Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3
Страница 8 из 24
Рис. 6.17. Схема кріплення стінових легкоскиданих конструкцій:
1 – анкер; 2 – кріпильний болт; 3 – герметик; 4 – нащільник; 5 – шайба; 6 – стінова тришарова панель; 7– колона
При улаштуванні ділянок легкоскиданих покриттів використовуються спеціальні залізобетонні плити з отвором типу ПЛ (плита легкоскидана) або полегшені покрівельні панелі. Будова легкоскиданого покриття показана на рис. 6.18.
Рис. 6.18. Схема улаштування легкоскиданого покриття:
1 – суцільні залізобетонні плити; 2 – азбоцементні листи; 3 – теплоізоляція; 4 –цементно–піщана стяжка; 5 – водоізоляційний килим; 6 – захисний шар; 7 – розкривні шви; 8 – плити
Для забезпечення просторової роботи каркаса будівлі з легкоскиданою покрівлею по контуру, а також по середнім поздовжнім рядам колон укладають плити без отворів. План розкладання залізобетонних плит легкоски-даної покрівлі показаний на рис. 6.19.
Рис. 6.19. План розкладання залізобетонних плит під легкоскидану покрівлю: 1 – плити ПЛ з отворами; 2 – суцільні плити
Недоліками такого роду покриттів є відносно велика маса, малий коефіцієнт прорізовості та наявність суцільного килиму м’якої покрівлі по основі. Наявність килиму м’якої покрівлі призводить до підвищення надлишкового тиску при вибуху. Тому саме при проектуванні легкоскиданих покриттів з вказаної покрівлі передбачаються розкривні шви, що розрізають рулонний килим та цементну стяжку (рис. 6.20).
Рис. 6.20. Схема улаштування розкривного шва:
1– цементно–піщана стяжка; 2 – азбоцементні–кутові деталі; 3 – нащільник з оцинкованої сталі; 4 – захисний шар; 5 – водоізоляційний килим; 6 – теплоізоляція; 7 – азбестоцементні хвильові листи; 8 – плита ІІЛ
Розкривні шви обов’язково передбачають на межах ділянок легкоскиданої конструкції покрівлі.
Значно збільшити коефіцієнт прорізовості й зменшити масу покриттів можна шляхом використання панелей із відповідних матеріалів. При використанні малорозмірних плит конструкції покриттів виконують з прогонами по балках або верхніх поясах ферм. Обпирання великорозмірних панелей виконують безпосередньо по кроквяних конструкціях. Улаштування легкоскиданих покриттів з малорозмірних елементів наведено на рис. 6.21.
Рис. 6.21. Покриття з використанням малорозмірних азбоцементних плит: 1– мастика; 2 – мінеральна повсть; 3 – оцупок 40x102x120 мм; 4 – азбоцементний профільний лист; 5 – пружна прокладка; 6 – сталева накладка
Для улаштування покриттів, що вентилюються, використовують великорозмірні азбоцементні панелі. Така панель монтується з чотирьох поздовжніх азбоцементних швелерів, трьох поперечних азбоцементних діафрагм, двох плоских листів завтовшки 10 мм та мінераловатного утеплювача. При улаштуванні з цих панелей легкоскиданого покриття також потрібно передбачати розкривні шви.
Можна ефективно використовувати для ділянок легкоскиданих покриттів алюмінієво-пластмасові панелі, що складаються з облямування, плоских алюмінієвих листів завтовшки 1–2 мм та утеплювача.
Покриття по профільованому настилу, що використовуються у промисловості, також можуть бути використані під легкоскидану покрівлю при відповідному кріпленні до прогонів (рис. 6.22).
Рис. 6.22. Легкоскидані покриття по профільованому настилу:
А – Розріз; б – розкривний шов; в – кріплення профільованого настилу до прогонів; 1– металевий профільований настил; 2 – пароізоляція; 3 – мінераловатні плити; 4 – водоізоляційний килим; 5 – кутик; 6 – фасонний елемент; 7 – дошка 60x150 мм; 8 –мінеральна вата; 9 – дерев’яний оцупок 60x60 мм; 10 – прогін; 11 – кріпильний пристрій; 12 – гребінковий лист
Найкращий ефект дають легкоскидані конструкції та елементи у вигляді засклених прорізів. Величина надлишкового тиску, що руйнує засклення, залежить від товщини, площини одного скла в рамі та співвідношення його сторін. При площі скла менше 0,8 м2 руйнівний тиск різко зростає та може, в деяких випадках, перевищувати допустимий тиск на конструкції. Тому для віконних рам з площею одного скла менше нормованої величини необхідно передбачати поворотні шарніри або завіси. Залежно від розміщення осі обертання елементи засклення можуть бути верхньо-, нижньо - та середньопідвісними (рис. 6.23).
