Правила пожежної безпеки у збройних силах України 2004 р. (частина 2)

Правила пожежної безпеки у збройних силах України 2004 р. (частина 2)

6.2.12. Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

Залишати печі, які топляться, без догляду ;

Користуватися печами, які мають тріщини;

Розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

Зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

Сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

Застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР; топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цього;

Використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника;

Здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

Використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

Прокладати димоходи (борови) опалювальних печей по горючих основах;

Здійснювати топлення печей під час проведення у приміщеннях масових заходів;

Закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

Зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

Використовувати для димових труб азбестоцементні й незахищені металеві труби, улаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.

6.2.13. Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється.

6.2.14. У приміщеннях складів (сховищ) категорій А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади потрібно обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше ніж 0,1 м від приладів опалення.

6.2.15. Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та із сильним виділенням пилу для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні.

6.2.16. Біля кожної форсунки котельної або теплогенераторної установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше ніж два вентилі (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

6.2.17. Паливо повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

6.2.18. У котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

У вбудованих котельнях - об'ємом не більше ніж 1 м3 (для мазуту);

В окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше ніж 5 м3 (для мазуту) або 1 м3 (для легкого нафтового палива).

У разі встановлення зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування котелень та складів нафти і нафтопродуктів.

6.2.19. У приміщеннях котелень та інших теплопостачальних установок військових частин, підрозділів і військових містечок забороняється:

Допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без догляду котли і нагрівники, які працюють;

Експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

Розпалювати установки без їх попередньої продувки;

Подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;

Працювати в разі зіпсованих або відключених приладів контролю й регулювання, а також за їх відсутності;

Сушити обмундирування, спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;

6.2.20. Вбудовані котельні на рідкому паливі, незалежно від продуктивності котлів, повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння.

6.3. Вентиляція і кондиціонування

6.3.1. Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

6.3.2. Залежно від умов виробництва на об'єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів та очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентиляційних систем і дій персоналу обслуги в разі виникнення пожежі або аварії.

Особа, призначена відповідальною за технічний стан та справність вентиляційних систем, зобов'язана забезпечити додержання вимог пожежної безпеки під час їх експлуатації.

6.3.3. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів, пиловідсмоктувальних, пилевловлювальних та інших пристроїв систем вентиляції.

У тамбур-шлюзах при приміщеннях категорій А і Б, в яких виділяються вибухонебезпечні пара, гази та пил, слід постійно (на весь період роботи, зберігання товарів, речовин) забезпечувати необхідний підпір повітря.

Вентиляційне обладнання, що забезпечує підпір повітря в тамбур-шлюзи при приміщеннях категорій А і Б, має розміщуватися в приміщеннях для вентиляційного обладнання (у вентиляційних камерах), відокремлених від сусідніх приміщень і коридорів протипожежними стінами з межею вогнестійкості 0,75 години.

6.3.4. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.

6.3.5. Повітроводи, по яких переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, мають відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів із азбестоцементних матеріалів забороняється.

6.3.6. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.

6.3.7. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка й очищення вентиляційного обладнання повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об'єкта. Результати огляду обов'язково заносяться до спеціального журналу.

6.3.8. Для запобігання засмічуванню території військової частини горючими відходами бункери під циклонами повинні мати суцільну огорожу з негорючого матеріалу з ворітьми, які зачиняються. В інструкції, щодо заходів пожежної безпеки підприємства необхідно визначити максимально допустимі кількості відходів у бункерах, порядок та періодичність їх очищення.

6.3.9. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання і т. ін.).

У разі встановлення вибухозахищених вентиляторів поза приміщеннями для них слід влаштовувати спеціальне укриття з негорючих матеріалів зазвичай у вигляді металевих навісів і сітчастого огородження, що замикається на замок.

6.3.10. Вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції в разі пожежі повинні перевірятися у встановлені адміністрацією підприємства терміни, але не рідше ніж один раз на півроку, та утримуватися у справному робочому стані.

6.3.11. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

Відключати або знімати вогнезатримні пристрої;

Випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

Закривати витяжні канали, отвори й решітки;

Залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали, устатковання тощо;

Використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;

Складувати впритул (на відстані меншій ніж 0,5 м) до повітроводів і устатковання горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

Видаляти за допомогою тієї самої системи відсосів різні гази, пар, пил та інші речовини, котрі в разі змішування можуть викликати спалахи, горіння або вибух;

Експлуатувати переповнені циклони.

6.3.12. Не дозволяється:

Розміщувати холодильні установки систем кондиціонування повітря в казармах, клубах, житлових будинках, будинках лікувально-профілактичних закладів, дитячих закладів і готелів;

Розміщувати холодильні установки компресійного типу з місткістю масла у будь-якій з холодильних машин 250 кг та більше над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей.

6.3.13. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень; у такому разі установки потрібно розміщати в окремих будівлях, прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.

6.3.14. Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватися таких вимог:

Відстань між калориферами і конструкціями з горючих та важкогорючих матеріалів має бути не менша ніж 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву і не менша ніж 0,1 м, коли теплоносієм є вода або пара;

Тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;

Не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними та будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори зашпаровувати негорючими матеріалами;

Систематично очищувати калорифери від забруднень пневматичним або гідравлічним способом ;

Стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подавання повітря у приміщення.

6.3.15. Монтаж, підключення, прокладання мереж, улаштування електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, повинні проводитись відповідно до вимог Інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЕ.

6.3.16. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

6.3.17. Переріз електропроводів, які живлять одинично встановлені побутові кондиціонери, повинен відповідати допустимій щільності струму, яка визначається паспортом на виріб.

6.3.18. Зовнішній простір та стіни будинків навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше ніж 1,5 м.

6.3.19. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

Встановлювати кондиціонери у віконному отворі на горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

Кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

Замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

Установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

Установлювати у приміщеннях категорії виробництва А і Б.

6.4. Каналізація

6.4.1. Скидання (зливання) у каналізаційну мережу стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), не допускається, навіть в аварійних ситуаціях.

6.4.2. Каналізація для відведення промислових стоків по всій своїй довжині повинна бути закритою і виконана з негорючого матеріалу.

6.4.3. Для запобігання поширення вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовують легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менший ніж 0,25 м.

6.4.4. Для відведення легких парів і газів каналізацію по підземній трасі необхідно обладнати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюють одразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводять їх вище покрівлі виробничої будівлі не менш ніж на 0,7 м і закінчують обрізом труби.

6.4.5. Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке вирізняється, та покажчики місця їх знаходження.

Кришки каналізаційних колодязів на мережах і спорудах стічних вод із наявністю ЛЗР, ГР і вибухонебезпечних речовин мають виконуватися з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор під час ударів.

Каналізаційні споруди мають обладнуватися вентиляцією відповідно до будівельних норм, а викид повітря з вентстояків повинен відбуватися на висоті не менш як 2 м від землі.

6.4.6. Не дозволяється:

Експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;

Об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;

З'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами та димоходами;

Використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню;

Застосовувати каналізаційні труби з горючих та важкогорючих матеріалів у разі їх відкритого прокладання в об'ємі сходових кліток і через міжповерхові перекриття.

6.5. Газове обладнання

6.5.1. Газові плити у приміщеннях слід установлювати біля стін (перегородок) з негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 0,06 м від них. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок) з горючих матеріалів, стіни (перегородки) необхідно ізолювати негорючими матеріалами: штукатуркою, покрівельною сталлю по негорючому теплоізоляційному матеріалу не менше ніж 3 мм завтовшки і т. ін. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше ніж 0,8 м зверху. Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менша ніж 0,07 м.

Відстань між плитою та неізольованою стіною (перегородкою) з горючих матеріалів повинна бути не менша ніж 1 м.

6.5.2. Установлення газових проточних водонагрівників потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.

Дозволяється встановлювати проточні водонагрівники на обштукатурених чи ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані не менше ніж 0,03 м від них.

Ізоляція повинна виступати за габарити корпуса водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.

6.5.3. Розміщення газових опалювальних котлів, опалювальних апаратів, ємнісних газових водонагрівників, газобалонних установок має відповідати протипожежним вимогам будівельних норм щодо газопостачання
(ДБН В.2.5-20-2001) та Правилам безпеки систем газопостачання України.

6.5.4. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче ніж 0,2 м від газових приладів.

6.5.5. Застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів, а також користуватися газовими пальниками й приладами в разі несправності їх чи несправності газопроводів та арматури забороняється.

6.5.6. У разі виявлення у приміщенні запаху газу, слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу і провітрити приміщення. До усунення несправності у приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

6.5.7. Улаштування дахових котелень на природному газі має відповідати Рекомендаціям з проектування дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та встановлення побутових теплогенераторів, що працюють на природному газі.

6.6. Теплові мережі

6.6.1. Коли теплові мережі прокладаються над землею, застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеними пунктами. В останньому випадку повинні улаштовуватися вставки завдовжки 5 м з негорючих матеріалів не менше ніж одна на кожні 100 м довжини трубопроводу.

6.6.2. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.

6.6.3. У місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі
0,1 м повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

6.6.4. Гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, у яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижча температури самоспалахування речовин.

6.6.5. Теплоізоляція повинна відповідати вимогам будівельних норм і виконуватися з матеріалів, що не виділяють вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, які перевищують гранично допустимі концентрації.

6.6.6. Не допускається:

Прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом із газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з ЛЗР;

Застосування теплоізоляції з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4 для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;

Експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

6.7. Сміттєвидалення

6.7.1. Ствол сміттєпроводу повинен виконуватися з негорючого матеріалу, а кришки клапанів на поверхах повинні бути негорючими з ущільненнями в місцях прилягання до сміттєприймальників.

Стволи сміттєпроводів, що забилися, повинні негайно очищатися.

6.7.2. Сміттєзбірна камера, вбудована в будівлю, повинна мати самостійний вихід назовні, бути відокремленою від сусідніх приміщень і від входу до будівлі протипожежними перегородками 1-го типу (без отворів) і протипожежним перекриттям 2-го типу.

6.7.3. Сміттєзбірні камери повинні регулярно очищатися від сміття та горючих відходів, які треба збирати на спеціально виділених майданчиках у контейнери або ящики з негорючих матеріалів.

Двері сміттєзбірних камер повинні утримуватися замкненими на замок.

6.8. Ліфти та підйомники

6.8.1. У будівлях з незадимлюваними сходовими клітками ліфтові шахти треба забезпечувати підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи, які відокремлюються від суміжних приміщень і коридорів перегородками та дверима, що самозачиняються, з ущільненнями у притворах відповідно до вимог чинних будівельних норм.

6.8.2. Не допускається використовувати ліфти та підйомники з метою евакуації (за винятком спеціальних пожежних ліфтів).

У разі пожежі ліфти й підйомники повинні опускатись на перший поверх, відкриватись та вимикатись.

6.8.3. Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, повинен бути регламентований інструкцією, затвердженою командиром військової частини (керівником підприємства) та погодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.

6.8.4. Установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої (електророзетки, електродзвінки і т. п.), не передбачені технічними умовами на ці ліфтові кабіни, не допускається.

6.9. Блискавкозахист та захист від статичної електрики

6.9.1. Будинки, споруди та зовнішні установки військових частин повинні бути обладнані блискавкозахисними пристроями та пристроями для захисту від статичної електрики відповідно до вимог РД 34.21.122-87 та ВСН 58-87/Міноборони СРСР “Инструкция по проектированию, устройству и експлуатации молниезащиты и защиты от статического електричества зданий и сооружений”.

6.9.2. За збереження та утримання в технічно справному стані пристроїв блискавкозахисту в процесі їхньої експлуатації відповідає командир військової частини.

Безпосередня відповідальність за експлуатацію блискавковідводів і утримання їх у стані постійної надійності покладається наказом командира військової частини на особу, відповідальну за електрогосподарство.

6.9.3. В усіх військових частинах повинна бути проектна документація блискавкозахисту будинків і споруд.

На всі блискавкозахисні пристрої складають паспорти блискавкозахисних пристроїв, паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту і заводять журнал обліку стану пристроїв блискавкозахисту. Паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту повинні зберігатися у командира (начальника) підрозділу, за яким закріплені будинки чи споруди, що захищаються.

6.9.4. На кожному блискавковідводі повинна бути встановлена табличка із зазначенням його порядкового номера, року встановлення і з попереджувальним написом про небезпеку перебування поблизу блискавковідводу під час грози. Нумерація блискавковідводів повинна проводитися відповідно до вимог ВСН 58-87.

6.9.5. На видному місці стін будинків і споруд, що захищаються, об'єктів (для площадок відкритого зберігання – на першому блискавковідводі) повинні бути зображені умовні знаки чи прикріплені таблички з цими знаками, що показують взаємне розташування фундаментів будинків і споруд, заземлювачів і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.

6.9.6. Блискавкоприймачі і струмовідводи підлягають захисту від корозії оцинкуванням чи фарбуванням.

6.9.7. Для забезпечення постійної надійності роботи пристроїв блискавкозахисту щорічно перед початком грозового сезону проводиться їх огляд і перевірка.

Під час огляду і перевірки пристроїв блискавкозахисту необхідно:

Перевірити візуальним оглядом за допомогою бінокля цілісність блискавкоприймачів і струмовідводів, надійність їхнього з'єднання і кріплення до щогл;

Виявити елементи пристроїв блискавкозахисту, що вимагають заміни чи ремонту внаслідок порушення їхньої механічної міцності;

Визначити ступінь руйнування корозією окремих елементів пристроїв блискавкозахисту, вжити заходів з антикорозійного захисту і посилення елементів, ушкоджених корозією;

Перевірити надійність електричних з'єднань між струмовідними частинами всіх елементів пристроїв блискавкозахисту;

Перевірити відповідність пристроїв блискавкозахисту призначенню будинку чи споруди й у випадку наявності будівельних і технологічних змін за попередній період намітити заходи щодо модернізації і реконструкції блискавкозахисту відповідно до вимог ВСН 58-87/ Минобороны;

Заміряти величини опору всіх заземлювачів пристроїв блискавкозахисту на відповідність вимогам ВСН 58-87/Минобороны;

Перевірити наявність відповідної документації на пристрої блискавкозахисту (згідно з вимогами ВСН 58-87/Минобороны ), табличок із зазначенням номера блискавковідводу, року його установки і попереджувального напису, трафаретів про взаємне розташування фундаментів будинків і споруд, заземлювачів і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.

