Навчальний посібник Управління Земельними Ресурсами В. В. Горлачук В. Г. В'юн А. Я. Сохнич (частини 1)

У відповідь на згаданий Указ Держкомземом України були розроблені нормативно-методичні документи, які регламентують систему використання цих земель. Власне ці документи і є основою прийняття управлінських рішень, спрямованих на ефективне використання земель резервного фонду.

Управління землями резервного фонду, в першу чергу, повинно забезпечувати безплатну передачу їх для:

• ведення селянських (фермерських) господарств у межах земельної частки;

• ведення особистого підсобного господарства у межах граничних розмірів і за умов, визначених статтею 56 Земельного кодексу України;

Ведення колективного чи індивідуального садівництва на підставах та у розмірах, визначених статтею 57 Земельного кодексу України.

Із земель резервного фонду членам недержавних сільськогосподарських підприємств земельні ділянки можуть передаватися у розмірі суми площ середніх земельних часток (паїв).

Крім того, із земель резервного фонду громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, та іншим громадянам, які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання, земельні ділянки надаються для:

• ведення селянського (фермерського) господарства за умов, визначених у статті 52 Земельного кодексу України;

• ведення особистого підсобного господарства за умов та у розмірах, визначених статтею 56 Земельного кодексу України;

• заняття традиційними народними промислами на підприємствах та у розмірах, визначених статтею 58 Земельного кодексу України;

• городництва, сінокосіння і випасання худоби на підставах та у розмірах, визначених статтею 59 Земельного кодексу України.

Згідно з Указом Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 р. регламентується створення поблизу населених пунктів із земель резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби.

При проведенні перерозподілу земель резервного фонду за рішенням органу місцевого самоврядування створюється комісія, до складу якої входять депутати відповідної ради, на території якої створений цей фонд, представники землевпорядної служби та ін.

Висновки і пропозиції комісії, розглянуті і затверджені сесією відповідного органу місцевого самоврядування, є підставою для виконання комплексу вишукувальних і проектних землевпорядних робіт.

Надання у постійне користування та передача у власність громадянам земельних ділянок із земель резервного фонду здійснюється в порядку їх відведення згідно із чинним законодавством за кошти громадян, в інтересах яких оформляються правоустановлюючі документи.

Виходячи з наявності земель резервного фонду та кількості бажаючих отримати земельні ділянки, може виникнути потреба у прийнятті рішення щодо граничних розмірів передачі у власність чи користування земельних ділянок та надання пріоритетності для тих чи інших цілей. При цьому важливо враховувати, що розмір земельної частки (паю) в кадастрових гектарах новоприйнятих членів господарства не може бути іншим, ніж у членів цього господарства, які набули це право в процесі паювання земель колективної власності.

У разі потреби, за ініціативою органу місцевого самоврядування, може здійснюватись обмін земельних ділянок резервного фонду на земельні ділянки інших форм власності і господарського використання з тим, щоб створити максимально сприятливі територіальні умови використання цих ділянок у майбутньому за визначеним цільовим призначенням.

За обставин, коли площі резервного фонду перевищують поточну потребу у земельних ділянках громадян, які мають на це право, нерозподілені площі цього фонду можуть бути передані органами місцевого самоврядування на конкурентних засадах у користування господарюючим структурам за їх клопотанням.

Викладена нами загальна концепція управління землями резервного фонду є тією істотною віхою, яка спрямована на реалізацію ідеї земельної реформи, розвиток моделі ринкового господарства в Україні.

7.3.3. Управління меліорованими Землями

Меліоровані землі України завжди були її неоціненним багатством. Досягнення стійкого росту сільськогосподарського виробництва забезпечувалося завдяки регулюванню водно-повітряного режиму використовуваних у сільському господарстві земель. При цьому варто зазначити, що всі меліоровані землі України представлені зрошуваними та осушуваними землями, які мають свою виражену географію поширення. Так, у степовому гідромеліоративному комплексі України меліоровані землі представлені переважно зрошуваними землями, а в Поліському - осушуваними землями.

