01 | 09 | 2014

Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3

ІВ – важкогорюча деревина, не здатна до самостійного горіння в початковій стадії пожежі. Допустима втрата при випробуваннях маси десяти зразків має бути не більше 9%, максимальна температура димових газів – не більше 350 °С, час самостійного горіння та тління – не більше 1хв.

Вогнезахищена деревина II групи – це важкозаймиста деревина, не здатна до горіння від малокалорійних джерел запалювання. При відповідних випробуваннях середня втрата маси десяти зразків повинна бути не більше 25%.

Вогнезахисні покриття для деревини випробують за методом, суть якого полягає у впливі полум’я пальника із заданими параметрами на зразок деревини з вогнезахисним покриттям або просоченням, який розміщується в керамічній трубі спеціальної установки, в умовах, що сприяють акумулюванню тепла, та визначенню втрати маси цих зразків деревини після вогневих випробувань. Залежно від величини втрати маси цих зразків покриття чи просочувальний засіб належить до відповідних груп вогнезахисної ефективності (табл. 6.5):

I – засоби, що забезпечують одержання важкогорючої деревини;

II – засоби, що забезпечують одержання важкозаймистої деревини;

III – засоби, що не забезпечують вогнезахист деревини.

Таблиця 6.5

Допустима втрата маси, %

Групи вогнезахисної ефективності

Покриття чи просочувального

Засобу, що випробується

Не більше 9

Більше 9, але менше 30

30 і більше

І

II

III

Для вогнезахисту дерев’яних конструкцій та виробів можна рекомендувати склади, наведені в табл. 6.6.

Періодичність повторного вогнезахисту деревини в період її експлуатації визначається відповідно до технічних умов на просочувальні склади.

Для перевірки якості вогнезахисту, виконаного поверхневими способами, можна використовувати експрес-метод. Зі зразків вогнезахищеної деревини, яка висушена до повітряно-сухого стану (досягнення рівноважної вологості), зрізають стружку (пробу) завтовшки до 1 мм. Загальна кількість проб з усіх зразків повинна бути не менше десяти, а при просочуванні одиничної великогабаритної продукції (конструкції, виробу тощо) – не менше десяти проб з кожної одиниці продукції. Проби мають зрізатися, як правило, з різних місць. Стружку деревини (пробу) поміщують в полум’я сірника та витримують протягом 15 с. По закінченні цього строку експозиції визначають тривалість часу (здатність) самостійного горіння та тління стружки.

Поверхневе вогнезахисне просочування визначається як якісне, а вог-незахищена деревина – такою, що відповідає II групі, якщо після видалення джерела вогню не менше 90% проб не будуть підтримувати самостійного горіння та тління.

Вогнезахищена деревина при місцевому впливові на неї будь-якого джерела вогню може обвуглюватися, однак полум’я, яке при цьому виникає, не повинно поширюватися по її поверхні, а обвуглювання та руйнування повинно бути обмежене місцем прикладання джерела запалювання.

Вогнезахисне просочування здійснюється всіма способами, що забезпечують потрібну групу вогнезахисної ефективності. Вибір способу вогнезахисту деревини, захисного засобу проводять з урахуванням конструктивних, технологічних та техніко-економічних вимог, що висуваються до вогнезахищеної деревини, та згідно з умовами її експлуатації.

Особливістю горіння ряду дерев’яних конструкцій є розповсюдження пожежі по порожнинах, які влаштовуються, зокрема, для вентилювання з метою запобігання гниттю деревини. Полум’я при пожежах всередині порожнин поширюється зі швидкістю понад 3 м•хв-1 і тривати такий процес може приховано. Тому порожнини необхідно виключати, а при їх наявності –заповнювати негорючими матеріалами або розділяти на секції по 3 м2 діафрагмами з важкогорючих матеріалів.

Особливу увагу слід приділяти виявленню уражених вузлів дерев’яних конструкцій, здатних викликати їх передчасне завалення, та захисту таких вузлів. Дерев’яні конструкції мають випробовуватися або розраховуватися на вогнестійкість разом з вузлами кріплення, з’єднання, опорами, затяжками тощо.

