для усунення недоліків, визначених в актах (приписах) органів пожежної охорони.
4.5.2. Виконанням робіт з пожежної безпеки військової частини керує начальник служби пожежної безпеки або командир пожежного підрозділу, а там, де він не передбачений штатом, його обов’язки покладаються на одного з офіцерів (військовослужбовців за контрактом) за сумісництвом.
4.5.3. У військовій частині, яка не має штатного пожежного підрозділу, створюється позаштатна пожежна команда чисельністю від 5 до 18 осіб. До складу пожежної команди включаються військовослужбовці рядового і сержантського складу зазвичай з одного підрозділу.
Від команди виділяється пожежний наряд, який забезпечує чергування на пожежних постах цілодобово чи протягом визначеного часу згідно з табелем постів, затвердженим командиром військової частини.
Офіцери, військовослужбовці за контрактом органів пожежної охорони та особовий склад штатних (позаштатних) пожежних підрозділів військових частин звільняються від нарядів, не пов’язаних з виконанням завдань служби пожежної безпеки.
4.5.4. У кожній військовій частині розробляється план пожежної безпеки, який затверджується командиром військової частини та узгоджується з органами пожежної охорони і доводиться до усіх посадових осіб. Загальна інструкція щодо пожежної безпеки у військовій частині, використання сил та засобів для гасіння пожежі, а також витяг з інструкції про порядок евакуації особового складу, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів повинні бути у чергового частини.
4.5.5. З метою постійного дотримання встановленого протипожежного режиму на об'єктах військової частини повинна проводитись пожежно-профілактична робота, яка складається з:
Організації виконання вимог протипожежних норм, правил, інструкцій, усунення причин та умов виникнення пожеж;
Забезпечення постійного контролю за своєчасним усуненням раніше виявлених недоліків та порушень;
Здійснення контролю за технічним станом автоматичних установок пожежогасіння і сигналізації, первинних засобів пожежогасіння та протипожежного водопостачання;
Дотримання особливого протипожежного режиму на об’єктах зберігання боєприпасів та ПММ;
Постійного контролю за виконанням протипожежних вимог, норм і правил на об'єктах нового будівництва, під час реконструкції, розширення та технічного переоснащення;
Контролю за дотриманням правил пожежної безпеки під час проведення вогневих, фарбувальних та інших пожежонебезпечних робіт.
4.5.6. Головною метою профілактичної роботи повинно бути усунення в найкоротший термін недоліків, виявлених під час перевірки протипожежного стану об'єктів військової частини.
4.5.7. На кожному об'єкті військової частини з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:
Порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки (додаток 1);
Порядок відключення силової і освітлювальної електромережі в разі пожежі;
Порядок огляду та закриття приміщень об'єктів після закінчення роботи (служби) із записом результатів огляду в спеціальному журналі, а у військових підрозділах - із видачею начальником варти начальнику пожежного наряду пожежного жетона;
Дії військовослужбовців та працівників Збройних Сил у разі виявлення пожежі;
Можливість (місце) куріння, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;
Порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);
Місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитись у виробничих приміщеннях і на території об'єкта (у місцях зберігання);
Порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;
Порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водогону, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);
Порядок проведення планово-поперджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;
Порядок виклику пожежної команди, членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.
4.5.8. Для кожного об'єкта повинна бути розроблена загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки (додаток 3).
4.5.9. На кожному поверсі будинків і споруд у разі одночасного перебування на ньому 25 осіб та більше на видних місцях повинні вивішуватися плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі (додаток №6).
Для об'єктів військових частин з перебуванням у них людей уночі (казарми, гуртожитки, наметні містечка тощо) в інструкціях необхідно передбачати дії в разі пожежі за двома варіантами: вдень і вночі.
4.5.9. Плани евакуації та інструкції щодо забезпечення пожежної безпеки повинні коригуватись у разі перепланування або зміни функціонального призначення об'єкта, зміни штатного розкладу персоналу тощо.
4.5.10. Щоденно в установлений командиром військової частини час усі майстерні, сховища, склади, парки, ангари та інші виробничі приміщення перевіряються начальниками майстерень, сховищ, складів, цехів, черговим парку й особами пожежного наряду частини; усі помічені недоліки усуваються до закриття приміщень (сховищ), а електричні мережі відключаються за допомогою зовнішніх рубильників.
4.5.11. Територія об'єктів військових частин, будівлі, споруди, приміщення мають забезпечуватися знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 (додаток №15). Біля телефонів та на дверцятах внутрішніх пожежних кранів слід зазначати написом номери телефонів місцевої пожежної охорони та чергового частини.
4.5.12. Для варт, осіб добового наряду, сторожів, вахтерів тощо повинна бути розроблена інструкція, в якій мають бути зазначені їхні обов'язки щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території і приміщень та порядку дій у разі спрацювання засобів автоматичної пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, виявлення пожежі (додаток 3).
В інструкції також необхідно зазначати, кого з посадових осіб слід викликати у нічний час, вихідні, святкові дні у разі пожежі, а також домашні адреси, службові та домашні телефони цих посадових осіб.