Меліорація, виступаючи як один з головних напрямів інтенсифікації аграрного виробництва, внесла вагомі зміни в економіку господарств, їх спеціалізацію, склад угідь, структуру посівних площ та ін. Підвищилася культур а землеробства, зросла врожайність сільськогосподарських культур, створилися соціальні умови на селі та ін.

Проте, незважаючи на позитивні наслідки меліорації земель, у суспільстві існує думка про її згубність для навколишнього середовища. Ми не ставимо за мету давати глибокий аналіз негативних наслідків меліорації земель, оскільки вони відомі всім - від простого селянина до урядовця, але вважаємо за необхідне зазначити те, що найбільш турбує суспільство.

Задамося запитанням: чому в Україні є багато переосушених земель, продуктивність яких нижча, ніж була до осушення? Чому понизився рівень води в колодязях? Чому на осушених землях відбуваються дефляційні процеси, яких до осушення не було? 1, нарешті, чому відбулося засолення фунтів на зрошуваних землях? Причин тут декілька.

По-перше, допущені серйозні помилки при проектуванні і будівництві осушувальних систем.

По-друге, неправильна експлуатація меліорованих земель.

По-третє, незнання законів живої природи. По-четверте, відсутність науково-методичного забезпечення системи управління меліорованими землями тощо.

Проста деталь. Загальновідомо, що виконання будь-яких дій з так званим "запасом" не завжди ставало для людини благом. Наприклад, засолення земель на півдні України здебільшого відбувалося через невпорядковане, вірніше, через передозоване зрошення. Надмірна кількість води, яка не встигала засвоюватись рослинами, шляхом фільтрації проникала до горизонту залягання солей, у результаті чого останні, розчинившись у воді, по капілярах піднімалися у верхні шари горизонту, спричиняючи засолення ґрунту. Але забезпечивши норму зрошення на рівні засвоєння рослиною, сольовий пласт залишився б незадіяним у процесах засолення.

З викладеного можна зробити попередній висновок: природу губить не меліорація як така, а неправильне проектування і будівництво меліоративних систем, відсутність науково обґрунтованої організації використання меліорованих земель.

Досвід господарської діяльності на цих землях свідчить, що на вершині піраміди раціонального використання і охорони меліорованих земель повинно стояти управління. Але управління цими землями слід починати здійснювати вже з кабінетів проектних організацій, які займаються розробкою проектно-кошторисної документації будівництва меліоративних систем, оскільки вже тут закладається "доля" меліорованих земель. Для цього залучаються незалежні експерти, які, маючи великий досвід роботи в цій галузі, дають об'єктивну оцінку проекту. При цьому повинен даватися прогнозний аналіз змін, які можуть відбутися в природному середовищі в результаті меліорації.

Досвід свідчить, що лише організаційними заходами забезпечити ефективне використання меліорованих земель неможливо. Тільки системний підхід зміцнить позиції меліорації, поставить її в ранг першочергових задач підвищення продуктивності земель.

Ефективна система управління меліорованими землями повинна опиратися на знання особливостей цих земель, оскільки вони в економічний обіг залучені, можна сказати, штучно. Тут, на відміну від богарних земель, існують відмінності у фунтових процесах (темпи мінералізації органічної речовини, фільтраційний режим, засвоюваність рослинами поживних речовин, процеси ґрунтоутворення тощо).

Наприклад, органогенні фунти (торфовища), які відрізняються високою потенційною родючістю, містять 80-90 відсотків органічної речовини, але маючи високий ступінь її розкладу через неправильне їх використання, можуть перетворитися у простір з незворотними, згубними для довкілля процесами. Потрібно зазначити, що осушені органогенні фунти, завдяки поліпшенню водно-повітряного режиму, мають властивість прискореного процесу мінералізації органічної речовини, тому управління цими органогенними фунтами повинно передбачати диференційоване їх використання залежно від шару торфу. Якщо на фунтах з торфовим шаром 1,5 і більше метрів можна допустити вирощування зернових культур, багаторічних трав, то фунти до 0,7 м доцільно буде використовувати в системі кормових угідь. Однак структура посівних площ на органогенних фунтах буде залежати не стільки від шару торфу, скільки від його окультурення [42].