Слід запам’ятати, що за ефективністю спрацьовування легкоскидані конструкції (за усіма іншими рівними умовами) поступаються стіновим вибивним панелям. Тому їх потрібно передбачати тільки в таких випадках, коли за будь-якими причинами відсутня можливість улаштування засклення або стінових вибивних панелей.
При перевірці проектних рішень противибухового захисту будівель на відповідність існуючим вимогам, в першу чергу, визначають перелік приміщень, де існує можливість вибуху.
Рис. 6.23. Схеми підвішування віконних рам та їх умовні позначення: а - верхньопідвісні; б – нижньопідвісні; в – середньопідвісні
Для локалізації ймовірного вибуху в межах одного приміщення вибивні елементи розміщують в зовнішніх огороджувальних конструкціях будівель, а приміщення з вибухонебезпечними технологічними процесами – коло зовнішніх стін або на верхніх поверхах багатоповерхових будівель.
Розділ VII.
ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ У РАЗІ ПОЖЕЖІ
§46. Характеристика небезпечних
для людини факторів пожежі
Безумовно, що найважнішим завданням всієї системи протипожежного захисту є забезпечення захисту людей від небезпечних факторів пожежі, якими супроводжується горіння, та рятування людей у разі пожежі. Вирішення цього завдання та проблем, пов’язаних з ним, являє велику складність, оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист будівельних конструкцій. На відміну від забезпечення збереження будівельних конструкцій, безпека людей має бути гарантована у всіх випадках та поза залежності від економічних міркувань.
Виходячи з аналізу пожеж та загибелі людей на них, можна зробити висновок, що найсуттєвими факторами, які створюють загрозу для життя та здоров’я людини, яка перебуває в зоні пожежі, є:
Токсичні продукти горіння;
Вогонь та променисті потоки;
Підвищена температура середовища;
Дим;
Недостатність (знижена концентрація) кисню;
Вибухи, та витікання небезпечних речовин, що відбуваються внаслідок пожежі;
Руйнування будівельних конструкцій;
Ураження електричним струмом;
Паніка.
Більшість людей гине на пожежах внаслідок отруєння токсичними продуктами горіння.
ТОКСИЧНІ ПРОДУКТИ ГОРІННЯ. Основними з них є оксиди вуглецю та сірки, аміак, газоподібні соляна (хлористоводнева) і синильна (ціанистоводнева) кислоти, ароматичні та аліфатичні вуглеводні, аліфатичні альдегіди.
ПОКАЗНИК ТОКСИЧНОСТІ ПРОДУКТІВ ГОРІННЯ – це відношення кількості матеріалу (речовини) до одиниці об’єму замкнутого простору, в якому газоподібні продукти горіння матеріалу (речовини), спричиняють до загибелі 50% піддослідних тварин.
Частіше за все під час пожежі люди отримують смертельне отруєння оксидом вуглецю (СО) (чадним газом), який небезпечний тим, що в 200–300 разів інтенсивніше реагує з гемоглобіном крові, ніж кисень. Внаслідок цього кров’яні тільця втрачають здатність постачати організм киснем, що викликає кисневе голодування, гіпоксію, порушення координації рухів, депресію. Людина втрачає здатність розмірковувати, її поведінка стає неадекватною –вона втрачає бажання уникнути існуючої загрози та не здійснює заходів до власного рятування. Можливе припинення дихання, смерть. Підвищена небезпека оксиду вуглецю пояснюється не тільки його високою токсичністю, але й відносно великою концентрацією в продуктах горіння.
Діоксид вуглецю (СО2) може призвести до смерті через декілька хвилин при відносно великій концентрації 8–10%, яка на пожежах зустрічається досить рідко. Однак і при менших концентраціях діоксид вуглецю небезпечний у зв’язку з тим, що викликає прискорене дихання, яке в свою чергу призводить до збільшення поглинання організмом інших токсичних продуктів горіння. Так, при концентрації СО2 2% частота дихання збільшується в 1,1 рази, а при 6% – в 1,5 рази.
Хлористий водень (НСІ) викликає набряк трахеї та легенів, подразнення очей та дихальних шляхів, може викликати серйозні пошкодження слизової оболонки. У людини з’являється печія у грудях, спазми в горлі, неможливість дихання. Смерть наступає від ядухи.
Ціанистий водень (НСN), або синильна кислота, – найбільш токсична речовина, що зустрічається на пожежах. її вплив полягає в припиненні доступу кисню до тканин організму, що послаблює серцеву діяльність та заважає диханню.