6.9.8. Усі штучні заземлювачі, струмовідводи і місця їхнього з'єднання повинні піддаватися протягом п'яти років періодичному контролю з розкриттям, при цьому щорічно необхідно перевіряти 20 % їхньої загальної кількості.

Уражені корозією заземлювачі і струмовідводи в разі зменшення площі їхнього поперечного перерізу більш ніж на 25 % повинні бути замінені новими.

6.9.9. Позачергові огляди пристроїв блискавкозахисту необхідно робити після стихійного лиха (ураганний вітер, землетрус, пожежа, повінь) і гроз надмірної інтенсивності.

6.9.10. Позачергові вимірювання опору заземлення пристроїв необхідно робити після виконання всіх ремонтних робіт як на пристроях блисковкозахисту, так і в самих будинках і спорудах, що захищаються, і поблизу них.

6.9.11. Результати перевірок оформляють актами, заносять у паспорти і журнал обліку стану пристроїв блисковкозахисту.

6.9.12. Захисту від проявів статичної електрики підлягають усі споруди, будівлі й установки, які за ступенем необхідності обладнанням блискавкозахистом належать до І та ІІ категорій і в яких за технологічним процесом можливе утворювання статичної електрики.

6.9.13. До об'єктів, які підлягають захисту від статичної електрики, відносяться:

Зливально-наливальні пристрої на причалах, пристанях, залізницях, складах і в місцях роздавання нафтопродуктів, лакофарбувальних матеріалів в автотранспорт і бочкотару;

Трубопроводи, по яким транспортуються нафтопродукти, рідини-діелектрики, а також горючі пилоповітряні суміші;

Насосні станції для перекачування світлих нафтопродуктів;

Приміщення та пристрої для розливання світлих нафтопродуктів;

Автоналивні стояки;

Резервуарні парки з горючими рідинами;

Наземні та підземні резервуари для горючих рідин, що розміщуються окремо;

Металеві резервуари для зберігання дихлоретана та інших вибухонебезпечних рідин, що мають діелектричні властивості, трубопроводи для їх транспортування та ін.

6.9.14. Захист від статичної електрики в будівлях, спорудах і установках здійснюється заземленням всіх металевих або електропровідних трубопроводів, посудин, ємкостей, конструкцій і деталей обладнання, на яких можуть утворюватися заряди статичної електрики.

6.9.15. З метою захисту від статичної електрики заземленню підлягають:

Наземні і підземні резервуари та ємкості для зберігання нафтопродуктів, зріджених газів та інших рідин, які є діелектриками і здатні у разі випаровування утворювати вибухонебезпечні і горючі суміші парів та газів;

Трубопроводи для світлих нафтопродуктів, сирої нафти й інших вибухонебезпечних рідин, які прокладені відкрито і під землею - через кожні 200 м їх довжини і додатково на кожному розгалужені;

Залізничні рейки зливально-наливальних фронтів електрично з’єднаних між собою та металеві конструкції зливально-наливальних естакад з кожного кінця фронту;

Цистерни з нафтопродуктами, що розміщені на поверхні землі в спорудах казематного типу і в землі;

Механізми й електрообладнання насосних станцій для перекачування сирої нафти, світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних рідин;

Металеві конструкції транспортерів, що розміщені з кожного кінця транспортерів і в місцях розривів конструкцій - в спорудах і будівлях, які за ступенем необхідності обладнанням блискавкозахистом належать до І та ІІ категорій;

Металеві конструкції морських і річкових причалів, пірсів в місцях зливання і наливання сирої нафти, світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних діелектричних рідин;

Металеві вентиляційні короби і кожухи термоізоляції трубопроводів у вибухонебезпечних приміщеннях через кожні 40-50 м їх довжини;

Металеві елементи арматури неметалевих трубопроводів і шлангів, а також корпуса фарборозпилювачів для лаків і фарб;

6.9.16. Усі шланги і рукава, які призначені для наливання і зливання нафтопродуктів та інших діелектричних рідин повинні мати металеве плетіння або бути обвиті заземлюючим мідним провідником, перерізом не менше ніж 6 мм2 з проміжком між витками не більшим ніж 20 мм, приєднаним з однієї сторони до металевого оголовку, а з другої – до наливної труби чи патрубку. Дозволяється застосовувати для заземлення мідний багатожильний провідник з перерізом не менше ніж 6 мм2, який пропущено всередині шланга з приєднанням його до оголовку і патрубку.

6.9.17. Під час наливання світлих нафтопродуктів в бочкотару необхідно заземлювати як ємкість, так і наливний шланг. Під час наливання рідин через воронки їх необхідно заземлювати.

6.9.18. Під час наливання в цистерни, бочкотару та інші ємкості бензину, гасу, сирої нафти, толуолу, бензолу, легких масел, дихлоретану, аміаку та інших ЛЗР необхідно дотриматися таких правил:

Виконувати наливання вільно падаючим струменем забороняється;

Здійснювати наливання під рівень рідини, яка міститься у резервуарі;

Під час первинного заповнення ємкостей або наливання рідини після їх очищення швидкість руху рідини не повинна перевищувати 0,7 м/сек.;

Під час пневматичного переливання рідини не застосовувати повітря, для подавання рідини необхідно використовувати інертні гази;

Під час наливання не допускати інтенсивного перемішування рідини всередині резервуара; на поверхні рідини і в ємкості не повинно бути ніяких предметів, що плавають;

Наливання рідини до рівня, вищого на 2 м від кінця шлангу, через який наливають рідину, виконувати повільно з швидкістю не більше ніж 1м/сек.;

Під час наливання рідини в бочки і бідони із струмопровідного матеріалу їх необхідно встановлювати на заземлений металевий лист, а під час зливання – з’єднувати з пристроєм, що заземлений, гнучким провідником.

6.9.19. Перед зливанням ЛЗР із автоцистерн та інших ємкостей, які ізольовані від землі, їх корпуса необхідно заземлювати приєднанням до заземлених металевих конструкцій або інвентарних заземлювачів за допомогою гнучких провідників перерізом не менше ніж 6 мм2. Приєднання провідника, що заземлює, повинне здійснюватися при закритих засувках, люках і горловинах ємкості.

6.9.20. В будівлях і спорудах, які за ступенем необхідності обладнанням блискавкозахистом належать до І категорії, застосування ремінних передач не допускається.

6.9.21. Під час проведення фарбувальних робіт розпиленням в приміщеннях необхідно застосовувати витяжну вентиляцію. При цьому металеві деталі, підвісні пристрої та інше струмопровідне обладнання підлягають заземленню.

7. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту

7.1. Системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу і керування евакуацією, засоби зв'язку

7.1.1. Необхідність обладнання будівель, споруд та приміщень системами протидимного захисту, технічними засобами оповіщення про пожежу та засобами зв’язку, вимоги до їхнього влаштування встановлюються будівельними нормами, правилами та іншими нормативними документами.

7.1.2. Будівлі, споруди та приміщення повинні обладнуватися системами протидимного захисту, технічними засобами оповіщення про пожежу і керування евакуацією, а також засобами зв’язку відповідно до будівельних норм, правил, стандартів та цих Правил.

Апаратура та обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації підприємств-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

7.1.3. Усі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

7.1.4. Утримання в працездатному стані систем протидимного захисту, технічних засобів оповіщення про пожежу і керування евакуацією та засобів зв’язку повинно забезпечуватися такими заходами:

Проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

Матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;

Опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для чергового персоналу.

7.1.5. Регламентні роботи з технічного обслуговування (ТО) та планово-попереджувального ремонту (ППР) повинні визначатися на кожний вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, котрий опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченим персоналом.

7.1.6. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, командування військової частини зобов'язане вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устатковання, повідомивши про це службу пожежної безпеки частини (пожежний підрозділ).

7.1.7. Електроживлення систем протидимного захисту, технічних засобів оповіщення про пожежу і керування евакуацією, а також засобів зв’язку має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ.

7.1.8. Системи протидимного захисту

7.1.8.1. Не менше ніж однин раз на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з увімкненням вентиляторів (ручним способом або від пожежних сповіщувачів), про що складається акт.

7.1.8.2. Для підтримання систем протидимної вентиляції у працездатному стані необхідно:

Щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску;

Періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час – від обледеніння) вентиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми, плавкі замки, кінцеві вимикачі;

Регулювати натяг ременів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілісності повітроводів та їх з'єднань.

7.1.8.3. Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення.

Щит (пульт) ручного керування пристроями системи протидимного захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх приведення в дію.

7.1.8.4. Двері приміщень, у яких встановлені системи протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнювальні прокладки у стулках, а також засклення з армованого скла (або бути суцільними).

7.1.8.5. Вентилятори систем протидимної вентиляції слід розміщати в окремих приміщеннях, у яких нема вентиляторів інших систем. При цьому вентилятори димовидалення і підпору повітря не допускається розміщати в загальній камері.

7.1.8.6. Пристрої для повітрозабору систем підпору повітря повинні розміщуватися таким чином, щоб унеможливити потрапляння в них продуктів горіння, які виходять із систем димовидалення та вікон будівель.

7.1.8.7. У каналах димовидалення і підпору повітря прокладання будь-яких комунікацій не дозволяється.

7.1.8.8. У черговому режимі димові клапани системи протидимного захисту на всіх поверхах повинні бути закриті.

7.1.9. Системи оповіщення про пожежу та керування евакуацією

7.1.9.1. У кожній військовій частині повинен бути визначений порядок оповіщення особового складу про пожежу.

7.1.9.2. Система оповіщення про пожежу та керування евакуацією повинна забезпечувати передавання сигналів оповіщення та керування одночасно до всіх об'єктів військової частини, а в разі необхідності - вибірково на окремі її території (адміністративну, складську і т. ін.).

У лікувальних та дитячих дошкільних закладах повинні оповіщатися тільки адміністрація та персонал обслуги.

7.1.9.3. Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування особового складу.

Оповіщувачі-динаміки не повинні мати регуляторів гучності, підключення їх до мережі слід виконувати без рознімних пристроїв.

7.1.9.4. Для передавання текстів оповіщення та керування допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення.

7.1.9.5. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення про пожежу та керування евакуацією повинні мати виконання, що відповідає категорії та групі вибухонебезпечної суміші.

7.1.10. Засоби зв'язку

7.1.10.1. Об’єкти військових частин необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами, радіозв'язком, оповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби.

Біля телефонних апаратів повинні бути написи із зазначенням порядку виклику пожежного підрозділу.

7.1.10.2. Клуби, будинки офіцерів, лікувальні та дитячі дошкільні заклади, об’єкти, на яких зберігають зброю, боєприпаси, пально-мастильні матеріали і здійснюють роботу з ними, та інші потенційно небезпечні в пожежному відношенні об’єкти повинні мати прямий телефонний зв'язок із пожежним підрозділом, а в разі його відсутності - з черговим частини.

7.1.10.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід на видних місцях зазначати (за допомогою написів, табличок і т. ін.) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежного підрозділу.

7.2. Установки пожежної сигналізації та пожежогасіння

7.2.1. Будівлі, споруди та приміщення повинні обладнуватися установками пожежної сигналізації (УПС) та автоматичними установками пожежогасіння (АУП) відповідно до будівельних норм, правил, стандартів, Переліку об'єктів Збройних Сил України, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Апаратура та обладнання, що входять до складу установок, повинні відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників, мати сертифікат якості і бути без дефектів.

7.2.2. Усі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання завдань, що стоять перед ними. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

7.2.3. Утримання в працездатному стані УПС та АУП повинно забезпечуватися такими заходами:

Проведенням технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;

Матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтриманням і своєчасним відновленням працездатності;

Опрацюванням необхідної експлуатаційної документації для чергового персоналу.

7.2.4. Приймально-контрольні прилади і станції УПС, шлейфи пожежної сигналізації вузли керування АУП, лінії керування та зв'язку повинні контролюватися на режим "Готовність" під час здавання і приймання чергування черговим персоналом та піддаватися періодичним випробуванням особою, відповідальною за експлуатацію УПС та АУП на режим "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.

Необхідно проводити щотижневі випробування насосів автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в відповідному журналі.

7.2.5. Регламентні роботи з технічного обслуговування (ТО) та планово-попереджувального ремонту (ППР) повинні визначатися на кожний вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства.

7.2.6. Організація, що здійснює технічне обслуговування установок, несе відповідальність у випадку, якщо вони з вини цієї організації не спрацювали і не виконали своє призначення.

Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.

7.2.7. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, командування військової частини зобов'язане вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устатковання, повідомивши про це службу пожежної безпеки частини (пожежний підрозділ).

7.2.8. У приміщенні, де розміщені приймально-контрольні прилади і станції УПС, вузли керування АУП, має бути:

Журнал приймання та здавання чергування;

Журнал обліку несправностей і технічного обслуговування;

Інструкція про порядок дій чергової зміни на випадок надходження сигналів про пожежу або про несправність в УПС чи АУП;

Схема пожежної сигналізації та (чи) установок пожежогасіння;

Інструктивні матеріали про керування установкою (системою) пожежогасіння та про дії щодо оповіщення про аварію і (або) пожежу;

На блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла керування і розподільчого пристрою систем пожежогасіння - таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устатковання.