4.6. Порядок дій особового складу у разі виникнення пожеж
4.6.1. У разі виникнення пожежі кожен військовослужбовець і працівник Збройних Сил України повинен:
Негайно сповістити про пожежу чергового частини та (у разі наявності зв’язку) місцеву пожежну охорону, при цьому повідомити адресу об’єкта, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище;
Вжити заходів (у разі можливості) для гасіння (локалізації) пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів.
4.6.2. Командир (начальник) підрозділу або посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язані:
Перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома командира військової частини;
У разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;
Видалити за межі небезпечної зони весь особовий склад, не задіяний для ліквідації пожежі;
Припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;
Відключити в разі необхідності електроенергію (за винятком систем протипожежного захисту), зупинити транспортні пристрої, агрегати, апарати, перекрити сировинні, газові, парові та водяні комунікації, зупинити системи вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимного захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;
Перевірити, чи включено оповіщення людей про пожежу, установки пожежогасіння, протидимного захисту;
Організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела;
Одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист документів, озброєння та військової техніки, інших матеріальних цінностей;
Забезпечити дотримання техніки безпеки особовим складом, який залучено до гасіння пожежі.
4.6.3. По прибутті на пожежу пожежних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний доступ їх на територію об'єкта, за винятком випадків, коли відповідними державними нормативними актами встановлений особливий порядок допуску.
4.6.4. Після прибуття пожежного підрозділу командування військової частини та технічний персонал військової частини, будівлі чи споруди зобов'язані брати участь у консультуванні керівника гасіння щодо наявності на об’єкті, де виникла пожежа, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, конструктивних і технологічних особливостей об'єкта, прилеглих будівель та споруд, організувати залучення сил та засобів об'єкта для вжиття необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією пожежі та запобіганням її розвитку.
4.6.5. Під час гасіння пожежі на арсеналах, базах, складах боєприпасів керівником у разі роботи кількох пожежних підрозділів є начальник пожежного підрозділу об’єкта або начальник служби пожежної безпеки гарнізону (району, об’єднання). У разі роботи одного пожежного підрозділу керівником гасіння пожежі є старший оперативний начальник, який очолює підрозділ.
4.6.6. Загальне керівництво військовими підрозділами, силами та засобами, які залучені для гасіння пожежі, здійснює командир військової частини, на об’єкті якої виникла пожежа.
4.6.7. Забороняється будь-кому втручатися в дії керівника гасіння пожежі.
5. Загальні вимоги пожежної безпеки до території, будівель, споруд, приміщень
5.1. Утримання території військових містечок
5.1.1. Територія військового містечка може складатися з таких основних зон: казарменої, житлової, адміністративної, господарської, складських (для зберігання речового і продовольчого майна, пально-мастильних матеріалів, ракет і боєприпасів і т. ін.), парку (парків) озброєння і військової техніки.
Крім основних зон до території військового містечка можуть входити: учбово-тренувальні майданчики, стрільбища, автодром, танкодром, учбові містечка, підсобне господарство, виробничі зони.
5.1.2. Розподіляючи зони на території військового містечка, необхідно враховувати протипожежні відстані, зв’язок із зовнішніми дорогами, розміщення інженерних мереж.
5.1.3. Розміщувати будівлі і споруди у військовому містечку слід так, щоб довжина доріг, проїздів, інженерних мереж була мінімальною.
5.1.4. Парки ОВТ слід розміщувати суміжно з казарменою зоною. Відстань від парку до житлових, адміністративних, учбових, культурно-просвітницьких будівель і споруд повинна бути не менша ніж 50 метрів за кількості техніки у парку до 200 одиниць, не менше ніж 100 метрів за кількості техніки понад 200 одиниць та з урахуванням безпечної відстані на випадок вибуху боєприпасів, які знаходяться у військовій техніці.
5.1.5. Територія військових містечок повинна постійно утримуватися в чистоті та систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, тополевого пуху тощо, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.
5.1.6. На території військових містечок забороняється влаштовувати звалища горючих відходів.
5.1.7. Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентаря, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.
Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів.
5.1.8. До всіх будівель і споруд військового містечка має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання ОВТ, ракет і боєприпасів, матеріалів, устатковання тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устатковання, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі табірних та інших наметів, інвентарних побутових приміщень, індивідуальних гаражів тощо.
5.1.9. Будівництво на території військових містечок нових будівель та споруд (у тому числі тимчасових) може здійснюватися лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) в органах пожежної охорони Міністерства оборони України на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.
Не дозволяється прибудовувати до будівель з обгороджувальними металоконструкціями, що містять горючі полімерні утеплювачі (пінополістирол, пінополіуретан і т. ін.), комори, майстерні та інші приміщення.
5.1.10. Про закриття ділянок доріг або проїздів для ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомити підрозділи державної пожежної охорони й штатні підрозділи пожежної охорони військових частин, які залучаються до гасіння пожежі. На період закриття доріг у відповідних місцях мають бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.
5.1.11. На односмугових проїздах повинні влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Зазначені майданчики повинні відповідати вимогам ДБН 360-92.
5.1.12. Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будівель, споруд, майданчиків для зберігання ОВТ, ракет і боєприпасів, майна та вододжерел по ґрунту, їх треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими місцевими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду будь-якої пори року.
