Лекція Просвітницькі ідеї в англійсбкій етиці
Страница 2 из 2
Німецька класична філософія.
В той час як Англія завдяки буружуазній та промисловій революціям перетворилась на найкрупнішу країну світу, а Франція, внаслідок революції 1789-1794 р. знищила феодалізм та швидко просувалася шляхом розвитку капіталізму, Німеччина все ще залишалась політично та економічно роздрібленою та напівфеодальною країною. “Ніхто, - писал Фрідріх Енгельс про цей період німецької історії,- не почував себе добре. Ремісництво, торгівля, промисловість та землеробство краї-ни були доведені до наймаліших розмірів. Селяни, ремісники, підприємці страждали подвійно - від паразитичного уряду та від поганого стану справ. Дворянство та князі знаходили, що хоча вони й вичавлювали усі соки з своїх підлеглих, але їх прибутки не поспівали за їх тратами. Все було дуже погано, й в усій країні панувало загальне незадоволення”.
Одначе, ця “ганебна” у політичному та економічному від-ношенні епоха була, разом з тим, великою епохою в історії німецької літератури та філософії. Кожен з видатних творів цієї епохи був пронизаний духом виклику, незадоволення усім тогочасним суспільством. У Німеччині, як і у Франції, буржуазній революції передувала революція філософська, як її певна ідеологічна передумова. Недаремно німецьку кла сичну філософію називають німецькою теорією французської революції. Головними діячами філософської революції у Ні - меччині були класики німецької філософії - Іммануіл Кант (1724-1804), Іоган Готліб Фіхтер (1762-1814), Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг (1775-1854), Георг Вільгельм Фрід-ріх Гегель (1770-1831), Людвіг Андреас Фейєрбах. Незважаючи на усю своєрідність їх філософських поглядів, вони створюють певну ідейну спільність. Тому їх поєднують у загальний філософський напрямок. У своєї творчості усі представники німецької класичної філософії спиралися на новоєвропейську традицію. Звідси спільність проблем, спосо-бів їх ставлення та вирішення. Можна виділити такі риси німецької класичної філософії:
1.Раціоналізм, успадкоємлений від філософів епохи Про-світництва. Для усіх німецьких філософів-ідеалістів початку ХІХ ст. характерним було переконання що досить дійс-ність глибоко пізнати та переосмислити і тим виправдати, філософським переосмислюванням може бути виправдана й релігія.
2. Усі представники німецької класики критикували матеріалізм ХVІІІ ст. за його механіцизм.
3. Відбувається вироблення