В установках водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках зазначати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки й крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки.

Функціональні схеми обв'язки повинні вивішуватися і в насосних АУП.

7.2.9. У військовій частині повинна вестись експлуатаційна документація, в якій необхідно реєструвати:

Зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;

Дату та обставини санкціонованих та помилкових спрацювань УПС та АУП, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

Дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС та АУП.

У військовій частині також має бути така документація:

Проектна документація та виконавчі креслення на установку;

Акт приймання і здачі установки в експлуатацію;

Паспорти на устатковання та прилади;

Інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.

7.2.10. Для якісної експлуатації УПС та АУП у військових частинах наказом повинні бути призначені:

Особа, відповідальна за експлуатацію УПС та АУП;

Черговий персонал для цілодобового контролю за працездатним станом УПС та АУП.

7.2.11. Особа, відповідальна за експлуатацію установки, зобов'язана забезпечити:

Виконання вимог правил утримання установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;

Утримання УПС та АУП у працездатному стані за рахунок своєчасного проведення ТО та ППР;

Навчання особового складу чергового персоналу, а також інструктаж осіб, які працюють у захищуваних приміщеннях;

Розробку необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;

Інформування командира військової частини про всі випадки відмов та спрацювань установок;

Своєчасне пред'явлення рекламацій:

А) заводам-виробникам - у разі поставки некомплектних або неякісних приладів та устатковання;

Б) монтажним організаціям - у разі виявлення неякісного монтажу або відхилень від проектної документації, не узгоджених з розробником проекту чи органами нагляду;

В) спеціальним організаціям обслуговування - за неякісне і несвоєчасне технічне обслуговування та ремонт установок.

7.2.12. Особовий склад чергового персоналу повинен знати:

Назву та місцезнаходження захищуваних приміщень;

Порядок виклику пожежної охорони у разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежними підрозділами під час ліквідації пожежі та її наслідків;

Порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;

Порядок ведення експлуатаційної документації.

7.2.13. Приміщення, де розміщені приймально-контрольні прилади і станції УПС, вузли керування АУП, повинно бути обладнано телефонним зв'язком, укомплектовано електричним ліхтарем і мати природне та аварійне освітлення.

7.2.14. Електроживлення УПС, АУП та комплексу охоронно-пожежної сигналізації (КОПС) має здійснюватися згідно з вимогами будівельних норм і ПУЭ.

У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї, її ємність повинна забезпечувати роботу систем сигналізації протягом однієї доби в режимі чергування і не менше ніж три години - в режимі "Тривога".

7.2.15. Розміщення світлових і звукових сигнальних пристроїв тривоги повинно здійснюватись відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.

7.2.16. Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об'єкті повинен становити не менше ніж 10% від кількості змонтованих.

Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від потрапляння на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів пробки й заглушки.

7.2.17. КОПС повинен забезпечувати відокремлене подання сигналів від пожежних сповіщувачів та охоронних датчиків.

7.2.18. Апаратура УПС та КОПС повинна встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб, та бути опломбована.

7.2.19. Приміщення з установленими в ньому приймально-контрольними приладами та станціями має бути сухе і добре вентильоване, а також обладнане аварійним освітленням, мати достатній рівень природного та електричного освітлення.

7.2.20. Приймально-контрольні прилади і станції УПС та КОПС встановлюються в одному з приміщень з цілодобовим чергуванням персоналу, а саме:

За наявності штатного пожежного підрозділу – в приміщенні чергового телефоніста (радіотелефоніста);

У приміщенні варти;

У приміщенні чергового частини.

7.2.21. Пожежні сповіщувачі (ПС) слід встановлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Сповіщувачі повинні бути захищені від механічних пошкоджень та несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.

Ручні пожежні сповіщувачі можуть установлюватися як окремо, так і разом з автоматичними пожежними сповіщувачами. Ручні пожежні сповіщувачі, в разі їх застосування разом із автоматичними пожежними сповіщувачами повинні встановлюватися в кінці шлейфа.

7.2.22. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті.

До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів та обладнання до сповіщувачів повинна бути не менша ніж 0,6 м.

7.2.23. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення.

7.2.24. У разі ремонту або несправності ручного ПС поруч має бути вивішена табличка з відповідним написом.

7.2.25. Прокладання шлейфів та з'єднувальних ліній УПС та КОПС повинно здійснюватися відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

7.2.26. У разі введення в експлуатацію УПС або КОПС ємність приймально-контрольного приладу та станції повинна забезпечувати захист необхідної кількості зон (приміщень) об'єкта і мати не менше ніж 10% вільного запасу резервних (незадіяних) шлейфів.

7.2.27. Клемні коробки приладів повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а корпуси приладів - заземлені.

7.2.28. Місце підключення приладів та КОПС до абонентської телефонної лінії повинно бути обмежене для доступу сторонніх осіб.

7.2.29. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.

Внесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

7.2.30. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря упродовж року, не меншою ніж +40 С.

7.2.31. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення та бути постійно замкнені.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв’язком. Біля входу в приміщення має висіти табло з написом "Станція (вузол керування) пожежогасіння".

7.2.32. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах.

Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.

7.2.33. Елементи та вузли АУП мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

7.2.34. Забороняється:

Використовувати трубопроводи АУП для підвішування або кріплення будь-якого устатковання;

Приєднувати виробниче устатковання та санітарні прилади до трубопроводів живлення АУП;

Встановлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

7.2.35. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися відносно значень, установлених експлуатаційною документацією, на 10% та більше.

Посудини та балони АУП треба захищати від потрапляння на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

7.2.36. Приміщення, захищувані установками об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані дверима, які зачиняються самі.

7.2.37. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, які мають електричну частину і призначені для захисту приміщень, де перебувають люди, повинні мати:

Звукову й світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання у ці приміщення вогнегасної речовини;

Пристрої переключення з автоматичного пуску на ручний з поданням відповідного сигналу у приміщення чергового персоналу;

Пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у захищуваний об'єм.

Усередині захищуваного приміщення повинні подаватися світловий сигнал написом на світлових табло “Газ - виходь!” (“Піна - виходь!” тощо) та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до захищуваного приміщення повинен встановлюватися світловий сигнал “Газ - не заходити!” (“Піна - не заходити!” тощо), а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

7.2.38. Модульні установки автоматичного пожежогасіння (порошкові типу ПУМА, ОПА-100, газові типу УГП, МГП і т. ін.) слід застосовувати для захисту вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень категорій А, Б, В невеликої площі, що експлуатуються звичайно без постійного персоналу обслуги. Приміщення, обладнані модульними установками пожежогасіння, можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50% від належних для цих приміщень норм.

Проектування, монтаж і експлуатацію модульних установок пожежогасіння необхідно здійснювати відповідно до технічної документації підприємств-виробників цих установок.

7.3. Пожежні автомобілі (пожежні танки), мотопомпи

7.3.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту військових частин та об’єктів (пожежних автомобілів, танків, мотопомп, причепів тощо) регламентується наказами Міністра оборони України та штатами військових частин.

На стадії проектування повинна визначатися потреба військових частин та об'єктів у пожежній техніці, а також у первинних засобах пожежогасіння.

7.3.2. Використання пожежної техніки, пожежного обладнання, інвентарю та інструменту для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням особового складу військових частин (пожежних підрозділів, членів ДПД), не дозволяється.

Застосовувати пожежну техніку дозволяється тільки для ліквідації аварій чи стихійного лиха з дозволу командира військової частини.

7.3.3. Пересувна пожежна техніка (пожежні автомобілі, танки, мотопомпи, причепи) повинна утримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижчою ніж +10О С), спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах), які повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота. Крім загальнообмінної вентиляції бокси повинні бути обладнані газовідводами для видалення назовні відпрацьованих газів двигунів автомобілів (танків). Газопроводи в межах гаража повинні бути виконані схованою прокладкою, а їх стояки для приєднання гнучких шлангів до випускних труб двигунів не повинні виступати за габарити автомобілів.

Місця стоянки кожного автомобіля (танка) в боксах позначаються білими лініями на підлозі, а біля задніх коліс автомобілів установлюються упори.

7.3.4. Пожежні автомобілі (танки) або мотопомпи, що надійшли у військову частину (нові чи після ремонту) до включення їх до бойового розрахунку, повинні пройти обкатку. Обкатка виконується відповідно до інструкції заводу-виробника.

7.3.5. Після проведення обкатки пожежні автомобілі (танки) та мотопомпи необхідно піддавати випробуванню на відповідність вимогам нормативно-технічної документації.

7.3.6. На виявлені в процесі обкатки чи випробувань пожежних автомобілів (мотопомп) дефекти у виготовленні кузова, пожежних агрегатів, трансмісії і механізму керування насоса пред'являється рекламація заводам – виробникам пожежного устатковання, а щодо агрегатів і деталей стандартного шасі автомобіля – заводам-виробникам машин.

7.3.7. Пожежні автомобілі (танки) і мотопомпи нові й ті, що вийшли з ремонту, після обкатки й випробувань, включаються до бойового розрахунку штатного (позаштатного) пожежного підрозділу (ДПД), про що оголошується в наказі по військовій частині.

7.3.8. За кожним пожежним автомобілем (танком), мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для цілей пожежогасіння технікою закріпляється водій (моторист), який пройшов спеціальну підготовку.

На пожежні автомобілі (танки) та мотопомпи повинні бути визначені бойові обслуги.

На пожежній техніці, яка призначена до бойового розрахунку, належить організовувати цілодобове чергування особового складу (членів ДПД).

7.3.9. Пожежні автомобілі (танки), мотопомпи, введені в експлуатацію (поставлені до бойового розрахунку або резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою: справні, з повним комплектом придатного до застосування пожежно-технічного обладнання, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.

7.3.10. Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів (танків), мотопомп повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).

7.4. Первинні засоби пожежогасіння

7.4.1. Територія військових частин, будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Пожежне обладнання й інструмент розміщують з урахуванням можливості їх швидкого використання особовим складом для ліквідації пожежі.

7.4.2. Вперше збудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння до початку їх експлуатації.

7.4.3. Норми оснащення первинними засобами пожежогасіння для будівель, споруд, приміщень установлені додатком 7 цих Правил.

7.4.4. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати вказівні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня поверхні (підлоги).

7.4.5. На території військових частин пожежне обладнання й інструмент розміщують на пожежних щитах, які встановлюють із розрахунку обслуговування одним щитом:

Групи будівель, споруд, майданчиків у радіусі 200 м;

Групи будівель, споруд, майданчиків парків техніки та озброєння – в радіусі 100 м;

Групи сховищ (складів) з майном – у радіусі 100 м;

У кожного сховища (майданчика) з вибухонебезпечним майном.

Комплектування пожежних щитів зазначено в додатку №7 до цих Правил.

Біля кожного пожежного щита обладнується засіб звукової сигналізації для подавання сигналу пожежної тривоги.

Пожежні щити та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом.

7.4.6. На пожежних щитах необхідно зазначати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежного підрозділу.

Порядковий номер пожежного щита зазначають після літерного індексу "ПЩ".

7.4.7. Пожежні щити повинні забезпечувати:

Захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектних виробів від використання сторонніми особами не за призначенням;

Зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті комплектних виробів.

7.4.8. Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщений на пожежних щитах, підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

Очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

Відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

Випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виправлення залишкових деформацій після використання;

Відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.

7.4.9. Вогнегасники повинні постійно утримуватися в справному стані і бути готові до дії.

Кожному вогнегаснику під час введення в експлуатацію присвоюється порядковий номер, який наноситься білою фарбою на корпус вогнегасника. На ручних пінних вогнегасниках номер ставиться з боку сприску на 10 мм вище від ранта, на інших видах вогнегасників – на 10 мм нижче від трафарету. Висота цифр 50 мм, товщина ліній 3 мм. Під цими номерами вогнегасники реєструються в “Книзі обліку технічного стану пожежного обладнання, інструменту та спорядження”. Ведення обліку технічного стану вогнегасників у військових частинах покладається на штатних (позаштатних) командирів пожежних підрозділів.

Для контролю за постійною готовністю вогнегасників до дії і наявністю в них заряду кожний вогнегасник, незалежно вид типу, повинен бути опломбований і мати бирку з датою зарядки та чергової перезарядки.

Відповідальність за правильну експлуатацію вогнегасників несуть начальники (командири) підрозділів, служб, об’єктів.

7.4.10. Вогнегасники слід установлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш імовірне виникнення осередків пожежі. При цьому, необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

Вогнегасники не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

7.4.11. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися:

Навішуванням на вертикальні конструкції на висоті 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

Встановлюванням у пожежні шафи поруч з пожежними кранами, на підставки або у спеціальні тумби;

Розміщенням у складі пожежного щита в ангарах і виробничих приміщеннях.

7.4.12. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх на підставках, у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість читання маркувальних написів на корпусі.

7.4.13. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися згідно з паспортами заводів-виробників.

Усі вогнегасники щотижнево підлягають зовнішньому огляду.

7.4.14. Заряджання й перезаряджання вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації.

Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менший чи більший за номінальні значення на 5 % (за температури
+20о С), підлягають дозаряджанню (перезаряджанню).

7.4.15. Використані вогнегасники, а також вогнегасники з зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезаряджання або перевірку.

7.4.16. На перезаряджання (технічне обслуговування) дозволяється відправити з об'єкта не більше ніж 50% вогнегасників від їх загальної кількості.

7.4.17. Заряджання та випробування вогнегасників (за винятком вогнегасників, що розташовані на техніці та судах) виконується штатним (позаштатним) пожежним підрозділом. Заряджання та випробування вогнегасників, що розташовані на техніці та судах, виконується підрозділами технічного обслуговування.

7.4.18. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні переноситися на холодний період в опалюване приміщення, їхнє місцезнаходження позначається покажчиком “Вогнегасник тут”.