Так, на слабоокультурених торфовищах (ступінь розкладення торфу до 20%) питома вага зернових культур повинна складати 35-40%, просапних 30-35 і багаторічних трав - 30-35%.

На середньоокультурених торфовищах (ступінь розкладення торфу 20-35%) питома вага зернових культур повинна складати 25-35%, просапних -15-20 і багаторічних трав - 45-55%.

На добре окультурених торфовищах (ступінь розкладення торфу 35-50%) питома вага зернових культур повинна складати 25-30%, просапних - 10-20 і багаторічних трав - 55-60%.

З наведених даних неважко зауважити, що в міру окультурення торфовищ у структурі посівних площ зменшується посів зернових і просапних культур, а збільшується посів багаторічних трав. Тому система управління цими землями повинна передбачати динамічність, тобто можливість зменшення чи збільшення посівних площ одних культур за рахунок інших без корінної ломки сівозмін.

При цьому треба зазначити, що протягом вегетаційного періоду різні сільськогосподарські культури, навіть сорти, вимагають індивідуальних ґрунтових властивостей, які відповідають тільки їх фізіологічним та екологічним вимогам. Але оптимальні умови для росту рослин у різні фази їх росту і розвитку створюються не тільки за рахунок осушення, але й здійснення цілого комплексу агротехнічних, агромеліоративних та інших заходів. Осушна меліорація є тільки основою для здійснення інших видів меліорацій (хімічної, культуртехнічної та ін.). Але нині серед спеціалістів аграрного виробництва існує думка про недоцільність диференційованого комплексу агротехнічних і агромеліоративних заходів на осушених і богарних землях через те, що після проведення осушення відмінності цих земель між собою усуваються. Проте така думка невірна.

Насамперед, потрібно виходити з того, чому ці землі були перезволоженими. Перезволоженими вони бувають в основному за рахунок великої щільності, малої пористості та аерації, низької водопроникності. Тому навіть після осушення гончарним дренажем на цих землях, як правило, не забезпечується оптимальний водно-повітряний режим для нормального розвитку сільськогосподарських культур. У результаті на осушених землях урожай сільськогосподарських культур у багатьох випадках буває значно нижче, ніж на богарних. Але в часи тоталітарно-командної економіки в звітних документах урожайність культур на осушених землях свідомо завищувалася у 1,5-2 рази. Така була вказівка "згори".

Тому потрібно визнати, що раціональне використання осушених земель повинно базуватися на всебічному врахуванні їх якості і відмінних властивостей від богарних земель, що дозволить повніше використати потенційні можливості землі як основного засобу виробництва в аграрному секторі.

Поруч з цим потрібно зазначити, що створення і функціонування засобів виробництва, нерозривно зв'язаних із землею, відрізняються своєю довговічністю. Наприклад, на роботи, пов'язані з обробкою ґрунту, посівом і доглядом за однорічними сільськогосподарськими культурами, матеріальні затрати концентруються на земельних площах протягом одного року або одного виробничого циклу і зразу переносять свою вартість на вироблену продукцію, а витрати на внесення добрив, хімічні меліорації, посів багаторічних трав фіксуються в землі протягом декількох років і переносять свою вартість не зразу, а частинами. Матеріальні витрати на здійснення осушувальної меліорації амортизуються протягом ще довшого періоду. При цьому амортизаційні відрахування переносяться на продукцію рослинництва, отриману на осушених землях. Це означає, що собівартість продукції на осушених землях буде значно вищою, ніж на богарних землях, що особливо важливо в умовах ринкової економіки.

• < Назад
• Вперёд >