Книга Пожежна Безпека Рожков частина 3

В якості критичної концентрації продуктів горіння доцільно приймати не смертельно небезпечне значення, а таке, за яким має місце втрата здатності до пересування. Наприклад, при концентрації оксиду вуглецю у повітрі 3,6 г•м-3 через декілька хвилин впливу втрачається координація рухів та евакуація стає неможливою.

Орієнтовні критичні значення токсичних продуктів горіння наведені в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Найменування речовини	Величина критичного значення, г•м-3
Ціанистий водень Фосген Оксиди азоту Сірководень Хлористий водень Оксид вуглецю Сірчистий ангідрид Діоксид вуглецю	0,2 0,2 1,0 1,1 3,0 3,6 8,0 162,0

Продукти горіння потрапляють при диханні, через шлунково-кишковий тракт та відкриті рани. Біологічний вплив продуктів горіння підсилюється дією на людину навантажень: механічних, теплових, фізичних, психічних тощо. При цьому продукти горіння здатні накопичуватися в організмі, виводитися з нього, біотрансформуватися. Рівень впливу таких речовин визначається віком, наявністю захворювань, станом організму.

ВОГОНЬ ТА ПРОМЕНИСТІ ПОТОКИ. Критерієм ураження організму людини тепловим випромінюванням полум’я та вогневих куль є величина теплової дози, що визначається значенням теплового потоку, який діє на людину, а також тривалістю опромінювання.

Відкритий вогонь надзвичайно небезпечний, але випадки його безпосередньої дії на людей досить рідкі. Небезпеку являють також променисті потоки. Найбільша інтенсивність таких потоків спостерігається при пожежах технологічних установок. У таких випадках людина без спеціальних засобів захисту неспроможна наблизитися до палаючого устаткування ближче ніж на 10–15 м. Небезпечні для людей значення променистих потоків наведені в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

Величина інтенсивності теплової радіації, Вт•м-2	840	1400	2100	2800	3500	7000
Тривалість часу, протягом якого людина може переносити цю інтенсивність радіації, с	360	150	40–60	30–40	10–30	5–11

В якості критичного значення променистих потоків можна приймати величину 3000 Вт•м-2, за якої час до виникнення больових відчуттів складає 10–15 с, а тривалість часу, за який людина переносить це значення теплової радіації, – 30-40 с.

ПІДВИЩЕНА ТЕМПЕРАТУРА СЕРЕДОВИЩА. Вплив на людину температури більше 100 °С в умовах пожежі призводить до втрати свідомості та загибелі вже через декілька хвилин. Вдихання розігрітого повітря й продуктів горіння призводить до ураження й некрозу верхніх дихальних шляхів. Підвищена температура здатна викликати також опіки шкіри.

Небезпечною температурою для людини при пожежі в приміщеннях прийнято вважати температуру, що перевищує 55 °С.

Як показали випробування, що проводилися в Канаді, у вологій атмосфері, яка є типовою для початкової стадії пожежі, опіки другого ступеня викликає температура 55 °С при тривалості впливу 20 с, температура 70 °С – протягом 1 с.

ДИМ – видимі тверді та (або) рідкі частинки в газах, що утворюються в результаті горіння або піролізу матеріалів. Являє собою велику кількість найдрібніших частинок незгорілих речовин, що зважені у повітрі. Активно впливає на слизову оболонку органів дихання, викликає сльозотечу, сильний кашель, навіть набряк легенів. Крім того, дим усередині приміщень непрозорий, що значно ускладнює орієнтування людей у просторі, порушує організований рух, значно підвищує час евакуації або робить її зовсім неможливою.

НЕДОСТАТНІСТЬ (ЗНИЖЕНА КОНЦЕНТРАЦІЯ) КИСНЮ викликається зниженням його концентрації під час горіння речовин і матеріалів в умовах пожежі. Нагадаємо, що горіння – це процес окиснення.

У нормальній атмосфері міститься близько 21% кисню. Зменшення його концентрації лише на 3% здатне викликати погіршення рухових функцій організму. Небезпечною вважається концентрація 14% кисню, бо при цьому втрачається координація рухів, погіршується здатність адекватно оцінювати навколишню ситуацію, утруднюється евакуація людей.

При вмісті кисню 10–11% смерть настає протягом декількох хвилин.

При понижених концентраціях кисню на пожежах утворюється продукт неповного згоряння вуглецю – оксид вуглецю (СО), вплив якого на людину було наведено вище.

ВИБУХИ, ВИТІКАННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ РЕЧОВИН, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ ВНАСЛІДОК ПОЖЕЖІ. Пожежі на окремих підприємствах, які мають технологічне устаткування та установки під високим тиском, ємності та трубопроводи з хімічно активними рідинами та небезпечними газами, можуть викликати вибухи та розгерметизацію устаткування, внаслідок чого люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, дістати ураження металевими уламками, хімічні опіки та отруєння. Такі техногенні наслідки аварій, викликаних пожежами, суттєво впливають і на психіку людей, що, у свою чергу, значно ускладнює успішну евакуацію й надання їм ефективної допомоги.

РУЙНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ. Відбувається внаслідок втрати несучої здатності під впливом високих температур та вибухів. Залежить від ступеня вогнестійкості будівельних конструкцій, тривалості теплового впливу, потужності вибухової хвилі. Людина може отримати значні механічні травми, опинитися під уламками завалених конструкцій. До того ж можуть бути просто зруйновані шляхи евакуації, завалені евакуаційні виходи.

УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ. Враховуючи високу електронасиченість сучасних об’єктів та руйнівну дію пожежі, цілком можливі ураження людей електричним струмом і отримання ними електротравм. Безпосереднє ураження можливе від струмів витікання, контакту з оголеними провідниками та окремими елементами будівель і споруд, що можуть перебувати під напругою.

ПАНІКА. Жахливе явище, здатне призвести до масової загибелі людей. Опинившись у зоні пожежі (для більшості людей це трапляється вперше у житті), людина потрапляє в так звані екстремальні умови. Під впливом вищенаведених факторів пожежі фізичний і особливо морально-психічний стан людини може швидко зазнати суттєвих змін, поведінка повністю вийти як з-під власного, так і з-під стороннього контролю. Втрачаючи в такому разі здатність об’єктивного аналізу й сприйняття навколишньої обстановки, людина може несвідомо діяти сама собі на шкоду.

§ 47. Особливості й параметри руху людей під час евакуації

Рух людей має місце у всіх приміщеннях будівель та споруд, які пов’язані з перебуванням в них людини. Для цих цілей у будівлях передбачаються комунікаційні приміщення та інші спеціальні пристрої: входи й виходи, коридори, сходи, вестибюлі, фойє, проходи тощо. Комунікаційні приміщення можуть займати досить значну площу, яка складає у ряді випадків понад 30% від робочої площі будівлі.

Особливе значення набуває рух людей у разі виникнення пожежі у будівлі, оскільки існує реальна загроза для їх життя та здоров’я.

Вимушений процес руху людей із зони, де можливий вплив на них небезпечних факторів пожежі, називається ЕВАКУАЦІЄЮ.

Евакуація досягається шляхом самостійного руху людей назовні з небезпечної зони, а також несамостійного переміщення людей, які належать до маломобільних груп населення, що здійснюється обслуговуючим персоналом та іншими людьми.

РЯТУВАННЯ являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього впливу. Рятування здійснюється самостійно, за допомогою пожежних підрозділів або спеціально навченим персоналом.

У звичайних умовах рух всередині будівель визначається розумною волею та бажанням людей. При пожежі процес евакуації починається практично одночасно та має чітку спрямованість – усі направляються до виходів. Як результат такого одночасного й орієнтованого руху та внаслідок обмеженої пропускної здатності евакуаційних шляхів та виходів утворюються великі щільності людських потоків, окремі евакуйовані починають застосовувати фізичні зусилля, що значно зменшує швидкість загального руху. Таким чином, виникає ситуація, коли чим швидше люди прагнуть покинути приміщення (будівлю), тим поволі це має місце.

Психологія індивідуальної та колективної поведінки людей при пожежах значною мірою визначається страхом, викликаним усвідомленням реальної небезпеки. Сильне нервове збудження активно мобілізує фізичні ресурси людини, однак при цьому має місце звуження свідомості, втрачається здатність об’єктивно усвідомлювати ситуацію в повному обсязі, оскільки увага повністю приділяється подіям, що мають місце. Під впливом стресового стану зростає навіюваність, команди сприймаються без відповідного аналізу й оцінки, сильніше виявляється схильність до наслідування, дії людей стають неадекватними обставинам, що склалися. Панічні реакції виявляються, головним чином, у формі ступору (завмирання, безрухомість, нездатність до дій) або фуги (хаотичні кидання, біг, поверхнева орієнтація в обставинах). Основна маса людей, що евакуюються при пожежі, здатна до об’єктивної оцінки ситуації й розумних дій, проте, почуваючи страх та заражаючи їм один одного, може піддаватися паніці.

Люди, що рухаються в одному напрямку, створюють людський потік. Рух людей в потоці характеризується щільністю потоку D, Швидкістю руху V, Інтенсивністю руху Q та пропускною здатністю ділянки шляху Q.

Щільність людського потоку – важлива вихідна характеристика, що дозволяє визначати швидкість та інтенсивність руху. Вона визначається як кількість людей N, Що розміщується на одиниці площі евакуаційного шляху F:

(7.1)

Зі збільшенням щільності потоку швидкість руху зменшується та при D=9 люд•м-2 для горизонтальних ділянок шляху не перевищує 15 м•хв-1. Під час евакуації дорослих щільність може складати 10–12 люд•м-2; при евакуації школярів – 20–25 люд•м-2.

Швидкість руху людей В потоці залежить від виду шляху (горизонтальний шлях; сходи донизу; сходи догори; проріз) та щільності людського потоку.

• < Назад
• Вперёд >