Таблиця 6.6

П/п

Найменування засобу вогнезахисту

Призначення та галузь використання

Нормативний документ на засоби вогнезахисту

Група вогнеза-хисної ефективності складу за ГОСТ 16363-76

1.

Покриття по деревині спучуване вогнезахисне ВПД

Для вогнезахисту конструкцій, що експлуатуються всередині приміщень з неагресивним середовищем, позитивною температурою, яка не перевищує 35 °С, та відносною вологістю повітря не більше 60%. Допускається використовувати покриття при відносній вологості повітря не більше 80% за умови нанесення на поверхню покриття, яке висохло, вологозхисного шару

ГОСТ 25130–82

І

2.

Спучуване вогнезахисне покриття

Те ж

ГОСТ 25131-82

І

3.

ВІШ-2Д Суперфосфатна обмазка СФО

Для вогнезахисту всередині сараїв, горищних та інших приміщень, до яких не висуваються вимоги декоративного зовнішнього вигляду

II

4.

Вапно-глиносолева обмазка ИГСО

Для вогнезахисту всередині сараїв, горищних та інших приміщень, до яких не висуваються вимоги декоративного зовнішнього вигляду

II

5.

Вогнезахисне покриття на основі вермикуліту
ОПВ-1

Для вогнезахисту конструкцій, що експлуатуються в умовах, що виключають дію атмосферних опадів, з позитивною температурою та відносною вологістю повітря не більше 70%

ТУ 21-25-322-90

І

6.

Вогнезахисне покриття «Unitherm 38202»

Для вогнезахисту готових дерев’яних конструкцій, що експлуатуються в умовах за відсутністю безпосереднього впливу атмосферних опадів та зволожування

І

7.

Вогнезахисний засіб (просочувальна речовина) «ББ-11»

Для вогнезахисту готових дерев’яних конструкцій, що експлуатуються в умовах за відсутністю безпосереднього впливу атмосферних опадів та зволожування

ГОСТ 28815-96

П

8.

Суміш вогнезахис-на для поверхневої обробки деревини МС

Те ж

П

9.

Вогнезахисне покриття «Ендотерм-ХТ 150»

Те ж

ТУ У 13481691.01-97

І

10.

Вогнезахисне покриття PYROTECH CS

Те ж

І

§ 43. Протипожежні відстані

Протипожежні відстані є одними з найбільш ранніх історичних протипожежних заходів у будівництві та призначені для запобігання можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди, а також для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони.

Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92 (ДБН – державні будівельні норми).

Протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за табл. 6.7 (чисельник), а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств – відповідно до вимог чинних будівельних норм.

Таблиця 6.7

Ступінь вогнестійкості

Будинку

Відстані, м, при ступені вогнестійкості будинків

І, II

III

ІІІа, ІІІб,

IV, ІVа, V

І, II

III

ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V

6/9

8/9

10/12

8/9

8/12

10/15

10/12

10/15

15/18

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будівель до виробничих будинків промислових підприємств, сільськогосподарських будівель і споруд треба приймати за табл. 6.7 (знаменник).

Протипожежні відстані від житлових і громадських будинків до трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену слід приймати не менше 50 м; від складів з твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами – приймати залежно від ємності складів відповідно до чинних будівельних норм.

Примітки:

1. Класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості, категорії виробництва щодо пожежної небезпеки треба приймати відповідно до чинних нормативів.

2. Протипожежні відстані до виробничих будинків з категорією виробництва щодо пожежної небезпеки А і Б треба збільшувати на 50% для будинків І і II ступеня вогнестійкості, для категорії В – на 25% у порівнянні з даними, наведеними у табл. 6.7.

3. Відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями.

При наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями.

Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V ступенів вогнестійкості.

4. У районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинками, а також між житловими і громадськими будинками ІVа, V ступенів вогнестійкості треба збільшувати на 20% .

5. Для двоповерхових будинків каркасної і щитової конструкції V ступеня вогнестійкості, а також будинків, критих спалимими матеріалами, протипожежні відстані треба збільшувати на 20%.