Допускається збереження вогнегасників у холодний період у спеціальних тепляках, заглиблених у землю й утеплених матами з соломи чи сухими ошурками.

7.5. Зовнішнє протипожежне водопостачання

7.5.1. Кожна військова частина повинна бути забезпечена необхідною кількістю води для пожежогасіння (згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів). Кожна споруда, будівля повинна бути забезпечена не менше, ніж двома джерелами водопостачання для пожежогасіння із такого розрахунку:

Пожежний гідрант обслуговує споруди, будівлі в радіусі 125 м;

Пожежне водоймище обслуговує споруди, будівлі в радіусі 200 м.

Мінімальна відстань від джерел водопостачання до будівель і споруд – 10 м, до резервуарів з пальним – 40 м, до сховищ (площадок) з боєприпасами – 50 м.

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати витрату та напір води згідно з нормами. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

У разі використання для пожежогасіння двох пожежних водоймищ запас води в кожному них повинен забезпечувати півторагодинну потребу для пожежогасіння.

7.5.2. Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону військової частини, несуть квартирно-експлуатаційні служби, які відають цими мережами водогону.

7.5.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватись згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (танками, мотопомпами).

7.5.4. Стан пожежних гідрантів повинен перевірятися зовнішнім оглядом раз на тиждень. Перевірка працездатності пожежних гідрантів з пуском води повинна здійснюватися один раз на місяць у літній час, а також перед утепленням гідрантів.

Результати зовнішнього огляду та перевірки працездатності пожежних гідрантів записують:

У відомості пожежного наряду за наявності штатного (позаштатного) пожежного підрозділу ;

У відповідний журнал обліку технічного обслуговування.

Заборонено за температури -15о С і нижче відкривати кришки пожежних гідрантів для їх зовнішнього огляду.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан.

7.5.5. Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням акта.

Випробування водогону повинно проводитись також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

7.5.6. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути пофарбовані в червоний колір.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

7.5.7. У разі відключення ділянок водогінної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це пожежні підрозділи.

7.5.8. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди і майданчики з твердим покриттям розмірами не менше ніж 12´12 м для встановлення пожежних автомобілів.

7.5.9. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі до
200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути улаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше ніж 12´12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

7.5.10. У разі неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі) колодязі об'ємом не менше ніж 3 м3, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше ніж 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.

7.5.11. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога коротший термін, але не більший за той, що зазначений у СНиП 2.04.02-84.

У військових частинах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від мережі трубопроводами діаметром не менше ніж 77 мм із встановленням на них запірної арматури.

7.5.12. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід установлювати утеплені ополонки розміром не менше ніж 0,6´0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

7.5.13. Підтримання у постійній готовності покладається:

Штучних водойм, пожежних резервуарів, під'їздів до них і пожежних гідрантів - на командирів (начальників) тих підрозділів, на території яких вони розташовані;

Пожежних гідрантів – на начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини.

7.5.14. Місця розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути обладнані покажчиками (об'ємні - зі світильником або плоскі - із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

Для пожежного гідранта - літерним індексом “ПГ”, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

Для пожежної водойми - літерним індексом “ПВ”, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Відповідають за встановлення покажчиків особи, зазначені в п.7.5.13 цих Правил.

7.5.15. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

7.5.16. Не допускається використовувати протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах, для виробничих та інших господарських потреб.

7.6. Внутрішній протипожежний водогін

7.6.1. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість уводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначають, виходячи з вимог чинних будівельних норм.

7.6.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.

7.6.3. Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра довжиною 10, 15 або 20 м та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати по новому перегину. Гідравлічне випробування пожежних рукавів проводиться один раз на рік.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявністю пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

7.6.4. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Під час виготовлення цих шафи рекомендується передбачати в них місце для розміщення двох вогнегасників.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

7.6.5. На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку повинні бути зазначені після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежного підрозділу.

На дверцята шаф, у яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені покажчики, які відповідають вимогам ГОСТ 12.4.026-76 (додаток №15 до цих Правил).

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

7.6.6. Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

Справність пожежних кранів перевіряється щотижня оглядом (без роз’єднання з’єднувальних головок).

Пожежні крани не рідше ніж один раз на квартал підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність пуском води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

7.6.7. Узимку в неопалюваних приміщеннях вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна зливатись. При цьому, біля кранів повинні бути написи (таблички) про місцерозташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх, хто працює у цьому приміщенні.

7.7. Насосні станції

7.7.1. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід зазначати їхнє призначення. Порядок включення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігати сторонні предмети і устатковання.

Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у відповідний колір, згідно з ГОСТ 12.4.026-76.

7.7.2. Приміщення насосних станцій протипожежного водогону військових частин повинні мати прямий телефонний зв'язок з пожежним підрозділом.

7.7.3. Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) повинна відповідати вимогам будівельних норм та ПУЭ.

7.7.4. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше ніж двічі на рік, а пожежні насоси - щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше ніж один раз на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного електропостачання на резервне (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.

7.7.5. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах пожежних насосів повинно забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотного клапана, запірної арматури без припинення подачі води в зовнішню мережу протипожежного водопроводу.

7.7.6. Біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) “Пожежна насосна станція” з освітленням уночі.

7.7.7. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення повинно замикатися на замок, а місце зберігання ключів зазначатися написом на дверях.

8. Основні вимоги пожежної безпеки до об'єктів загальновійськового призначення

8.1. Штабні й адміністративні будівлі та приміщення

8.1.1. Протипожежний стан штабів та адміністративних будівель і приміщень повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділі 5.2 цих Правил, а також у цьому розділі.

8.1.2. Коридори довжиною 60 м та більше слід розділяти перегородками із самозакривними дверима, що розташовуються на відстані не більш ніж 60 м одні від одних та від торців коридору.

8.1.3. У штабах і адміністративних будинках забороняється:

Прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР та ГР;

Користуватися електронагрівними приладами поза спеціально обладнаними місцями;

Залишати без нагляду увімкнені в електромережу ПЕОМ, електронагрівні прилади, телевізори, радіоприймачі, магнітофони, лічильні машини (електрокалькулятори), електричні друкарські машинки і т. ін.;

Оббивати стіни машинописного бюро, службових кабінетів, обчислювальних центрів горючими тканинами, не просоченими вогнезахисною сумішшю.

8.1.4. Усі приміщення режимно-таємних органів і місця зберігання таємних документів повинні бути обладнані в протипожежному відношенні. Для екстреної евакуації таємних документів у секретному органі слід мати спеціальну тару (мішки, сумки, металеві ящики і т. п.), яка надійно закривається і має пристосування для опечатування. У кожній військовій частині відпрацьовується інструкція черговому частини (штабу, закладу) про порядок рятування таємних документів у випадку пожежі (стихійного лиха) у неробочий час.

8.1.5. Розігрів сургучу допускається лише в спеціальних електросургучоварках з електролампою потужністю не більше ніж 200 Вт.

8.1.6. Приміщення для зберігання документів, а також ті, в яких знаходяться електричні друкарські машинки та розмножувальна апаратура, обладнуються зовнішніми пристроями для знеструмлення електромереж.

8.1.7. Усі приміщення, де постійно перебувають люди, повинні мати природне освітлення.

8.1.8. Керування освітленням сходових кліток, поверхових коридорів та входів до будинку повинно бути централізованим (з кімнати чергового частини або з іншого приміщення, розташованого поблизу нього).

8.1.9. Приміщення архівосховищ штабів повинні відокремлюватися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу або розміщатися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

8.1.10. Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 м2. З кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менша ніж 80 м2, дозволяється мати один евакуаційний вихід.

8.1.11. У приміщеннях сховищ, каталогів та описів установлюють протипожежні двері 2-го типу.

8.1.12 У разі відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон там влаштовуються спеціальні системи димовидалення.

8.1.13. Стелажі у сховищах мають бути виготовлені з негорючих матеріалів.

8.1.14. Поздовжні проходи між стелажами повинні бути не менше ніж 1 м, а між стелажами та стінами - не менше ніж 0,8 м завширшки. Головний прохід та прохід між торцями стелажів та стіною мають бути відповідно не менше ніж 1,2 м та 0,45 м завширшки.

8.1.15 У приміщеннях сховищ архівів оздоблення стін та стель виконується тільки з негорючих матеріалів.

8.2. Казарми, житлові будинки, гуртожитки

8.2.1. Будинки казарм звичайно проектуються так, щоб вони були розташованими окремо від інших будівель. Не допускається вбудовувати в казарми котельні, насосні, вбудовувати й прибудовувати трансформаторні підстанції, майстерні переробки та склади зберігання горючих та легкозаймистих рідин. Розміщення насосної в підвальних та цокольних поверхах, а також у технічному підпіллі допускається лише для внутрішнього протипожежного водогону.

8.2.2. З кожного поверху будинку казарми повинно бути не менше двох евакуаційних виходів, розташованих у протилежних частинах будинку. В одноповерховій казармі, за умови проживання в ній менше ніж 50 військовослужбовців, допускається передбачати один евакуаційний вихід.

8.2.3. У казармі ширина центрального проходу повинна бути не менша ніж
2,8 м.

8.2.4. Коридори, проходи, основні та запасні виходи повинні постійно утримуватися вільними, горища - зачиненими на замки та опечатаними, ключі від них мають зберігатись у чергового роти.

8.2.5. Проживання особового складу в коморах, сушарнях та інших приміщеннях, які не призначені для цього, забороняється.

8.2.6. Місткість спального приміщення приймається з розрахунку 2,5 – 4 м2 на кожного військовослужбовця. При цьому об’єм приміщення має бути 9 – 12 м3 на одну особу.

8.2.7. Меблі в казармі розставляють так, щоб не перешкоджати евакуації особового складу в разі пожежі.

8.2.8. Місткість народознавчої світлиці приймається з розрахунку не менше ніж 0,85 м2 на одну особу, при цьому у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебування не більше ніж 50 осіб.

8.2.9. У коморах підрозділів забороняється зберігати легкозаймисті та горючі рідини, фарби, мастила, промаслене обмундирування та ганчір'я.

8.2.10. Робоче обмундирування належить зберігати в шафах, що вентилюються. Забороняється зберігання робочого обмундирування навалом в коморах і сушарнях.

8.2.11. Кімнати для зберігання зброї обладнуються охоронно-пожежною сигналізацією з дублюванням сигналів черговому по частині та днювальному.

8.2.12. Кімната для зберігання зброї повинна бути забезпечена ящиками для збирання використаного паперу або ганчір'я. По закінченню чистки зброї сміття з ящиків повинно бути винесено. Зберігання масла для чистки зброї дозволяється в кімнаті для зберігання зброї в металевої тарі, яка щільно зачиняється.

8.2.13. Місце днювального роти слід розміщувати всередині казарменої секції, щоб забезпечити спостереження за вхідними дверима, кімнатою для зберігання зброї та входом у спальне приміщення.

8.2.14. Для штучного освітлення приміщень казарм слід передбачати робоче, аварійне, евакуаційне та чергове освітлення. Кімнати для зберігання зброї, місце днювального, приміщення із протипожежними насосами та електрощитова повинні мати аварійне освітлення.

Евакуаційне освітлення повинне бути в коридорах, на сходах, у народознавчих світлицях та в спальних приміщеннях.

Для чергового освітлення коридорів слід використовувати світильники евакуаційного освітлення.

Керування освітленням спальних приміщень, кімнат для зберігання зброї, кімнат для вмивання, прибиральних, душових, входів у казарми, коридорів та сходів повинно здійснюватися з місця днювального.

8.2.15. Лінії живлення насосів пожежогасіння, евакуаційного та аварійного освітлення повинні бути самостійними і починатися з увідно-розподільчого пристрою.

8.2.16. У кімнаті побутового обслуговування місця для прасування повинні бути забезпечені необхідною кількістю негорючих підставок під електропраски.

Не дозволяється ставити електропраски в шафи до їх повного охолодження, залишати без нагляду включені електроприлади, установлювати їх ближче ніж 1 м від занавісок та інших матеріалів, що горять.

8.2.17. Установлення штепсельних розеток у коморі для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, а також у кімнаті для вмивання та душовій не допускається.

8.2.18. Кімната командира роти та місце днювального повинні бути обладнані телефонним зв'язком.

8.2.19. У разі використання пічного опалення повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, які викладені в розділі 6.2. цих Правил.

8.2.20. У разі використання для освітлення казарм підвісних гасових ламп або ліхтарів вони повинні надійно підвішуватися до стелі і мати металеві запобіжні ковпаки над стеклами. Відстань від ковпака над лампою або кришки ліхтаря до горючих (важкогорючих) конструкцій стелі має бути не менша ніж 0,8 м, а від скла лампи (ліхтаря) до горючих (важкогорючих) стін - не менша ніж 0,2 м.

Настінні гасові лампи (ліхтарі) повинні мати металеві відбивачі світла та надійне кріплення. Настільні гасові лампи (ліхтарі) повинні мати стійкі основи. Лампи (ліхтарі) повинні заправлятися лише освітлювальним гасом. Заправка їх бензином не допускається. Гасові лампи (ліхтарі) не можна встановлювати біля горючих матеріалів та предметів (драпірувань, завісок тощо).

8.2.21. Відповідальність за пожежну безпеку гуртожитків покладається на комендантів або осіб, що їх заміщають.

8.2.22. Усі особи, котрі прибувають до гуртожитків, повинні бути ознайомлені комендантом з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис).

У житлових кімнатах гуртожитків мають бути вивішені на видних місцях:

Схематичний план індивідуальної евакуації з відповідного поверху із зазначенням цієї кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів пожежогасіння та сигналізації, а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

Стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки.

8.2.23. У кімнатах гуртожитків у разі проживання в них іноземних громадян мають бути пам'ятки про правила пожежної безпеки українською мовою та відповідними іноземними мовами.