5.1.13. Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати рух пожежних автомобілів. Для цього в необхідних місцях мають бути обладнані зручні переїзди, завжди вільні для проїзду пожежних автомобілів.
Проїзди та проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні голівок рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.
5.1.14. Ворота в'їзду на територію військового містечка, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиняти їх вручну.
5.1.15. На ділянках території військових частин, де можливі скупчення горючих газів або парів, проїзд автомашин та іншого транспорту не дозволяється. Повинні бути вивішені відповідні написи (покажчики), які сповіщають про це.
5.1.16. Територія військових містечок повинна мати зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків та споруд.
5.1.17. На території військових містечок, військових таборів у місцях, які визначаються відповідними командирами (начальниками) повинні бути встановлені пристрої для подавання звукових сигналів з метою оповіщення особового складу на випадок пожежі і має бути запас води для цілей пожежогасіння, який повинен відповідати вимогам будівельних норм.
5.1.18. Територія навколо військових містечок повинна утримуватися так, щоб унеможливити перекидання лісових, торфових пожеж на будинки та споруди, а у разі виникнення пожежі на об'єктах - поширення вогню на лісові масиви (влаштування захисних протипожежних смуг, прибирання в літній період сухої рослинності, вітролому тощо).
Від лісових масивів до будівель та споруд повинні бути витримані протипожежні розриви відповідно до вимог будівельних норм.
5.1.19. На території військового містечка забороняється залишати на відкритих майданчиках та у дворах бочки й іншу тару з легкозаймистими рідинами (ЛЗР) і горючими рідинами (ГР), балони зі стисненим та зрідженим газом, ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу, а також зберігати балони з-під газів, бочки (тару), не очищені від решток ЛЗР та ГР.
5.1.20. Тимчасові споруди повинні розміщуватися на відстані не меншій ніж 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли, згідно з будівельними нормами, потрібний більший протипожежний розрив, або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін.
Інвентарні будівлі мобільного типу, кіоски, інші подібні будівлі допускається розміщувати групами, але не більше ніж 10 у групі і площею не більше як 800 м2. Відстань між групами цих будівель та від них до інших споруд повинна бути не менша ніж 15 м.
5.1.21. На території військового містечка на видних місцях повинні бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони та знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння.
5.1.22. Стоянка транспорту у наскрізних проїздах будівель і споруд, на відстані меншій ніж 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, меншій ніж 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентаря, на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У зазначених місцях повинні встановлюватися (вивішуватися) відповідні заборонні знаки.
5.1.23. Майданчики відкритих спортивних споруд, біля входів і виходів з будинків спортивних споруд з місцями для глядачів, будинків офіцерів, клубів військових частин, не повинні мати виступів, перешкод, які заважають рухові людей. Не дозволяється зниження їх розрахункової ширини, збільшення схилів, встановлення на них кіосків, ларків та інших споруд.
5.1.24. Розводити багаття, спалювати відходи, тару, викидати незагашене вугілля та попіл на відстань меншу ніж 15 м від будівель та споруд, а також у межах протипожежних розривів, установлених будівельними нормами, заборонено.
5.1.25. Забороняється курити:
На території та у приміщеннях, у яких здійснюються зберігання, обслуговування, ремонт і утилізація ракет і боєприпасів, в місцях зберігання і видачі ЛЗР, ГР і горючих газів (ГГ), на території парків ОВТ, у будівлях з наявністю вибухопожежонебезпечних приміщень (дільниць), торгових підприємств, складів і баз;
У спеціальних фортифікаційних спорудах;
У приміщеннях дитячих дошкільних, шкільних та лікувальних закладів.
На території інших об'єктів куріння дозволяється лише у спеціально визначених і обладнаних для цього місцях, позначених знаком або написом, обладнаних урною або попільницею з негорючих матеріалів, а в будівлях ще й примусовою витяжкою.
5.2. Утримання будівель, приміщень та споруд
5.2.1. Усі будівлі, приміщення і споруди слід своєчасно очищати від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримувати в чистоті. Терміни очищення встановлюються інструкціями або технологічними регламентами.
5.2.2. У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків та інших споруд, їх технічного переоснащення як зі зміною, так і без зміни функціонального призначення, необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені нормативними документами в галузі будівельного, технологічного проектування та чинними правилами.
Приступати до виконання зазначених робіт дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки з позитивним результатом в органах пожежної охорони Міністерства оборони України.
5.2.3. Протипожежні системи, установки, устатковання приміщень, будівель та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.
5.2.4. Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси і т. ін.) проти поширення вогню та продуктів горіння.
Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних та протидимних дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення.
5.2.5. У разі перетинання протипожежних перешкод - стін, перегородок, перекриттів, відгороджувальних конструкцій – різними комунікаціями, зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, повинні бути наглухо зашпаровані негорючим матеріалом, який забезпечує межу вогнестійкості та димогазонепроникнення, що вимагається будівельними нормами для цих перешкод.
5.2.6. Дерев'яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V, повинні піддаватися вогнезахисній обробці, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, вбудованих меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені інші вимоги. Пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок повинні усуватись негайно.
Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією, за участі замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та у разі втрати або погіршання вогнезахисних властивостей, обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше ніж один разу на рік, зі складанням акта перевірки.
