19 | 08 | 2019

Правила пожежної безпеки у збройних силах України 2004 р. (частина 2)

7.5. Зовнішнє протипожежне водопостачання

7.5.1. Кожна військова частина повинна бути забезпечена необхідною кількістю води для пожежогасіння (згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів). Кожна споруда, будівля повинна бути забезпечена не менше, ніж двома джерелами водопостачання для пожежогасіння із такого розрахунку:

Пожежний гідрант обслуговує споруди, будівлі в радіусі 125 м;

Пожежне водоймище обслуговує споруди, будівлі в радіусі 200 м.

Мінімальна відстань від джерел водопостачання до будівель і споруд – 10 м, до резервуарів з пальним – 40 м, до сховищ (площадок) з боєприпасами – 50 м.

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати витрату та напір води згідно з нормами. У разі недостатнього напору на об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у мережі.

У разі використання для пожежогасіння двох пожежних водоймищ запас води в кожному них повинен забезпечувати півторагодинну потребу для пожежогасіння.

7.5.2. Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону військової частини, несуть квартирно-експлуатаційні служби, які відають цими мережами водогону.

7.5.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщуватись згідно з вимогами будівельних норм та інших нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (танками, мотопомпами).

7.5.4. Стан пожежних гідрантів повинен перевірятися зовнішнім оглядом раз на тиждень. Перевірка працездатності пожежних гідрантів з пуском води повинна здійснюватися один раз на місяць у літній час, а також перед утепленням гідрантів.

Результати зовнішнього огляду та перевірки працездатності пожежних гідрантів записують:

У відомості пожежного наряду за наявності штатного (позаштатного) пожежного підрозділу ;

У відповідний журнал обліку технічного обслуговування.

Заборонено за температури -15о С і нижче відкривати кришки пожежних гідрантів для їх зовнішнього огляду.

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан.

7.5.5. Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням акта.

Випробування водогону повинно проводитись також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.

7.5.6. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути пофарбовані в червоний колір.

Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.

7.5.7. У разі відключення ділянок водогінної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це пожежні підрозділи.

7.5.8. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди і майданчики з твердим покриттям розмірами не менше ніж 12´12 м для встановлення пожежних автомобілів.

7.5.9. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі до
200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути улаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше ніж 12´12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.

7.5.10. У разі неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі) колодязі об'ємом не менше ніж 3 м3, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше ніж 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.

7.5.11. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога коротший термін, але не більший за той, що зазначений у СНиП 2.04.02-84.

У військових частинах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від мережі трубопроводами діаметром не менше ніж 77 мм із встановленням на них запірної арматури.

7.5.12. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.

Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід установлювати утеплені ополонки розміром не менше ніж 0,6´0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

7.5.13. Підтримання у постійній готовності покладається:

Штучних водойм, пожежних резервуарів, під'їздів до них і пожежних гідрантів - на командирів (начальників) тих підрозділів, на території яких вони розташовані;

Пожежних гідрантів – на начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини.

7.5.14. Місця розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути обладнані покажчиками (об'ємні - зі світильником або плоскі - із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них:

Для пожежного гідранта - літерним індексом “ПГ”, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (тупикова чи кільцева);

Для пожежної водойми - літерним індексом “ПВ”, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

Відповідають за встановлення покажчиків особи, зазначені в п.7.5.13 цих Правил.

7.5.15. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

7.5.16. Не допускається використовувати протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах, для виробничих та інших господарських потреб.

7.6. Внутрішній протипожежний водогін

7.6.1. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість уводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначають, виходячи з вимог чинних будівельних норм.

7.6.2. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.