- Подробности
-
Категория: Книги
-
Опубликовано 29.03.2011 13:03
-
Автор: Super User
-
Просмотров: 7810
Страница 2 из 24
Після оброблення даних вимірювань за вже наведеною табл. 6.1 визначають групу горючості матеріалу: Г1, Г2, ГЗ або Г4.
У цілому ряді випадків крім характеристик горючості будівельних матеріалів необхідно мати дані про здатність їх до займання під впливом променистої теплоти, для визначення займистості.
Під ЗАЙМИСТІСТЮ розуміють здатність речовин та матеріалів до спалахування.
СПАЛАХУВАННЯ – це початок полуменевого горіння під дією джерела запалювання. При даному стандартному випробуванні характеризується усталеним полуменевим горінням.
ПОВЕРХНЕВА ГУСТИНА ТЕПЛОВОГО ПОТОКУ (ПГТП) – променистий тепловий потік, що діє на одиницю поверхні зразка.
КРИТИЧНА ПОВЕРХНЕВА ГУСТИНА ТЕПЛОВОГО ПОТОКУ (КПГТП) – мінімальне значення поверхневої густини теплового потоку, при якій виникає стійке полуменеве горіння.
Горючі будівельні матеріали залежно від величини КПГТП поділяють на три групи займистості:
В1– величина КПГТП, рівна або більша за 35 кВт•мг-2;
В2– величина КПГТП, рівна або більша за 20, але менша за 35 кВт• мг-2;
В3– величина КПГТП, менша за 20 кВт• мг-2.
Сутність методу випробування полягає у визначенні займистості матеріалу при заданих стандартних рівнях впливу на поверхню зразка променистого теплового потоку та полум’я від джерела запалювання. Рівні впливу променистого теплового потоку повинні знаходитися у межах від 10 до 50 кВт• мг-2. Початковий рівень впливу ПГТП при випробуваннях дорівнює 30 кВт мг-2.
Для випробувань виготовляють 15 зразків, які мають форму квадратів зі стороною 165 мм, завтовшки не більше 70 мм. Матеріали, що використовуються тільки як оздоблювальні та облицювальні, а також лакофарбові покриття, випробують у поєднанні. негорючою основою.
Випробування будівельних матеріалів на займистість проводять на установці, яка показана на рис. 6.3.
Установка складається з опірної станини, рухомої платформи, джерела променистого потоку (радіаційна панель), системи запалювання, яка складається з допоміжного стаціонарного пальника з системою пересування, а також допоміжного обладнання. Основною частиною установки є радіаційна панель, яка складається з кожуха з теплоізолюючим шаром та нагрівальним елементом потужністю 3 кВт.
Випробування проводять протягом 15 хв або до спалахування зразка. Мета цього випробування – визначення величини КПГТП, за якої виникає стійке полуменеве горіння. На підставі отриманих результатів встановлюється група займистості випробуваного матеріалу.
Будівельні матеріали характеризуються в пожежній справі тільки пожежною небезпекою. Пожежна небезпека будівельних матеріалів, у свою чергу, визначається горючістю, займистістю, поширенням полум’я по поверхні, димотворною здатністю та токсичністю.
Рис. 6.3. Установка для випробування матеріалів на займистість: 1 – радіаційна панель; 2 – захисна плита; 3 – рухома платформа; 4 – противага; 5 – важіль
§ 38. Основні частини будинків та будівельні конструкції
За своїм функціональним призначенням будівлі поділяють на цивільні (житлові та громадські), промислові та сільськогосподарські.
Будівлею Вважається наземна споруда, що має внутрішній закритий простір та призначена для виконання побутових, громадських, виробничих, складських або господарських функцій.
Капітальність будівлі характеризується її довговічністю та ступенем вогнестійкості. Довговічність визначається строком служби будівлі (її будівельних конструкцій) без втрати експлуатаційних якостей, що вимагаються. За довговічністю будівлі поділяють на чотири ступені: перший визначає строк служби більший ніж 100 років; другий – 50 –100 років; третій – 20–50 років; четвертий – менше 20 років.