8.2.24. На період проведення у будівлях гуртожитків комплексних капітальних ремонтів, пов'язаних з переплануванням, проведенням вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, мешканці повинні відселятися.

8.2.25. У гуртожитках не дозволяється:

Вселяти людей у новозбудовані будівлі до налагодження та приведення в робочий стан технічних засобів протипожежного захисту;

Влаштовувати різноманітні складські приміщення, майстерні із застосуванням та зберіганням пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів, а також здавати їх в оренду під приміщення подібного призначення;

Користуватися на горищі або в підвалі відкритим вогнем (смолоскипами, свічками, сірниками тощо);

Зберігати ЛЗР та ГР, балони з ГГ на балконах та в лоджіях, захаращувати їх макулатурою, старими меблями тощо;

Користуватися безпосередньо в житлових кімнатах гуртожитків різноманітними електронагрівними приладами: електрочайниками, кип’ятильниками, електроплитами, прасками тощо. Для цієї мети адміністрація має обладнати спеціальні місця;

Зберігати горючі матеріали, господарські чи будь-які інші речі в горищних приміщеннях. Горища повинні завжди утримуватися в чистоті та бути зачиненими. Ключі від замків горищ повинні бути у коменданта гуртожитку та в одній з кімнат верхнього поверху. На дверях (кришці люка) необхідно зробити напис із зазначенням місцезнаходження ключів;

Залишати слухові вікна на горищі незаскленими і відкритими (відкривати їх дозволяється для провітрювання горища);

Розміщення газового обладнання.

8.2.26. У квартирах, житлових кімнатах будинків допускається зберігати не більше ніж 10 л ЛЗР та ГР.

В індивідуальних гаражах допускається зберігати не більше ніж 40 л запасу палива та 10 кг мастила.

Таку ж кількість ЛЗР та ГР допускається зберігати в окремо розташованій господарській будівлі, якщо відстань від неї до житлового будинку становить не менше ніж 7 м.

Тара, що в ній зберігаються ЛЗР та ГР, повинна щільно зачинятися, бути небиткою, виготовленою з негорючих матеріалів.

8.2.27. Встановлюючи газові балони для постачання газом кухонних плит, треба дотримуватися вимог Правил безпеки в газовому господарстві,
ДБН В.2.5-20-2001 та цих Правил.

8.2.28. У разі використання для освітлення житлових приміщень підвісних гасових ламп або ліхтарів повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, викладені в п. 8.2.20.

8.3. Клуби військових частин, будинки офіцерів, музеї

8.3.1. Спільне розміщення клубів з пожежо - і вибухонебезпечними виробництвами, лабораторіями, а також з дитячими установами, медпунктами і школами забороняється.

8.3.2. У будинках офіцерів і клубах ІV –V ступеня вогнестійкості зали для глядачів і фойє допускається розміщати тільки на першому поверсі, у будинках ІІІ ступеня вогнестійкості – не вище другого поверху.

Розміщення залів для глядачів і фойє у підвальних та цокольних поверхах не допускається.

8.3.3. У будинках офіцерів і клубах не дозволяється застосовувати фанеру, шпалери, тканини й інші горючі матеріали для оздоблення стін і стель залів для глядачів та інших приміщень, а також улаштовувати фанерні і дощаті пустотні перегородки чи застосовувати горючі матеріали для заповнення перегородок і утеплення горищних перекриттів.

8.3.4. Усі дерев'яні елементи естради і сцени (колосники, настили планшета і робочих галерей), трюму, сценічне оформлення, а також горючі декорації і предмети бутафорії мають бути виготовленими з важкогорючих матеріалів чи оброблені вогнезахисними речовинами, про що має бути укладено відповідний акт.

8.3.5. Збереження майна, інвентарю й інших предметів у горищних приміщеннях, під сходовими маршами і площадками, сценами і підмостками для естрадних виступів, а також у підвалах, розташованих під залою для глядачів, забороняється.

8.3.6. Проживання особового складу в будинках офіцерів і клубах постійно чи тимчасово не допускається.

8.3.7. Застосування відкритого вогню у всіх приміщеннях будинку офіцерів (клубу) забороняється.

8.3.8. Використання будинків офіцерів і клубів для проведення новорічних ялинок дозволяється тільки за умови дотримання протипожежних заходів, викладених у пункті 5.2.17 та 5.2.18 цих Правил.

8.3.9. Усі особи, які забезпечують масовий показ кінофільмів, зобов'язані мати відповідне кваліфікаційне посвідчення та документи про проходження пожежно-технічного мінімуму, а також щорічної перевірки знань відповідно до Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки у військових частинах, установах, організаціях та на підприємствах Збройних Сил України (додаток 1 до цих Правил).

8.3.10. У разі обладнання приміщення проекційної двома стаціонарними чи напівстаціонарними постами, обслуговування їх під час демонстрування кінофільмів повинне здійснюватися двома кіномеханіками.

Як другий кіномеханік (помічник) може призначатися наказом по частині військовослужбовець строкової служби чи працівник ЗС України, що має відповідне кваліфікаційне посвідчення та документ про проходження пожежно-технічного мінімуму.

8.3.11. До початку і після закінчення кіносеансів, спектаклів та інших масових заходів приміщення будинку офіцерів (клубу) оглядає черговий будинку офіцерів чи начальник клуба разом із представником служби пожежної безпеки будинку офіцерів (клубу). Виявлені під час огляду порушення правил пожежної безпеки негайно усуваються.

8.3.12. Під час проведення кіносеансів, спектаклів та інших масових заходів виставляються пожежні пости.

Кількість постів та обов'язки постових визначаються табелем, затвердженим начальником будинку офіцерів (командиром військової частини).

Пожежні пости повинні виставлятися за одну годину до початку заходів.

8.3.13. Евакуаційних виходів із залів для глядачів повинно бути мінімум два. Допускається улаштування одного виходу з амфітеатру, балкона і з переглядового залу спеціального призначення, якщо ці приміщення мають не більше ніж 50 місць. У залах для глядачів клубів місткістю до 100 місць у разі наявності одного виходу безпосередньо назовні допускається використовувати як другий вихід вхід у залу для глядачів через фойє.

Шляхи евакуації з залу для глядачів не повинні проходити через приміщення, у яких можливе одночасне перебування більш 50 осіб.

8.3.14. У залі для глядачів ширина подовжніх і поперечних проходів повинна бути не менша ніж один метр, ширина дверних отворів, незалежно від результатів розрахунку, повинна бути не менша ніж 1,2 м і не більша ніж 2,4 м, ширина проходів, розташованих напроти виходів, - не менша ніж ширина самих дверей. Усі проходи й виходи повинні розташовуватися так, щоб не створювати зустрічних чи пересічних людських потоків.

Скорочувати ширину проходів між рядами і встановлювати в проходах додаткові місця забороняється.

8.3.15. Замикати двері залу для глядачів під час сеансів чи інших заходів дозволяється тільки запорами, що легко відкриваються, установленими з боку залу для глядачів.

8.3.16. Над вихідними дверима залу для глядачів встановлюються таблички зеленого кольору з написом “Вихід” білого кольору, які постійно освітлюються.

8.3.17. Місткість залу для глядачів визначається з розрахунку не менше ніж 0,75 м2 підлоги на одного глядача ( із врахуванням площі залу для глядачів від сцени до останнього ряду).

8.3.18. Розміщення крісел у залах для глядачів, з урахуванням кількості місць у ряді, відстані між рядами та спинками сидінь тощо, повинно здійснюватися відповідно до чинних будівельних норм для видовищних установ і забезпечувати можливість швидкого і безпечного виходу людей з будинку.

8.3.19. Кількість установлених місць у ряді залу для глядачів повинна бути :

А) у будинках І –ІІІ ступеня вогнестійкості:

В разі односторонньої евакуації - не більше ніж 30;

В разі двосторонньої евакуації - не більше ніж 60.

Б) у будинках IV – V ступеня вогнестійкості:

В разі односторонній евакуації - не більше ніж 15;

В разі двосторонній евакуації - не більше ніж 30.

8.3.20. Стільці в залі для глядачів повинні бути з'єднані в рядах між собою і міцно прикріплені до підлоги.

8.3.21. У залах для глядачів із кількістю місць не більше ніж 200, де проводяться танцювальні вечори та інші подібні заходи, кріплення стільців до підлоги не обов'язкове за умови з'єднання їх у рядах між собою.

8.3.22. У будинках офіцерів місткістю 800 місць та більше будівельний портал з боку сцени повинен бути обладнаний протипожежною завісою, що перекриває портал зверху і з кожної бокової сторони не менше ніж на 0,25 м.

Межа вогнестійкості стіни будівельного порталу, обладнаного протипожежною завісою, повинна бути не менша ніж 2,5 години.

8.3.23. У залах для глядачів забороняється:

Затемнювати вікна за допомогою віконниць (для затемнення вікон можуть застосовуватися штори з щільної тканини);

Вставляти у вікна ґрати чи металеві сітки;

Улаштовувати фальшиві двері;

Зберігати бензин, гас та інші ЛЗР та ГР.

8.3.24. На сцені (естраді) під час спектаклю може знаходитися одночасно не більша кількість декорацій і предметів бутафорії, ніж потрібно для однієї поточної вистави.

Решта декорацій і предметів бутафорії має зберігатися у спеціальних складських приміщеннях за межами будівлі установи.

Після закінчення спектаклю всі декорації й бутафорія повинні бути розібрані та прибрані зі сцени, а театральні костюми з артистичних убиралень здані до костюмерних складів.

8.3.25. Зберігання декорацій, предметів бутафорії та іншого майна та обладнання в трюмах, на колосниках і робочих майданчиках забороняється; ці приміщення і споруди повинні бути завжди вільні і утримуватися в чистоті.

8.3.26. У приміщеннях костюмерних між вішалками слід передбачити вільні проходи. Центральний прохід повинен бути не менше ніж 1,2 м завширшки.

У приміщеннях (будівлях) для зберігання декорацій проходи слід залишати не менше ніж 1,5 м завширшки, а для зберігання декорацій влаштовувати спеціальні відсіки.

8.3.27. У підсобних приміщеннях сцени (естради) забороняється:

Зберігати порох і піротехнічні засоби в кількості, що перевищує необхідну для вистав (заходів) поточного дня (збереження допустимої кількості порохів і піротехнічних засобів дозволяється тільки в закритому на замок металевому ящику, в безпечному місці);

Застосовувати для будь-яких цілей легкозаймисті та горючі рідини;

Користуватися гасницями, а також застосовувати для освітлення свічки, гасові лампи й інші освітлювальні прилади з відкритим полум'ям.

8.3.28. Демонстрування кінофільмів у будинках офіцерів і клубах дозволяється здійснювати тільки з кіноапаратної, що складається із проекційної, перемотувальної і тамбура, відокремленої від інших приміщень протипожежними перегородками (стінами) й перекриттями з межею вогнестійкості не меншою ніж 0,75 год.

Приміщення кіноапаратної, вбудовані та прибудовані до будинку, повинні бути виконані з негорючих матеріалів.

Кінопроектори з лампами розжарювання дозволяється встановлювати в приміщенні кіноапаратної із дерева, з обов’язковим захистом мокрою штукатуркою зсередини.

8.3.29. Проекційні та оглядові вікна у кінопроекційній необхідно захищати заслінками або шторками з межею вогнестійкості не меншою ніж 0,25 год., які обладнані пристроєм для механічного скидання.

8.3.30. Вихід з кіноапаратної повинен бути назовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Допускається влаштовувати вихід з приміщення кіноапаратної до фойє чи вестибюля будинку офіцерів (клубу) через приміщення, не пов'язане з перебуванням глядачів. Двері кінопроекційного комплексу мають відчинятися в напрямку виходу назовні.

8.3.31. У приміщеннях киноапаратної підлога повинна бути виконана з негорючих чи важкогорючих матеріалів і не повинна сприяти утворенню пилу.

Для кіноапаратних, обладнаних кінопроекторами з лампами розжарювання, у проекційних допускається дерев'яна, щільно пригнана підлога.

8.3.32. Двері кіноапаратних повинні бути розміром не менше ніж
0,85´2 метри, улаштовуватися з урахуванням розміщення технологічного устатковання і відкриватися в напрямку виходу назовні. В усіх приміщеннях киноапаратної дозволяється улаштовувати дерев'яні двері без захисту їх від загоряння.

8.3.33. У кіноапаратних будинків офіцерів і клубів дозволяється зберігати не більш ніж дві програми кінофільмів (але не більше ніж сорок частин (рулонів) кіноплівки), покладеної в негорючі фільмостати чи фільмоноски.

У разі проведення в будинку офіцерів (клубі) тематичних вечорів, кінофестивалів і т. п., як виняток, дозволяється містити в фільмостатах чи в ящиках типу «ЯУФ», «ФТ» до чотирьох кінопрограм.

8.3.34. Зберігання в приміщеннях кіноапаратної сторонніх речей і предметів забороняється. Обтиральний матеріал після використання необхідно зберігати в металевих ящиках, які щільно закриваються. Обрізки та обривки кіноплівки необхідно збирати в окремий металевий ящик з кришкою. Ящики очищують щодня по закінченні сеансу.

8.3.35. Забороняється допуск у приміщення кіноапаратної сторонніх осіб.

8.3.36. У приміщеннях кіноапаратної дозволяється вивішувати під склом тільки схеми монтажу кіноустановки з нумерацією всіх електричних ліній, графіки оглядів і ремонту устатковання, плакати й інструкції про техніку безпеки і пожежну безпеку.

8.3.37. У кіноапаратній повинно бути встановлене самостійне керування (вмикання і вимикання) групою чергового освітлення зали для глядачів.

8.3.38. В експозиційній частині музеїв, виставок маршрут руху відвідувачів повинен забезпечувати огляд усіх експозиційних залів без утворення зустрічних потоків та потоків, що перетинаються.