6. Відстані між будинками І і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, що стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

7. Мінімальні протипожежні відстані між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються.

При проектуванні та будівництві індивідуальних садибних будинків та господарських споруд, а також при повній їх перебудові, в межах однієї садиби (зміна місця розташування, площі забудови, об’єму та поверховості будинку), в умовах забудови, яка склалася, відстані між житловими будинками та господарськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за табл. 6.7.

Часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше діючими нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями.

8. Відстані між житловими, громадськими, а також житловими і громадськими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів, за винятком будинків індивідуальної забудови. При визначенні відстані між житловими і громадськими будівлями площу забудови (поверху) треба приймати як для громадських будинків.

9. Відстані між господарськими будівлями (сараями, індивідуальними гаражами, банями), розміщеними поза територією присадибних ділянок, не нормуються за умови, якщо площа забудови зблокованих господарських будівель не перевищує 800 м2. Відстані між цими блоками господарських будівель приймаються за табл. 6.7.

При проектуванні проїздів і пішохідних шляхів треба забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення.

Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8–10 м – для будинків 9 поверхів і вище. Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м. В зоні між будинком і проїздом, а також на відстані 1,5 м від проїзду з протилежного боку будинку не допускається розміщення огорож, повітряних ліній електропередач і рядкова посадка дерев.

Відстані від контактних дротів трамвайних і тролейбусних ліній треба приймати: до житлових і громадських будинків – не менше 5 м, до складів горючих і легкозаймистих рідин: підземних – 25 м, надземних – 50 м.

Примітка. Уздовж фасадів будинків, які не мають входів, допускається передбачати смуги завширшки 6 м з нижчим типом покриття, придатні для проїзду пожежних машин.

Відстані від житлових і громадських будинків до складів І групи для зберігання нафти і нафтопродуктів треба приймати відповідно до вимог чинних норм, а до складів горючих рідин II групи, які передбачаються у складі котелень, дизельних електростанцій та інших енергооб’єктів, що обслуговують житлові та громадські будинки, – не менше встановлених у табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Ємність складу, м3

Житлові і громадські будинки при ступ

Єні вогнестійкості

І, II

III

ІІІа, ІІІб, IV, ІVа, V

Більше 800 до 10000

40

45

50

Більше 100 до 800

ЗО

35

40

До 100

20

25

ЗО

Примітки:

1. Відстані від будинків дитячих дошкільних установ, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, установ охорони здоров’я і відпочинку, видовищних установ і спортивних споруд до складів ємністю до 100 м3 треба збільшувати вдвічі, а до складів ємністю понад 100 м3 – приймати відповідно до чинних норм.

2. На присадибних ділянках житлових будинків допускається підземне зберігання горючих речовин у резервуарах місткістю до 2 м3, до яких повинен бути забезпечений транспортний під’їзд. Відстань від цих ємностей до будинків І–ІІІ ступенів вогнестійкості треба приймати не менше 9 м, ІV –V ступенів вогнестійкості – 12 м.

Мінімальні відстані до складів нафтопродуктів II групи, які не входять до складу котелень та інших енергооб’єктів, треба приймати відповідно до вимог чинних норм.

До ставків і водойм треба передбачити проїзди для забору води пожежними автомобілями.

Відстані від меж забудови міських поселень до лісових масивів повинні бути не менше 50 м, а від забудови сільських поселень і ділянок садівницьких товариств – 20, 50, 100 м відповідно до дерев листяного, мішаного і хвойного лісу.

Згідно з Правилами пожежної безпеки в Україні, тимчасові споруди, кіоски, ларки тощо повинні розміщатися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли будівельні норми передбачають більші протипожежні відстані або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, що прирівнюються до протипожежних стін.

Інвентарні будівлі мобільного типу, кіоски, інші подібні будівлі допускається розміщувати групами, але не більше десяти в одній групі, при цьому площа групи не повинна перевищувати 800 м2. Відстань між групами цих будівель та від них до інших будівель слід приймати не менше 15 м.

Протипожежні відстані не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів та устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будівель, споруд, індивідуальних гаражів.