16 | 10 | 2019

Книга Пожежна Безпека Рожков частина 2

17. Маса пилу Ті (і =1,2), який осідає на різноманітних поверхнях у приміщенні за період між прибираннями, визначається за формулою

(4.17)

Де – маса пилу, який виділяється в об’ємі приміщення за час між генеральними пилоприбираннями, кг;

М1J – маса пилу, який виділяється одиницею обладнання, яке пилить, за вказаний період часу, кг;

– маса пилу, який виділяєтья в об’ємі приміщення за час між поточними пилоприбираннями, кг;

М2J – маса пилу, що виділяється одиницею обладнання, яке пилить, за зазначений період, кг;

α – частка пилу, що надходить до об’єму приміщення і усувається витяжними вентиляційними системами. За відсутності експериментальних даних величину а приймають а=0.

β1,β2 – частки пилу, що виділяються в об’єм приміщення і відповідно осідають у важкодоступних і доступних для прибирання місцях приміщення (β1+β2=1).

За відсутності відомостей про величину коефіцієнтів β1 і β2 допускається вважати β1=1,β2=0.

18. Величина Мі (І=1,2) може бути визначена експериментально (або за аналогією з діючими зразками виробництв) в період максимального навантаження обладнання за формулою

(4.18)

Де G1J,G2J – інтенсивність нашарувань пилу відповідно у важкодоступних F1J (м2) і доступних F2J (м2) площах, кг•м2с–1;

τ1, τ2 – проміжок часу відповідно між генеральними і поточними пилоприбираннями, с.

Визначення надмірного тиску вибуху для речовин і матеріалів, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один З одним

19.Розрахунковий надмірний тиск вибуху ∆Р для речовин і матері алів, здатних вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, визначається за вищенаведеною методикою, якщо приймати Z=1, а за величину НТ приймати енергію, що виділяється при взаємодії (з урахуванням згоряння продуктів взаємодії до кінцевих речовин), або експериментально при натурних випробуваннях. У випадках, коли визначити величину ∆Р неможливо, слід приймати її більшою за 5 кПа.

Визначення надмірного тиску вибуху для вибухонебезпечних сумішей, що містять гази (пари) і пил

20.Розрахунковий надмірний тиск вибуху АР гібридних вибухонебезпечних сумішей, які містять гази (пари) і пил, визначається за формулою

(4.19)

Де ∆Р1– тиск вибуху, обчислений для газу (пари) відповідно до пунктів
5 і 6;

∆Р2– тиск вибуху, обчислений для пилу відповідно за пунктом 12.

§27. Категорії будівель за вибухопожежною

і пожежною небезпекою

БУДІВЛЯ (БУДИНОК) НАЛЕЖИТЬ ДО КАТЕГОРІЇ А, якщо у ньому сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень, або 200 м2.

Допускається не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорій А в будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих у ній приміщень (але не більше 1000 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

БУДІВЛЯ НАЛЕЖИТЬ ДО КАТЕГОРІЇ Б, якщо одночасно виконуються дві умови:

А)будівля не належить до категорії А;

Б)сумарна площа приміщень категорій А і Б перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.

Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 1000 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

БУДІВЛЯ НАЛЕЖИТЬ ДО КАТЕГОРІЇ В, якщо одночасно виконуються дві умови:

А)будівля не належить до категорії А чи Б;

Б)сумарна площа приміщень категорій А, Б, В перевищує 5% (10%, якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі усіх приміщень.

Допускається не відносити будівлю до категорії В, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

БУДІВЛЯ НАЛЕЖИТЬ ДО КАТЕГОРІЇ Г, якщо одночасно виконуються дві умови:

А)будівля не відноситься до категорії А, Б або В;

Б)сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень.

Допускається не відносити будівлі до категорії Г, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 5000 м2) і приміщення категорій А, Б, В Обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.

БУДІВЛЯ НАЛЕЖИТЬ ДО КАТЕГОРІЇ Д, якщо вона одночасно не належить до категорії А, Б, В або Г.

Визначення_категорій будівель в цілому виконується після визначення категорій приміщень. Залежно від встановленої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, передбачаються певні об’ємно-планувальні рішення та профілактичні заходи.

§28. Класифікація пожежонебезпечних

Та вибухонебезпечних зон

Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон виконується відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).

Характеристика пожежо - та вибухонебезпеки може бути загальною для усього приміщення або неоднаковою в окремих його частинах (ділянках). Це стосується також надвірних установок і ділянок території. Вони класифікуються на пожежонебезпечні та вибухонебезпечні зони. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх нормальної експлуатації виключити можливість виникнення пожежі від теплового прояву електричного струму.

ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНОЮ ЗОНОЮ називається простір усередині і навколо приміщення (зовнішньої установки або навколо неї), в межах якого постійно або періодично обертаються горючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. Ці зони в разі використання в них електроустаткування поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.

ДО ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ЗОН належать приміщення або обмежений простір у приміщенні (зовнішній установці чи навколо неї), в яких є в наявності чи здатні утворюватися вибухонебезпечні суміші. Виходячи з характеристики вибухонебезпеки, ці зони поділяються на шість класів: В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа.