5.2.7. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій повинні бути визначені категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки за ОНТП 24-86 (додаток № 2), а також класи зон за ПУЭ та
ДНАОП 0.00-1.32-01, у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також на межах зон усередині приміщень та іззовні. Визначення категорії будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою на стадії проектування повинно проводитися розробником технологічного процесу відповідно до вимог
ОНТП 24-86.
Для діючих підприємств категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть визначатися технологами самих підприємств або організаціями, що мають відповідних фахівців.
5.2.8. Вибухопожежонебезпечні приміщення у багатоповерхових будівлях повинні розміщуватися біля зовнішніх стін верхніх поверхів.
5.2.9. У підвальних та цокольних поверхах не допускається:
Зберігання ракет і боєприпасів, вибухових речовин, зберігання та застосування ЛЗР і ГР, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку, розміщення вибухопожежонебезпечних виробництв (за винятком випадків, обумовлених чинними нормативними документами);
Улаштування складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток.
5.2.10. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у т. ч. венткамери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання устатковання, меблів та інших предметів.
Двері горищ, технічних поверхів, венткамер, електрощитових, підвалів повинні утримуватися зачиненими. На дверях слід зазначати місце зберігання ключів. Вікна горищ, техповерхів, підвалів повинні бути засклені.
5.2.11. Приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від сухого листя, трави, горючих відходів виробництва тощо. Не допускається закривати їх наглухо, а також захаращувати або закладати віконні прорізи.
5.2.12. У казармах, житлових і адміністративних будинках, будинках лікувальних закладів із постійним перебуванням хворих не дозволяється розміщувати магазини та склади виробів побутової хімії, ЛЗР, ГР, вогненебезпечних (горючих) речовин і матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху тощо), балонів з газом, майстерні та інші приміщення з категорією за вибухопожежною небезпекою А і Б.
5.2.13. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно справними, бути пофарбованими.
5.2.14. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені (зняті).
Встановлювати глухі (незнімні) ґрати дозволяється у кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів, у приміщеннях, в яких дозволено цілодобово зберігати таємні документи, касах, складах, коморах, на об'єктах торгівлі та в інших випадках, передбачених нормами і правилами, затвердженими в установленому порядку.
5.2.15. У будівлях, приміщеннях, спорудах забороняється:
Прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР, а також відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами із застосуванням відкритого вогню;
Розкидати й залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали. Їх необхідно прибирати в металеві ящики, щільно закривати кришками і після закінчення роботи видаляти з приміщення у спеціально відведені за межами будівель місця, забезпечені негорючими збірниками з кришками, які щільно закриваються.
5.2.16. Для індивідуального захисту особовий склад під час виконання робіт, де в технологічних процесах використовуються легкозаймисті, горючі рідини або гази, повинен бути забезпечений комплектом спеціального термозахисного одягу. Спецодяг повинен завчасно підлягати пранню та ремонту, зберігатися у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цього приміщеннях. Командування військової частини (адміністрація підприємства) повинно встановити чіткий порядок заміни промасленого спецодягу на чистий.
5.2.17. Під час організації і проведення заходів з масовим перебуванням людей слід дотримуватись таких вимог:
За кількості людей понад 50 осіб використовувати приміщення, забезпечені не менш як двома евакуаційними виходами, що відповідають вимогам будівельних норм, не мають на вікнах глухих грат і розташовані не вище другого поверху в будівлях з перекриттями з горючих матеріалів, групи горючості Г3, Г4 за
ДСТУ Б В.2.7-19-95;
Посадові особи, яким доручено проведення таких заходів, перед їх початком зобов'язані забезпечити ретельний огляд приміщення і переконатись у повній готовності їх у протипожежному відношенні, у т. ч. у забезпеченості потрібною кількістю первинних засобів пожежогасіння, справності засобів зв'язку, пожежної автоматики і сигналізації;
Повинно бути організоване чергування на сцені та у приміщеннях залів членів позаштатної пожежної команди або працівників місцевої пожежної охорони об'єкта чи відповідальних чергових;
Не дозволяється заповнення приміщень людьми понад установлену норму, зменшення ширини проходів між рядами, установлення в проходах додаткових крісел, стільців тощо, повне відключення під час нарад, засідань, занятть, спектаклів або вистав світла, використання віконниць для затемнення, проведення вогневих, фарбувальних та інших пожежо - і вибухонебезпечних робіт, застосування дугових прожекторів, свічок, бенгальських вогнів, відкритого вогню, феєрверків, а також включення в програму (сценарій) номерів (вистав) з використанням вогневих ефектів і курінням.
На вимогу органів пожежної охорони Міністерства оборони України або органів державного пожежного нагляду здійснюються й інші (додаткові) протипожежні заходи.