Будівлі можуть бути одноповерховими та багатоповерховими. При визначенні поверховості враховують тільки надземні поверхи, що розташовані вище нульової позначки будівлі, тобто над рівнем землі. Поверх, підлога якого заглиблена нижче поверхні землі більш ніж на половину висоти, називається підвальним. При меншому заглибленні підлоги нижче нульової позначки поверх називається цокольним. Будівлі висотою 10 та більше поверхів, а також будівлі висотою понад 30 м від планувальної позначки землі до рівня підлоги верхнього поверху відносяться до будівель підвищеної поверховості.
Всі інші споруджені об’єкти, які не відносяться до будівель та служать для виконання суто технічних завдань, вважаються інженерними спорудами, наприклад: естакади, мости, відкриті виробничі установки, резервуари, димові труби тощо.
Кожний збудований об’єкт складається з будівельних конструкцій, що являють собою елементи будівлі та споруди, виконують несучі, огороджувальні або суміщені (несучі та огороджувальні) функції.
До основних частин (конструктивних елементів) будівель та споруд відносяться фундаменти, стіни, перекриття, опори, перегородки, покрівлі, сходи, вікна, двері, ворота, світлові ліхтарі.
Фундамент – підземна частина будівлі (конструкції), призначена для сприймання та розподілу навантажень від будівлі на її основу.
Стіна – Частина будівлі, що виконує функції вертикальної огороджувальної та несучої конструкції. Стіни служать для огородження приміщень від зовнішнього атмосферного впливу (зовнішні стіни) та для розділення внутрішнього об’єму будівлі на окремі приміщення (внутрішні стіни). Стіни визначають як самонесучі, коли вони обпираються на фундамент та несуть навантаження тільки під дією власної маси; несучими, якщо крім власної маси вони сприймають й інші навантаження (наприклад, від міжповерхових перекриттів); ненесучими, якщо вони виконують тільки огороджувальні функції, тобто не обпираються на фундаменти та передають навантаження від власної маси в межах кожного поверху на інші елементи будівлі.
Ненесучі стіни з панелей, що навішені на колони або балки, називають навісними каркасно-панельними.
Стіни також поділяють на поздовжні та поперечні.
Перегородка – внутрішня ненесуча стіна, призначена для поділу поверху будівлі на окремі приміщення.
Цоколь – нижня частина зовнішньої стіни, що частково виступає за її зовнішню площину.
Фронтон ~ Ділянка поперечної стіни, яка відгороджує горищний простір при двосхилій покрівлі.
Парапет – невисока стінка, що огороджує покрівлю. На цей час здебільшого виготовляється з металевих конструкцій.
Вертикальні прямокутні виступи стіни називають пілястрами, напівкруглі – напівколонами, з похилою гранню – контрфорсом. Всі ці виступи служать для посилення міцності та стійкості стін.
Опори – Будівельні пристрої у вигляді вертикальних стрижневих елементів, які з’єднують конструкції та передають навантаження на фундаменти. Опори залежно від матеріалу називають стояками, стовпами або колонами. Стояки найчастіше виробляють з дерева, стовпи – з каміння, а колони бувають сталевими або залізобетонними.
Розташовані всередині будівлі окремі опори та балки утворюють внутрішній каркас будівлі.
Перекриття Сприймають навантаження, розділяють будівлю на поверхи та являють собою горизонтальні несучі конструкції. Перекриття спираються на вкладені по опорах балки, що називаються прогонами або ригелями, чи безпосередньо на опори. Поверхи відділяються один від одного міжповерховими перекриттями. Перекриття над підвалом називають над-підвальними, а перекриття під горищем – горищним.
Покрівля – верхнє огородження будівлі, що сприймає навантаження від своєї маси, снігу та вітру і призначене для захисту приміщень від зовнішніх кліматичних факторів та впливів. Складається з двох частин: несучої (стропила, ферми, арки, рами, склепіння) та огороджувальної (покрівля).
Покриття – Частина будівлі, що огороджує її зверху та суміщає функції стелі приміщення (горищного перекриття) та покрівлі.
Покрив – верхня оболонка даху, що складається з водонепроникного килима та основи.
Сходи – конструктивний елемент будівлі, що служить для сполучення між поверхами, руху людей та пересування предметів. Сходи складаються з сходових маршів та площадок сходів. Для безпеки та зручності пересування сходові марші огороджуються перилами. Приміщення, в яких розміщені сходи, називаються сходовими клітками.