8.3.39. Проходи між вітринами та щитами в експозиційній частині музеїв, виставок, картинних галерей та пам'яток культури повинні бути не менше ніж 2 м завширшки, а головний прохід - не менше ніж 3 м.

8.3.40. Приміщення бібліотек, як правило, розміщують на 1-2 поверхах. Стелажі в бібліотеках повинні бути металевими. Вони розставляються так, щоб центральний прохід був завширшки не менше ніж 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше ніж 0,45 м завширшки.

8.3.41. Захаращувати книжками проходи між стелажами в бібліотеках та книгосховищах, а також складати книжки на підвіконнях та батареях центрального водяного опалення не дозволяється.

8.3.42. Місткість читального залу визначається з розрахунку 2,4 м2 площі на одне місце для читача.

8.3.43. Максимально допустиме завантаження приміщення фонду закритого зберігання визначають з розрахунку 2,5 м2 площі на 1 тисячу одиниць зберігання, а фонду відкритого зберігання — 4,5 м2 площі на 1 тисячу одиниць зберігання.

8.4. Військові їдальні, підприємства військової торгівлі

8.4.1. У їдальнях, кафе, підприємствах військової торгівлі планування приміщень, шляхів евакуації та їх утримання повинні гарантувати можливість здійснення швидкої евакуації особового складу у випадку виникнення пожежі чи іншої аварійної ситуації.

8.4.2. Закриття на замок дверей евакуаційних виходів під час перебування в їдальні та на підприємствах військової торгівлі особового складу забороняється. Допускається застосування внутрішніх засувок, що легко відчиняються.

8.4.3. Столи в обідніх залах, а також технологічне обладнання у їдальнях, кафе, підприємствах військової торгівлі розміщують так, щоб вони не перешкоджали вільній евакуації особового складу у випадку пожежі. Не допускається в обідніх залах установлювати в проходах столи, стільці й інші меблі, що перешкоджають руху.

У робочий час завантаження товарів та вивантаження тари має здійснюватися шляхами, не зв'язаними з евакуаційними виходами для покупців з торгових залів.

8.4.4. В обідніх залах їдалень і кафе повинні постійно утримуватися вільними основний прохід завширшки не менше ніж 1,35 м, що веде до евакуаційних виходів, а також проходи до окремих посадкових місць.

Ширина проходів між прилавками і обладнанням за прилавком у крамницях має бути не менше ніж 0,9 м.

8.4.5. Місткість обідніх залів повинна визначатися з розрахунку 1,4 м2 на одне посадочне місце, торговельних залів – 1,35 м2 на одного відвідувача крамниці. Не дозволяється переповнення залів.

8.4.6. Будинки їдалень і підприємств військової торгівлі повинні бути обладнані системами оповіщення людей про пожежу (звукові, світлові, комбіновані).

8.4.7. Проведення в їдальнях (кафе) масових заходів (свят новорічної ялинки, банкетів і т. п.) допускається у разі наявності в приміщенні не менше двох евакуаційних виходів, обладнаних світловими покажчиками.

Встановлення в обідніх залах тимчасових естрад, помостів, освітлювальної та електромузичної апаратури, прокладання кабелів та проводів слід здійснювати таким чином, щоб не погіршились умови евакуації.

8.4.8. Газове обладнання дозволяється встановлювати в приміщенні їдальні, висотою не менше ніж 2,2 м, яке має вікно з кватиркою (фрамугою, що відчиняється у верхній частині вікна) та обмінну припливно-витяжну вентиляцію постійної дії з не меншим ніж трикратний обміном повітря за годину.

8.4.9. Газове обладнання повинно бути оснащене приладами автоматики безпеки, які забезпечують відключення пальників у випадку припинення подачі газу, загасання полум’я. Для пальника або групи пальників, об’єднаних у блок, що мають номінальну теплову потужність менше ніж 5,6 кВт, установлення автоматики безпеки не обов’язкове.

8.4.10. На вводі в будівлю їдальні газопровід повинен бути обладнаний пристроєм для відключення у місці, доступному для його обслуговування.

8.4.11. Газопроводи, прокладені всередині їдальні, повинні бути сталевими, без різьбових з’єднань. Різьбові з’єднання дозволяється передбачати в місцях приєднання вимірювальної і регулювальної апаратури.

8.4.12. Електричні мережі й електроустатковання, які використовують у їдальнях і підприємствах військової торгівлі повинні відповідати вимогам ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.32-01, ДНАОП 0.00-1.21-98, а також вимогам, які викладені в розділі 6.1. цих Правил.

Усякого роду нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів і т. д.) повинні здійснюватись тільки після проведення відповідних розрахунків, які допускають можливість таких підключень.

8.4.13. Для підключення холодильників і чергового освітлення повинна бути передбачена самостійна електрична мережа - від увідно-розподільного пристрою до споживача електроенергії.

8.4.14. Товари, які мають підвищену пожежну небезпеку (сірники, парфуми, одеколони, аерозольні упаковки тощо), необхідно зберігати нарізно від інших товарів у спеціально пристосованих приміщеннях.

8.4.15. Розфасовку пожежонебезпечних товарів необхідно вести в спеціальних приміщеннях, пристосованих для цієї мети.

8.4.16. У будинках їдалень, кафе і підприємствах військової торгівлі забороняється:

Залишати без догляду включені електричні і газові плити, духові, жарові шафи й інші нагрівальні прилади, а також печі, що топляться;

Установлювати металеві ґрати на вікнах. Для забезпечення збереження матеріальних цінностей у коморах дозволяється встановлювати розсувні ґрати;

Проживати персоналу обслуги й іншим особам;

Застосовувати сірники й інший відкритий вогонь для виявлення витоків газу з газопроводів і приладів;

Встановлювати і зберігати в приміщеннях варочних цехів порожні і наповнені зрідженими газами балони;

Улаштовувати на шляхах евакуації роздягальні;

Декорувати стіни обідніх залів горючими і такими, що стають токсичними під час горіння синтетичними матеріалами;

Зберігати горючі матеріали, тару та контейнери в торгових і обідніх залах та на шляхах евакуації;

Зберігати горючі товари або негорючі товари в горючій упаковці у приміщеннях, які не мають віконних отворів або спеціальних засобів димовидалення;

Торгувати пожежонебезпечними товарами побутової хімії, лаками, фарбами, розчинниками та іншими ЛЗР та ГР, розфасованими у скляну тару місткістю більше одного літра кожна, а також пожежонебезпечними товарами без попереджувальних написів типу "Вогненебезпечно", "Не розпилювати поблизу вогню" тощо;

Встановлювати в торгових залах балони з горючими газами;

Проводити вогневі роботи під час перебування людей в обідніх залах;

Організовувати торгівлю, розміщувати торговельні й ігрові автомати на площадках сходових кліток та інших шляхах евакуації;

Зберігати у підвальних приміщеннях балони з газами, легкозаймистими і горючими рідинами, лаки, нітроемалі, товари побутової хімії, товари в аерозольному пакованні й інші товари, що мають підвищену пожежну небезпеку;

Розміщувати товари побутової хімії, лаки, фарби, розчинники, товари в аерозольній упаковці ближче ніж 0,5 м від приладів опалення та у віконних вітринах;

Користуватися у складських приміщеннях та приміщеннях для підготовки товарів до продажу побутовими електронагрівними приладами;

Прасувати одяг електропрасками безпосередньо в торгових залах та на складах (для прасування повинно бути виділене і відповідним чином обладнане спеціальне приміщення).

8.5. Військові медичні заклади, медичні пункти, аптеки, лікувальні корпуси санаторіїв

8.5.1. У багатоповерхових лікувальних закладах палати для важкохворих повинні розміщуватися на нижніх поверхах.

8.5.2. Лікувальні заклади з постійним перебуванням важкохворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами з розрахунку одні ноші на 5 хворих.

8.5.3. Палатні відділення, операційні, процедурні кабінети не допускається розміщувати в підвальних та цокольних поверхах.

8.5.4. Розміщення майстерень, комор та інших приміщень, призначених для зберігання чи переробки горючих матеріалів, у підвальних і цокольних поверхах стаціонарів лікувальних закладів не допускається.

8.5.5. Відстань між довгими сторонами поруч розташованих ліжок у лікарняних палатах має становити не менше ніж 0,8 м, центральний основний прохід - не менше ніж 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.

8.5.6. У кожній палаті слід передбачати встановлення світильника нічного освітлення, приєднаного до мережі аварійного освітлення. Керування нічним освітленням усіх палат слід передбачати одним вимикачем з поста чергової медичної сестри.

8.5.7. Перев’язочні, маніпуляційні, процедурні, пости чергових медсестер, приймальні відділення, лабораторії термінового аналізу, операційні блоки, реанімаційні повинні бути обладнані аварійним освітленням.

8.5.8. У відділеннях офтальмології, ортопедо-травмотологічних і відновлювального лікування ортопедичного і неврологічного профілів необхідно у палатах, лікувальних кабінетах і коридорах передбачати влаштування поручнів.

8.5.9. Подача кисню хворим повинна здійснюватися зазвичай централізовано, з установленням балонів (не більше ніж 10) за межами будівлі лікувального закладу у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше ніж 25 м від будівель із постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) керівництва лікувального закладу.

8.5.10. Трубопроводи медичних газів повинні бути прокладені відкрито. Допускається сховане прокладання трубопроводів у разі забезпечення доступу до них.

Не допускається прокладання трубопроводів кисню в підвалах, підпіллях, каналах, а також під будинками і спорудами.

8.5.11. Встановлення кип'ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних інструментів та матеріалів для перев’язування, прожарювання білизни, а також розігрівання парафіну й озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип'ятіння інструментів і матеріалів для перев’язування повинні мати закриті підігрівачі (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів повинні бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та днищем також мають встановлюватись на негорючій основі.

8.5.12. Не допускається встановлювати газове обладнання безпосередньо у палатних відділеннях чи лікувально-поліклінічних приміщеннях.

8.5.13. У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше ніж 3 кг медикаментів і реактивів, що відносяться до ЛЗР та ГР (спирт, ефір, ацетон тощо) тільки у спеціальних негорючих шафах, що замикаються. При цьому повинна враховуватися їхня сумісність.

8.5.14. Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

8.5.15. Аптеки можна розміщувати як в окремому будинку, так і в будинку стаціонару або поліклініки. У випадку розміщення в будинку стаціонару аптека повинна мати окремий вхід і бути відокремлена від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу.

В аптеках, які містяться у будівлях іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна перевищувати 100 кг.

В аптеках допускається зберігати не більше ніж два балони з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні в спеціальних гніздах та надійно закріплені.

8.5.16. Аптечні кіоски можна розміщувати на перших поверхах житлових та громадських будинків за наявності окремого входу, підведення інженерних комунікацій (водопостачання, каналізація, теплопостачання), наявності вентиляції та площі не меншої ніж 21 м2.

8.5.17. Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг необхідно розміщувати в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менша ніж 15 м. Якщо плівки менше ніж 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

8.5.18. В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше ніж
500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Сховища повинні мати природне освітлення, із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менш як 1:8. Карниз даху над вікнами сховища повинен бути виконаний з негорючих матеріалів.

8.5.19. Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У разі використання для опалення приміщень печей топкові отвори та засувки слід влаштовувати з боку коридору. У приміщеннях сховища забороняється встановлювати електрощити, пристрої для вимикання електромереж (електроприладів), електричні дзвінки, штепсельні з'єднання. В неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

8.5.20. Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче ніж за 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівні прилади будь-яких типів.

8.5.21. Архівосховища обладнуються металевими (або дерев'яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу) фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше ніж 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менша ніж 0,5 м.

8.5.22. У будівлях лікувальних закладів не допускається:

Розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов'язані з лікувальними процесами (крім визначених нормами проектування) або здавати приміщення в оренду під інше призначення;

Застосовувати в оздобленні приміщень матеріали, які під час горіння виділяють токсичні речовини;

Здійснювати подачу кисню у лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, які мають нещільні місця у з'єднаннях; прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями і спорудами;

Влаштовувати топкові отвори печей в лікарняних палатах;

Розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також ЛЗР та ГР;

Використовувати керогази, гасниці, примуси, а також електроплити з відкритою спіраллю для стерилізації медичних інструментів; підігрівати парафін і озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати спеціальні підігрівачі);

Розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25, у дерев'яних будівлях з пічним опаленням;

Встановлювати ліжка в коридорах та на інших шляхах евакуації;

Користуватися прасками, електроплитками, іншими електронагрівними приладами у лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (для цього мають бути виділені спеціальні приміщення);

Застосовувати настільні та інші гасові лампи (як виняток допускається застосування ліхтарів типу "летюча миша").

8.5.23. У приміщеннях для медичного обслуговування, для зберігання легкозаймистих лікарських препаратів необхідно передбачати шафу з негорючих матеріалів з прикріпленим до неї переліком допустимих до сумісного зберігання речовин і матеріалів, а також норм їх зберігання. Шафа встановлюється на відстані не менше ніж 1 м від опалювальних та нагрівальних приладів.

8.5.24. Для тимчасового зберігання використаних обтиральних та перев'язувальних матеріалів у приміщеннях для медичного обслуговування слід передбачити металеву урну з кришкою, що закривається. Після закінчення роботи в приміщенні вміст урни виноситься в спеціально відведені місця.

8.5.25. Особи, котрі прибувають до санаторіїв, повинні бути ознайомлені з основними вимогами пожежної безпеки (під розпис).

У приміщеннях спальних корпусів санаторіїв мають бути вивішені на видних місцях:

Схематичний план індивідуальної евакуації з відповідного поверху із зазначенням цієї кімнати, евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів пожежогасіння та сигналізації, а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії на випадок виникнення пожежі;

Стисла пам'ятка для мешканців про правила пожежної безпеки.