5.2.18. Під час проведення новорічних свят:
Ялинка повинна встановлюватися на стійкій основі;
За відсутності в приміщенні електричного освітлення (під час можливого відключення тощо) святкування новорічної ялинки повинно проводитися тільки протягом світлового дня;
Ялинку не слід встановлювати в проходах, біля виходів, на шляхах евакуації;
Ілюмінація повинна бути виконана з додержанням вимог ПУЭ; у разі використання електричної освітлювальної мережі без понижувального трансформатора на ялинці можуть застосовуватись гірлянди тільки з послідовним увімкненням лампочок напругою до 12 В; потужність лампочок не повинна перевищувати 25 Вт; електропроводка до лампочок ялинкової ілюмінації повинна бути виконана гнучкими проводами з мідними жилами; підключення гірлянд до мережі повинно виконуватись тільки за допомогою штепсельних з'єднань;
У разі виявлення несправності в ілюмінації (нагрів проводів, блимання лампочок, іскріння тощо) вона повинна бути терміново вимкнена;
Не дозволяється прикрашати ялинку целулоїдними іграшками, а також марлею і ватою, не просоченими вогнезахисною речовиною, застосовувати для ілюмінації ялинки свічки.
5.2.19. Кількість особового складу в солдатських їдальнях, відвідувачів у залах для глядачів, обідніх, виставкових, торгових та іншого призначення залах з масовим перебуванням людей, а також на трибунах не повинна перевищувати кількості, встановленої будівельними нормами або визначеної розрахунком, згідно з пропускною спроможністю шляхів евакуації.
За відсутності у будівельних нормах даних для розрахунку площі, що припадає на одну особу, місткість зала приймається з розрахунку не менше ніж
0,75 м2 на одну особу.
5.2.20. Адміністративні і житлові будинки, підприємства, установи та інші об'єкти мають бути забезпечені адресними вказівниками (назва вулиці, номер будинку), встановленими на фасадах будівель або інших видних місцях і освітлюваними у темний час доби.
5.3. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
5.3.1. Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.
Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.
Якщо евакуаційні виходи і шляхи евакуації з будівель, які є пам'ятниками архітектури й історії, неможливо привести у відповідність до вимог будівельних норм, то їх експлуатація дозволяється за наявності узгодженої з органами держпожнагляду проектної документації. Порядок узгодження з органами державного пожежного нагляду проектних рішень, на які не встановлені норми і правила, та обґрунтованих відхилень від обов'язкових вимог нормативних документів визначено в НАПБ Б.02.014-98.
5.3.2. У разі розміщення технологічного, експозиційного та іншого обладнання, у приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.
Розміщення крісел (сидінь) в актових і конференц-залах, залах зборів і нарад та в інших подібних приміщеннях з масовим перебуванням людей повинно відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.
5.3.3. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється перебування) не більше ніж 50 осіб.
5.3.4. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень).
Допускається улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше як 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).
За наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.
5.3.5. Килими, килимові доріжки й інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність (за ГОСТ 12.1.044-89) та відповідати групам поширення полум'я РП1, РП2 (за ДСТУ Б В.2.7-70-98).
5.3.6. Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.
5.3.7. У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, у тому числі на висоті 2,2 м від поверхні сходових площадок, сміттєпроводи, поверхові сумісні електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими площадками та маршами.
У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлювати лише прилади опалення.
5.3.8. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.
Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).
5.3.9. У спеціальних фортифікаційних спорудах, лікувальних закладах, будинках офіцерів і клубах військових частин, музеях, готелях, приміщеннях інших допоміжних будівель, де може перебувати одночасно понад 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше як 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 м2), а також в інших випадках, зазначених у нормативних документах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення. Світлові покажчики з написом "Вихід" повинні постійно бути справними. У приміщеннях для нарад, глядачевих, виставкових та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час перебування людей (проведення заходу).
5.3.10. На випадок відключення електроенергії добовий наряд (персонал обслуговування) будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (казарми, адміністративні й штабні будівлі, навчальні корпуси, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, дитячі дошкільні заклади та ін.), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається командуванням, згідно з особливостями об'єкта, наявністю й кількістю чергового персоналу, кількістю людей у будівлі (але не менше ніж один ліхтар на кожну особу, яка чергує на об'єкті у вечірній або нічний час).
5.3.11. Не допускається:
Улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;
Захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;
Забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;
Застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;
Розташовувати у тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентаря та матеріалу;
Захаращувати меблями, устаткованням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;
Знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;
Улаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т. ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;
Улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;
Розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т. ін.;
Установлювати телекамери в проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;
Робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;
Знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;
Заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах усупереч передбаченому за проектом;
Знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;
Зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;
Розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;
Улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.
6. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання
6.1. Електроустановки
6.1.1. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних “Правил устройства электроустановок” (ПУЭ), “Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів” (ПТЕ), “Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів” (ПТБ), “Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок“ та інших нормативних документів.
Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм, ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.
6.1.2. Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, які містять вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухо - і пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель і споруд, що виступають наперед, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним ПУЕ та
ДНАОП 0.00-1.32-01.
Протипожежні відстані від повітряних ліній слабкострумових мереж (радіо, телефонного зв'язку, сигналізації і т. ін.) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами всіх класів відповідно до ПУЕ та
ДНАОП 0.00-1.32-01 мають бути такими самими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.
6.1.3. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники і т. ін.), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (ДНАОП 0.00-1.32-01), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.
6.1.4. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі, пристрої та обладнання установок автоматичної і ручної пожежної сигналізації, охоронної сигналізації, установок пожежогасіння, централізованої системи оповіщення про пожежу та інші подібні слабкострумові споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту оболонки) класу зони, крім випадків, обумовлених відповідними нормативними документами.