Двері Складаються з коробки та дверного полотна і закривають відповідні прорізи.
Вікна – огороджувальні елементи будівель, призначені для природного освітлення та вентиляції приміщень.
Ліхтарі – Засклені надбудови на покритті будівель, що призначені для верхнього освітлення.
Залежно від матеріалу виготовлення, основні будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні, металеві, дерев’яні, а також такі, що вміщують полімерні матеріали.
Будівельні конструкції характеризуються показниками: межею вогнестійкості та допустимою межею поширення вогню.
Необхідно запам’ятати, що у всіх будівлях мають бути обов’язково передбачені конструктивні, об’ємно-планувальні та інженерно-технічні рішення, які у випадку пожежі здатні забезпечити:
Можливість евакуації людей, незалежно від їх віку та фізичного стану, назовні на прилеглу до будівлі територію до настання загрози їх життю та здоров’ю як результату впливу небезпечних факторів пожежі;
Можливість рятування людей;
Доступ особового складу пожежних підрозділів та подачу засобів пожежогасіння до осередку пожежі, а також можливість виконання заходів щодо рятування людей та матеріальних цінностей;
Обмеження прямих та побічних збитків, включаючи саму будівлю та її вміст;
Обмеження розповсюдження пожежі у будівлі, а також на сусідні (будівлі та споруди, в тому числі при заваленні будівлі, яка горить.
§ 39. Поведінка будівельних конструкцій в умовах пожежі
На пожежах у будівлях вогонь досить швидко поширюється по обладнанню, меблях, оздоблювальних та облицювальних матеріалах, конструкціях, виконаних з горючих матеріалів, по вентиляційних каналах і шахтах, інших горючих матеріалах, рідинах тощо. При розрахунку міцності будівельних конструкцій враховуються навантаження і впливи, яким піддається будівля в нормальних умовах експлуатації. Однак в умовах пожежі за незначний час виникають додаткові навантаження та впливи, що призводять як до руйнування окремих конструкцій, так і будівлі в цілому. При пожежах на будівельні конструкції впливають, головним чином, висока температура, динамічні навантаження від падаючих уламків елементів будівель та пролитої для гасіння пожежі води, різкі коливання температур, тиску газів та продуктів горіння, в окремих випадках вибухової хвилі. Розглянемо приклад впливу полум’я на конструктивні елементи Будівлі ірис. 6.4).
Рис. 6.4. Приклад впливу полум’я при пожежі в приміщенні на конструктивні елементи будівлі
Як видно з рис. 6.4, конструкція 1 буде безпосередньо підпадати впливу полум’я та високих температур по внутрішній та зовнішній поверхнях за різними умовами нагріву для двох поверхонь. Будівельна конструкція 2 підпадає впливу вогню по її внутрішній поверхні та одночасно впливу по її зовнішній поверхні випромінювання полум’я та газоподібних продуктів горіння, нагрітих до високої температури та які виходять з приміщення з вогнем. Для елемента будівлі, що складається з конструкцій 1 та 2, діючих функціонально суміщено, вогонь в приміщенні буде ускладнювати умови нагріву. Характерним для конструкції 3 є дія полум’я тільки на зовнішню поверхню, за умови, що вікна, розташовані вище даного конструктивного елемента, залишаються непошкодженими.
Для приміщення розрізняють три основні стадії пожежі (рис. 6.5).
На початковій стадії пожежа розвивається від невеликого займання до моменту, коли приміщенняповністю охоплене вогнем. Під час основної стадії пожежі середньооб’ємна тімпература в приміщенні підвищується до макситаучціу. За цей період згоряє 80–90% об’ємної маси горючих матеріалів. На кінцевій стадії процес горіння завершується та починається поступове зниження–температури.
Тривалість основної стадії, швидкість зростання температури, її максимальне значення характеризують вплив реальної пожежі на будівельні конструкції. Величина даних показників залежить від ряду умов, головними з яких є пожежне навантаження й повітрообмін (вентиляція).
Стійкість до впливу факторів пожежі визначається, перш за все, матеріалами з яких виконано будівельні конструкції.