8.5.26. Число місць у житлових корпусах санаторіїв І і ІІ ступенів вогнестійкості не повинно перевищувати 1000; ІІІ ступені вогнестійкості – 150; ІІІа, ІІІб, ІV і V ступенів вогнестійкості – 50.

8.5.27. На період проведення у будівлях санаторіїв комплексних капітальних ремонтів, пов'язаних з переплануванням, проведенням вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, мешканці повинні відселятися.

8.5.28. Не дозволяється розміщувати під і над житловими приміщеннями і приміщеннями культурно-масового призначення будинків санаторіїв комори та інші пожежонебезпечні приміщення.

8.5.29. У санаторіях повинно бути організовано цілодобове чергування персоналу обслуги. Черговий персонал обслуги зобов'язаний мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів, електричний ліхтар, знати порядок виклику аварійно-рятувальної служби МНС України та порядок дій у разі виникнення пожежі.

У нічний час черговому персоналу обслуги забороняється спати та відлучатися за межі закладу.

8.5.30. Черговий персонал санаторіїв з будівлями висотою у 2 поверхи і вище та кількістю місць для проживання 50 осіб та більше має бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання для організації евакуації людей у разі виникнення пожежі.

8.5.31. У санаторіях не допускається користуватися безпосередньо в спальних приміщеннях санаторіїв різноманітними електронагрівними приладами: електрочайниками, кип'ятильниками, електроплитами, прасками тощо. Для цієї мети адміністрацією повинні бути обладнані спеціальні місця.

8.6. Дитячі дошкільні заклади

8.6.1. У дитячих дошкільних закладах повинні бути розроблені конкретна інструкція щодо заходів пожежної безпеки та план евакуації дітей на випадок пожежі. План встановлює порядок оповіщення, обов’язки і дії персоналу обслуги на випадок виникнення пожежі. Практичні заняття щодо відпрацювання плану евакуації проводяться не рідше ніж один раз на півріччя.

8.6.2. Навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки персоналу обслуги повинне проводитися один раз на рік. Порядок організації навчання визначається НАПБ Б.02.005 - 94 та додатком 1 до цих Правил.

8.6.3. Стоянка автотранспорту на території дитячих дошкільних закладів дозволяється на відстані не меншій ніж 10 м від будівель за умови забезпечення вільних проїздів і проходів до споруд.

8.6.4. Не дозволяється залишати на території дитячих дошкільних закладів, а також поблизу будівель і споруд бочки з легкозаймистими і горючими рідинами, балони із зрідженими і стисненими газами, порожні бочки та балони, спалювати відходи, влаштовувати відкриті кухонні печи.

8.6.5. Розміщення дітей у будівлях дитячих дошкільних закладів слід здійснювати з таким розрахунком, щоб діти, молодші за віком, були на нижчих поверхах.

Наповнюваність приміщень має виповідати встановленим нормам.

8.6.6. У приміщеннях, пов'язаних з перебуванням дітей, килими, паласи, килимові доріжки та інші покриття необхідно жорстко прикріплювати до підлоги.

8.6.7. Меблі та обладнання в приміщеннях слід розміщувати так, щоб вони не перешкоджали евакуації.

8.6.8. Двері сходових кліток, коридори, тамбури і сходи повинні мати ухилення у стулках, бути обладнанні пристроями для самозакривання, які мають постійно бути у справному стані.

У період перебування дітей у будівлях допускається замикати двері евакуаційних виходів лише зсередини за допомогою запорів (засувів, крючків тощо), які легко (без ключів) відмикаються.

8.6.9. Будівлі дитячих дошкільних закладів повинні бути обладнанні засобами оповіщення про пожежу.

8.6.10. У будівлях дитячих дошкільних закладів, розрахованих на 120 місць та менше, допускається влаштування житла для персоналу за наявності окремого виходу з житлової частини назовні та її відокремлення від приміщень дошкільного закладу протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів).

8.6.11. Дитячі дошкільні заклади мають бути забезпечені електричними ліхтарями на випадок вимкнення електроенергії.

8.6.12. У дитячих дошкільних закладах з цілодобовим режимом роботи повинно бути встановлене цілодобове чергування персоналу обслуги без права спати в нічний час. Приміщення для розміщення чергових має бути забезпечене телефонним зв'язком. Черговий зобов'язаний мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів, ручний електричний ліхтар, знати скільки дітей залишається на ніч, місця їх розміщення.

8.6.13. У будівлях діючих дитячих закладів не дозволяється:

Здавання приміщень в оренду для використання їх в якості складів, лабораторій, майстерень, інших виробничих та подібного призначення об'єктів;

Влаштовувати кухні, пральні у дерев'яних (горючих) будівлях;

Розміщувати дітей у мансардних приміщеннях, а також у поверхах (будівлях), не забезпечених двома евакуаційними виходами;

Влаштовувати покриття (покрівлі) з горючих матеріалів (соломи, комишу, трісок тощо);

Розміщувати акумуляторні, зберігати бензин, гас та інші ЛЗР та ГР, балони з газами та киснем;

Проводити вогневі (у тому числі зварювальні) та інші пожежонебезпечні роботи за наявності у приміщеннях дітей;

Використовувати електроплитки, кип'ятильники, електрочайники, праски, за винятком спеціально обладнаних приміщень;

Користуватися для опалення приміщень електронагрівними пристроями, електрокамінами тощо;

Застосовувати для освітлення свічки, гасові лампи і ліхтарі;

Встановлювати грати, жалюзі та подібні до них незнімні пристрої на вікна приміщень, де перебувають діти, сходових клітках, у коридорах, холах.

8.7. Військові Навчальні заклади і наукові (проектні) установи, учбові класи, лабораторії, конференц-зали, інші учбові приміщення

8.7.1. Протипожежний стан навчальних закладів і наукових установ повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, викладеним у розділі 5.2. цих Правил, а також цьому розділі.

8.7.2. У класах, кабінетах, аудиторіях, лекційних залах слід розміщувати лише необхідні для забезпечення навчально-виховного процесу (учбових занять) і проведення наукових досліджень меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо, які повинні зберігатися у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках.

Меблі та обладнання повинні встановлюватися так, щоб вони не перешкоджали вільній евакуації людей із приміщень. Мінімальна ширина проходів між устаткованням повинна бути не менша ніж 1 м.

8.7.3. Після закінчення занять у навчальних закладах (наприкінці робочого дня в наукових установах) усі вибухопожежонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з учбових класів, кабінетів у спеціально виділені та обладнані приміщення.

Кошики та ящики для паперу повинні регулярно спорожнятися, а сміття виноситися за межі будівель у спеціально відведені місця.

Забороняється зберігати меблі, прилади, моделі, речі, приладдя, будівельні та інші матеріали під фальшпідлогою аудиторій і лекційних залів, а також використання цього простору для інших цілей.

8.7.4. У навчальних закладах і наукових установах забороняється використовувати електронагрівні пристрої для проведення занять або дослідів за межами спеціально відведених та обладнаних приміщень.

Не дозволяється розміщати в будівлях діючих навчальних закладів і наукових установ вибухопожежонебезпечні, пожежонебезпечні приміщення та склади (за винятком лабораторій), у тому числі на засадах оренди.

8.7.5 Демонстрування діапозитивів, діафільмів, слайдів і кінофільмів з розташуванням кінопроектора (діапроектора) переносного типу безпосередньо в класі, кабінеті, аудиторії, лекційному залі допускається за умов дотримання таких вимог:

Демонстрування кінофільмів лише на вузькоплівковій апаратурі;

Установлення діапроектора або вузькоплівкового кінопроектора з протилежного боку від виходу з приміщення;

Під час демонстрації діапозитивів, діафільмів, слайдів та кінофільмів у приміщенні повинно знаходитися не більш як 50 осіб;

Допущення до роботи на кіноапаратурі лише осіб, які мають кваліфікаційне посвідчення кіномеханіка або демонстратора вузькоплівкового кіно встановленого зразка і ІІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки;

Зберігання кінофільмів, призначених для чергового показу, в щільно закритих коробках або фільмоскопах.

8.7.6 Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо повинно здійснюватися в обмежених кількостях, лише для забезпечення навчального процесу і проведення наукових досліджень відповідно до затверджених програм і в приміщеннях лаборантських (препараторських) при відповідних кабінетах.

8.7.7. Відповідальний виконавець науково-дослідної (дослідно-конструкторської) роботи повинен вжити необхідних запобіжних заходів для забезпечення пожежної безпеки під час проведення досліджень, дослідів, випробувань.

Співробітники навчальних закладів та наукових установ зобов'язані знати пожежну небезпеку хімічних речовин і матеріалів, які застосовуються, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.

8.7.8. Збереження в лабораторіях речовин і матеріалів повинно здійснюватись за асортиментом. Сумісне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може викликати вибух чи пожежу, не допускається.

8.7.9. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначені для роботи з вибухонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати покриття таке, що не горить. Для роботи з кислотами, лугами й іншими хімічно активними речовинами столи і шафи потрібно виготовляти з матеріалів, стійких до їх впливу, із пристроєними бортиками з негорючого матеріалу висотою не менш ніж 2 см (для запобігання протікання рідини за межі шафи, столу).

8.7.10. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР та гази, необхідно передбачати централізоване постачання й роздачу їх на робочі місця із застосуванням закритої безпечної тари.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінну потребу. Змінна кількість ЛЗР та ГР повинна зберігатися в металевих ящиках або шафах.

Не дозволяється зливати ЛЗР, ГР в каналізацію.

8.7.11. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або вибухопожежонебезпечних парів та газів, повинні проводитися лише у витяжних шафах, коли працює вентиляція.

Припливно-витяжна вентиляція у всіх приміщеннях лабораторії повинна вмикатися за 30 хв до початку роботи і вимикатися тільки після закінчення робочого дня.

Повітроводи з витяжних шаф і стінки витяжних шаф повинні періодично, залежно від характеру проведеної роботи, очищатися від відкладень.

Порядок і терміни очищення повинні визначатися розробленою для конкретної лабораторії інструкцією.

Користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією, а також у разі, коли в них є речовини, матеріали та устатковання, що не мають відношення до операцій, які здійснюються, забороняється.

8.7.12. Витяжні шафи, у яких проводяться такі роботи, повинні мати верхні та нижні відсмоктувачі, а також бортики, які запобігають стіканню рідини на підлогу.

8.7.13. Відпрацьовані ЛЗР та ГР слід збирати у спеціальну герметичну тару, яку наприкінці робочого дня видаляють з приміщення для регенерації або утилізації.

8.7.14. Посудини, в яких проводилися роботи з ЛЗР та ГР, після закінчення занять або досліджень повинні негайно промиватися пожежобезпечними розчинами.

8.7.15. Після закінчення роботи у фотолабораторіях, приміщеннях із рентгенівськими установками проявлені плівки треба здавати на зберігання до архіву. У невеликих кількостях (не більше ніж 10 кг) дозволяється їх зберігання у вогнетривкій шафі на робочому місці.

8.7.16. Проведення робіт на дослідних установках, де застосовуються пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали, допускається лише після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по установі. Комісія повинна підготувати висновок (акт) про можливість використання таких установок у цьому приміщенні.

8.7.17. Конференц-зали та актові зали, зали зборів, зальні приміщення розміщуються на поверхах відповідно до чинних будівельних норм залежно від ступеня вогнестійкості будівлі та місткості залу.

8.7.18. Стіни та стелі актових залів, конференц-залів (крім залів, розташованих у будівлях V ступеня вогнестійкості) оздоблюються важкогорючими або негорючими матеріалами.

8.7.19. Місткість конференц-залів, учбових аудиторій визначається з розрахунку не менше ніж:

1,25 м2 площі на одну особу в приміщеннях з кількістю місць до 150, з пюпітрами біля крісел;

1,1 м2 площі - в приміщеннях з кількістю місць до 150, без пюпітрів;

1,1 м2 площі - в приміщеннях з кількістю місць понад 150, з пюпітрами біля крісел;

1 м2 площі - в приміщеннях з кількістю місць до 150, без пюпітрів.

8.7.20. Місткість актових залів має відповідати вимогам норм проектування, а в разі відсутності таких норм визначатися з розрахунку не менше ніж 0,75 м2 площі залу на одну особу.

8.7.21. Штучні килимові покриття, по поверхні яких не поширюється вогонь і які не виділяють під час горіння токсичних речовин, слід наклеювати на негорючу основу.

8.8. Будівлі (приміщення) для електронно-обчислювальних машин, обчислювальні центри

8.8.1. Зали електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) не дозволяється розташовувати над та під приміщеннями категорій А і Б за вибухопожежною небезпекою, а також у суміжних з ними приміщеннях. Зали ЕОМ повинні відокремлюватися від приміщень категорії В протипожежними стінами.

8.8.2. Сховища інформації, приміщення для зберігання магнітних стрічок та магнітних дисків слід розміщувати у окремих приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами й шафами. Зберігати магнітні стрічки на стелажах необхідно в металевих касетах.

У машинних залах ЕОМ не допускається вбудовувати в стіни шафи для зберігання будь-яких матеріалів та предметів.

8.8.3. Фальшпідлога у приміщеннях ЕОМ має бути з негорючих матеріалів або матеріалів груп горючості Г1, Г2 з межею вогнестійкості не меншою ніж 0,5 год. Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше ніж 250 м2. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не меншу ніж
0,75 год. У місцях перетинання з діафрагмами комунікації слід прокладати у спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.

Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих матеріалів або матеріалів груп горючості Г1, Г2.

8.8.4. Для промивання деталей необхідно застосовувати негорючі мийні препарати. Промивання чарунок ЕОМ та інших знімних пристроїв горючими рідинами дозволяється лише у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо в машинному залі та неможливості застосування негорючих мийних речовин дозволяється мати в залі не більше ніж
0,5 л ЛЗР у тарі, що не б'ється та герметично закривається.

