Конспект по пожежно - технічній підготовці
Страница 67 из 69
Установка пожежних насосів без резервних джерел енергії, а також з живленням їх від одного джерела допускається для військових містечок з витратою води на зовнішнє пожежегасіння до 20 л/с включно.
Приміщення насосних станцій обладнаються внутрішнім протипожежним водопроводом і телефонним зв'язком з пожежним підрозділом.
У приміщенні насосної станції повинні бути інструкція обслуговуючому персоналу про дії при виникненні пожежі в містечку, схема обв'язки станції і схема водогінної мережі містечка.
Посадові особи пожежного підрозділу зобов'язані проводити перевірки насосних станцій не рідше одного разу в тиждень. При перевірках установлюється:
Наявність інструкції обслуговуючому персоналу про дії при виникненні пожежі в містечку і знання персоналом своїх обов'язків;
Наявність і справність засобів пожежегасіння і телефонного зв'язку;
Справність резервного двигуна внутрішнього згоряння і наявність палива у видаткових ємностях (де це передбачено по проекту).
Водонапірні башти будують висотою, достатньої для забезпечення необхідного напору в мережі при нижчому рівні води в її баці. Мінімальний напір у мережі повинний бути не менш 10 м на рівні поверхні землі. Баки водонапірних башт обладнають підводящими, відводящими (чи підводяще - відводящими), переливними і спускними трубопроводами. Водонапірні башти у військових містечках, як правило, обладнаються пристроєм для наповнення водою цистерн пожежних автомобілів.
Мал. 3.3. Підземний гідрант московського типу:
1 – кришка; 2 – шток; 3 – стояк; 4 – клапанна коробка; 5 – клапан; 6 – зворотній клапан;
7 – установочна головка; 8 – кінець штока
Зовнішні протипожежні трубопроводи захищають від замерзання води в них.
Пожежний запас води при відсутності гарантованого поповнення її при пожежі може зберігатися в резервуарах чистої чи води в баках водонапірних башт. При цьому місткість резервуарів і баків повинна відповідати нормативній витраті води на весь період гасіння пожежі протягом 3 г.
Для попередження використання пожежного запасу води з водонапірної башти не по призначенню (на інші нестатки) передбачають електричну сигналізацію, справність роботи якої перевіряється особовим складом пожежної охорони містечка не рідше одного разу в тиждень.
Пожежний гідрант — це стаціонарне пристосування для добору води з зовнішніх водогінних мереж при гасінні пожеж. Найбільш розповсюдженим є підземний гідрант московського типу (мал. 16.3). Він складається зі стояка 3, клапана 5, клапанної коробки 4, штока 2, настановної головки 7 з різьбленням і кришкою 1. Клапанна коробка 4 має спусковий отвір. При високому рівні ґрунтових вод на цьому отворі встановлюють зворотний клапан 6.
Технічний стан гідрантів перевіряють без пуску (зовнішній огляд) і з пуском води. Перевірку з пуском води роблять у літню пору один раз у два місяці і перед утепленням їх на зиму. В перевірці беруть участь представники квартирно-експлуатаційної служби і пожежної охорони частини. Зовнішній огляд гідрантів роблять представники пожежної охорони один раз у тиждень.
При температурах повітря мінус 15° С і нижче забороняється відкривати кришки колодязів з метою перевірки технічного стану гідрантів.
При відкриванні кришки колодязя гідранта і під час добору води через нього забороняється курити чи застосовувати відкритий вогонь поблизу відкритого колодязя, тому що в колодязях гідрантів можуть накопичуються різні горючі чи отруйні гази і пари.
Спуск пожежних у колодязі при перевірці гідрантів під час користування ними не допускається.
При перевірках гідрантів установлюють: наявність поблизу його спеціального покажчика місцезнаходження гідранта; наявність і справність кришки колодязя; стан під'їзду. При виявленні води в колодязі її відкачують. Результати перевірок заносять у відомість пожежного наряду. Про несправність гідрантів повідомляють у квартирно-експлуатаційну службу частини. У зимовий час кришки колодязів гідрантів утеплюють, а під'їзди до них очищають від снігу.
При подачі води на пожежу через гідранти необхідно знати можливість максимальної подачі води з ділянки водогінної мережі (водовіддачу). Орієнтована водовіддача ділянки, що живеться водою з двох напрямків, приведена в табл. 16.1. Якщо вода надходить у ділянку водогінної мережі з одного напрямку, то пропускна здатність ділянки складе 0,5 значення, зазначеного в табл. 3.1.
Таблиця 3.1
|
Напор в мережі, м
|
Пропускна властивість ділянки при діаметрі, мм, л/с
|
|
100
|
125
|
150
|
200
|
250
|
300
|
|
10
20
30
40
50
|
25
30
40
45
50
|
40
60
70
85
90
|
55
70
80
95
105
|
65
90
110
130
145
|
85
115
145
185
200
|
115
170
205
235
265
|
Пожежна колонка призначена для відкривання і закривання підземного пожежного гідранта і приєднання пожежних рукавів при доборі води з водогінних мереж під час пожежегасіння. Колонка (мал. 3.4) складається з корпуса 5 і головки 4. Унизу корпуса мається внутрішнє різьблення для приєднання до пожежного гідранта. Головка обладнана двома з’єднувальними муфтовими головками 3 для приєднання рукавів і двома вентилями 2.
Мал. 3.4. Пожежна колонка:
1 – рукоятка; 2 – вентиль; 3 – муфтова головка; 4 – головка; 5 – корпус;
6 – центральний ключ
Відкривання гідранта здійснюється центральним ключем 6. Ключ угорі має рукоятку 1, унизу — квадратну муфту.