Слабкострумові внутрішні електромережі повинні виконуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, а також у разі, коли вони прокладаються по горючих конструкціях, аналогічно вимогам ПУЭ та
ДНАОП 0.00-1.32-01 до внутрішніх електромереж, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.
Над вибухонебезпечними зонами будь-якого класу (як у приміщеннях, так і в зовнішніх вибухонебезпечних установках) не допускається розміщувати електрообладнання (світильники, прожектори, з'єднувальні коробки тощо) без засобів вибухозахисту та прокладати електропроводи і кабелі над цими зонами способами, що не допускаються у вибухонебезпечних зонах відповідно до
ДНАОП 0.00-1.32-01.
6.1.5. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією).
Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
6.1.6. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що показують їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.
6.1.7. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).
Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм утрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.
6.1.8. В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалужувальні та з'єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закриті кришками із зазначених матеріалів.
6.1.9. Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки і електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.
Не дозволяється прокладання проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються у сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях та плитах з полімерними утеплювачами, а також установлення електричних апаратів, щитів тощо ближче ніж за 1 м від зазначених конструкцій. У місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями повинні передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.
6.1.10. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, із захистом від можливих пошкоджень.
6.1.11. Електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту їхніх оболонок меншим ніж 1Р 44 повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2, або відокремлюватися від них екранами з негорючих матеріалів.
У пожежонебезпечних приміщеннях, у яких на окремих ділянках зберігаються тверді горючі або негорючі у горючій упаковці матеріали, пожежонебезпечну зону П-IIа визначають у межах не менше ніж 1 м від ділянки, призначеної для складування, і над самою ділянкою.
Пожежонебезпечну зону класу П-III визначають у тих самих межах у разі розміщення ділянок складування твердих горючих матеріалів і горючих рідин зовні (поза будівлями і спорудами).
6.1.12. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не меншою, ніж зазначено в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 - Мінімальна відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2.
|
Номінальна потужність, Вт |
Мінімальна відстань, м |
|
100 |
0,5 |
|
300 |
0,8 |
|
500 |
1,0 |
Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше ніж 0,5 м, від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, - не менше ніж 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше ніж 0,1 м.
У разі неможливості дотримання зазначеної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.
6.1.13. У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання з матеріалів груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1 (крім випадків, коли технічними умовами на світильники передбачається можливість їх монтажу на горючих поверхнях чи конструкціях).
6.1.14. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках і т. ін. , до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менша ніж 1 м.
6.1.15. Прокладання проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), улаштування вводів у будівлі повинно здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.
У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше ніж 0,01 м. У разі неможливості забезпечити таку відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає наперед з кожного боку проводу (кабеля) не менше ніж на 0,01 м.
У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу. Після закінчення прокладання складається акт проведення схованих робіт.
6.1.16. Електронагрівні прилади, ПЕОМ, телевізори, радіоприймачі та інші побутові електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань та електророзеток заводського виготовлення.
6.1.17. Застосовувати електричні опалювальні прилади у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б не дозволяється.
У разі застосування, згідно з умовами виробництва, в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від доторкання до горючих матеріалів, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.
Забороняється застосування електронагрівних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень різного призначення, у архівах, музеях, бібліотеках (крім спеціально призначених та обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких використання таких приладів обмежується згідно з розділом 7 НАПБ А.01.001-95, цими Правилами або іншими нормативними актами.
6.1.18. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати +85 0С.
Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій, за винятком матеріалів груп горючості Г1, Г2, має становити не менше ніж 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативними документами).
6.1.19. Для опалення невеликих приміщень, у тому числі підприємств торгівлі (кіоски, ларки), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі типу РБЭ-1, ЕК-2, ЕК-4, ПТ-8-2 та ін. із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
6.1.20. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів і т. ін.) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.
6.1.21. Для загального вимкнення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно встановлювати апарати вимкнення (вимикачі) поза межами (ззовні) зазначених приміщень на стінах (перегородках), виконаних з негорючих матеріалів або на окремих опорах. Спільні апарати вимкнення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.
6.1.22. Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє, на інших шляхах евакуації, повинні бути замкненими.
Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і зазначенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).
6.1.23. Електродвигуни, світильники, проводи та розподільні пристрої потрібно регулярно, не рідше ніж один раз на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня, очищати від пилу.
6.1.24. Кабельні споруди і конструкції, на яких укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устатковання.
6.1.25. Улаштування, живлення, прокладання мереж аварійного та евакуаційного освітлення повинно виконуватися відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.
6.1.26. У світильниках аварійного та евакуаційного освітлення треба використовувати лампи розжарювання. Дозволяється в окремих випадках застосування люмінесцентних світильників для аварійного (евакуаційного) освітлення за умов, що температура навколишнього середовища приміщення становить не менше +5о С, а живлення здійснюється на змінному струмі й забезпечує напругу мережі не нижче ніж 90% від номінальної.
Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення виділяються з числа світильників робочого освітлення своїм типом чи спеціально нанесеним знаком. Світильники евакуаційного освітлення слід позначати літерою "Е".
Установлення будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних роз'єднувачів у мережах аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.
6.1.27. Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні пристрої можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.