8.8.5. Після закінчення роботи перед закриттям приміщень усі електроустановки та ПЕОМ слід вимкнути з мережі електроживлення, крім тих, які повинні працювати цілодобово.

8.8.6. Не рідше ніж один раз на квартал необхідно очищати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та простір між підлогами.

8.8.7. Не дозволяється:

Розміщати машинні зали ЕОМ у підвалах;

Проводити роботи з ремонту вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;

Зберігати постійно в залах ЕОМ магнітні стрічки та дискети, інші носії інформації, запасні блоки й деталі (зберігатися там можуть лише носії інформації, необхідні для поточної роботи);

Залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, яка використовується для випробування та контролю ЕОМ.

8.9. Спортивно-тренувальні споруди та приміщення

8.9.1. Протипожежний стан спортивно-тренувальних споруд та приміщень (спортивних залів) повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, які зазначені в розділах 5.2., 5.3. цих Правил, а також у цьому розділі.

8.9.2. Замикати двері спортивного залу під час проведення змагань, тренувань чи інших заходів дозволяється тільки запорами, що легко відкриваються, установленими з боку залу.

8.9.3. Під час проведення змагань, інших заходів з масовим перебуванням людей спортивно-тренувальні споруди та приміщення повинні бути забезпечені засобами гучномовного оповіщення.

8.9.4. Пристосування для закріплення тимчасових конструкцій для сидіння глядачів, а також закріплення помостів, естрад, рингів тощо повинні утримуватися у справному стані. Під час встановлення таких конструкцій потрібно прораховувати необхідну ширину евакуаційних шляхів.

8.9.5. У спортивних залах заввишки до нижнього пояса тримальних конструкцій покриття 12 м та більше в разі використання великорозмірного декоративного оформлення (на всю висоту залу) необхідно передбачати додаткові заходи із захисту цього оформлення (монтаж тимчасових водяних завіс, швидкознімних кріплень тощо).

8.9.6. Не рідше одного разу на рік необхідно проводити перевірку якості вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій та вогнезахисних покриттів металевих конструкцій. У разі втрати ними вогнезахисних властивостей проводиться повторний вогнезахист конструкцій з нанесенням вогнезахисних покриттів.

8.9.7. У разі безстелажного зберігання спортінвентарю, збірно-розбірних конструкцій залів, об'ємних покриттів залів та інших матеріалів їх слід укладати в штабелі на площі не більшій ніж 100 м2.

Висота штабеля не повинна перевищувати 2,5 м і має бути не менше ніж на
0,5 м нижча тримальних конструкцій перекриття або покриття. Ширина проходу між штабелями і стінами має становити не менше ніж 0,8 м. Ширина проходів навпроти дверних отворів у складських приміщеннях спортзалів має бути не менша ніж ширина дверей. Ширина проходів і місця складування позначаються добре видимими обмежувальними лініями, нанесеними на підлогу.

8.9.8. Спортінвентар та інші матеріали зберігають на стелажах таким чином, щоб вони не виступали за габарити стелажів.

8.9.9. У спортивних залах складування горючих матеріалів, а також улаштування приміщень з конструкціями з важкогорючих та горючих матеріалів безпосередньо під вузлами кріплення металевих та дерев'яних тримальних конструкцій забороняється.

8.9.10. Для зберігання спортивного інвентарю, виготовленого із застосуванням поролону та інших синтетичних матеріалів з високою питомою теплоємністю, що виділяють під час горіння токсичні речовини, використовують приміщення, відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками та перекриттями.

Поролонові мати, складені в межах залів у штабелі, слід вкривати брезентом, просоченим вогнезахисними сумішами.

8.9.11. Стрілецькі тири можуть бути розміщені як в окремо розташованих будівлях, так і в будівлях іншого призначення. Можливість розміщення тирів у будівлях різного призначення визначається згідно з вимогами будівельних норм.

8.9.12. У разі розміщення стрілецького тиру в підвальному (цокольному) поверсі будівель іншого призначення вихід допускається влаштовувати окремими сходами, що ведуть до першого поверху. Вихід на загальні сходи не допускається.

8.9.13. Матеріали для обшивки стін та стель (у тому числі акустичної) слід застосовувати залежно від місткості тиру та відповідно до вимог будівельних норм.

У разі використання для облицювання дерев'яної рейки, деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит вони повинні бути оброблені з усіх боків вогнезахисними фарбами, лаками або піддані глибокому просоченню антипіренами. Поверхні облицювання або настилу, які щільно прилягають до поверхні стін, що облицьовуються, допускається не піддавати вогнезахисній обробці.

8.9.14. У приміщеннях для чищення спортивної зброї необхідно передбачати металевий ящик для збирання промасленого ганчір'я. Після закінчення роботи тиру або стрільбища цей ящик очищують, а його вміст видаляють у спеціально визначене місце.

Кімнати для зберігання зброї, боєприпасів та спеціальних засобів відокремлюють від решти приміщень стінами з негорючих матеріалів з дверима з важкогорючих або негорючих матеріалів. Межа вогнестійкості стін та дверей повинна бути не менша ніж 0,75 год.

8.9.15. У разі утримання конюшень повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, викладені в розділі 8.11. цих Правил

8.10. Лазні та сауни

8.10.1. Під час миття у лазні (приймання душу) військовослужбовцями строкової служби для догляду за додержанням порядку, а також виконання вимог пожежної безпеки повинен призначатися черговий лазні.

8.10.2. Меблі в приміщенні для переодягання особового складу розміщуються так, щоб вони не перешкоджали евакуації особового складу під час пожежі.

8.10.3. Складувати білизну слід тільки в відведених для цього приміщеннях (місцях). Місця складування білизни не повинні розміщуватись на шляхах евакуації особового складу.

8.10.4. Приміщення для миття особового складу забезпечуються гумовими килимками або дерев’яними підставками для застилання підлоги.

8.10.5. Можливість розміщення лазень сухого жару (далі - саун) у будівлях різного призначення визначають, виходячи з вимог будівельних норм.

Ступінь вогнестійкості будівель лазень місткістю 20 місць повинен бути не нижчий ІІІ-го.

8.10.6. У разі влаштування вбудованих саун необхідно:

Відокремити приміщення лазень від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу;

Улаштувати один евакуаційний вихід з приміщень безпосередньо назовні;

Обладнати парильне відділення піччю заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, яке унеможливлює роботу печі більше ніж 8 годин на добу;

Улаштувати в парильному відділенні перфоровані сухотруби, підключені до внутрішнього протипожежного водогону, з можливістю ручного пуску від пристроїв, установлюваних за межами парильного відділення;

Передбачити місткість парильного відділення не більше ніж на 10 місць;

Вся деревина, що застосовується для будівництва парильні, має бути з листяних порід.

8.10.7. У парильному відділені піч має бути встановлена на основі з негорючих матеріалів. Відстань від печі до дерев'яної обшивки поверхонь конструкцій повинна бути не менша ніж 1 м.

Стелю піччю слід захищати від впливу високої температури металевим листом по шару негорючого теплоізоляційного матеріалу з розмірами, що на 0,5 м перевищують розміри печі (у плані).

8.10.8. У верхній зоні парильного відділення, а також на найближчих до печі-кам'янки кромках дерев'яного оздоблення слід встановлювати датчики температури,

Зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який вимикає електронагрівачі у разі підвищення температури до +110оС.

8.10.9. Електричні проводи, які використовуються для під’єднання печі до електромережі, світильники та електроарматура повинні бути розраховані на умови експлуатації у середовищі з підвищеною температурою, а також у сирих і особливо сирих приміщеннях. Для забезпечення пожежної безпеки та вибору електрообладнання для саун, ванних кімнат, душових, санвузлів необхідно враховувати вимоги п. п. 2.5.9. і 2.6.6. ДНАОП 0.00-1.32-01. Під’єднання ТЕНів до електромережі має здійснюватися за межами парильного відділення.

8.10.10. Канал припливу свіжого повітря під піччю слід систематично очищати від пилу та інших сторонніх предметів.

8.10.11. Витяжний повітровід з парильного відділення влаштовується відокремленим і виводиться безпосередньо назовні.

8.10.12. У приміщеннях саун забороняється:

Експлуатувати піч з відключеним або несправним терморегулятором;

Користуватися електронагрівальними побутовими приладами поза спеціально обладнаними місцями;

Залишати без нагляду ввімкнутий в електромережу електронагрівач печі.

8.11. Підсобні господарства

8.11.1. Склади для зберігання запасу грубих кормів повинні відокремлюватися від приміщень для утримання худоби, інших тварин та птиці протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу, а також мати окремі виходи безпосередньо назовні. Влаштування отворів у зазначених протипожежних перегородках та перекриттях не допускається, за винятком виходів з приміщень для зберігання поточного запасу грубих кормів та підстилки, захищених протипожежними дверми 2-го типу і обладнаних пристроями для самозачинення.

8.11.2. Приміщення для утримання худоби, інших тварин повинні мати не менше ніж двоє самостійних воріт, перед якими забороняється влаштовувати пороги, сходи, підворіття.

Ворота та двері приміщень, призначені для виведення худоби, повинні відчинятися лише назовні, нічим не захаращуватися і не перекриватися. Зачиняти їх допускається лише на засувки, гачки та клямки, що легко відчиняються.

8.11.3. У приміщеннях для тварин та птиці забороняється захаращувати шляхи евакуації, зберігати корми в тамбурах та проходах, влаштовувати майстерні, стоянки автотранспорту, а також проводити будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням ферм.

В'їзд до цих приміщень автомобілів, вихлопні труби яких не обладнані іскрогасниками, не дозволяється.

8.11.4. На молочнотоварних фермах за наявності 20 та більше голів худоби необхідно застосовувати груповий спосіб прив'язування, що забезпечує під час пожежі швидке звільнення та виведення тварин із приміщень.

У разі застосування індивідуального способу прив'язування ланцюги повинні мати мотузкові вставки, а у тваринницькому приміщенні необхідно мати комплект ножів (не менше ніж чотири штуки) для перерізування цих вставок.

8.11.5. Допускається зберігання грубих кормів (сіна, соломи) та підстилки в горищних приміщеннях ферм за умови:

Наявності негорючих покрівлі й утеплювача або захисту горючого перекриття та утеплювача (збоку горища) глиняною обмазкою шаром не менше ніж 30 мм завтовшки;

Обгородження негорючими матеріалами димоходів по периметру на відстані не менше ніж 1 м;

Захисту електропроводки на даху від механічних пошкоджень.

8.11.6. Розподільчі щити, вимикачі, запобіжники слід встановлювати в тамбурах або на зовнішніх стінах тваринницьких приміщень з розміщенням їх у негорючих шафках.

Не дозволяється прокладати електропроводи та кабелі транзитом через приміщення тваринницьких ферм, складувати під електропроводкою сіно, солому тощо, розміщувати електропроводи над місцями перебування тварин.

8.11.7. Не допускається застосовувати для обігрівання приміщень для утримання курчат, маток з поросятами, пологових відділень для великої рогатої худоби та овець печі місцевого обігрівання на твердому паливі, а також лампи розжарювання без захисного скла (ковпаків).

8.11.8. Електроводонагрівачі повинні встановлюватися звичайно у відокремлених приміщеннях. У разі їх розміщення в приміщеннях для утримання тварин та птиці вони повинні мати захисні огорожі із суцільного негорючого матеріалу, що встановлюється на відстані 1,5 м (за периметром) від водонагрівача.

8.11.9. У нічний час тваринницькі та птахівницькі приміщення (у разі перебування в них худоби та птиці) повинні бути під наглядом призначених для цього осіб.

Забороняється в цих приміщеннях застосовувати для освітлення гасові лампи, користуватися відкритим вогнем, палити.

8.11.10. Площа основи однієї скирти (стогу) не повинна перевищувати 300 м2, а штабеля пресованого сіна чи соломи - 500 м2.

Біля штабеля пресованого сіна чи соломи необхідно мати два гаки завдовжки не менших ніж висота штабеля.

Скирти (стоги) на відстані 5 м від основи повинні бути оборані захисними смугами не менше ніж 4 м завширшки.

8.11.11. Протипожежні розриви між скиртами (стогами), штабелями мають бути не менше ніж 20 м.

Відстань від скирт (стогів), штабелів грубих кормів повинна бути не менша ніж 15 м до ліній електропередач, 20 м - до доріг, 50 м - до будівель та споруд.

8.11.12. Скирти (стоги), штабелі дозволяється розташовувати попарно, при цьому розриви між скиртами (стогами), штабелями в одній парі мають бути не менше ніж 6 м, а між сусідніми парами - не менше ніж 30 м. Протипожежні розриви між двома парами повинні бути проорані смугою не менше ніж 4 м завширшки на відстані 5 м від основи скирти (стогу), штабеля.

8.11.13. Трактори та автомобілі, що працюють на механічному навантаженні і на транспортуванні соломи та сіна, необхідно обладнати іскрогасниками.

Для запобігання загорянням кормів від безпосереднього зіткнення з вихлопними трубами, колекторами або глушниками автомобілі та трактори-тягачі, зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, не повинні під'їжджати до скирт (стогів), штабелів ближче ніж на 3 м.

8.11.14. Під час навантаження кормів безпосередньо в кузов автомобіля його двигун має бути заглушений. Перед виїздом слід ретельно оглянути місце стоянки і прибрати солому, сіно поблизу вихлопної труби.

8.11.15. На закритих складах (навісах) грубих кормів загальний електричний вимикач повинен розміщуватися поза будівлями (навісами) на негорючій стіні, а для будівель (навісів) з горючих матеріалів - на окремо розташованій опорі і бути вміщений у шафу або нішу, які по закінченні робіт пломбують.

Встановлення електровимикачів усередині складів (навісів) не дозволяється.

8.11.16. Стоянка транспортних засобів на території складів грубих кормів забороняється.