Основні характеристики класів зон і приклади відповідних виробництв наведені в табл. 4.4 (див. с. 89).

Залежно від класу зони наведеної класифікації здійснюється вибір виконання електроустаткування згідно з вимогами ПУЕ, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір способу виконання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі за умови підтримання допустимих режимів експлуатації електроустаткування.

Усі електродвигуни, світильники, електроустаткування, встановлені у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зонах, повинні мати спеціальні позначки, що вказують ступінь їх захисту згідно з чинними стандартами.

§29. Класифікація будівель і споруд

За ступенем вогнестійкості

Потенційна пожежна небезпека будівель та споруд залежить як від кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

СТУПІНЬ ВОГНЕСТІЙКОСТІ – це нормована характеристика вогнестійкості будинків і споруд, що визначається межею вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

ВОГНЕСТІЙКІСТЬ (ВОГНЕТРИВКІСТЬ) КОНСТРУКЦІЇ – здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

МЕЖА ВОГНЕСТІЙКОСТІ КОНСТРУКЦІЇ – показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного температурного режиму до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості.

До граничного стану належать:

- втрата несучої здатності;

- втрата цілісності;

- втрата теплоізолювальної здатності.

Втрата несучої здатності Визначається заваленням конструкції або виникненням її граничних деформацій.

Втрата цілісності – це вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується утворенням в конструкціях наскрізних тріщин або наскрізних отворів, через які проникають продукти горіння або полум’я.

Втрата теплоізолювальної здатності – Вид граничного стану конструкції за вогнестійкістю, що характеризується підвищенням температури на поверхні, що не обігрівається, до встановлених граничних значень. Вона визначається підвищенням температури на поверхні конструкції, що не обігрівається, в середньому більше ніж на 140 °С або в будь-який точці цієї поверхні – більше ніж на 180 °С у порівнянні з температурою конструкцій до випробування.

Для колон, балок, ферм, стовпів межа вогнестійкості визначається тільки втратою несучої здатності конструкцій. Для зовнішніх несучих стін та покриттів – втратою несучої здатності та цілісності. Для ненесучих внутрішніх стін та перегородок – втратою цілісності та теплоізолювальної здатності. Для несучих внутрішніх стін та протипожежних перешкод – всіма трьома граничними станами.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній

Таблиця 4.4

Класифікація приміщень і зовнішніх установок згідно з ПУЕ

Зони класу

Загальна характеристика середовища

У приміщеннях і зовнішніх установках

Приклади виробництв

1

2

3

Пожежонебезпечні зони

П–І

Є в наявності горючі рідини з температурою займання більше за 61 °С

Склади мінеральних мастил

П–ІІ

Виділяються горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею вибуховості (НКМВ) 65 гм 3 до об’єму повітря у приміщенні

Деревообробні, прядильні цехи

П–ІІа

Наявні тверді горючі речовини

Склади паперу, меблів,

П–Ш

Є в наявності горючі рідини з температурою займання більше за 61 °С або тверді горючі речовини за межами приміщення

Одягу Відкриті склади вугілля, деревини

Вибухонебезпечні зони

В–І

Утворюються вибухонебезпечні суміші горючих газів або парів легкозаймистих рідин (ЛЗР) з повітрям під час нормальних режимів роботи

Фасування та розлив ЛЗР, відкриті ємності

В–Іа

Те саме, що і В–І, але внаслідок аварії, пошкодження чи несправності

Насосні перекачування ЛЗР

В–Іб

Те саме, що і в В–Іа, за наявності однієї з таких особливостей: горючі гази мають високу НКМВ (більше 15%) і різкий запах; у верхній частині приміщення може збиратися газоподібний водень; горючі гази та легкозаймисті рідини є у невеликій кількості

Машинні зали аміачних компресорних, акумуляторні, лабораторії зі зберіганням ЛЗР і горючих рідин

В–Іг

Простір навколо зовнішньої установки., в якій міститься горючий газ або легкозаймиста рідина в межах по горизонталі та вертикалі: 0,5 м від прорізу до приміщень класів В–І, В–Іа, В–ІІ; 3 м від закритих апаратів з горючими газами або ЛЗР; 5м від запобіжних дихальних клапанів; 8 м від резервуарів з горючими газами або ЛЗР; 20 м від місць зливу і наливу зливно–наливних естакад

Надземні і підземні резервуари з горючими газами або ЛЗР, автозаправні станції

В–ІІ

Утворюються вибухонебезпечні суміші горючого пилу або волокна з повітрям при нормальних режимах роботи

Приготування вугільного, торф’яного пилу

В–ІІа

Те саме, що і В–ІІ, але тільки внаслідок аварій або несправностей

Склади борошна

Печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з’явлення одного з граничних станів.

Для випробування будівельних конструкцій на вогнестійкість дані про температури на реальних пожежах були покладені в основу температурних режимів, прийнятих стандартами ряду держав світу. Як результат Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) була рекомендована стандартна температурна крива (рис. 4.1).

Фактичні температури на пожежах бувають вищі або нижчі вказаних стандартною температурною кривою, яку необхідно розглядати як усереднений температурний режим для співставлення даних про вогнестійкість будівельних конструкцій.