Також слід захищати електровироби (розетки, вимикачі тощо), вбудовані в конструкції з горючих матеріалів (окрім матеріалів груп горючості Г1, Г2), якщо технічні умови на ці вироби не допускають монтаж безпосередньо на горючих основах з матеріалів груп горючості Г3, Г4.
6.1.28. У театрах, кіноконцертних залах, спортивних спорудах та в інших місцях проведення видовищних заходів:
6.1.28.1. Електрошафи, а також уся електроапаратура для регулювання напруги та струму (реостати, автотрансформатори, дросельні котушки, пускові реостати тощо) повинні розміщатися за межами площ естрад, підмостків, а також сцен.
У разі монтажу тимчасового електрообладнання слід проводити вимір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок із складанням актів.
6.1.28.2. Під час використання для постановчого або ілюмінаційного освітлення лазерних установок генерувальні блоки лазерів треба встановлювати у приміщеннях апаратних на основах з негорючих матеріалів на відстані не ближче ніж 1 м від декорацій та поверхонь конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4.
6.1.28.3. Влаштовуючи софіти на рампах, слід застосувати тільки негорючі матеріали. Корпуси софітів мають бути ізольовані від тросів, що їх підтримують. Прожектори та софіти повинні бути віддалені від декорацій та конструкцій з горючих матеріалів на відстань не меншу ніж 0,5 м. Прожектори та софіти повинні бути встановлені на відстані не менше ніж 0,5 м від декорацій та конструкцій з горючих матеріалів груп Г3, Г4.
6.1.28.4. Між дерев'яною рампою помосту (естради, сцени) та кожухами електросвітильників повинен бути прокладений негорючий теплоізолювальний матеріал завтовшки 8-10 мм. У разі встановлення підсвітів безпосередньо на планшеті помосту (естради, сцени) під них повинні підкладатися негорючі теплоізоляційні килимки. Софіти, які не мають світлофільтрів і використовуються для робочого освітлення естради, помосту, сцени, повинні бути закриті склом.
У всіх софітів з боку світла повинна бути встановлена захисна металева сітка, яка застосовується для відвернення випадання скла зі світильників та осколків колб ламп, що розірвалися.
6.1.28.5. Застосування в прожекторах та софітах світлофільтрів з горючих матеріалів замість скла забороняється.
6.1.28.6. Конструкція світильників повинна унеможливлювати випадання з них ламп. Світильники з лампами розжарювання повинні мати суцільне силікатне скло, яке захищає колбу лампи.
6.1.29. Не дозволяється:
Проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, сховищами та майданчиками для зберігання ракет, боєприпасів та вибухових речовин, штабелями лісу, складами пально-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;
Відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче ніж за 1 м і
5 м від них відповідно, а також у сходових клітках;
Експлуатувати кабелі й проводи з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
Залишати під напругою кабелі та проводи з неізольованими струмопровідними жилами;
Застосовувати саморобні подовжувачі, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;
Застосовувати для опалення приміщення нестандартне (саморобне) електронагрівне обладнання або лампи розжарювання;
Користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має сліди затемнення або випинання;
Підвішувати світильники безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортати електролампи і світильники папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатувати їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);
Використовувати електроапаратуру та прилади в умовах, що не відповідають вказівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників;
Застосовувати в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентні світильники з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
Використовувати в пожежонебезпечних зонах світильники з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
Залишати без догляду в разі виходу з приміщення, квартири увімкнені в електромережу нагрівальні прилади, комп’ютери, телевізори, радіоприймачі тощо;
Складувати горючі матеріали на відстані 1 м від електроустатковання та під електрощитами;
Використовувати ролики, вимикачі, штепсельні розетки для підвішування одягу й інших предметів, заклеювати ділянки електропроводки папером, горючими тканинами;
Застосовувати для електромереж радіо - та телефонні проводи;
Використовувати побутові електронагрівні прилади (праски, чайники, кип'ятильники тощо) без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачено технологічним процесом або заборонено іншими нормативними документами чи командиром військової частини.
Відкрито прокладати в сходових клітках і в об'ємі внутрішніх евакуаційних сходів електропроводи і кабелі, у тому числі в трубах із горючих та важкогорючих матеріалів (за ГОСТ 12.1.044-89), незалежно від їхнього призначення і напруги;
Заклеювати шпалерами відкрито прокладені електропроводи і кабелі.
6.1.30. У всіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, в усіх електроустановках та електроприладах, а також мереж їх живлення повинна бути вимкнена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що згідно з вимогами технології працюють цілодобово).
При цьому, в будівлях, крім житлових будинків, живлення усіх електроустановок, що працюють цілодобово, повинне здійснюватися самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю (споруду). Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимкнення електропостачання повинно виконуватися від одного загального комутаційного апарата (вимикача), до якого є вільний доступ електротехнічному персоналу і який розміщено біля виходу (входу) до будівлі.
6.1.31. На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок вимкнення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому, електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та експлуатаційного (аварійного) освітлення не повинно вимикатися.
6.1.32. Все електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог розділів ПУЕ.
6.1.33. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормований нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідуватися черговим персоналом.
Пошкоджену електромережу потрібно вимикати до приведення її в пожежобезпечний стан.
6.1.34. Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше ніж 1 раз на рік, в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації.
6.1.35. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинно бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93 та Правилами захисту від статичної електрики.
6.1.36. Начальники підрозділів, командири військових частин зобов'язані забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов'язана:
Організовувати і проводити профілактичні огляди та планово-запобіжні ремонти електрообладнання і електромереж, а також своєчасне усунення порушень, які можуть призвести до пожежі;
Забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо - та вибухонебезпеки зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;
Організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.
У разі неможливості технічного обслуговування електроустановок силами персоналу підрозділу, військової частини начальником чи командиром повинен бути укладений договір на планове технічне обслуговування зі спеціалізованою організацією (із кваліфікованими фахівцями).
6.1.37. Електропостачання всіх протипожежних пристроїв (пожежних насосів, вогнезатримувальних клапанів з електроприводом, централізованої системи оповіщення про пожежу, установок охоронно-пожежної сигналізації, пожежогасіння, електрозасувок на протипожежних водопроводах, сигналізаторів вибухонебезпечних концентрацій горючих газів, вибухонебезпечних парів, пилу і т. ін. слід виконувати за першою категорією надійності, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.
6.1.38. Перевірка експлуатації електроустатковання об'єктів на відповідність фактичного рівня протипожежного захисту вимогам чинних норм і правил проводиться за такими показниками:
Організація і проведення ТО та ППР;
Відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлювальних пристроїв і захисту від небезпечних впливів;
Відповідність підбору та монтажу електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно з ПУЕ та ДНАОП 0.00–1.32-01;
Наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;
Проведення замірів опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;
Відповідність вимогам ПУЕ та ДНАОП 0.00–1.32-01 аварійного та евакуаційного освітлення.
6.2. Опалення
6.2.1. Початок і кінець опалювального періоду оголошується наказом начальника гарнізону. Перед початком опалювального сезону всі котельні, системи центрального опалювання, печі, димарі та інші опалювальні прилади старанно перевіряються, а несправні – ремонтуються. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.
6.2.2. На опалювальний період наказом по військовій частині призначаються опалювачі, які попередньо вивчають правила опалення та пожежної безпеки. На опалювальний сезон вони звільняються від виконання всіх нарядів та робіт, не пов’язаних з опаленням приміщень.
Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються наказом командира військової частини.
6.2.3. Нагляд за пічним опаленням у підрозділах покладається на старшину й чергового роти, а в штабі частини – на чергового штабу частини.
Опалювальні установки повинні відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.
6.2.4. Опалення закінчується не пізніше ніж за дві години до відбою. У навчальних і службових приміщеннях опалення проводиться вранці і закінчується за годину до початку занять (робіт).
6.2.5. Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні бути розміщені так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.
Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:
Опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;
Печей та інших осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;
Кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.
У військових частинах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.
6.2.6. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.
Підлога з горючих матеріалів перед топковими дверцятами (топковим отвором) повинна бути захищена металевим листом розміром 0,7´0,5 м, що розташовується своїм довгим боком уздовж печі.
6.2.7. Відстань від виробів з горючих матеріалів, стелажів, шаф та іншого обладнання до печей повинна бути не менша ніж 0,7 м, а до топкових отворів - не менша ніж 1,25 м.
6.2.8. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути відштукатурені та побілені.
6.2.9. Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані надійними іскрогасниками.
6.2.10. Золу і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в місця, спеціально для цього відведені. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель.
6.2.11. Улаштування тимчасових печей у приміщеннях звичайно не дозволяється.
Як виняток, коли є потреба в установці тимчасових металевих та інших нетепломістких печей у приміщеннях казарм, штабів та інших будинків військових частин, на будівельних майданчиках, повинні виконуватися вказівки підприємств-виробників цих приладів, а також вимоги до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
Висота ніжок металевих печей без футерівки повинна бути не менша ніж 0,2 м. Підлогу з горючих матеріалів під печами необхідно ізолювати одним рядом цеглин або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше ніж 0,12 м, із покриттям зверху покрівельним залізом, на яке кладеться один рід цегли на глиняному розчині. Ізольована площа підлоги повинна виступати за периметр перед топкою не менш ніж на 0, 7 м, а з боків – не менше ніж 0,25 м;
Металеві печі треба встановлювати на відстані не меншій ніж 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не меншій ніж 0,7 м - від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2;
У разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної на глиняному розчині;
Металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, повинні бути від них на відстані: не менше ніж 0,7 м - без ізоляції на трубі; не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні понад +90 О C;
Деталі труб повинні щільно з’єднуватися меж собою у напрямку руху диму на глибину діаметра труби;
Металева труба повинна вставлятися в цегляну кладку не менше ніж на 0,1 м;
У разі прокладання труб через стіни та перегородки з горючих матеріалів необхідно влаштувати цегляні перегородки завтовшки 0,38 м для незахищених конструкцій та 0,25 м для конструкцій, які захищені від загорання;
Металеві димові труби допускається прокладати через перекриття з горючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше ніж 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли відсутнє риштування) в нього потрібно вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку, розміром не менше ніж три діаметри димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше ніж 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, повинен підніматися вище від карниза на 1 м. На патрубку треба встановлювати іскрогасник;
Забороняється виводити димові труби у вентиляційні канали.